Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №208/16167/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/16167/25

провадження № 2/208/447/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області у складі

головуючої судді: Кузнєцової А.С.

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до Заводського районного суду міста Кам`янського з позовами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 :

- заборгованість за кредитним договором № 10001258534 від 26.11.2019 року у розмірі 10176,84 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № UР 9477022 від 15.01.2020 року в розмірі 8300,00 грн.., а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Процесуальні питання, пов`язанні з розглядом справи.

19 грудня 2025 року до Заводського районного суду міста Кам`янського надійшли дві позовні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

19.12.2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям справи відносно Ахлюстіної Г.Ю. передано в провадження судді Кузнецовій А. С.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року позовні заяви прийняті до розгляду та обидва позови об`єднані в одне провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

17.02.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов.

04.03.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, сформована в системі "Електронний суд".

18.03.2026 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника. Проти задоволення позовних вимог представник заперечував.

23.03.2026 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримано.

Позиція позивача

У перший позовній заяві позивач посилається на те, що 26.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» (Торгова марка CashberryTM) та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 10001258534.

Договір укладено в електронній формі із застосуванням сторонами одноразового ідентифікатора.

Позивач наводить алгоритм підписання електронного договору, передбачений Законом «Про електронну комерцію» і зазначає, що у відповідності до умов кредитного договору його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону.

Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 10001258534 від 26.11.2019 року із ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (ЄДРПОУ: 40284315) та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн.

05.09.2022р. між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" укладений договір факторингу № 556/ФК-22. Згідно даного договору факторингу 05.09.2022 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 10001258534 від 26.11.2019 року.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» змінено найменування та скорочене найменування на ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», що підтверджується Наказом № 15-04-2024-1 від 15.04.2024 року, який додано до позовної заяви.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ"ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 10176,84 грн., із яких:

- заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.;

- заборгованість за відсотками становить 6176,84 грн.

Щодо розрахунку заборгованості за кредитом № 10001258534 від 26.11.2019 року.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору № 10001258534 від 26.11.2019 р., кредитор зобов`язується надати позичальникові кредит, на суму 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності,платності в межах встановленого йому кредитного ліміту, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п.3.1.1 цього договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах, встановлених цим договором.

Згідно п. 1.2. кредитного договору, кредит надається позичальнику строком до 10.12.2019 року.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору вбачається, що розрахунок сукупної вартості Кредиту(заборгованості) зазначено у Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.п. 3.1.1 Кредитного договору № 10001258534 від 26.11.2019 року, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п.1.2. цього Договору. Річна процентна ставка становить 474.5% (1,3 % на день).

Належно до п. 3.3. кредитного договору, плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою та незмінною протягом усього строку дії цього договору визначеного в п.8.1. цього договору.

У разі порушення позичальником зобов`язання щодо строку погашення суми кредиту та/або процентів за цим договором, то розмір процентної ставки для такого позичальника збільшуватиметься на 1 (один) процент від процентної ставки визначеної в п.3.1.1. цього договору та нараховуватиметься щоденно на залишок фактичної заборгованості по кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення простроченої заборгованості за кредитом. Подальше повернення кредиту та сплата процентів відбувається відповідно до графіку розрахунків (п. 6.3. Кредитного договору № 10001258534 від 26.11.2019 року).

Також між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» були укладені додаткові угоди про зміну умов Договору № 10001258534.

Посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17 і які наголошують: нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Також посилається на пункт 6.2 Рішення КСУ від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022, в якому зазначено: «Оцінюючи підстави, що є в національному праві, для визнання очікувань Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом до дня його фактичного повернення правомірними, Конституційний Суд України зазначає таке.

