Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №521/18203/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/471/26

Справа № 521/18203/22

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

з участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що 13 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено спадковий договір, згідно з умовами якого позивач передала у власність відповідача на умовах цього договору належний їй на праві особистої власності житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 6 зазначеного договору, відповідач зобов`язувався виконувати обов`язки, які за цим договором покладає на нього позивач, а саме: забезпечувати позивача необхідними лікувальними засобами; сплачувати рахунки за комунальні послуги та нести інші витрати, пов`язані з експлуатацією належного позивачу житлового будинку; у випадку смерті позивача провести поховання. Право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 переходить до відповідача в разі виконання ним умов цього договору та після смерті позивача. В той же час, після укладання вищезазначеного спадкового договору, відповідач втратив інтерес до позивача, так і не розпочавши виконання взятих на себе зобов`язань як щодо придбання ліків, так і у відношенні оплати житлово-комунальних послуг. В період з 2013 року по 2019 рік позивач здебільшого самостійно оплачувала всі витрати, пов`язані з утриманням та експлуатацією належного їй житлового будинку, а ліків не потребувала, так як мала задовільний стан здоров`я. Починаючи з літа 2019 року стан здоров`я позивача різко погіршився і вона почала потребувати сторонньої допомоги, як в оплаті житлово-комунальних послуг, так і у вирішенні побутових питань, таких як: придбання продуктів харчування, приготування їжі, прання одягу та постільної білизни, прибирання будинку, пересуванні та справлянні природних потреб. Не дивлячись на це, відповідач не долучився до надання позивачеві сторонньої допомоги, яку взялась виконувати її дочка, ОСОБА_2 . Позивач відмовилась від отримання пенсії через «Укрпошту» та отримала пенсійну картку «Ощадбанку», яку взяв собі відповідач для отримання і передачі їй пенсії. Відтоді відповідач став особисто сплачувати рахунки за комунальні послуги, але не з власних коштів, як передбачено п. 6.2 спадкового договору, а за рахунок коштів, які надходили на пенсійну картку позивача. Починаючи з моменту оплати комунальних послуг відповідач не передав позивачу жодної копійки, залишивши її не те що без засобів до існування, а навіть і без «кишенькових» грошей. Оскільки робота відповідача була пов`язана з постійними відрядженнями як по Україні, так і за кордоном, у нього не було жодних можливостей особисто доглядати за позивачем, тому відповідач переклав догляд за позивачем на свою матір – ОСОБА_4 , яка не здійснювала догляд за позивачем, спричиняла їй побої, не доглядала за нею, надавала непридатну їжу та не помагала позивачу пересуватися, внаслідок чого остання втратила можливість рухатися самостійно.

ОСОБА_1 просила суд: розірвати спадковий договір, укладений 13 червня 2013 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ; скасувати рішення державного нотаріуса Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Місюр Валерія Миколайовича, індексний номер 3127056 від 13 червня 2013 року 14:24:17 про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (номер запису про обтяження: 1291182).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 10.06.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору залишив без задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що 13.06.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали спадковий договір, за яким ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_3 житловий будинок під номером АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0699 кв.м, кадастровий номер 6510165400:05:001:0045. Спадковий договір посвідчений державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Місюр В.М., зареєстрований в реєстрі за №3-482 та накладено заборону відчуження зазначеного в договорі житлового будинку, зареєстровану в реєстрі за №3-484.Суд не погодився із посиланням представника позивача на п. 6 спадкового договору як на такий, що передбачає обов`язок відповідача виконувати розпорядження позивача за свій рахунок, чим обумовлено подання позову, так як це не відповідає умовам спірного договору. Умовами спадкового договору передбачено виконання відповідачем розпоряджень ОСОБА_1 саме за її рахунок. Представником позивача не доведено обставин надання ОСОБА_1 розпоряджень відповідачу ОСОБА_3 згідно умовам спадкового договору, та відмови ОСОБА_3 від виконання вказаних розпоряджень.Суд зауважив, що умовами спадкового договору не виключається самостійної сплати позивачем коштів на утримання спірного будинку та придбання лікарських препаратів, так само як і догляд за позивачем її дочкою ОСОБА_2 не свідчить про невиконання ОСОБА_3 розпоряджень позивача, обумовлених спадковим договором.Суд наголосив, що звернення із позовом про розірвання спадкового договору від імені ОСОБА_1 здійснено за ініціативою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які не є стороною спадкового договору і права та законні інтереси яких наявністю спірного договору не порушені.Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якої представляв адвокат Харченко Д. М., просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.06.2024 року по справі №521/18203/22 та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що у будь-якому випадку за умовами цього договору зобов`язання щодо оплати комунальних послуг та придбання ліків для позивача було покладено на відповідача. На переконання скаржника суд мав би застосувати положення ст. 526 ЦК України. Відповідач свої зобов`язання за спадковим договором від 13.06.2013 року належним чином не виконував, а тому має нести за це відповідальність у вигляді розірвання договору спадкування.

