Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №521/16447/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/16447/25

Провадження №2/521/973/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Положенцева Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (далі АТ «СЕНС БАНК», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 року становить 389771,34 грн. (з яких: 80775,95 грн. 3% річних; 308995,39 грн. інфляційні втрати), а також судові витрати.

Доводи позивача обґрунтовані наступним.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2012 року, справа №1519/4637/2012 на користь АТ «Альфа Банк» було стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором №490051985 від 16.11.2007 року в розмірі 725654,33 грн. На підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 35738081. Проте, судове рішення відповідачами добровільно не виконано, кредитна заборгованість не погашена.

Позивач наголошує, що наявність судового рішення не припиняє грошових зобов`язань. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Позивач посилається на сталу практику Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови у справах № 444/9519/12, № 5017/1987/2012, № 127/15672/16-ц), згідно з якою невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, і кредитор має право на отримання вказаних сум за весь час прострочення.

Розрахунок заборгованості здійснено за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року. Позивач зазначає, що загальні строки позовної давності були автоматично продовжені відповідно до Закону № 540-ІХ (на строк дії карантину з 12.03.2020 року) та у зв`язку із введенням воєнного стану. Нарахування зупинено 23.02.2022 року з огляду на вимоги Закону № 2120-ІХ, який звільнив позичальників від відповідальності за ст. 625 ЦК України в період дії воєнного стану (з 24.02.2022).

Представник АТ «Сенс Банк» в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути поданий позов за його відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надали.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачки та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.11.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 490051985. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 16.11.2007 року між банком та Дзервановською було укладено Договір поруки № 490051985-11, за умовами якого остання поручилася солідарно відповідати за виконання позичальником умов кредитного договору.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2012 року, справа №1519/4637/2012 на користь АТ «Альфа Банк» було стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором №490051985 від 16.11.2007 року в розмірі 725654,33 грн.

На примусове виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, на підставі якого 19.12.2012 року старшим державним виконавцем Кузьменко О.В. відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 35738081.

Судове рішення від 22.06.2012 року відповідачами не виконано, сума заборгованості банку не повернута.

Зміст спірних правовідносин полягає у наявності чи відсутності підстав для покладення на відповідачів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді обов`язку сплатити 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за період прострочення виконання рішення суду з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року.

Суд дійшов висновку, що відповідачами порушено майнові права та інтереси позивача АТ «Сенс Банк», які полягають у несвоєчасному отриманні грошових коштів, присуджених рішенням суду, що призвело до знецінення цих коштів внаслідок інфляційних процесів та позбавило кредитора можливості користуватися ними.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує сталу практику Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанову від 02.07.2025 у справі № 903/602/24), згідно з якою чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження. Наявність судового акта про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних є спеціальною мірою цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Інфляційні втрати є об`єктивним наслідком знецінення грошей, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Згідно з висновками Верховного Суду, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а тому суд не може зменшити їх розмір. Так само, 3% річних є законодавчо встановленим мінімальним розміром процентів, який не підлягає зменшенню судом.

Щодо доводів позивача в частині строку позовної давності, суд зазначає наступне. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням. Велика Палата Верховного Суду (справа № 903/602/24) роз`яснила, що право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення зобов`язання до моменту його усунення. Строк позовної давності, який не сплив станом на 12.03.2020 року, був законодавчо продовжений на строк дії карантину (до 30.06.2023 року), а в подальшому на строк дії воєнного стану, з подальшим зупиненням його перебігу з 30.01.2024 року. Оскільки заявлений позивачем період нарахування починається з 12.03.2017 року, трирічний строк позовної давності щодо цих вимог станом на початок дії карантину (12.03.2020) не сплив, а отже, він був автоматично продовжений та зупинений. Таким чином, звернення банку до суду у жовтні 2025 року відбулося в межах строку позовної давності. Нарахування правомірно зупинено позивачем 23.02.2022 року, зважаючи на приписи Закону України № 2120-ІХ.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною другою цієї ж статті визначено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4677,26 грн.

При цьому, вирішуючи питання щодо порядку стягнення вказаних витрат з двох відповідачів (до яких заявлено вимогу про солідарне стягнення основного боргу), суд враховує сталу практику Верховного Суду, а саме те, що цивільним процесуальним законодавством не передбачено солідарного стягнення судових витрат, тому такі витрати підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках.

З огляду на наведене, понесені позивачем судові витрати у розмірі підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного Товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року) у загальному розмірі 389771,34 грн., з яких:

- 80775,95 грн. – сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість.

- 308995,39 грн. – сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4677,26 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська,100).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Суддя: І.В. Плавич