Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №214/8685/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8685/25

3/214/107/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого – судді Євтушенка О.І., за участю: секретарів судових засідань – Попкової Ю.В., Сліпенької Л.В., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шемета І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство – Україна, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №431444 від 23 серпня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, слідує, що 23.08.2025 о 01.00 год. водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Володимира Великого, біля буд. 1, в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, керувала транспортним засобом марки BAIC EU260, р/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, підвищена жвавість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння ОСОБА_1 у визначеному законом порядку у лікаря-нарколога у закладі охорони здоров`я КП «КБЛПД» ДОР» відмовилася на місці зупинки транспортного засобу. У провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.2.5 ПДР України.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Шемет І.О. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі відносно його підзахисної у зв`язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог захисник вказав, що відеозапис подій містить рух транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 , однак не містить часу та дати, що позбавляє можливість встановити коли саме здійснював рух вищезазначений транспортний засіб, а також не зафіксовано, яка особа вийшла із-за керма вищевказаного автомобіля, враховуючи, що відеозапис подій розпочинається з моменту спілкування працівників патрульної поліції з ОСОБА_1 (відеозапис №475476, час 01.18 год.), а отже, матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 ,а як наслідок, остання не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зі змісту відеозапису №475476, час 01.23 год. слідує, що працівником патрульної поліції ОСОБА_1 було повідомлено про наявність у неї ознак наркотичного сп`яніння, а саме: поведінки, яка не відповідає обстановці; підвищеної жвавості та тремтіння пальців рук. Після їй було запропоновано проїхати до медичного закладу, на що ОСОБА_1 одразу погодилась, при цьому зазначає, що має три висновки попереднього огляду в медичному закладі і наполягає доставити її в медичний заклад на її автомобілі, оскільки після трьох попередніх оглядів, вона бува вимушена йти пішки з медичного закладу і достовірно знає, що цього разу також буде вимушена йти посеред ночі до своєї домівки через все місто. Сторона захисту наголошує, що протягом всього часу спілкування ОСОБА_1 жодного разу категорично не відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння, наполягала на доставку її до медичного закладу, оскільки була впевнена, що під час огляду ознак сп`яніння в неї виявлено не буде. При цьому, ОСОБА_1 в графі пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення вказала, що огляд на місці не проводився, (ознаки сп`яніння не перевірялись), а відповідно, підстав для слідування до медичного закладу не було. Від проходження огляду та здачі аналізів вона не відмовлялась. В свою чергу, відеозапис подій не містить достовірних відомостей про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а отже, були відсутні підстави для проходження огляду на стан такого сп`яніння, враховуючи, що ОСОБА_1 не відсторонювалась від права керування транспортним засобом. Обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, не підтверджуються сукупністю доказів, доданих до цього протоколу. Крім того, захисник ОСОБА_3 вважає, що чергова спроба притягнути його підзахисної до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП була провокацією, враховуючи неодноразову безпідставну перевірку ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Приймаючи до уваги позицію захисника ОСОБА_1 – адвоката Шемета І.О., з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та її захисника, оскільки їх участь у судовому засіданні при розгляді даної категорії справ не є обов`язковою, враховуючи подану захисником заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, врахувавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оглянувши фрагменти відеозаписів на диску DVD-R, дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

У розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст.ст.251, 252 КУпАП слідує, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, буде мати місце при наявності об`єктивної сторони, що передбачає необхідність обов`язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення – перебування особи, яка керує транспортним засобом, у стані сп`яніння, що встановлено за результатами проходження огляду у встановленому законом порядку на вимогу поліцейського, за умови очевидної наявності ознак сп`яніння. Саме наявність/відсутність таких підстав зумовлює правомірність/неправомірність дій працівників поліції щодо вимоги пройти огляд на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому, склад правопорушення за ст.130 КУпАП передбачає наявність спеціального суб`єкта – водія.

Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Визначаючи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, обов`язково необхідно встановлювати наявність дійсних підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, передбаченими п.п.3, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджених Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Саме наявність/відсутність таких підстав зумовлює правомірність/неправомірність дій працівників поліції щодо пред`явлення вимоги пройти огляд на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №431444 від 23 серпня 2025 року слідує, що водію ОСОБА_1 інкримінується керування 23.08.2025 о 01.00 год. по вул. Володимира Великого, біля буд. 1, в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, транспортним засобом марки BAIC EU260, р/н НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість шкіри. Від проходження повного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовилася. У провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.2.5 ПДР України. Зазначені обставини зафіксовані на нагрудну бодікамеру Motorola VB400 та бодікамеру №475476. Також в протоколі ОСОБА_1 по суті свої пояснень зазначила, що не згодна з висновками поліції, оскільки вона не відмовлялась від проходження огляду на стан сп`яніння в ПНД та здачі аналізів.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 23.08.2025 о 01.00 год. зафіксований на фрагменті відеозапису на диску DVD-R.

Після зупинки вищезазначеного транспортного засобу та пред`явлення працівником вимоги пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 одразу погоджується, при цьому зазначає, що має три висновки попереднього огляду в медичному закладі, які не підтвердили її перебування у стані сп`яніння під час керування транспортним засобом, та наполягає доставити її в медичний заклад на її автомобілі, оскільки після трьох попередніх оглядів, вона була змушена повертатися додому пішки посеред ночі до своєї домівки через все місто, що підтверджується відеозаписом (час 01.23 год.).

При цьому, зі змісту всього відеозапису подій не вбачається підстав вважати, що за встановлених обставин ОСОБА_1 очевидно мала будь-які ознаки наркотичного сп`яніння, оскільки поведінка останньої була адекватною, врівноваженою, прогнозованою, вона виконувала вимоги поліцейських щодо пред`явлення документів, відповідала логічно на поставлені питання, її реакція на слова та дії працівників поліції була прогнозованою та адекватною.

В свою чергу, судом було встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово була доставлена працівниками патрульної поліції після зупинки транспортного засобу, яким вона керувала, до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», а саме: 29.07.2025, 31.07.2025 та 05.08.2025, де вона проходила повні медичні огляди на стан сп`яніння, за результатами яких було встановлено, що ОСОБА_1 – твереза, що підтверджується відповідними висновками медичних оглядів з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.07.2025, 31.07.2025 та 05.08.2025 КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», які отримані судом на підставі відповідного клопотання сторони захисту.

Зазначені вище обставини, про які поза розумним сумнівом було відомо працівникам патрульної поліції, на глибоке переконання суду свідчать про провокацію дій працівників патрульної поліції, а саме, пред`явленням безпідставної вимоги ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров`я на стан сп`яніння.

В подальшому на виконання вимог п.8 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджених Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, на ім`я ОСОБА_1 виписано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Комунального підприємства «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» (далі – КП «КБЛПД» ДОР») від 23.01.2025, однак ОСОБА_1 не була доставлена до закладу охорони здоров`я відповідно до цього направлення, враховуючи вказану вище позицію останнього.

Проводячи детальний аналіз подій, зафіксованих на відеозаписі, суд вважає, що позиція сторони захисту про здійснення працівниками поліції психологічного тиску на ОСОБА_1 та недотримання працівниками поліції вимог Закону та інших нормативно-правових актів про безпричинне пред`явлення вимоги пройти огляд на стан сп`яніння вказує на наявність обґрунтованих сумнівів щодо наявності у ОСОБА_1 як ознак наркотичного сп`яніння, так і підстав для пред`явлення вимог останній пройти огляд на виявлення стану сп`яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису є очевидним факт, що зупинка транспортного засобу марки BAIC EU260, р/н НОМЕР_1 , який рухався по вул. Володимира Великого, біля буд. 1, в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, під керуванням ОСОБА_1 , була безпідставною та не мала на меті першочергову перевірку наявності у водія цього транспортного засобу ознак сп`яніння, оскільки підстави для цього поза розумним сумнівом не було.

При цьому, поведінка ОСОБА_1 відповідала вимогам Закону та поза розумним сумнівом не свідчила про наявність підстав для вимоги працівника поліції пройти огляд останньому на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку.

Всі інші надані суду докази, додані до протоколу, суд оцінює критично, як такі що не спростовують зроблених ним висновків.

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reportsof Judgmentsand Decisions 1998-VI;

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

Положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення поза розумним сумнівом (рішення ЄСПЛ “Авшар проти Туреччини”). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази у справі, суд встановив, що матеріали справи поза розумним сумнівом не доводять факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, за наявності очевидної провокації на проходження такого огляду на стан сп`яніння за встановлених судом обставин, тому суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.130 ч.1, 245, 247 ч.1 п.1, 252, 280, 283 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя О.І. Євтушенко