Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №725/12051/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

м. Чернівці

Справа № 725/12051/25

провадження № 822/1088/26-ц

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,

відповідач ОСОБА_1 ,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 13 квітня 2026 року,

головуючий у суді першої інстанції суддя Байцар Л.В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилалися на те, що 15 березня 2025 року між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1526-0647. Відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності. Натомість відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 22 жовтня 2026 року становить 79 483 гривень 52 копійки, яка складається з: 23 936 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту; 36 382 гривні 72 копійки суми прострочених платежів по процентах; 18 444 гривень 80 копійок суми заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України; 720 гривень суми заборгованості за комісією. Додаткова угода №3 від 23 травня 2025 року до договору № 1526-0647 від 15 березня 2025 року надано додаткові кошти відповідачу у розмірі 4 800 гривень.

Просили суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1526-0647 від 15 березня 2025 року у розмірі 79 483 гривень 52 копійки, яка складається з: 23 936 гривень суми прострочених платежів по тілу кредиту; 36 382 гривні 72 копійки суми прострочених платежів по процентах; 18 444 гривень 80 копійок суми заборгованості по відсотках, відповідно до ст. 625 ЦК України; 720 гривень суми заборгованості за комісією.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 13 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1526-0647 від 15 березня 2025 року в розмірі 60 318 гривень 72 копійки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 2605 гривень 60 копійок, у решті позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не було враховано що на відповідача ОСОБА_1 , як дружину військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час призову та перебуванні на військовій службі її чоловіка, ОСОБА_2 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з ч.ч.3,4 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Таким чином, право на апеляційне оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Згідно з ч.ч.3,4 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Отже, право на апеляційне оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Як убачається з журналу судових засідань Садгірського районного суду м. Чернівці від 13 квітня 2026 року (а.с.134) суд ухвалив постановити заочне рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 13 квітня 2026 року до суду першої інстанції не зверталася.

Заочне рішення судом першої інстанції не переглядалося та ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення судом першої інстанції постановлено не було, що свідчить про недотримання відповідачем порядку оскарження заочного рішення.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (частина друга статті 44 ЦПК України).

За змістом частини другої статті 44 ЦПК України перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства, та, які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц.

У частинах третій, четвертій статті 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №757/61850/18-ц від 15 липня 2021 року у справі №420/698/21.

Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому, під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №345/2935/21.

Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі №761/27076/19 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Європейський суд з прав людини застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі- Конвенція) оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява №67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви №61164/00 і №18589/02).

ЄСПЛ виходить із того, що заява характеризується, як зловживання правом на подання, якщо вона свідомо ґрунтується на неправдивих фактах з метою ввести Суд в оману («Варбанов проти Болгарії» (Varbanov v. Bulgaria), 2000, § 36; «Гогітідзе та інші проти Грузії» (Gogitidze and Others v. Georgia), 2015, § 76).

Колегія суддів звертає увагу, що саме з метою виконання завдання цивільного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (зокрема, поновлення процесуального строку), така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24).

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 13 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід залишити без розгляду.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості, відповідно до ст.284, 287 ЦПК України, звернутися до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Керуючись ст. ст. 10, 260,261 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 13 квітня 2026 року залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постановм-17 червня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

судді: Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк