Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №159/9163/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/9163/25

Провадження № 3/159/183/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Ковель

Cуддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 07.12.2025 року о 09 год 37 хв, в м. Ковель по вул. Княгині Ольги, керував транспортним засобом марки «Mazda CX-7», номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Алкофор 507», номер 0109, результат огляду 1,47 проміле.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

05.06.2026 ОСОБА_1 отримав повістку, якою повідомлений про розгляд справи 17.06.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 068100852920, однак у судове засідання не прибув.

21.05.2026 захисник Талашко І.М. отримала в електронному кабінеті повістку про виклик у судове засідання на 17.06.2026, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документа.

17.06.2026 від захисника ОСОБА_1 , адвоката Талашко І.М., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що останній проходить лікування та бажає особисто взяти участь у розгляді справи.

Вирішуючи вказане клопотання, суддя дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке. Справа перебуває в провадженні суду з грудня 2025 року. Справа призначалася до судового розгляду на 21.01.2026, 11.02.2026, 11.03.2026, 08.04.2026, 29.04.2026, 20.05.2026, 17.06.2026, однак за клопотаннями адвоката розгляд справи відкладався 6 разів з різних причин (зайнятість адвоката в інших засіданнях, перебування ОСОБА_1 на лікуванні).

ОСОБА_1 під особистий підпис отримував рекомендовані листи з повістками про виклик його у судові засідання 11.02.2026, 11.03.2026, 08.04.2026, 20.05.2026, 17.06.2026, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак у жодне із засідань не з`явився.

Судове засідання на 17.06.2026 року було призначено саме за клопотанням адвоката, як на дату, коли він був вільний від інших судових процесів (клопотання від 20.05.2026).

Суддя зазначає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати усі засоби, передбачені законом, для прискорення процедури слухання.

Отже, суддя вжив усіх вичерпних заходів для забезпечення права особи на захист та надав достатньо часу для реалізації цього права. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, присутність особи під час розгляду справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов`язковою. Крім того, захисник подав письмові заперечення, у яких повно виклав позицію сторони захисту щодо суті правопорушення. Зважаючи на строки притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 38 КУпАП) та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності особи та її захисника на підставі наявних матеріалів.

До суду 17.06.2026 від захисника також надійшла низка клопотань щодо витребування доказів та виклику свідків, які суддя розглянув та дійшов таких висновків:

1. Щодо клопотання про виклик свідків - працівників поліції, то суддя відмовляє у задоволенні цього клопотання, оскільки відповідно до ст. 272 КУпАП та усталеної судової практики, працівники поліції, які складали адміністративні матеріали, не є свідками у розумінні КУпАП, а є посадовими особами органу, на який покладено обов`язок збирання доказів. Крім того, весь процес спілкування поліцейських з ОСОБА_1 та процедура огляду безперервно зафіксовані на відеозаписах з нагрудних бодікамер, які долучені до матеріалів справи. Дослідження цих відеозаписів є достатнім для встановлення всіх обставин справи без необхідності допиту поліцейських.

2. Щодо клопотання про витребування доказів законної зупинки автомобіля, то клопотання задоволенню не підлягає, оскільки захисник не конкретизував, які саме документи чи матеріали він просить витребувати та від якого органу. Відповідно до КУпАП, клопотання має бути чітко обґрунтованим і конкретним.

3. Щодо клопотання про витребування оригіналу чека газоаналізатора «Алкофор 507», то суддя відмовляє в його задоволенні, оскільки оригінал роздруківки результату тесту (чека) вже міститься в матеріалах справи та долучений до Акта огляду. Захисник також не зазначив, у кого саме суддя має витребувати цей доказ, якщо він вже є у матеріалах справи.

4. Щодо клопотання про витребування повних документів щодо повірки, калібрування та допуску до використання газоаналізатора, то необхідно зазначити, що таке клопотання є абстрактним (не деталізовано поняття «повні документи» та не вказано володільця інформації). У матеріалах справи вже наявні належні докази: копія Сертифіката налаштування (калібрування)газоаналізатора АлкоФор 507 № IUNF0109 та копія Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/0851 (чинне до 19.03.2026 року). Крім того, адвокат не надав суду жодних доказів того, що він був позбавлений можливості самостійно отримати ці документи шляхом направлення адвокатського запиту в порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і отримав відмову. Тому клопотання відхиляється.