Верховний Суд надав відповідь на запит судді-доповідача щодо того, чи зазнавала змін судова практика суду касаційної інстанції щодо можливості одночасного застосування приписів частини першої статті 1048 та частини другої статті 625 Кодексу, тобто правомірності стягнення процентів як плати за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період - після настання дати повернення кредиту до дня його фактичного повернення. У відповіді зазначено, що в період до 2018 року правозастосування у відповідній категорії справ характеризувалось підходом, який полягав у відсутності законодавчих перешкод для одночасного застосування приписів частини першої статті 1048 і частини другої статті 625 Кодексу, та що цей підхід найбільш ґрунтовно висвітлено в аналізі практики застосування приписів статті 625 Кодексу в цивільному судочинстві (далі - Аналіз), підготовленому Верховним Судом України в рамках вивчення практики застосування судами норм законодавства при розгляді цивільних справ про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за 2011-2012 роки.

Так, в Аналізі Верховний Суд України зазначив, що судам слід ураховувати різну юридичну природу процентів, визначених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 Кодексу, і трьох процентів річних від простроченої суми, установлених частиною другою статті 625 Кодексу, при вирішенні питання щодо можливості їх одночасного стягнення: «Проценти, визначені статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення". При цьому Верховний Суд України наголосив, що «до 2018 року судова практика щодо вирішення питання про одночасне застосування норм частини першої статті 1048 і частини другої статті 625 ЦК України не зазнавала істотних змін».

Підкреслює, що відповідно до п. 8.1. Кредитного договору № 10001258534 від 26.11.2019 р. зазначається, що строк дії договору – з дати його укладання сторонами і до остатнього дня строку користування кредитом включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Зазначив, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань у строк, визначений договором, та які б спростовували суму заборгованості.

Щодо доказів переходу прав вимоги за кредитом № 10001258534 від 26.11.2019 року.

Зазначив, що позивачем до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за кредитним договором № 10001258534 від 26.11.201 року9, а саме:

- копія договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 р.;

- витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 р;

- копії платіжних інструкцій за договором факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022р.

Договір факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.

Відповідно до п. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Враховуючи, що додаток № 1 до договору факторингу містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), до позовної заяви позивачем було долучено саме витяг з додатку № 1 до договору факторингу, що не суперечить вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України.

Позивачем, який набув права грошової вимоги, на останню відому адресу реєстрації відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ«ФК «Інвест Фінанс» до ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.

Надалі позивач зазначив, що картковий рахунок BIN: НОМЕР_2 ; платіжна система: MASTERCARD; видана Банком: JSCCBPRIVATBANK; Тип карти: DEBIT. Рівень карти: STANDARD. Країна: UKRAINE.

Позивач підкреслює про неможливість надання виписки по картковому рахунку відповідача, так як рух коштів по картці є банківською таємницею, оскільки немає відповідних повноважень на отримання від Банку інформації щодо виписки про рух коштів по рахунку, так як ні позивач, ні первісний кредитор не є власником даного рахунку (ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» лише перераховує кошти на визначений відповідачем рахунок).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності підкреслив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.

Також відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Щодо Договору кредитної лінії № UP9477022 від 15.01.2020 р.

Позивач зазначив, що 15.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Дія-Актив" (Торгова марка UKRPOZYKA) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № UP9477022.

За цим договором відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8300 грн.

Пояснюючи причини відсутності у первісного кредитора можливості надати витяг з рахунку позичальника, позивач посилається на пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який передбачає, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п. 4 ст. 22 Закону).

В матеріалах справи наявний додаток (BIN_ 516875 Деталі.pdf), що є допустимим доказом на підтвердження перерахування ТОВ «УКРПОЗИКА» кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № UP9477022 від 15.01.2020 року.

03.04.2025р. між ТОВ "Юридичнакомпанія "Дія-Актив" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладений договір факторингу № 575/ФК-25.

Позивачем до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення ТОВ "Юридична компанія "Дія-Актив" права вимоги до відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за кредитним договором № UP9477022 від 15.01.2020 року, а саме:

- копія договору факторингу № 575/ФК-25 від 03.04.2025 року;

- витяг із додатку № 1 до договору факторингу № 575/ФК-25 від 03.04.2025 року;

- копії платіжних інструкцій за договором факторингу № 575/ФК-25 від 03.04.2025 року.

Поряд з цим, звертає увагу суду, що договір факторингу № 575/ФК-25 від 03.04.2025 р. не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.

