Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №166/478/26 — Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 166/478/26

Провадження № 1-кп/162/90/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06.08.2025 за № 12025030570000306 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має на утриманні двох малолітніх та одну неповнолітню дитину, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 Кримінального кодексу України (далі – КК України)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 у порушення ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», ст. 7, 12, 25, 26 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», таблиці № 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000, таблиці № 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів і прекурсорів», діючи з корисливих мотивів та керуючись метою збагачення, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у виді виготовлення, зберігання та перевезення наркотичних засобів з метою збуту в квітні 2025 року, у денну пору доби (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), знайшов один кущ наркотичного засобу - канабісу поблизу сміттєзвалища неподалік сел. Ратне Ковельського району Волинської області, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, переніс його за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де шляхом подрібнення та висушування в квітні 2025 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), виготовив наркотичний засіб - канабіс та залишив зберігати за місцем свого проживання, з метою збуту, тим самим незаконного виготовив та зберігав наркотичний засіб - канабіс. У подальшому, ОСОБА_4 у не встановлений досудовим слідством час та при не встановлених досудовим слідством обставинах, але не пізніше 06.08.2025, переніс наркотичний засіб - канабіс до належного ОСОБА_6 автомобіля марки «Renault Scenic» д.н.з. НОМЕР_1 та перевіз його до магазину «Антан» у сел. Ратне по вул. Шевченка, 1, Ковельського району Волинської області з метою збуту, використовуючи вищевказаний автомобіль для вказаних цілей без відома власника, тим самим незаконного перевозив з метою збуту наркотичний засіб - канабіс. Згодом, 06.08.2025, близько 13год 20 хв, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, перебуваючи поблизу магазину «Антан» у сел. Ратне по вул. Шевченка, 1, Ковельського району Волинської області, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, знаходячись у салоні транспортного засобу, а саме «Renault Scenic» д.н.з. НОМЕР_1 , отримав кошти в сумі 1000 грн, однією купюрою номіналом 500 грн із серійним номером «АК 6139201», двома купюрами номіналом по 200 грн із серійними номерами «ВН 8580943» та «ДД 8883177» і однією купюрою номіналом 100 грн із серійним номером «ЄЄ 066861» за збут наркотичного засобу від ОСОБА_7 , який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки на підставі Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995. Після цього, ОСОБА_4 передав ОСОБА_7 білий поліетиленовий пакет, у якому містилась зелена речовина рослинного походження, ззовні схожа на канабіс, яка згідно з висновком експерта від 20.08.2025 № СЕ-19/103-25/10452- НЗПРАП являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого (у перерахунку на висушену речовину) становить 38, 6009 г, за яку ОСОБА_7 попередньо оплатив 1000 грн. Тим самим, ОСОБА_4 незаконно виготовив, зберігав та перевозив з метою збуту та збув наркотичний засіб - канабіс ОСОБА_7 , який він 06.08.2025 близько 13 год 26 хв того ж дня видав працівникам поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України, а саме незаконне виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту та збут наркотичного засобу.

