Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №206/2985/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/2985/25

Провадження № 2-др/206/7/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпра, у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Содоль М.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву представника відповідача – ОСОБА_1 адвоката Зіненко Анастасії Олександрівни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 206/2985/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів дарування недійсними,-

ВСТАНОВИВ

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 18.05.2026 по цивільній справі № 206/2985/25 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів дарування недійсними.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвоката Зіненко Анастасії Олександрівни звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 46 500,00 гривень.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Готвянський І.В. подав до суду клопотання у якому виклав заперечення проти заявленої відповідачем суми витрат на правову допомогу у розмірі 46 500,00 гривень та просить відмовити в задоволенні даної заяви.

В обґрунтування свого заперечення вказує, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у даному випадку є необґрунтованим і завищеним. Представницею відповідачки було надано суду лише два письмові документи, а саме заперечення на позов, якій складався з трьох сторінок та клопотання на двох сторінках. Таким чином вимоги представниці відповідачки про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 46 500 гривень є значно та не обґрунтовано завищеним, та не може бути білішим ніж 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Зазначає, що Оскільки під час звернення із Позовом до суду позовні вимоги викладені у клопотанні представника позивачки про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, не були заявлені та за цими вимогами не було сплачено судовий збір ці вимоги не підлягають розгляду, а розгляд таких вимог виходить за межи Позову, тому ці вимоги не можуть бути розглянуті судом в межах цієї справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача, адвокат Різник С.Г. згідно заяви наявної в матеріалах справи був ознайомлений з матеріалами справи 11.06.2026.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.1 ст.209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Як передбачено п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Статтею 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч.2, 3 ст.270 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі відмови в позові- на позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено судом, між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Зіненко А.О. укладено договір про надання правничої допомоги №993 від 06.06.2025 на представництво інтересів у справі № 206/2985/25, зі строком дії до 03.06.2026

На підтвердження наданих послуг адвокатом Зіненко А.О. до суду надано договір про надання правової допомоги №993 від 06.06.2025, додаткова угода до Договору про надання правничої допомоги від 06.06.2025; акт виконаних робіт від 20.05.2026 на виконання договору про надання правової допомоги №993 від 06.06.2025.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлена представником відповідача до стягнення з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 46 500,00 гривень є недоведеною і необґрунтованою з огляду на наступне.

Як убачається з договору про надання правової допомоги №993 від 06.06.2025, п. 4.6 договору визначено, що Розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги визначених в пунктах 1.1, 1.2, 1.3. 1.4. цього Договору визначається додатковою угодою до цього договору та сплачується протягом 5 днів з дня підписання акту наданих послуг.

Відповідно до додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №993 від 06.06.2025 сторонами визначено вартість послуг відповідно до виду правової допомоги, де визначено за представництво інтересів в суді за одне засідання – 5 000,00 грн., складання та подання відзиву – 10 000,00 грн., складання і подання документу з процесуальних питань – 1 500,00 грн. Дана угода підписана як виконавцем так і замовником.

Згідно акта виконаних робіт від 20.05.2026 на виконання договору про надання правової допомоги №993 від 06.06.2025, та на виконання п. 4.6 договору, замовник – ОСОБА_1 та адвокат Зіненко А.О. погодили факт виконання та здійснення правової допомоги у повному обсязі, та відповідно до переліку, за складання та подання відзиву – 10 000,00 грн., складання і подання документу з процесуальних питань – 1 500,00 грн., представництво інтересів в суді за одне засідання – 500,00 грн., кількістю в 7 судових засідань.

Разом з тим, до матеріалів справи та заяви не долучено жодної довідки про отримання грошових коштів за надання правничої допомоги, при цьому як зазначено п. 4.6 договору, Розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги визначених в пунктах 1.1, 1.2, 1.3. 1.4. цього Договору визначається додатковою угодою до цього договору та сплачується протягом 5 днів з дня підписання акту наданих послуг, втім станом на момент слухання справи підтверджуючих даних про сплату наданих послуг не надано.

Судом встановлено, що фактично із долученої на підтвердження заявленої суми витрат на правничу допомогу копії акту виконаних робіт, яка підписана як адвокатом так і клієнтом на загальну суму 46 500,00 грн., вбачається, що фактично згідно розрахунку суми було виконано роботи, які оцінено: за складання та подання відзиву – 10 000,00 грн., складання і подання документу з процесуальних питань – 1 500,00 грн., представництво інтересів в суді за одне засідання – 500,00 грн., кількістю в 7 судових засідань, та загальна сума яких складає 15 000,00 гривень, а не заявлена у заяві 46 500,00 грн., що у свою чергу ставить під сумнів дійсність вказаної суми.

З наведеного випливає, що заявником надано лише прогнозовані та погоджені між сторонами суми, які підлягають сплаті за надання правової допомоги.

У даному випадку суду не надано належним чином підтверджених даних, документів про сплату наданої правової допомоги, які б у своїй сукупності дали б суду можливість прийти до визначення фактично сплаченої суми за наявності розбіжності сум, що у свою чергу кореспондує Постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, де Велика Палата Верховного суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку.

Таким чином, за відсутності документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку, а також враховуючи наявність встановленої судом розбіжності суми загального розміру витрат на правову допомогу підстав для задоволення заяви про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу немає.

Керуючись ст. 2, 15, 133, 137, 141, 209, 247, 258-261, 264, 270, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача – ОСОБА_1 адвоката Зіненко Анастасії Олександрівни, про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду складено та підписано 17.06.2026.

Суддя О. В. Поштаренко