Згідно даного Договору факторингу від 03.04.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № UP9477022 від 15.01.2020 року, сума боргу за яким становить 12450 грн., із яких:

- заборгованість за тілом кредиту становить 8300 грн.;

- заборгованість за відсотками становить 4150 грн.

Зазначив, що у відповідності до положень статей 512 – 514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору № UP9477022 від 15.01.2020 року, позивачем на останню відому адресу реєстрації відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ"Юридична компанія "Дія-Актив" на користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору.

Позиція відповідача

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов заперечує проти заявлених вимог і посилається на таке.

І. Щодо вимог по кредитному договору № UР 9477022 від 15.01.2020 року.

Вважає позовні вимоги у цієї частині необґрунтованими з посиланням на таке.

1.Відповідач укладала кредитний договір 15.01.2020 року терміном на 93 дні, про що позивач зазначає у досудовій претензії від 22.07.2025 року, яка міститься в матеріалах справи. Тобто термін дії кредитного договору був до 17.04.2020 року, а отже термін із зверненням до суду у кредитодавця сплинув 18 квітня 2023 року.

2. З тексту позовної заяви вбачається, що кредитний договір № UР 9477022 від 15.01.2020 року був укладений між ТОВ «Юридична Компанія «Дія-Актив» та ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що кредитодавець виконав свої зобов`язання, хоча жодних доказів тому, що саме ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» перерахував кошти відповідачу, позивач не надав. Отже не зрозуміло, з яких підстав виникло фінансове зобов`язання відповідача ОСОБА_1 перед первісним позикодавцем ТОВ «Юридична компанія «Дія - Актив», і як слідство – фінансових зобов`язань перед позивачем.

3.Позивачем не додані Реєстри боржників, а лише витяг з додатку до договору факторингу. Звертає увагу суду, що матеріали позовної заяви не містять розрахунків заборгованості. Крім того, як видно з матеріалів справи до позовної заяви додані лише затверджені форми реєстру прав вимог та затверджені форми Актів приймання передачі. Підписані акти приймання передачі в матеріалах справи відсутні, тож не відомо, чи є відповідач взагалі боржником і чи передавався саме борг ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять взагалі розрахунків заборгованості, підтвердження передачі заборгованостей саме відповідача.

Підкреслює, що вона сплачувала кошти за користування кредитом первісному кредитодавцю до квітня 2020 року. Натомість жодних розрахунків по сплаті до позовної заяви не додано.

4.Звертає увагу на те, що позивач зазначає у позовній заяві, що на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» до ТОВ «Діджи Фінанс» і не додано жодних доказів такого повідомлення.

Договір факторингу був укладений вже після спливу строку позовної давності 03.04.2025 року та поза строками дії кредитного договору.

5.Також з матеріалів справи вбачається, що немає первинних документів, що до господарських операцій по наданню кредиту від первісного кредитодавця до відповідача. А підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є тільки первинні документи.

З тексту позовної заяви та з матеріалів справи немає підтверджень, що кредитні кошти були перераховані на картковий рахунок Відповідача саме первісним кредитодавцем.

6.Також відсутні докази того, що саме відповідач будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, відсутні докази отримання, саме нею цього одноразового ідентифікатора, відсутні докази реєстрації, саме відповідача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, відсутні докази отримання ним коштів за вказаним кредитним договором.

Щодо вимог по кредитному договору №10001258534 від 26.11.2019 року.

Зазначає, що з тексту другої позовної заяви слідує, що 05.09.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу №556/ФК-22.

Відповідно до даних що викладені у позовній вимозі до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 10176,84 грн яка складається з заборгованості по тілу кредиту 4000,00 грн. та заборгованість за відсотками 6176, 84 грн.

Відповідач вважає позовні вимоги позивача не доведеним та необґрунтованими виходячи з наступного.

1.Відповідач укладала кредитний договір 26.11.2019 року терміном на 14 днів, про що свідчить текст договору.

Згідно інформаційної довідки від ТОВ «Платежі Онлайн» 26.11.2019 була проведена транзакція на перечислення відповідачу 4000, 00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, відповідач виплачувала відсотки та тіло кредиту, а саме:

- 09.12.2019 року - 676,00 грн. - відсотки за 13 днів. Згідно додаткової угоди від 09.12.2019 року до договору №10001258534 від 26.11.2019 року продовження дії договору до 08.01.2020 року.

