Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №644/7415/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/7415/25

Провадження № 1-кп/644/340/26

18.06.2026

ВИРОК

Іменем України

18 червня 2026 року м.Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №62025170020009947 від 18.07.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Широке Волинської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за контрактом, на час вчинення правопорушення, який перебуває на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 60 від 01.03.2025 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця- помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Воєнний стан в України неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 1 1, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України Про Національну гвардію України, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник мас право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, — для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. б Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби у складі НОМЕР_3 окремої механізованої бригади військової частини НОМЕР_2 — 15.07.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 15.07.2025, приблизно о 10 год. 00 хв., у тимчасовому місці дислокації НОМЕР_1 механізованого батальйону ( АДРЕСА_2 ) військової частини НОМЕР_2 , заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_6 , будучі начальником за військовим званням та посадою по відношенню до стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 , довів та роз`яснив бойове розпорядження командира НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 №6дск/677 щодо посилення оборони позиції відділення «Опель».

Однак, 15.07.2025, перебуваючи у тимчасовому місці дислокації НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_4 , будучи невдоволеним вищевказаним наказом - щодо посилення оборони позиції відділення «Опель» Куп`янського району Харківської області, діючи з прямим умислом, а саме - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.

Цим самим, солдат ОСОБА_4 підірвав боєготовність та боєздатність свого підрозділу військової частини НОМЕР_2 , чим вчинив непокору, тобто відкрито підмовився виконати наказ начальника.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою провину в кримінальному правопорушенні не визнав, пояснив, що перебуває на службі з 2018 року, до 2024 року не скаржився на стан здоров`я, але після переведення до нового підрозділу на Куп`янський напрямок у нього почались проблеми зі здоров`ям. Він постійно скаржився командиру на біль в поясниці, але йому відповідали, що у всіх болить спина, їм будуть на позиції скидувати ліки, а якщо не зможе дійти буде відкотуватись назад. У листопаді 2024 року він зі своїми побратимами виходив на бойове завдання та у нього защемило спину і від болю він не міг пересуватись, в зв`язку із чим довелось в терміновому порядку відкотуватись на попередні позиції, його тягнули до позицій, сам ОСОБА_7 йти не міг. Після цього, його було направлено на ВЛК, однак, ВЛК було дуже поверхневе, ніхто його нормально не оглядав, лікар-невропатолог написав діагноз та виписав ліки та крапельниці, сказав що для більш точного визначення лікування та діагнозу потрібно робити МРТ, якого в лікарні в м.Балаклея, де він проходив ВЛК немає. За весь час його так і не відвезли на МРТ, сам він не міг туди дістатись, бо проходить військову службу та не може на власний розсуд розпоряджатись своїм часом, один раз у нього була відпустка на 10 днів, але він їздив на похорон батька та не міг сам пройти МРТ. Вважає, що відмовився від виконання наказу з об`єктивних поважних причин.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у пред`явленому обвинуваченні повністю доведена прокурором та підтверджується зібраними та безпосередньо, відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, дослідженими в судовому засіданні доказами, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:

Допитаний в судовому засіданні 19.11.2025 свідок ОСОБА_8 зазначив, що є санітарним інструктором 2 механізованого батальойону військової частини НОМЕР_2 . Супроводжував обвинуваченого ОСОБА_4 у Харків, для прохоження медичних обствежень у профільних спеціалістів, в зв`язку зі скаргами ОСОБА_4 на стан здоров`я, а саме біль у спині. Має медичну освіту зі ступенем бакалавра та парамедик. Був свідком того, що ОСОБА_4 було доведено до відома бойовий наказ про те, що він повинен вийти на укріплення позицій на першій лінії, ОСОБА_4 відмовився виконувати наказ за станом здоров`я. Але на той момент вже був висновок військово-лікарської комісій (штатної в місті Балаклея) про те, що ОСОБА_4 є придатним до військової служби.

