Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №513/222/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/222/26

Провадження № 1-кп/513/111/26

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Саратський районний суду Одеської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025240010000241 від 14 лютого 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеська область, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді навідника 2 відділення протитанкових ракетних комплексів 1 взводу протитанкових ракетних комплексів 2 роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос», раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_6 , обвинувачується в тому, що він 19 жовтня 2024 року о 08:20 годині, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді телефоніста відділення зв`язку взводу зв`язку військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «старший солдат» діючи умисно в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби до 20 грудня 2024 року, перебуваючи у різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків з військової служби, тобто у вчиненні кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез`явленні вчасно на службу тривалістю понад три доби без поважних причин, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Він же, ОСОБА_6 , 30 жовтня 2025 року о 20:00 годині, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді навідника 2 відділення протитанкових ракетних комплексів 1 взводу протитанкових ракетних комплексів 2 роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос» діючи повторно та умисно в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, самовільно залишив військову частину, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи різних в місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків з військової служби, до 12 січня 2026 року, коли його було затримано співробітниками Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, тобто у вчиненні кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, визнав та показав, що коли перебував у військовій частині НОМЕР_2 , то повідомили, що будуть збирати осіб на передову, він злякався і 19 жовтня 2024 року залишив військову частину, потім через два місяці, коли вже знайшов роботу, йому стало соромно, він зателефонував командиру, щоб повернутись на службу. Потім заїхав додому, взяв кошти і поїхав на службу, однак на вокзалі його затримали працівники поліції. Також, 30 жовтня 2025 року вже будучи у військовій частині НОМЕР_1 йому стало зле після кави, його відвезли до лікарні, сказали, що все добре, однак він продовжував себе почувати погано, все накопичилось, зокрема хвороба батька, розлучення, тому він був ментально виснажений і вирішив залишити військову частину і повернувся до м.Білгород-Дністровський до батька, потім приблизно через тиждень зателефонували працівники поліції.

Крім таких показів ОСОБА_6 його вина в скоєному підтверджується показами свідків та матеріалами кримінального провадження.

Свідок ОСОБА_7 показав суду, що з ОСОБА_8 познайомився у військовій частині НОМЕР_2 , під час проходження служби, близько з ним знайомий не був. У ОСОБА_9 з командуванням військової частини склалися суто службові відносини. Усім військовослужбовцям доводиться до відома наслідки самовільного залишення військової частини та дезертирства. Під час ранішнього шикування було виявлено, що військовослужбовець ОСОБА_8 відсутній. Йому не відомо про причини, через які він міг залишити військову частину. В подальшому його не бачив, оскільки їх військова частина змінила дислокацію. Приблизно це був 2024 рік, більш точної дати назвати не може. Коли встановлюється що військовослужбовець відсутній, командир підрозділу одразу пише рапорт про його відсутність, та намагається його розшукати, додзвонитися, а потім рапорт передається у ВСП. Яка у подальшому там процедура, не знає. ОСОБА_8 не єдиний військовослужбовець хто залишав військову частину.

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що ОСОБА_8 потрапив до них у військову частину НОМЕР_1 після СЗЧ. Приблизно до військової частини він прибув у десятому місяці, побув десь місяць-півтора і пішов. На шикуванні, лічильній перевірці було встановлено, що його не має. Про нього може сказати, що той відповідальний, нічого погано сказати не може. У нього з ОСОБА_8 склалися службові стосунки. Про нестатутні відносини йому не відомо. Регулярно всім військовослужбовцям доводиться до відома зміст КК України. Доводить лейтенант ОСОБА_11 , після чого вони розписуються про це у журналі. Які заходи вживалися щодо розшуку ОСОБА_9 , йому не відомо. Він командир відділення. У разі відсутності військовослужбовця доповідає до чергової частини. Після того як ОСОБА_8 пішов, до військової частини не повертався.

Свідок ОСОБА_12 показав суду, що 30 жовтня 2025 року під час вечірньої перевірки було встановлено, що на території військової частини відсутній військовослужбовець ОСОБА_13 . Проводились розшукові заходи, але його не знайшли. Познайомився з ним під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 . Прослужив з ним приблизно місяць, півтора. Охарактеризувати його зміг посередньо, активним він не був, не виконував завдання. З ними постійно проводиться роз`яснювальна робота з приводу наслідків самовільного залишення військової частини. Йому не відомо, чи повертався в подальшому ОСОБА_8 до військової частини для проходження служби.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 5 статті 407 КК України, сторона обвинувачення посилалася на такі докази, які були досліджені під час судового розгляду, а саме:

- витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань №62025240010000241 від 14 лютого 2025 року, за правовою кваліфікацією ч.5 ст.407 КК України, відповідно до якого військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_6 оператор відділення безпілотних систем мінування взводу наземних роботизованих комплексів роти наземних роботизованих комплексів військової частини НОМЕР_2 , в умовах ваєнного стану, 19 жовтня 2024 року о 08:30 годині самовільно, без поважених причин залишив місце служби - військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та війсутній за місцем служби, тривалістю понад три доби;

- витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань №62025150020004845 від 23 листопада 2025 року, за правовою кваліфікацією ч.5 ст.407 КК України, відповідно до якої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Солошине, Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_3 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді навідника 2 відділення протитанкових ракетних комплексів 1 взводу протитанкових ракетних комплексів 2 роти протитанкових ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший матрос, у невстановлений час, але не пізніше 20 год 00 хв 30 жовтня 2025 року самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 (більш точна адреса не зазначається у зв`язку з введенням воєнного стану та території України) та незаконно перебуває поза її межами по теперішній час, проводячи його на власний розсуд, не пов`язуючи з обов`язками військової служби, в умовах воєнного стану;

- акт службового розслідування, затвердженого тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_14 від 07 лютого 2024 року, відповідно до якого встановлено, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що 19 жовтня 2024 року старший солдат ОСОБА_15 був відсутній на ранковому шикуванні, згідно рапорту, капітана ОСОБА_16 № 456 від 19 жовтня 2024 року. Згідно пояснень солдата ОСОБА_17 перебуваючи на ранковому шикуванні був відсутній старший солдат ОСОБА_18 ;

- рапорт командира роти наземних роботизованих комплексів від 19 жовтня 2024 року ОСОБА_19 про те, що 19 жовтня 2024 року о 08 годині 20 хвилин, під час проведення ранкового шикування особового складу, капітаном ОСОБА_20 командиром роти наземних роботизованих комплексів, було виявлено відсутність в строю старшого солдата ОСОБА_6 . Станом на 09 годину 00 хвилин 19 жовтня 2024 року старший солдат ОСОБА_6 на телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження не відомо;

- лист Військової частини НОМЕР_4 від 19 жовтня 2024 року №936/1758 про те, що 19 жовтня 2024 року близько 08:30 години ранку, командир роти наземних роботизованих комплексів ОСОБА_20 доповів про відсутність на ранковому шикуванні оператора відділення безпілотних систем мінування взводу наземних роботизованих комплексів роти наземних роботизований комплексів військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_6 . На телефонні дзвінки солдат ОСОБА_6 не відповідає;

- наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 19 жовтня 2024 року №29 Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_6 ;

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30 серпня 2024 року №6 відповідно до якого старшого солдата ОСОБА_21 призначеного наказом командувача Сил підтримки Збройних Сил України (по особовому складу) від 23 серпня 2024 року №65-РС на посаду телефоніста відділення зв`язку взводу зв`язку військової частини НОМЕР_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_5 , з 30 серпня 2024 року зарахувати до списків особового складу частини, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 30 серпня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2550 гривень на місяць, шпк «старший солдат»;

- повідомлення на адресу керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем служби за мобілізацією старшим солдатом ОСОБА_6 , оператором відділення безпілотних систем мінування взводу наземних роботизованих комплексів роботи наземних роботизованих комплексів військової частини НОМЕР_2 ;

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №16 від 07 листопада 2024 року про результати службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_6 ;

- повідомлення про вчинення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України;