- 05.01.2020 року - 1404, 00 грн. - відсотки за 27 днів кредиту. Згідно додаткової угоди від 05.01.2020 року до договору №10001258534 від 26.11.2019 року продовження дії договору до 04.02.2020 року.

- 01.02.2020 року -1404,00 грн. - відсотки за 27 днів кредиту. Згідно додаткової угоди від 01.02.2020 року до договору №10001258534 від 26.11.2019 року продовження дії договору до 02.03.2020 року.

29.02.2020 року - 1456, 00 грн. - відсотки за 29 днів кредиту. Згідно додаткової угоди від 20.02.2020 року до договору №10001258534 від 26.11.2019 року продовження дії договору до 30.03.2020 року.

31.03.2020 року було здійснено погашення тіла кредиту у розмірі 4000,00 грн., 1560,00 грн. погашення відсотків за користування кредитом. Закриття Кредитного договору.

Таким чином Відповідач повністю розрахувалась за кредитним договором.

Підтвердження щодо надання нового кредиту або зарахування коштів на рахунок відповідача у первісного позикодавця відсутні.

Термін дії кредитного договору був до 30.03.2020 року, а отже термін із зверненням до суду у кредитодавця сплинув 30 березня 2023 року.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог за обома позовами в повному обсязі.

Обставини, встановлені судом

Проаналізував надані сторонами докази, суд вважає доведеним факт укладання відповідачкою обох кредитних договорів, на підставі яких позивачем заявлені до неї позовні вимоги.

Також у суду не викликає сумнівів факт отримання відповідачкою кредитних коштів за цими договорами.

Підтвердженням цим обставинам є визнання самою відповідачкою факту виникнення між нею та кредитодавцями правовідносин із розрахунків за отриманими кредитами.

Так, за першим кредитним договором від 26.11.2019 р. №10001258534, укладеному нею з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС», сторона відповідачки наводить свої заперечення щодо неврахування здійснених нею платежів на погашення кредиту.

Аналогічну заяву представник зробив й стосовно договору від 15.01.2020 р. № UР 9477022, укладеному ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Дія-Актив".

Судом також встановлено і підтверджено відповідними документами факт переходу права вимоги за першим кредитним договором від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» до ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" на підставі договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 р.

Право вимоги до відповідачки за договором кредитної лінії № UР 9477022 від 15.01.2020 р. перейшло від ТОВ "Юридична компанія "Дія-Актив" (03.08.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПОЗИКА» змінило назву на ТОВ «Юридична Компанія «Дія-Актив») до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 575/ФК-25 від 03.04.2025 р.

Правомірність переходу права вимоги за цими договорами факторингу підтверджується наданими копіями цих договорів, Витягами з реєстрів передачі прав вимоги, платіжними інструкціями на оплату отриманих фактором прав вимоги.

Ці договори факторингу відповідають положенням статей 1077-1079 ЦК України:

- предметом договорів є дійсні грошові вимоги до відповідачки;

- строк позовної давності за цими вимогами не сплинув;

- відступлення прав вимоги здійснено під фінансування такого відступлення;

- правовий статус фактора відповідає вимогам частини 3 статті 1079 Цивільного кодексу.

Кредитний договір № 10001258534 від 26.11.2019 року.

Позивачем до позовної заяви про стягнення заборгованості за цим кредитним договором надано заяву позичальника № 10001258534 від 26.11.2019 року та договір №10001258534 від 26.11.2019 року (а.с.63-69), в яких зазначені основні умови кредитування:

- Проценти за користування/день - 1.30 %

- Сума для виплати - 4728 грн.

- Строк виплати - 10.12.2019.

Основні положення цього кредитного договору полягають у наступному.

Пунктом 1.1 договору передбачається, що кредитор зобов`язується надати позичальникові кредит, на суму 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності в межах встановленого йому кредитного ліміту, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п.3.1.1 цього договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору кредит надається позичальнику строком до 10.12.2019 року.

3.1 Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином:

3.1.1 1,30 процента ставка на залишок суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п.1.2. цього Договору. Річна процентна ставка становить 474.5%.

6.3. У разі порушення позичальником зобов`язання щодо строку погашення суми кредиту та/або процентів за цим договором, то розмір процентної ставки для такого позичальника збільшуватиметься на 1 (один) процент від процентної ставки визначеної в п.3.1.1. цього договору та нараховуватиметься щоденно на залишок фактичної заборгованості по кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення простроченої заборгованості за кредитом.

Подальше повернення кредиту та сплата процентів відбувається відповідно до графіку розрахунків.

8.1. Строк дії Договору – з дати його укладання сторонами і до остатнього дня строку користування кредитом включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позичальниці надана інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн» від 14.12.2022 р.(а.с.74), в який повідомляється, що Товариством, як оператором послуг платіжної інфраструктури, через платіжний сервіс «Platon» успішно проведено транзакцію

Номер транзакції 27479-58043-27998

Сума транзакції, грн 4000.00

Дата та час проведення транзакції 26.11.2019 21:16:45

Номер карти

НОМЕР_3 code 939705

Банк-емітент PRIVAT BANK.

Первісним кредитором сформований розрахунок заборгованості за кредитним договором № 10001258534, наданий до позовної заяви (а.с.75-77). З цього розрахунку вбачається, що нарахування заборгованості здійснювалось з 26.11.2019 р. по 01.02.2022 р. Причому, наведені у Розрахунку відомості співпадають з твердженням відповідачки про сплату нею поточних процентів у повному обсягу, що мав місце на момент таких платежів. Після чого розмір заборгованості визначався як «0», а потім нарахування знов продовжувалось за ставкою 1,3 % на день.

Остаточно заборгованість за тілом кредиту (4000 грн.) і за процентами (1560 грн.) було погашено 31.03.2020 р. Однак, одразу ж поточний кредит (4000 грн.) і поточні проценти (1560 грн.) перенесені до столбців «прострочені платежі».

Додатковими угодами до кредитного договору № 10001258534 від 26/11/2019 р. сторони продовжували його дію:

- Додатковою угодою від 09.12.2019 р. – до 08.01.2020 р.(а.с.70);

- Додатковою угодою від 05.01.2020 р. – до 04.02.2020 р.(а.с.70 на звороті);

- Додатковою угодою від 01.02.2020 р. – до 02.03.2020 р.(а.с.71);

- Додатковою угодою від 29.02.2020 р. – до 30.03.2020 р.(а.с.71 на звороті)

Умовою укладання усіх додаткових угод була вимога про сплату позичальником кредитору у визначений строк фактично нарахованих процентів по договору. Встановлені угодами строки та розміри визначених угодами платежів позичальницею виконані, а за останньою Угодою нею також погашено тіло кредиту.

Кредитний договір № UP9477022 від 15.01.2020 року.

У своїх позовних вимогах ТОВ «Діджи Фінанс» стверджує, що первісним кредитором за договором № UP9477022 від 15.01.2020 р (а.с.12-37) Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8300 грн.

За користування кредитними коштами позичальниця зобов`язана сплачувати 1,4 % проценти за кожний день такого користування.

Строк кредитування встановлювався на 14 днів. Згодом до цього договору приймались додаткові угоди щодо продовження строку кредитування. Остаточною датою повернення боргу встановлено 17.04.2020 р.

Право вимоги до відповідачки за договором кредитної лінії № UР 9477022 від 15.01.2020 р. перейшло від ТОВ "Юридична компанія "Дія-Актив" до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 575/ФК-25 від 03.04.2025 р.(а.с.39-42).

На підтвердження своїх вимог за цим договором позивачем наданий договір факторингу, Витяг з додатку № 1 (реєстр боржників) (а.с.46) та акт прийомки-передачі рєстру прав вимоги до договору факторингу № 575/ФК-25 (а.с.47).