Також ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, з квітня 2025 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) зберігав наркотичний засіб – канабіс з метою збуту за адресою: АДРЕСА_1 та 23.10.2025 близько 11 год 25 хв, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на дворі домоволодіння, а саме у бесідці, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, отримав кошти в сумі 700 грн однією купюрою номіналом 100 грн із серійним номером ЕЗ 1606293 та трьома купюрами номіналом по 200 грн із серійними номерами ЕГ 7521396, ЕБ 8231471 та ЗА 8985847 за збут наркотичного засобу від ОСОБА_7 , який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки на підставі Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995. Після цього, ОСОБА_4 передав ОСОБА_7 білий поліетиленовий пакет, у якому містилась зелена речовина рослинного походження, ззовні схожа на канабіс, яка згідно з висновком експерта від 28.10.2025 № СЕ-19/103-25/14114- НЗПРАП являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого (у перерахунку на висушену речовину) становить 42, 24 г, за яку ОСОБА_7 попередньо оплатив 700 грн. Тим самим, ОСОБА_4 повторно незаконно зберігав з метою збуту та збув наркотичний засіб - канабіс ОСОБА_7 , який він 23.10.2025 близько 11 год 35 хв того ж дня видав працівникам поліції. Крім цього, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, з квітня 2025 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) зберігав наркотичний засіб - канабіс з метою збуту за адресою: АДРЕСА_1 та 22.01.2026 близько 10 год 00 хв, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на дворі домоволодіння, а саме у бесідці, діючи з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, отримав грошові кошти в сумі 1000 грн однією купюрою номіналом 500 грн із серійним номером КБ 6682697, двома купюрами номіналом по 200 грн із серійними номерами БН 8605358 та СВ 7119846 і однією купюрою номіналом 100 грн із серійним номером ЄЖ 5903638 за збут наркотичної засобу від ОСОБА_7 , який залучався працівниками поліції до проведення оперативної закупки на підставі Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995. Після цього, ОСОБА_4 передав ОСОБА_7 чорний поліетиленовий пакет, у якому містилась зелена речовина рослинного походження, ззовні схожа на канабіс, яка згідно з висновком експерта від 23.01.2026 № СЕ-19/103-26/944- НЗПРАП являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого (у перерахунку на висушену речовину) становить 19, 7899 г, та полімерну ємність, у якій містилась зелена речовина рослинного походження, ззовні схожа на канабіс, яка згідно з висновком експерта від 23.01.2026 № СЕ-19/103-26/944-НЗПРАП являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого (у перерахунку на висушену речовину) становить 19, 7820 г, за яку ОСОБА_7 попередньо оплатив 1000 грн. Тим самим, ОСОБА_4 повторно незаконно зберігав з метою збуту та збув наркотичний засіб - канабіс ОСОБА_7 , який він 22.01.2026 близько 10 год 07 хв того ж дня видав працівникам поліції.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, а саме зберігання з метою збуту та збут наркотичного засобу, вчинені повторно.

Крім цього, ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів і керуючись метою збагачення, з квітня 2025 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) зберігав наркотичний засіб - канабіс за місцем проживання з метою збуту за адресою: АДРЕСА_1 , а саме в житловому будинку в кладовій кімнаті в 2 (двох) банках, у яких містилась зелена речовина рослинного походження, ззовні схожа на канабіс, яка згідно з висновком експерта від 29.01.2026 № СЕ-19/103-26/1013-НЗПРАП являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого (у перерахунку на висушену речовину) відповідно становить 234, 4676 г, 161, 8422 г; у спальній кімнаті в 1 (одному) паперовому згортку, у якому містилась зелена речовина рослинного походження, ззовні схожа на канабіс, яка згідно з висновком експерта від 27.01.2026 № СЕ-19/103-26/1012-НЗПРАП являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого (у перерахунку на висушену речовину) становить 3, 8481 г; у бесідці в 1 (одній) металевій ємності та в 1 (одній) полімерній ємності, у яких містилась зелена речовина рослинного походження, ззовні схожа на канабіс, яка згідно з висновком експерта від 28.01.2026 № СЕ-19/103-26/1014-НЗПРАП являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого (у перерахунку на висушену речовину) відповідно становить 11,4518 г, 5,3675 г; на горищі господарської будівлі, на якому знаходилась зелена речовина рослинного походження, ззовні схожа на канабіс, яка згідно з висновком експерта від 27.01.2026 № СЕ-19/103-26/1015-НЗПРАП являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого (у перерахунку на висушену речовину) становить 722, 25 г, 203, 78 г, до 17 год 48 хв 22.01.2026 та відповідно до таблиці № 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 № 188 є великим розміром, тобто до моменту його виявлення та вилучення працівниками відділення поліції №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області під час проведення санкціонованого судом обшуку за вищевказаною адресою. Тим самим, ОСОБА_4 повторно незаконно зберігав з метою збуту наркотичний засіб - канабіс у великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне зберігання наркотичного засобу з метою збуту у великих розмірах, вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, повідомив суду про обставини та мотиви вчинених ним кримінальних правопорушень, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та просив суворо не карати. Висловлював щирий жаль з приводу скоєного, вказував на готовність понести покарання та недопущення подібного в майбутньому.

Суд з`ясувавши, що фактичні обставини справи, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, обвинуваченим ОСОБА_4 та його захисником не оспорюються, беручи до уваги думку прокурора, який не заперечив проти проведення скороченого судового розгляду, дійшов висновку про недоцільність за таких обставин дослідження доказів відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України і судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.

