Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №947/19607/23 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/19607/23

Провадження № 1-кп/947/327/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря с/з – ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

захисників – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

перекладача – ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023163480000246 від 21.04.2023 року у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполь Республіки Молдова, особа без громадянства, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не одноразово судимого, останній раз: 27.04.2020 року Київським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, звільнений по відбуттю строку призначеного покарання 07.02.2023 року (довідка про звільнення серії ОДС № 19716 від 07.02.2023 року), обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України –

ВСТАНОВИВ:

24.04.2023 року о 06:45 год., ОСОБА_6 , будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знов вчинив кримінальне правопорушення проти власності, в умовах воєнного стану введеного в дію Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, та від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ та Продовжено Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ), знаходячись біля житлового будинку № 55 по вулиці Академіка Корольова в м. Одесі побачив автомобіль марки «BMW X5» д. р. н. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_15 , майно якого визначив об`єктом свого злочинного посягання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом демонтажу, таємно викрав два стекла дзеркал заднього виду з автомобіля марки «BMW X5» д. р. н. НОМЕР_1 .

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд тим самим спричинив матеріальний збиток ОСОБА_15 на суму 2 720 гривень.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що дійсно 24.04.2023 року, таємно викрав два стекла дзеркал заднього виду з автомобіля марки «BMW», що перебував у місці Одесі по вул. Академіка Корольова. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати, запевнив, що більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень. Надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Беручи до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з`ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.

Суд роз`яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення того, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а невинувата особа не була обвинувачена чи засуджена.

Згідно зі ст.ст. 22, 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, при цьому суд досліджує докази безпосередньо та надає оцінку лише тим із них, які були предметом судового розгляду.

Під час судового розгляду суд з`ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв`язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Суд окремо роз`яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а сааме, що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.

Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану – доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, посередню характеристику, його щире каяття в скоєному, активну участь у розкритті кримінального правопорушення, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що ОСОБА_6 не одноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі правопорушення, однак належних висновків для себе не зробив, та знов вчинив злочин проти власності, у зв`язку із чим суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі.

Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує в порядку ст.ст.100 та 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити показання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, зарахувати в строк покарання ОСОБА_6 строк його попереднього ув`язнення, з дня обрання запобіжного заходу з 24.04.2023 року до набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний у відношенні ОСОБА_6 залишити без змін, до набрання вироком суду законної сили.

Строк вібрування покарання розраховувати ОСОБА_6 з моменту його фактичного затримання в порядку ст.208 КПК України з 24.04.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 5736 гривень.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а також письмові речові докази – зберігати в матеріалах кримінально провадження;

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1