Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №953/13995/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13995/25

н/п 2-др/953/44/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шаренко С.Л.,

при секретарі - Мартиненко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Іванової Ольги Іванівни про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №953/13995/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2026 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволені частково.

29.05.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Іванової О.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_2 в розмірі 15000,00 гр.

На обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 травня 2026 року позовні вимоги позивача задоволено частково. При цьому заявлені вимоги фактично були задоволені лише у незначній частині. Так, позивачпросила суд змінити спосіб стягнення аліментів та стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 56 000 грн щомісячно. Натомість суд ухвалив рішення про стягнення аліментів у розмірі лише 10 000 грн щомісячно. Отже, заявлені позовні вимоги щодо розміру аліментів були задоволені лише приблизно на 17,8%, а у задоволенні понад 82% заявлених вимог судом було відмовлено.

Відповідно до частини третьої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач був вимушений нести реальні витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із необхідністю захисту своїх прав від суттєво завищених та переважно відхилених судом позовних вимог позивачки. Відповідач був змушений звернутися за професійною правничу допомогою адвоката, який ознайомився з матеріалами справи, підготував та направив адвокатський запит до органу державної виконавчої служби, підготував та подав відзив на позовну заяву, підготував та подав письмові докази, підготував заперечення на клопотання про витребування доказів, брав участь у судових засіданнях 21.01.2026 року, 09.02.2026 року, 12.05.2026 року, а також здійснював підготовку процесуальних документів та правової позиції відповідача протягом усього розгляду справи.

З урахуванням кількості судових засідань, підготовлених процесуальних документів, обсягу наданої правничої допомоги, необхідності підготовки правової позиції, збору доказів та участі у судових засіданнях відповідач вважає обґрунтованими витрати на правничу допомогу у розмірі 36749,75 гр., вказані у Детальному описи робіт та Акті виконаних робіт Разом з тим, враховуючи принцип співмірності та пропорційності задоволених позовних вимог, відповідач вважає, що з позивача підлягає стягненню не менше 15000 гр. витрат на професійну правничу допомогу.

Такий розрахунок відповідає фактичному результату розгляду справи, оскільки позивачем було заявлено вимоги про стягнення 56 000 грн щомісячно, тоді як суд задовольнив вимоги лише у розмірі 10 000 грн, а у задоволенні понад 82% вимог фактично відмовив.

У зв`язку з викладеним просив зазначені судові витрати стягнути з позивача ОСОБА_2 .

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника, в задоволенні заяви відповідача просила відмовити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились. Від представника відповідача до суду надійшла заява про проведення судового засідання без участі сторони відповідача.

Суд, вивчивши заяву адвоката Іванової О.І., перевіривши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів, що визначений рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі №953/18942/20 від 13.04.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1331, 20 гривень судового збору.

29.05.2026 до суду від представника відповідача – адвоката Іванової О.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 15 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами встановленими ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами оцінки доказів, встановлених ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).

Суд, з урахуванням вказаних правових висновків вважає, що за своєю правовою природою договір про надання правових послуг укладається лише в інтересах сторін цього договору, а тому в частині розміру понесених стороною витрат він не є обов`язковим для третіх осіб у разі, якщо він виходить поза межі вимог співмірності, які визначені у нормі ч. 4 ст. 137 ЦПК України, яка передбачає, що: розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. З аналізу даної правової норми можна прийти до висновку, що гонорар адвоката може визначатися або у фіксованому розмірі або ж у вигляді погодинної оплати.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю природою відноситься до комплексних договорів, які містять умови договорів про надання послуг та про правове представництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стосовно доказів на обґрунтування заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іванової О.І., суд зазначає наступне.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 10.01.2026, укладеного між адвокатом Івановою О.І. та клієнтом ОСОБА_1 вбачається, що розмір гонорару адвоката за договором та строк сплати визначається у Додатку №1 до нього, а гонорар Адвоката формується з дотриманням вимог ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» сторонами самостійно відповідно до рекомендацій встановлених Рішенням Ради адвокатів Харківської області №13/17 від 21.07.2021. Оплата проводиться клієнтом готівкою або у безготівковій формі у строк, визначений у Додатку №1 до цього Договору після виконання Адвокатом робіт, визначених у п. 2.1. цього договору та підписання акту виконаних робіт з визначенням вартості наданих йому послуг та строків оплати(п.п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 10.01.2026 вбачається, що розмір гонорару адвоката за виконану роботу за 1 годину складає 2161, 75 гривень.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт №1 за Договором від 10.01.2026 вбачається, що загальна кількість виконаних робіт складає 17 годин та складає 36 749, 75 гривень. Крім того, на підтвердження понесених витрат надано детальний опис робіт (виконаних послуг), виконаних адвокатом у цивільній справі №953/13995/25, з якого вбачається, що адвокатом виконані наступні послуги:

-Первинна консультація Клієнта, аналіз правової ситуації, узгодження правової позиції у справі щодо зміни способу стягнення аліментів;

-Ознайомлення з позовною заявою, аналіз судової практики Верховного Суду та норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України;

-Ознайомлення з матеріалами цивільної справи, аналіз доказів Позивача;

-Підготовка та направлення адвокатського запиту до державної виконавчої служби;

-Отримання інформації про стан виконання рішення суду та розрахунок аліментів;

-Аналіз відповіді органу державної виконавчої служби та формування доказової бази у справі;

-Підготовка та подання до суду письмових доказів, отриманих за адвокатським запитом від виконавчої служби;

-Підготовка та складання відзиву на позовну заяву з аналізом доказів, норм законодавства, практики Верховного Суду та формуванням правової позиції відповідача;

-Підготовка та подання заперечень на клопотання Позивача про витребування доказів;

-Підготовка та складання інших процесуальних документів у ході розгляду справи;

-Підготовка до судових засідань, узгодження позиції з Клієнтом, аналіз процесуальної ситуації;

-Участь адвоката у судовому засіданні 21.01.2026 року;

-Участь адвоката у судовому засіданні 27.01.2026 року;

-Участь адвоката у судовому засіданні 09.02.2026 року;

-Участь адвоката у судовому засіданні 12.03.2026 року.

Критерії співмірності витрат на професійну правничу допомогу визначені частиною 4 статті 137 ЦПК України та загальною нормою ст. 11 ЦПК України.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням ст. 141 ЦПК України, з урахуванням заперечень відповідача стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат. У зв`язку з чим, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 137-141, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Іванової Ольги Іванівни про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №953/13995/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини– задовольнити частково.

Ухвалити по цивільній справі № 953/13995/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.Л. Шаренко