Разом з тим, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, в тому числі щодо позбавлення права оскарження обставин в апеляційному порядку, суд перевірив, що учасники судового провадження та обвинувачений ОСОБА_4 , зокрема, правильно розуміють їх зміст. Крім того, враховуючи, що вищевикладені показання обвинуваченого ОСОБА_4 є чіткими та послідовними, у суду немає жодних сумнівів в добровільності позиції, яка ствердно висловлена обвинуваченим.

За таких обставин, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 307 КК України як незаконне виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту та збут наркотичного засобу; за ч. 2 ст. 307 КК України як вчинене повторно зберігання з метою збуту у великих розмірах та збут наркотичного засобу, вчинені повторно.

Оскільки в судовому засіданні з пояснень сторони захисту встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 з моменту його затримання визнавав провину у вчиненому, що демонструє і дотепер, всіляко сприяв слідству на досудовому розслідуванні, жодним чином не порушив обов`язків, покладених на нього законом, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, що не заперечував і прокурор, суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. При цьому обставин, які б обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Вирішуючи питання призначення покарання, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд умотивовуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст.69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо. Оскільки жодних обмежень щодо характеристики особи у ст. 69 КК України не встановлено, то можна дійти висновку, що всі дані, що характеризують особу винного (як ті що пов`язані, так і такі, що не пов`язані зі вчиненням злочину) необхідно оцінювати при вирішенні питання про можливість призначення більш м`якого покарання. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Покарання, призначене судом із застосуванням ст.69 КК України, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК України, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо. (вказане узгоджується з приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та висновками постанови Першої судової палати ККС ВС від 17.09.2019 у справі № 744/884/17 (провадження № 51-8413км18).

Із врахуванням викладеного, призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, їх характер та ступінь суспільної небезпеки, спосіб вчинення, мету та мотиви вказаних діянь. Хоча кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим є небезпечними, оскільки вчинені у сфері обігу наркотичних та психотропних речовин, однак жодних суттєвих негативних наслідків у результаті його дій не завдано, оскільки реалізація наркотичних речовин контролювалась співробітниками правоохоронних органів. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, не заперечував обставин, які викладені в обвинувальному акті, у зв`язку з чим кримінальне провадження розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України. Під час допиту висловлював щирий жаль з приводу скоєного, зазначав про недопущення подібного в майбутньому та вказував на готовність понести покарання. Тож все вищеописане в сукупності з характеризуючими даними ОСОБА_4 , який несудимий, має на утриманні двох малолітніх та одну неповнолітню дитину, документальні дані про звернення останнього за психіатричною та наркологічною допомогою, чи про притягнення до адміністративної відповідальності та будь-які негативні характеристики обвинуваченого – відсутні, що на думку суду істотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Встановивши наявність обставин, які пом`якшують покарання, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням обставин кримінального провадження, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, суд дійшов переконання, що зазначене дає право призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України шляхом призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановлених в санкціях статтей (санкції частини статті) Особливої частини КК України за вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_4 дійсно вчинив умисний тяжкий корисливий злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, санкція якого регламентує обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Разом з тим, суд бере до уваги внесення обвинуваченим благодійної допомоги для забезпечення обороноздатності України в розмірі 300 тисяч гривень (квитанції про зарахування коштів до відповідної військової частини надано під час судового розгляду). Зазначений факт у сукупності з усіма іншими вищевикладеними судом обставинами, що істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, на думку суду, дає переконливі підстави для непризначення додаткового покарання у виді конфіскації майна через призму положень ч. 2 ст. 69 КК України.

З огляду на викладене, суд призначає обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України:

- за ч.1 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два ) роки;

- за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації належного на праві приватної власності майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації належного на праві приватної власності майна .

При цьому суд не вбачає достатніх підстав для застосування ст.75, 76 КК України чи переходу на підставі ст.69 КК України до іншого, легшого виду покарання, який не передбачений санкціями чистин 1 та 2 статті 307 КК України, у виді пробаційного нагляду, як про це просив захист у виступі і судових дебатах, з огляду на кількість епізодів та наявність такої кваліфікуючої обставини, як великий розмір.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання – 22.01.2026 (в порядку ст. 208 КПК України) до 23.01.2026 з розрахунку, що 1 день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

На підставі положень ч.7 ст.72 КК України у строк покарання необхідно зарахувати ОСОБА_4 строк його перебування під домашнім арештом, з розрахунку три дні домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі, за період з 23.01.2026 до дня набрання вироком законної сили.