Диспозиція ч. 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.9 а ПДР).

Розглянувши подані захисником письмові заперечення, суддя ретельно проаналізував наведені в них аргументи та дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на таке.

Щодо аргументу про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу (ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»), то з досліджених відеозаписів (файл 0001А.МР4) встановлено, що поліцейський, підійшовши до водія, належним чином представився та чітко повідомив причину зупинки — керування автомобілем на іноземній реєстрації (що потребує перевірки відповідних документів та митних режимів). Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, можливі недоліки чи дискусійність первинної підстави для зупинки транспортного засобу не можуть слугувати індульгенцією для водія, який керує автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, та не нівелюють об`єктивно встановлений факт вчинення грубого правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Щодо аргументу про те, що ознаки сп`яніння не могли бути підставою для зупинки, бо виявлені після неї, на переконання судді, він є таким, що позбавлений логіки. Відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння (Наказ МВС та МОЗ № 1452/735), ознаками сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук тощо. Очевидно, що ці ознаки поліцейський фізично може виявити виключно під час безпосереднього спілкування з водієм вже після зупинки автомобіля. Саме виявлення цих ознак під час перевірки документів стало законною підставою для пропозиції пройти огляд.

Щодо аргументу про порушення процедури огляду та непослідовність оформлення документів, то такі твердження повністю спростовуються відеофіксацією. На відеозаписах зафіксовано, що під час спілкування з водієм по ліцейський йому повідомив, що у нього є ознаки алкогольного сп`яніння (06:54 хв запису 0001А.МР4) та запропонував пройти огляд на місці (12.01 хв запису 0001А.МР4) результат 1.47 проміле. На відео зафіксовано, що водій повідомляє що бажає поїхати в медичний заклад, однак просить зачекати та розмовляє по телефону. Після розмови по телефону поліцейський уточнив чи погоджується водій з результатами, водій погодився з результатами, пройти огляд у медичному закладі водій відмовився (02.21 хв запису …0002А.МР4). Поліцейський роз`яснив водієві, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, також права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (03.25 хв запису …0002А.МР4). Також водію було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення у Ковельському міськрайонному суді Волинської області. Відтак, процедура, передбачена ст. 266 КУпАП та Інструкцією № 1452/735, дотримана в повному обсязі.

Щодо аргументу про нез`ясування статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця, то суддя зазначає, що під час складання матеріалів ОСОБА_1 керував транспортним засобом не на військових номерах (номерні знаки іноземної реєстрації НОМЕР_2 ), був одягнений у цивільний одяг (не військову форму) та під час спілкування з працівниками поліції на відеозаписах жодного разу не повідомляв, що в цей момент виконує обов`язки військової служби. Відповідно, у працівників поліції не було об`єктивних підстав для залучення Військової служби правопорядку (ВСП) під час оформлення матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення повністю доводиться доказами, дослідженими під час розгляду справи. Доказів, які б спростовували вказані висновки судді не надано.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №533916 від 07.12.2025, який складений уповноваженою на те особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, результатом тестування на алкоголь за допомогою приладу «Алкофор 507» від 07.12.2025, Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 07.12.2025, Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.12.2025, відеозаписом з місця події від 07.12.2025, іншими матеріалами справи.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, яке слід накласти на ОСОБА_1 суддя враховує фактичні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке належить до порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, вимоги санкції статті за якою останній притягується до відповідальності.

Суддя вважає, що ОСОБА_1 слід обрати стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка не містить альтернативи, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

На думку судді таке стягнення буде необхідним і достатнім для виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн., які стягуються на користь держави.

Керуючись ст.ст. 221, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, Законом України “Про судовий збір ”, суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф має бути сплачений добровільно протягом 15 днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, відповідно до частини другої статті 308 КУпАП, штраф стягується у порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на рахунок UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106, призначенняплатежу – Судовий збір в дохід держави (адмінправопорушення).

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.

Суддя Р.Я.Смалюх