Допитаний в судовому засіданні 19.11.2025 свідок ОСОБА_9 зазначив, що був запрошений начальником– заступником командиру батальйону військової частини ОСОБА_6 для того, щоб здійснювати відеофіксацію та бути свідком доведення ОСОБА_4 бойового розпорядження. Бачив та чув, як ОСОБА_6 проголосив ОСОБА_4 бойове розпорядження про рух на укріплення позицій на першу лінію оборони, ОСОБА_4 відмовився виконати цей наказ із посиланням на стан здоров`я, але йому було пояснено, що згідно з висновками ВЛК він є придатним та повинен виконувати наказ командира.

Допитані в судовому засіданні 19.11.2025 свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 також зазначили, що були безпосередніми свідками того, що заступник командира батальйону військової частини ОСОБА_6 проголосив ОСОБА_4 наказ – розпорядження про посилення оборони на першій лінії і ОСОБА_4 відмовився виконати цей наказ, пославшись на стан здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що як заступник командиру батальйону військової частини 15.07.2025 доводив бойове розпорядження про необхідність висуватись на позиції на першу лінію оборони до ОСОБА_4 та інших військовослужбовців, ОСОБА_4 відмовився від виконання цього наказу із посиланням на стан здоров`я. Свідок пояснив, що знає тільки те, що ОСОБА_4 скаржився на болі в спині, напередодні його возили до лікаря та оглядали, згідно з висновком ВЛК ОСОБА_4 є придатним до військової служби. Щодо фізичних навантажень військовослужбовців на позиції порівняно з місцем дислокації підрозділу, зазначив, що таке перебування відрізняється тим, що військовослужбовцям на позиції треба брати воду та сух пайок, також перебувати в захисному спорядженні, у місці дислокації військовослужбовці також перебувають у захисному спорядженні, але не постійно.

На оглянутому в судовому засіданні відеозапису, який є додатком до протоколу огляду комп`ютерних даних від 21.07.2025, зафіксовано факт доведення до обвинуваченого бойового розпорядження та факт відмови обвинуваченого від виконання зазначеного наказу (розпорядження).

Провина обвинуваченого у кримінальному правопорушенні також підтверджена дослідженими судом письмовими доказами:

Витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.11.2024 №320, згідно з яким ОСОБА_4 прибув для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_4 та був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаду солдата резерву запасної роти військової частини НОМЕР_2 .

Витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2025 №60, згідно з яким ОСОБА_4 розвідника 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 механізованого батальйону 01.03.2025 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Витягом з бойового розпорядження командира НОМЕР_1 механізованого батальйону НОМЕР_3 ОМБР, згідно з яким головний сержант ОСОБА_12 , солдат ОСОБА_13 та солдат ОСОБА_4 отримали бойове розпорядження з метою подальшого виконання завдання щодо відсічі збройної агресії з боку російської федерації, посилення першої лінії оборони в межах БРО 2 механізованого батальйону та недопущення просування противника в напрямку населеного пункту Петропавлівка і його захоплення було наказано висунутись на ВП «ОПЕЛЬ».

Рапортом командира НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 від 18.07.2025 за фактом відмови ОСОБА_4 від виконання наказів та обов`язків військової служби.

Доповіддю №693 від 18.07.2025 командира НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 за фактом відмови за фактом відмови ОСОБА_4 від виконання наказів та обов`язків військової служби.

Матеріалами службового розслідування за фактом відмови від виконання наказів та обов`язків військової служби солдатом ОСОБА_4 до складу яких входять, окрім зазначених вище документів - Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 27.07.2025 №1578, акт службового розслідування за фактом відмови від виконання наказів та обов`язків військової служби солдатом ОСОБА_4 , Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.07.2025 №3077, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.02.2025 №32 щодо призначення майора ОСОБА_6 на посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу 2 механізованого батальйону, ВОС-3420003, письмовими поясненнями осіб, які не беруться судом до уваги у якості показань осіб, а лише як частина матеріалів службового розслідування щодо оцінки повноти його проведення.

Довідкою військово-лікарської комісії №2025-0620-1007-3040-3 від 20.06.2025 щодо солдата ОСОБА_4 , в якій зазначено, що ОСОБА_4 було проведено медичний огляд в зв`язку із захворюванням «міжхребцевий розповсюджений остеохандроз, спондильоз, спондилоартроз в сегментах усіх відділів хребта, ускладнений протрузією м/х диска L4-L5, ретролістезом 1 ст L3, L4 хребців з больовим синдромом та незначними порушеннями функцій. Хронічна вертеброгенна люмбалгія» який пов`язаний з проходженням військової служби. Згідно з зазначеною довідкою, із посиланням на статті 23в, 64в графи ІІ розкладу хвороб визначено що ОСОБА_4 придатний до військової служби. Судом досліджено Додаток №1 до положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, в якому стаття 23 В визначає, що хвороби периферичної нервової системи G50-G75 (ураження черепних нервів, нервових корінців та сплетінь, полі-, мононейропатії, усі форми міастеній, міопатії, хвороби нервово-м`язового з`єднання та м`язів), M45 (дорсалгія, радикулопатія, цервікалгія, ішіас, люмбаго та інші), а також стаття 64 В, яка визначає, що хвороби хребта (дорсопатії) та їх наслідки М40-М54 (кіфоз і лордоз, сколіоз, остеохондроз хребта, спондилоліз, спондилолістез, ураження міжхребцевих дисків, інші дорсопатії) - пов`язані з незначними порушеннями функцій; за наявності об`єктивних даних без порушень функцій свідчать про придатність особи до військової служби.

Медичною характеристикою солдата ОСОБА_4 , в якій зазначено діагноз, ідентичний діагнозу в довідці ВЛК №2025-0620-1007-3040-3 від 20.06.2025 та висновок про придатність до військової служби.

Службовою характеристикою солдата ОСОБА_4 , в якій зазначено, що ОСОБА_4 перебуває на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 відповідає займаній посаді, має задоволіний рівень професійної підготовки та задовільний стан здоров`я (на думку командира 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону вч НОМЕР_2 , який її склав) та службовою карткою до неї.

Довідкою командира вч НОМЕР_2 від 21.07.2025 №21301/7 щодо того, що старший солдат ОСОБА_4 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України із 10.11.2024 по теперешній час.

Довідкою командира вч НОМЕР_2 від 22.07.2025 №21468 про те, що ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за контрактом.

Копією військового квитка ОСОБА_4 .

Постановою про приєднання речових доказів до кримінального провадження від 21.07.2025 щодо флеш-носія з відеозаписом доведення до обвинуваченого бойового розпорядження та факт відмови обвинуваченого від виконання зазначеного наказу.

Протоколом огляду комп`ютерних даних від 21.07.2025 з текстовою розшифровкою відеозапису.

Довідкою про доходи ОСОБА_4 , з якої вбачається нарахування обвинуваченого грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 протягом 11.2024-06.2025 року.

Оригіналом медичної книжки ОСОБА_4 в якій зазначено єдиний медичний огляд в липні 2025 року за скаргами на біль в хребті.

Також, судом досліджені докази сторони захисту, а саме: медична карта №8429 від 13.05.2025, довідка відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги Чугуївської ЦЛ від 13.05.2025, витяг з медичної книжки ОСОБА_4

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад інкримінованого йому злочину, з огляду на таке.

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, є встановлений у Збройних Силах України, інших військах та військових формуваннях України порядок підлеглості в управлінні військами з метою забезпечення їхньої постійної боєготовності та боєздатності, нормального виконання військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань. Додатковим факультативним об`єктом можуть бути безпека держави, власність, довкілля.

Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі.

Так, відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно з ч. 2 ст. 41 КК України наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до п. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, полягає у вчиненні діяння у вигляді відкритої відмови виконати законний наказ начальника (непокора), коли підлеглий відкрито та категорично заявляє, що не виконуватиме наказ, або у вчиненні іншого умисного невиконання наказу.

Склад цього кримінального правопорушення є формальним, тобто закінченим його слід вважати з моменту вчинення діяння, а саме з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту умисного його невиконання.

Суб`єктивна сторона непокори характеризується виною у формі прямого умислу. Умисел на невиконання наказу може виникнути у винної особи як у момент отримання наказу, так і пізніше. Ставлення винного до наслідків непокори (ч. 2 ст. 402 КК України) характеризуються, зокрема, і необережністю. Мотиви можуть бути різними і для кваліфікації цього кримінального правопорушення значення не мають.

Водночас суд перевірив версію ОСОБА_4 , висунуту ним на свій захист, про неспроможність виконати наказ за станом здоров`я, а саме через незадовільний стан здоров`я, який призвів до болю в спині, та не встановив підстав вважати, що існували будь-які перешкоди, які б об`єктивно унеможливлювали виконання останнім наказу.

З матеріалів провадження вбачається, що згідно медичної документації, яка надана як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, у обвинуваченого наявний діагноз - міжхребцевий розповсюджений остеохандроз, спондильоз, спондилоартроз в сегментах усіх відділів хребта, ускладнений протрузією м/х диска L4-L5, ретролістезом 1 ст L3, L4 хребців з больовим синдромом та незначними порушеннями функцій. Хронічна вертеброгенна люмбалгія» який пов`язаний з проходженням військової служби. Ця обставина наявна і не оспорюється сторонами. Однак, як вбачається з пояснень обвинуваченого, з відеозапису, дослідженого у судовому засіданні, з показів свідків, які були допитані судом, фактично, стан здоров`я ОСОБА_4 не заважав видвинутись на позиції, що було суттю бойового розпорядження командира НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 №6дск/677 від 15.07.2025 року. Обвинувачений зазначив про те, що раніше, при обставинах виконання бойового розпорядження у нього защемило спину і він не міг пересуватись і вважав, що саме це відбудеться і при виконанні цього бойового розпорядження, однак, суд вважає, що ці обставини (ймовірна неможливість виконання бойового розпорядження одним із підлеглих) повинні були бути оцінені командиром, який це розпорядження видавав, а не самим ОСОБА_4 , оцінка можливості – неможливості виконання розпорядження за станом здоров`я не є компетенцією самої особи, яка повинна виконувати наказ. Об`єктивної неможливості виконати бойове розпорядження самим ОСОБА_4 , саме на момент отримання наказу, судом не встановлено, адже ОСОБА_4 на відео знаходився у бойовому спорядженні, стояв, раніше подібні бойові завдання, як сам обвинувачений зазначив, він виконував. Будь-яких конкретних пояснень щодо неможливості виконати бойове розпорядження, наприклад, в частині підйому важких предметів, побоювань щодо відкатів з позицій при неможливості дійти до них, при отриманні розпорядження також не навів.

За відомостями довідки військово-лікарської комісії №2025-0620-1007-3040-3 від 20.06.2025 солдат ОСОБА_4 придатний до військової служби. Як зазначив сам обвинувачений, його оглядав, в тому числі, і профільний спеціаліст невропатолог. Думка щодо поверхневості та невідповідності огляду встановленим стандартам, є особистою думкою обвинуваченого, який не є лікарем.

Згідно з вимогами п. 1.1 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Пунктом 20.3 глави 20 Положення передбачено, що за результатами медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови із зазначенням у ній висновку: придатний, непридатний, потребує, обмежено придатний до військової служби, тимчасово непридатний, тощо.

Отже зміст довідки військово-лікарської комісії однозначно свідчить про те, що ОСОБА_4 отримав необхідне лікування і комісія у складі медичних фахівців дійшла висновку, що останній за станом здоров`я може виконувати обов`язки військової служби і підстав для надання йому звільнень, відпусток чи направлення на додаткові обстеження або лікування відсутні.

Суд вважає, що доводи сторони захисту про неможливість виконання ОСОБА_4 наказу через незадовільний стан здоров`я зводяться лише до суб`єктивної оцінки останнім стану свого здоров`я на момент події та незгоди з висновком військово-лікарської комісії.

Аналізуючи показання свідків, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання, крім того, вони відповідають іншим доказам, дослідженим в судовому засіданні та беззаперечно вказують на те, що ОСОБА_4 відмовився виконувати наказ командира.

