Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №588/717/26 — Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/717/26

Провадження № 3/588/261/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Огієнко О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, що надійшли з Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, одружену, маючу на утриманні двох дітей, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 19.04.2026 о 09 год. 59 хв. у м. Тростянець по пров. Григорія Сковороди, 23 керувала транспортним засобом Hyndai Getz, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні за обставин, установлених судом визнала та пояснила, що відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, бо раніше у такій ситуації не була, потрібно було їхати додому, щоб нагодувати дитину. Про відповідальність за відмову від огляду на стан сп`яніння знала. Вона діяла у стані крайньої необхідності, оскільки потрібно було везти дитину щоб нагодувати. Дитина вередувала, була хвора, був закладений ніс у дитини. Просить не позбавляти права керування та обмежитись попередженням.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Борика О.О. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Зокрема захисник вказав, що його підзахисна не перебувала у стані алкогольного сп`яніння, її безпідставно зупинили. До лікарні вона не поїхала, оскільки була з малою дитиною, а на місці відмовилася пройти огляд на стан сп`яніння. Вважає, що ОСОБА_1 керувала автомобілем у стані крайньої необхідності, оскільки потрібно було довезти дитину до теплого приміщення та нагодувати. Про такі обставини ОСОБА_1 повідомляла поліцейських, але це було проігноровано. Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями, що ставить під сумнів належність його як доказу.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП знайшла підтвердження, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки та заборони для учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України та кореспондується в даному конкретному випадку з вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з вимогами п. 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, законодавець поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином ОСОБА_1 , будучи водієм, погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення за обставин, установлених судом, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 644616 від 19.04.2026, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містять обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с. 2);

- рапортом помічника чергового ВП №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області від 19.04.2026, в якому зафіксовані обставини щодо зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (а.с. 4);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.04.2026 (а.с. 5);

- відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, які містять фактичні дані про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмову останньої від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 6).

Вказані докази є належними, допустимими, такими, що узгоджуються між собою, доповнюють одне одного та є та достатніми, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують обставини, які підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення.

Доводи захисника про безпідставність зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 суд відхиляє, оскільки на досліджених у судовому засіданні відеозаписах зафіксовані пояснення поліцейського про те, що причиною зупинки транспортного засобу була поведінка водія на дорозі, а саме не увімкнення покажчика повороту, що є достатньою підставою для його зупинки.

Щодо доводів ОСОБА_1 та її захисника Борики О.О. про те, що керування транспортним засобом здійснювалося в стані крайньої необхідності та у зв`язку з цим виключається склад адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Суд критично відноситься до доводів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника про те, що ОСОБА_1 діяла в стані крайньої необхідності, так як дитину необхідно було зігріти та нагодувати, оскільки небезпека про яку вона зазначає за даних обставин могла бути усунута іншими засобами, зокрема шляхом виклику служби таксі.

Крім того, суд наголошує, що керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння становить підвищену небезпеку для учасників дорожнього руху, зокрема і для самої дитини, яку перевозила ОСОБА_1 .

Ризик скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тяжкого травмування чи загибелі випадкових пішоходів, інших учасників руху та самого водія і пасажира об`єктивно та в рази перевищує гіпотетичні негативні наслідки від незначного переохолодження дитини чи порушення режиму її харчування.

Відтак, дії ОСОБА_1 жодним чином не узгоджуються з критеріями правомірності крайньої необхідності, закріпленими у ст. 18 КУпАП, оскільки обраний спосіб реагування був неадекватним, порушував баланс інтересів та створював непропорційну загрозу суспільній безпеці.

Отже, така процесуальна позиція ОСОБА_1 та її захисника, з урахуванням усіх доказів, що долучені до матеріалів цієї справи, розцінюється судом як неналежно обраний спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, доходжу до висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки вона, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про накладення стягнення, відповідно до статті 33 КУпАП враховую характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, та вважаю що на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у визначеному в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП розмірі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

У зв`язку з накладенням адміністративного стягнення відповідно до статті 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. у дохід держави.

Керуючись статтями 33, 34, 40-1, 130, 268, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. у дохід держави.

Згідно з частиною 2 статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного судом.

Постанова підлягає виконанню після набрання нею законної сили.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення постанови. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.

Суддя О. О. Огієнко