Скаржник зазначає, що на підтвердження невиконання зобов`язань відповідачем за умовами спадкового договору від 13.06.2013 року представником позивача до позовної заяви та відповіді на відзив були додані документи, які однозначно вказували на те, що позивач частину комунальних послуг сплатила особисто та потребувала придбання для неї ліків у зв`язку із захворюваннями, а саме: копію абонентської книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 по розрахунку за електроенергію з квитанціями про оплату, починаючи із жовтня 2014 року по липень 2015 року, яка є доказом того, що позивач протягом 10 місяців особисто здійснювала оплату комунальних послуг за постачання електроенергії; копії квитанцій про оплату земельного податку за 2014, 2015 та за 2016 рік, в яких позивач зазначена платником цього податку і на них є особистий підпис про сплату. На підтвердження необхідності придбання ліків представником позивача були надані: копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №6647, довідка про відвідування травмопункту №2857, копія медичної картки ОСОБА_1 , в яких є інформація про те, що відповідач неодноразово хворіла, зверталась за медичною допомогою та потребувала придбання ліків. Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним доказам та не врахував, що позивач не має обов`язку доведення вини відповідача у невиконанні договору, оскільки відповідно до його умов відповідач взяв на себе зобов`язання з оплати комунальних послуг і забезпечення ліками, які не виконував.

Скаржник вказує, що оскільки договір спадкування між позивачем та відповідачем був укладений 13.06.2013 року, то відповідно вже в липні цього року у відповідача виникли обов`язки по сплаті ним комунальних послуг, однак ніяких копій документів про сплату комунальних послуг у матеріалах справи немає, як і немає жодного документу про оплату відповідачем комунальних послуг та земельного податку за увесь 2014 рік. За увесь 2015 рік надано лише 6 копій документів: За увесь 2016 рік немає у справі жодного документу про оплату відповідачем комунальних послуг та земельного податку. За 2017 рік надано дві копії документів по оплаті за газ: фіскальний чек, який зовсім неможливо розібрати (ні платника, ні дати, ні номера) та квитанція №3809/13 на ім`я ОСОБА_1 , без зазначення, за який саме місяць відбулась оплата. За 2018 рік надано 9 копій документів по оплаті комунальних послуг, в жодному з копій цих документів не зазначено прізвище платника, а тому довести, що платником комунальних послуг був саме відповідач неможливо. За 2019 рік надано лише одну копію фіскального чека, в якому зазначено платником послуг « ОСОБА_1 », мається до того ж і її особистий підпис, однак це не доказ виконання відповідачем своїх обов`язків, а навпаки доказ невиконання відповідачем обов`язків по договору спадкування. За увесь 2020 рік надано лише 2 копії квитанцій.

Скаржник вважає, що обов`язок утримання спірного будинку та придбання лікарських препаратів покладений саме на набувача, щоправда за рахунок відчужувача, але ж все таки на набувача, тобто відповідача по справі.

Суд безпідставно не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як такі, що не стосуються предмета доказування, адже усі ці свідки дали показання про те, що відповідач не проживав поряд з позивачем, а проживав в м. Херсоні, при цьому відвідував позивача один раз в 1-2 неділі, а іноді і з інтервалом 1-1,5 місяців через відрядження і роботу за кордоном. Ці обставини обмежували відповідача у виконанні ним умов спадкового договору щодо зобов`язання оплачувати комунальні послуги і особливо щодо придбання ліків. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в суді дали свідчення про те, що до 2019 року позивач сама сплачувала комунальні послуги, потім стан здоров`я позивача погіршився і вона втратила можливість самостійно пересуватися. Після цього комунальні послуги за неї майже до кінця 2020 року сплачувала ОСОБА_2 . Абсолютно всі лікарські засоби, які були потрібні для лікування позивача за власний рахунок придбавались ОСОБА_2 . Ці показання підтвердила частково свідок ОСОБА_6

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.07.2024 року відкрито апеляційне провадження та ОСОБА_3 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали та апеляційної скарги, який за формою і змістом має відповідати ст. 360 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Семенова І. К. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.06.2024 року по справі №521/18203/22 без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Так, 13.06.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали спадковий договір, за яким ОСОБА_1 зобов`язалася передати після своєї смерті ОСОБА_3 належний їй житловий будинок за умови виконання набувачем розпоряджень, передбачених в п. 6.1, 6.2, 6.3 договору. Відповідач сумлінно виконував обов`язки за договором, однак 06.11.2022 ОСОБА_8 було вчинено викрадення ОСОБА_1 з місця її проживання із застосуванням фізичного насильства шляхом спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 під час спроби нею припинити його протиправні дії, вчинені з корисливих мотивів з мето отримання пенсії ОСОБА_1 , а в подальшому житлового будинку та вимагання у ОСОБА_3 пенсійної карти ОСОБА_1 . Вказує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не було надано ОСОБА_3 можливості спілкування з позивачем, вони відмовились від його допомоги позивачу. Стороною позивача не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту невиконання ОСОБА_3 розпоряджень ОСОБА_1 , доказів заподіяння ним шкоди внаслідок порушення ним умов спадкового договору від 13.06.2013, наявність реальних збитків, їх розмір або зміни умов договору, внаслідок яких розпорядження відчужувача ОСОБА_3 як набувач повинен був виконувати за власні кошти, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову. Відповідачем долучено докази своєчасного виконання розпоряджень відчужувача - ОСОБА_1 з оплати комунальних послуг та інших витрат, пов`язаних з експлуатацією належного відчужувачу житлового будинку за рахунок відчужувача по 06.11.2022, тобто до часу, з якого ОСОБА_10 припинив можливість спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_1 . До матеріалів справи не долучено доказів наявності заборгованості з оплати комунальних послуг та інших витрат, пов`язаних з експлуатацією житлового будинку, незважаючи на окупацію м. Херсон. Окрім того, відповідачем було долучено докази оплати послуг, які у нього збереглися з липня 2012 по лютий 2022 включно, та оскільки договори на постачання житлово-комунальних послуг були укладені з ОСОБА_1 , саме вона зазначалась як платник. Щодо обов`язку ОСОБА_3 забезпечувати відчужувача необхідними лікувальними засобами, то згідно п. 6.1 договору це мало відбуватись за рахунок відчужувача ОСОБА_1 з наданими рецептами. Відповідач наполягає, що здійснював сумлінно і своєчасно всі дії на виконання п. 6.1 договору, а доказами неналежного виконання обов`язків за договором є наявні у позивача рецепти лікаря, які не пред`явлені до закупівлі, однак такі не були долучені позивачем. Крім того, відповідач за власні кошти здійснював купівлю продуктів харчування та лікарських засобів, незважаючи на те, що з моменту окупації м. Херсону відділення Ощадбанку припинили свою діяльність. Всі кошти, які були необхідні для виконання обов`язків за спадковим договором, сплачувались ОСОБА_3 за власний рахунок, а надання відчужувачу «кишенькових» грошей спадковим договором не передбачалось.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.02.2026 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі №521/18203/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору, як правонаступника прав та обов`язків ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник правонаступника скаржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – ОСОБА_11 просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Вічна І. М. просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що 13.06.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали спадковий договір, за яким ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_3 житловий будинок під номером АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0699 кв. м., кадастровий номер 6510165400:05:001:0045. Спадковий договір посвідчений державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Місюр В.М., зареєстрований в реєстрі за №3-482 та накладено заборону відчуження зазначеного в договорі житлового будинку, зареєстровану в реєстрі за №3-484. Суд не погодився із посиланням представника позивача на п. 6 спадкового договору як на такий, що передбачає обов`язок відповідача виконувати розпорядження позивача за свій рахунок, чим обумовлено подання позову, так як це не відповідає умовам спірного договору. Умовами спадкового договору передбачено виконання відповідачем розпоряджень ОСОБА_1 саме за її рахунок. Представником позивача не доведено обставин надання ОСОБА_1 розпоряджень відповідачу ОСОБА_3 згідно умовам спадкового договору, та відмови ОСОБА_3 від виконання вказаних розпоряджень. Суд зауважив, що умовами спадкового договору не виключається самостійної сплати позивачем коштів на утримання спірного будинку та придбання лікарських препаратів, так само як і догляд за позивачем її дочкою ОСОБА_2 не свідчить про невиконання ОСОБА_3 розпоряджень позивача, обумовлених спадковим договором. Суд наголосив, що звернення із позовом про розірвання спадкового договору від імені ОСОБА_1 здійснено за ініціативою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які не є стороною спадкового договору і права та законні інтереси яких наявністю спірного договору не порушені. Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 13 червня 2013 року ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач) уклали спадковий договір, згідно п. 1 якого відчужувач передає у власність набувачу на умовах цього договору належний йому на праві особистої власності житловий будинок під номером АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0699 кв.м, кадастровий номер 6510165400:05:001:0045.