Призначення такого покарання, на думку суду, перебуватиме у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчинених злочинів, відповідатиме його меті й не потягне за собою порушення засад виваженості, включатиме дотримання розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Крім того, таке покарання забезпечить реалізацію принципу пропорційності як одного зі складових елементів верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність призначення покарання, що відповідає тяжкості правопорушення і не стає для особи «надмірним індивідуальним тягарем» (рішення ЄСПЛ у справах: «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, заява № 10249/03; «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року, заява № 68443/01; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року, заява № 58254/00; «Ізмайлов проти Росії» від 16 жовтня 2008 року, заява № 20311/02).

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, суд, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , з метою попередження ризику переховування, вчинення ним нового кримінального правопорушення, вважає, що запобіжний захід щодо останнього у виді домашнього арешту необхідно залишити без змін та продовжити його до набрання вироком законної сили.

Згідно з вимогами ст. 100, 124, 174 КПК України суд вирішує долю речових доказів та приймає рішення по питанню процесуальних витрат за проведення судових експертиз, які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 у повному обсязі, а також скасовує арешт, накладений на майно.

Відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Тож, згідно з вимогами ст. 96-1, 96-2 КК України судом застосовується спеціальна конфіскація щодо грошових коштів та електронних ваг марки «Спартан». При цьому враховуючи, що в обвинувачені, визнаному судом доведеним, немає вказівки на те, що мобільний телефон марки «Redmi» IMEI1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , був використаний ОСОБА_4 для виконання об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 307 КК України, тобто не є засобом чи знаряддям вчинення злочинів, його слід повернути власнику.

Керуючись ст. 50, 65-67 КК України, ст. 349, 373, 374, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два ) роки;

- за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.5, 7 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання 1 (один) день попереднього ув`язнення, що дорівнює одному дню позбавлення волі, та період його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 23.01.2026 до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередньо обраний у виді домашнього арешту.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів у загальному розмірі 21393,60 гривень (двадцять одна тисяча триста дев`яносто три гривні 60 копійок).

Арешт на майно, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 28.01.2026, – скасувати.

Речові докази, а саме:

- канабіс масою 38,6009 г; канабіс масою 42,24 г; канабіс масою 19,7899 г та 19,7820 г, канабіс масою 11,4518 г та 5,3675 г, канабіс масою 3,8481 г, канабіс масою 0,4894 г, екстракт канабісу масою 0,0743 г, канабіс масою 234,4676 г та 161,8422 г, канабіс масою 722,25 г та 203,78 г, канабіс масою 0,8655 г, пачку з-під цигарок «LM», у якій знаходиться речовина рослинного походження, зовні схожа на «канабіс»; білу пластикову ємкість з «наперстком» всередині, на якому наявні нашарування невідомої речовини, зовні схожої на наркотичну; пристрій для куріння, які знаходяться у ВП № 2 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, - знищити;

- купюру номіналом 500 грн із серійним номером КБ6682697; дві купюри номіналом по 200 грн кожна з серійними номерами БН8605358, СВ7119846; одну купюру номіналом 100 грн із серійним номером ЄЖ5903638; одну купюру номіналом 5 грн з серійним номером КБ1702802; три купюри номіналом по 20 грн з серійними номерами ЄВ9319755, АК7954788, КГ102975; дві купюри номіналом по 50 грн з серійними номерами ЕЕ0858458, АК7700773; три купюри номіналом по 200 грн з серійними номерами БЛ6526499, БС3555468, БК5557962, які знаходяться в АТ КБ «ПриватБанк» у м. Луцьку, та електронні ваги марки «Спартан», які знаходяться у ВП № 2 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, - конфіскувати в дохід держави;

- мобільний телефон марки «Redmi» IMEI1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 , - повернути власнику за належністю;

- автомобіль марки «Renault Scenic», р.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , переданий власнику ОСОБА_6 , - залишити власнику за належністю.

Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_8