Документи на підтвердження перерахування кредитних коштів позичальниці не надано. Заявлене позивачем у відповіді на відзив клопотання про витребування інформації з АТ КБ «Приватбанк» щодо перерахування коштів відповідачу, не підлягало задоволенню, оскільки відповідачем порушено строк для звернення з таким клопотанням, визначений ст..83 ЦПК України.

Також не надано розрахунку заб оргованості за вказаним кредитним договором.

Висновки суду за результатами розгляду справи і мотиви прийняття рішення.

Судом встановлено, що права вимоги у позивача до відповідачки ОСОБА_1 виникли на підставі договорів факторингу, укладених ним з первісними кредиторами. На думку суду, ці договори відповідають вимогам законодавства і їх недійсність судом не визнавалась, а тому в силу положень статті 204 Цивільного кодексу вони є правомірними.

Разом з тим, суд зазначає, що правомірність переходу права вимоги до боржника не означає правомірність і обгрунтованість самого права.

Тому суд вважає доцільним дослідити правомірність вимог позивача відносно кожного кредитного договору і доведеність цих вимог з позиції процесуальних норм.

При цьому суд керується такими положеннями норм Цивільного процесуального кодексу.

Стаття 13 Кодексу визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 3 та 4 статті 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судове рішення приймається на підставі оцінки наданих сторонами доказів

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. ст. 76 ЦПК).

Ці докази повинні відповідати принципам належності, допустимості та достатності.

Згідно до статті 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 Кодексу).

Судове рішення тоді буде законним та обґрунтованим, якщо воно побудовано на підставі достатніх доказів, якими є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 80 ЦПК).

При цьому, в силу вимоги частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про доведеність або недоведеність позовних вимог, суд виходить з положень статті 89 ЦПК, яка встановлює таке:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПКУ при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведених процесуальних норм суд приходить до таких висновків.

По Кредитному договору № 10001258534 від 26.11.2019 року

Первісним кредитором сформований розрахунок заборгованості за кредитним договором № 10001258534, наданий до позовної заяви. З цього розрахунку вбачається, що нарахування заборгованості здійснювалось з 26.11.2019 р. по 01.02.2022 р. Причому, наведені у розрахунку відомості співпадають з твердженням відповідачки про сплату нею поточних процентів у повному обсязі, що мав місце на момент таких платежів. Після чого розмір заборгованості визначався як «0», а потім нарахування знов продовжувалось за ставкою 1,3 % на день.

Остаточно заборгованість за тілом кредиту (4000 грн.) і за процентами (1560 грн.) було погашено 31.03.2020 р. Однак, одразу ж поточний кредит (4000 грн.) і поточні проценти (1560 грн.) перенесені до столбців «прострочені платежі».

Хоча позивачем й було отримано відзив на позов, в якому наводились міркування щодо повного погашення зобов`язання за цим кредитним договором, у своїй відповіді на відзив він обмежився тим, що послався на формування Розрахунку первісним кредитором і твердженням про те, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, у строк визначений договором, та які б спростовували суму заборгованості.

Але, обов`язок обгрунтування предмету позову покладається на позивача; відповідач же у даному випадку навів свої аргументи на спростування заявленої вимоги і ці аргументи відображені у розрахунку заборгованості.

Судом проаналізовані додаткові угоди до кредитного договору № 10001258534 від 26/11/2019 р. Цими Додатковими угодами строк дії договору і строк кредитування продовжувався:

- Додатковою угодою від 09.12.2019 р. – до 08.01.2020 р.;

- Додатковою угодою від 05.01.2020 р. – до 04.02.2020 р.

- Додатковою угодою від 01.02.2020 р. – до 02.03.2020 р.

- Додатковою угодою від 29.02.2020 р. – до 30.03.2020 р.

Умовою укладання усіх додаткових угод була вимога про сплату позичальником кредитору у визначений строк фактично нарахованих процентів по договору. Встановлені угодами строки погашення заборгованості по процентам та розміри визначених угодами платежів позичальницею виконані, а за останньою угодою нею також погашено тіло кредиту (31.03.2020 р.).

За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог за кредитним договором № 10001258534 від 26.11.2019 р.