- доповідь по факту повернення до військової частини військовослужбовця військової служби за мобілізацією старшого солдата ОСОБА_6 оператора відділення безпілотних систем мінування взводу наземних роботизованих комплексів роти наземних роботизованих комплексів військової частини НОМЕР_2 від 20 грудня 2024 року, відповідно до якої 20 грудня 2024 року близько 18:00, старшого солдата ОСОБА_6 представники ІНФОРМАЦІЯ_3 повернули до пункту дислокації військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 );

- рапорт старшого слідчого другого слідчого відділу ОСОБА_22 відповідно до якого не пізніше 20 год 00 хв 30 жовтня 2025 року ОСОБА_6 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 (більш точна адреса не зазначається у зв`язку з введенням воєнного стану та території України) та незаконно перебуває поза її межами по теперішній час, проводячи його на власний розсуд, не пов`язуючи з обов`язками військової служби, в умовах воєнного стану;

- рапорт старшого офіцера відділення організації охорони, патрульної-постової служби розшуку та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_23 про призначення перевірки по факту самовільного залишення ОСОБА_6 військової частини;

- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст.214 КПК України командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_24 від 12 листопада 2025 року №6036;

- матеріали службового розслідування розпочатого 30 жовтня 2025 року, закінчено о 06 листопада 2025 року по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військово службовцем призваного за мобілізацією старшого матроса ОСОБА_6 ;

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31 жовтня 2025 року №313 про те, що 30 жовтня 2025 року старший матрос ОСОБА_6 навідник 2 відділення противотанкових ракетних комплексів І взводу протитанкових ракетних комплексів 2 роти протитанкових ракетних комплексів був відсутній під час вечірньої перевірки у пункті постійної дислокації.

Також судом досліджені процесуальні документи на підтвердження правомірності проведення дій під час досудового розслідування, надані стороною обвинувачення:

- постанова про зміну групи прокурорів від 29 квітня 2026 року;

- постанова про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 12 січня 2026 року;

- рапорт старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Хмельницьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Хмельницькому ОСОБА_25 від 12 лютого 2025 року;

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 січня 2026 року;

- ухвала слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеса від 13 січня 2026 року про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті строком 60 діб до 13 березня 2026 року;

У судовому засіданні 18 червня 2026 року прокурором заявлена відмова від допиту свідків, за згодою учасників справи, відмова від допиту свідків прийнята судом.

Наведені докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, взаємоузгоджуються між собою, у зв`язку з чим відповідно до положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності, та суд доходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_6 у нез`явлення вчасно на службу тривалістю понад три доби без поважних причин, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану і такі його дії кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України за подією 19 жовтня 2024 року та як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану і кваліфікує його дії за ч.5 ст. 407 КК України за подією 30 жовтня 2025 року.

При обранні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що вину визнає, критично оцінює свою протиправну поведінку, її осуджує та бажає виправити ситуацію шляхом повернення на військову службу.

Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочину повторно.

З досудової доповіді вбачається високий рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та його виправлення без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливо у винятковому випадку.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, стан здоров`я та його майновий стан, вину визнав, розкаявся, враховуючи думку прокурора щодо міри покарання та захисника, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, встановлених у санкції ч. 5 ст. 407 КК України, яке є достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Крім цього, суд зазначає, що положення ст.ст. 69 і 75 КК України у випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого зокрема ст. 407 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану, - не застосовуються.

07 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 20 серпня 2024 року № 3902-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».

Вказаним Законом, крім іншого, ст. 401 КК доповнено частиною 5 такого змісту: особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.

Оскільки ОСОБА_6 вчинив два окремих діяння самовільного залишення військової частини, які не були об`єднані єдиним умислом, то положення ч. 5 ст. 401 КК не можуть бути застосовані до ОСОБА_6 , що узгоджується із висновком наведеним у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 295/2490/24.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 12 січня 2026 року.

Відповідно до ст. 72 Кримінального кодексу України в строк відбуття покарання ОСОБА_6 зарахувати термін його попереднього ув`язнення з 12 січня 2026 року до дня набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Саратський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку його копія надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1