Спадковий договір посвідчений державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Місюр В.М., зареєстрований в реєстрі за №3-482 з накладенням заборони відчуження зазначеного в договорі житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , до припинення цього договору, зареєстровано в реєстрі за №3-484.

У відповідності до п. 2 договору, вказаний житловий будинок належить відчужувачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на підставі рішення виконкому Комишанської селищної ради від 06.04.2010 року за номером запису 46 та зареєстрованого в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації 13.04.2010 року за номером запису 3501 в книзі №19.

За приписами п. 6 спадкового договору, набувач зобов`язується виконувати обов`язки, які за цим договором покладає на нього відчужувач, а саме: забезпечувати відчужувача необхідними лікувальними засобами за рахунок відчужувача згідно з наданими рецептами (п. 6.1); сплачувати рахунки за комунальні послуги та нести інші витрати, пов`язані з експлуатацією належного відчужувачу житлового будинку під АДРЕСА_1 за рахунок відчужувача (п. 6.2); у випадку смерті відчужувача провести поховання (п. 6.3).

Право власності на житловий будинок під АДРЕСА_1 переходить до набувача в разі виконання ним умов цього договору та після смерті відчужувача (п. 7).

Згідно п. 12 спадкового договору, останній набуває чинності з часу його нотаріального посвідчення (п. 12).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №321998526 від 06.02.2023, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 88,7 кв.м., житловою площею 63,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . В той же час, на вказаний об`єкт нерухомого майна 13.06.2013 зареєстровано обтяження №1291182 у вигляді заборони обтяження нерухомого майна, підстава внесення: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3127056 від 13.06.2013 14:24:17, Місюр Валерій Миколайович, Третя Херсонська державна нотаріальна контора, Херсонський міський нотаріальний округ; обтяжувач: ОСОБА_3 .