Також суд вважає за необхідне надати оцінку тлумаченню позивачем окремих висновків Верховного Суду.

Так, він вказує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від строку дії кредитних договорів.

Фактично ж, у цієї постанові Велика Палата таким чином висвітила це питання:«111 Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Підстав для відступу від вказаних правових висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає».

Суд не погоджується із посиланням позивача, як на підтвердження своєї позиції щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору, на висновки у розглянутій Конституційним Судом України 22 червня 2022 року справі № 6-р(II)/2022.

Фактично ж, при розгляді цієї справи Судом в рамках вивчення практики застосування судами норм законодавства при розгляді цивільних справ про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за 2011-2012 роки надано пояснення, що «судам слід ураховувати різну юридичну природу процентів, визначених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 Кодексу, і трьох процентів річних від простроченої суми, установлених частиною другою статті 625 Кодексу. Тобто, у даному випадку йдеться про стійку судову практику стягнення процентів за користування кредитними коштами до моменту їх фактичного повернення, яка склалась протягом 2011-2017 років.

Але потім ця судова практика була переглянута.

Крім помилкового тлумачення практики Верховного Суду позивач у даному випадку не надав належну оцінку правовідносинам кредитодавця і позичальниці, які виникли між ними на підставі кредитного договору та додаткових угод до нього.

Суд підкреслює певну невизначеність у тексті договору (пункти 1.2. та 8.1.) щодо строку дії договору. Однак, чітке розмежування строку договору та строку кредитування наводяться у додаткових угодах, в яких строк дії договору визначається конкретною датою, а строк кредитування – до повного виконання прийнятих позичальником на себе зобов`язань.

Тому, нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах узгоджених додатковими угодами строків є обгрунтованим та законним і не потребує невпевненого тлумачення практики Верховного Суду.

По кредитному договору № UР 9477022 від 15.01.2020 року.

Як вже вказувалось, позовні вимоги за цим договором позивач обгрунтовує посиланням на реєстр прав вимоги, переданий йому за договором факторингу. Але цей документ не може служити єдиним доказом наявності і розміру заборгованості будь-кого з боржників, включених до цього Реєстру.

Позивачем не наданий навіть розрахунок заборгованості відповідачки за цим кредитним договором.

У свою чергу, представник відповідачки вказує, що відповідачка сплачувала кошти за користування кредитом первісному кредитодавцю до квітня 2020 року. Натомість жодних розрахунків по сплаті до позовної заяви не додано. Однак, на підтвердження цьому також не наводить ніяких доказів.

Суд не може погодитись з позицією сторони відповідача, що підставами для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині є:

- перерахування кредитних коштів не кредитодавцем

ТОВ «Укрпозика» (з 03.08.2021 р. - ТОВ «Юридична Компанія «Дія-Актив»), з яким було укладено кредитний договір № UР 9477022 від 15.01.2020 року, не є суб`єктом з надання послуг з перерахування грошових коштів, а тому на підставі відповідного договору цю послугу йому надає відповідна фінансова установа;

- сплинув строк позовної давності, оскільки термін дії кредитного договору був до 17.04.2020 року, а отже термін із зверненням до суду у кредитодавця сплинув 18 квітня 2023 року

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.

Також відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану.

Згідно з частиною 3 статті 263 Цивільного кодексу від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Тобто, у даному випадку немає ніякого пропуску строку позовної давності;

- відповідачу не направлено Повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» до ТОВ «Діджи Фінанс» і не додано жодних доказів такого повідомлення

Стаття 516 Цивільного кодексу встановлює, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, позичальник не звільняється від обов`язку сплатити свої борги або новому або первісному кредитодавцеві.

Отже, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог за обома кредитними договорами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 526, 599, 610, 612, 614, 615, 626, 628, 629, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 10001258534 від 26.11.2019 року та № UР 9477022 від 15.01.2020 року - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 09.06.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", адреса 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; ЄДРПОУ 42649746);

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: Київська область, м. бровари, вул. Симона Петлюри, буд 21/1.

Відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача – Галенко Ігор Євгенович, АДРЕСА_2 .

Суддя А.С. Кузнєцова