Зазначені висновки суду також відповідають правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у Постанові від 20.01.2025 у справі №759/2917/23 щодо того, що навіть аявність медичних протипоказань для служби в певному роді військ не є підставою для відмови від виконання конкретного наказу начальника, якщо з висновків військово-лікарської комісії не випливає неможливість виконання саме цього наказу за станом здоров`я. При цьому визначена в бойовому розпорядженні часова межа не може ототожнюватися із часовою межею чинності відповідного наказу.

Щодо заперечень сторони захисту щодо того, що бойове розпорядження, яке отримав обвинуваченим не може вважатись наказом, у розумінні статті 402 КК України, оскільки Кримінальний кодекс України не передбачає розширеного тлумачення, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Наказ завжди має бути конкретним.

Наказ (розпорядження) - це обов`язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі, який віддається письмово, усно або іншим способом. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має за мету досягнення конкретного результату (зробити щось, не робити чогось). Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав.

Отже, по суті, бойове розпорядження, це деталізована та конкретизована форма наказу.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у Постанові у справі справа № 953/3196/23 від 27.03.2025

Таким чином, судом встановлено, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК, доведена поза розумним сумнівом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності з іншими доказами, достатніми для прийняття рішення.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання судом не встановлено.

Відповідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості винного.

Справедливість розглядається як рівновага між вчиненим кримінальним правопорушенням (злочином) і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між вчинком і покаранням за цей вчинок.

Справедливість покарання законодавець пов`язує не тільки з даними про особу винуватця, пом`якшуючими обставинами та класифікацією злочинів (ст. 12 КК України), а й з обставинами кримінального провадження і суспільною небезпечністю конкретних діянь, а також із метою попередження вчинення засудженим та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з його класифікації, що передбачена нормами ст. 12 КК України, а також особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб та стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

ОСОБА_4 , взявши на себе обов`язки військовослужбовця, в період воєнного стану, тоді коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість усіх військовослужбовців, умисно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, яке відповідно до ст. 12 цього Кодексу, є тяжким злочином.

Згідно відомостей про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, за місцем військової служби характеризується посередньо, однак відповідає займаній посаді, проходив військову службу з 2018 року. Також, суд враховує суб`єктивне ставлення обвинуваченого до обставин невиконання наказу, зокрема те, що, частково таке невиконання було обґрунтовано можливістю поставити в небезпеку своїх побратимів при виконанні бойового завдання.

Однак, в той же час, суд звертає увагу, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, має підвищену суспільну та національну небезпеку, безпосереднім об`єктом якого є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі, а відкрита відмова виконати наказ командира, що мала місце в даному випадку, є найбільш зухвалою формою непокори, яка в умовах ведення бойових дій унеможливлює виконання бойових завдань та підриває боєздатність військового підрозділу, що може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

В Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, а оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності є конституційним обов`язком кожного громадянина. Відмова ОСОБА_4 виконати наказ в умовах воєнного стану змусила покласти на його товаришів по службі додатковий тягар щодо виконання визначеного йому завдання, що призвело до підриву боєготовності та боєздатності підрозділу, у якому обвинувачений проходив службу.

З огляду на наведене й усі обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 402 КК України.

Водночас, беручи до уваги обставини та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, брав участь у бойових діях, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, на даний час проходить військову службу, яка наразі є найбільш необхідною для держави в умовах воєнного стану, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до статті 100 КПК. Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 було обрано ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова у справі №643/13168/25 від 07.08.2025 у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 12:00 07.08.2025 із можливістю внесення застави в розмірі 60560,00 грн. Застава за обвинуваченого була внесена, обвинувачений був звільнений з під варти 11.08.2025 року.

Запобіжний захід – заставу, суд вважає за доцільне до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 2 (два) роки.

Відповідно до вимог ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, здійснює командир Військової частини НОМЕР_2 , у разі зміни місця служби - командир військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку. Зарахувати в строк відбування покарання строк перебування ОСОБА_4 під вартою з 07.08.2025 по 11.08.2025.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити незмінним.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю – ОСОБА_5 заставу в розмірі 60560,00 грн., яка була внесена на підставі ухвали слідчого судді у справі №643/13168/25 від 07.08.2025.

Речові докази – флеш-носій «ICONIX 32 GB» з відеозаписом – залишити в матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк – з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_14