Матеріали справи містять висновок №144/1 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого 21.03.2023 КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. Тропіних» ОСОБА_1 , а також довідку, згідно якої ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06.05.2025 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ОСОБА_2 16.05.2025 подала приватному нотаріусу Херсонського міського нотаріального округу Довгань О. І. заяву про прийняття спадщини, що залишилася після ОСОБА_1 .

Згідно довідки приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Довгань О. І. за №329/02-14 від 11.11.2025, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Довгань О. І.05.04.2023 за реєстровим №11.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Поняття спадкового договору закріплене у статті 1302 ЦК України. Сутність його полягає у тому, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за яким набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно.

Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (постанови Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі №761/2536/18 (провадження №61-11690св21, від 15 лютого 2023 року у справі №699/396/21 (провадження №61-3953св22)).

Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 грудня 2019 року в справі №347/853/18 (провадження №61-10970св19), від 25 січня 2023 року у справі №716/2395/21 (провадження №61-11315св22), від 21 листопада 2023 року у справі №642/4184/21 (провадження №61-9916св23).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 грудня 2020 року в справі №607/5404/18 (провадження № 61-18654св19) дійшов висновку, що «вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, виходив з того, що позивач не надала беззаперечних доказів на підтвердження того, що відповідач не виконував її розпоряджень, передбачених умовами спадкового договору. Під час вирішення спору, суд першої інстанції надав належну оцінку умовам спадкового договору, зокрема пунктам п. 6.1, п. 6.2 та п. 6.3 спадкового договору, які врегульовують обов`язки набувача, а саме: забезпечувати відчужувача необхідними лікувальними засобами за рахунок відчужувача згідно з наданими рецептами, сплачувати рахунки за комунальні послуги та нести інші витрати, пов`язані з експлуатацією належного відчужувачу житлового будинку під АДРЕСА_1 за рахунок відчужувача, у випадку смерті відчужувача провести поховання.

Слід зазначити, що для розірвання спадкового договору відчужувач повинен довести не лише факт ненадання допомоги, але й те, що він звертався до набувача з вимогою (розпорядженням) про забезпечення (зокрема, ліками, продуктами тощо), а набувач ухилився від виконання такої вимоги, що узгоджується з правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 27 березня 2025 року у справі №243/4527/23, від 19 листопада 2025 року у справі №755/5483/21, а також у постанові від 23 грудня 2025 року у справі №344/3762/22.

У постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 755/5483/21 зазначено, що відсутність доказів звернення відчужувача до набувача з повідомленням про необхідність забезпечення конкретними ліками чи продуктами виключає вину набувача у їх ненаданні. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.03.2025 у справі № 243/4527/23, де суд вказав, що позивач має надати докази звернення до відповідача з вимогою про забезпечення ліками, яку останній не виконав.

Посилання скаржника на те, що на підтвердження необхідності придбання ліків суду були надані: копія виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6647, з якої вбачається, що в період з 01.07.2019 року по 12.07.2019 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні лікарні і для лікування необхідні були ліки; довідка із травмпункту; копія медичної картки ОСОБА_1 із якої вбачається, що остання хворіла та потребувала придбання ліків, колегія судді не приймає, оскільки доказів звернення до відповідача із наданням рецептів, як це передбачено умовами спадкового договору, позивачем суду не надано.

Позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона зверталася до ОСОБА_3 з вимогами про забезпечення її необхідними лікувальними засобами згідно з наданими рецептами, оплати рахунків за комунальні послуги та несення інших витрат, пов`язаних з експлуатацією належного відчужувачу житлового будинку, а відповідач свідомо ухилився від виконання розпоряджень відчужувача та не забезпечив виконання обов`язків перед відчужувачем, обумовлених спадковим договором.

Посилання скаржника на те, що в квитанціях з оплати комунальних послуг платником зазначено ОСОБА_1 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки особові рахунки відкриті на позивача. Доказів належних і допустимих на підтвердження факту невиконання відповідачем розпоряджень ОСОБА_1 суду не надано. Доказів наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем в позовній заяві вказувалось, що ОСОБА_1 відмовилась від отримання пенсії через «Укрпошту» та отримала пенсійну картку «Ощадбанку», яку взяв собі відповідач для отримання і передачі їй пенсії. Відтоді відповідач став особисто сплачувати рахунки за комунальні послуги, але не з власних коштів, як передбачено п. 6.2 спадкового договору, а за рахунок коштів, які надходили на пенсійну картку позивача.

Колегія суддів наголошує, що за змістом спадкового договору не передбачено обов`язку ОСОБА_3 особисто здійснювати догляд за ОСОБА_1 , надавати останній матеріальне забезпечення, готувати їжу, прибирати у житловому будинку чи відвідувати відчужувача із певною періодичністю; його умовами імперативно та однозначно визначено, що набувач повинен забезпечувати відчужувача необхідними лікувальними засобами за рахунок відчужувача згідно з наданими рецептами, сплачувати рахунки за комунальні послуги та нести інші витрати, пов`язані з експлуатацією належного відчужувачу житлового будинку під АДРЕСА_1 за рахунок відчужувача, а також у випадку смерті відчужувача провести поховання, тобто доводи сторони позивача в цій частині є безпідставними.

Обставина того, що за позивачем здійснювався догляд з боку її рідної доньки ОСОБА_2 , а саме відвідування медичних закладів, проходження обстежень, купівля ліків, приготування їжі, сама по собі не дає підстав для висновку про невиконання ОСОБА_3 умов спадкового договору. Більш того, обов`язок повнолітніх дітей щодо утримання непрацездатних батьків передбачений нормами Сімейного кодексу України (ст. 202 СК України), а також є загальновизнаною моральною нормою. Суд першої інстанції вірно врахував ту обставину, що з боку доньки відчужувача – ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_5 чин яться перешкоди у спілкуванні з набувачем ОСОБА_3 , а також, що між ними та набувачем наявний конфлікт щодо об`єкту нерухомості – житлового будинку під АДРЕСА_1 , що в свою чергу і спричиняє певні труднощі у набувача виконувати умови спадкового договору у той спосіб, що ним визначений.

З урахуванням встановлених у цій справі обставин, а також доказів, наданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, змісту спадкового договору, поведінки його сторін, зокрема позивача, яка не повідомляла відповідача про її безпосередні потреби, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що непоінформованість набувача про безпосередні потреби й розпорядження відчужувача свідчить про відсутність його вини у невчиненні відповідних дій, передбачених спадковим договором (частина друга статті 614 ЦК України). Матеріали справи не містять належних, достовірних та достатніх доказів, які б могли свідчити про невиконання відповідачем розпоряджень відчужувача, які б давали підстави для розірвання спадкового договору від 13.06.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 (відчужувачем) та ОСОБА_3 (набувачем). Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться значною мірою до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав обґрунтовану правову оцінку та надав мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд жодним чином не відреагував на заявлене у відповідності до ч. 4 ст. 81 ЦПК України клопотання представника позивача щодо зобов`язання відповідача представити суду докази виконання зобов`язань по спадковому договору від 13.06.2013 року, яке було заявлено у відповіді на відзив від 14 березня 2023 року за № 21706/23 Вх/, колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять клопотання сторони позивача про витребування доказів, яке б відповідало вимогам процесуального закону щодо його форми та змісту (ч. 2 ст. 84 ЦПК України). Більш того, під час підготовчого судового засідання, яке відбулося 05.06.2023, суд розглянув та задовольнив клопотання сторони позивача про виклик та допит свідків, при цьому зазначивши, що в матеріалах справи міститься заява представника позивача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, що очевидно свідчить про непідтримання заявленого по тексту відповіді на відзив «клопотання про витребування доказів», а тому сторона позивача з огляду на принцип змагальності сторін, закріплений у ст. 12 ЦПК України, і несе ризики настання тих наслідків, що пов`язані із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, доводи апеляційної скарги не дають колегії суддів підстав для його скасування, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 червня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко