Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №510/564/26 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 1-кп/510/389/26

Справа № 510/564/26

17 червня 2026 рокум. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026162150000139 від 07 лютого 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кислиці Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований у АДРЕСА_1 та проживає у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -

встановив:

07 лютого 2026 року о 14 годині 25 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи на території міжнародного пункту пропуску «Орлівка-Ісакча», маючи прямий умисел, направлений на пропозицію та надання службовій особі неправомірної вигоди з метою безперешкодного перетину державного кордону України в напрямку «виїзд», усвідомлюючи незаконність та протиправність своїх дій, запропонував заступнику начальника третього відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 , яка, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну прикордонну службу України» під час виконання покладених на неї обов`язків є представником влади, 170 доларів США та 50 євро (станом на 07 лютого 2026 року за курсом НБУ – 9 856 грн. 43 коп.) за надання йому можливості безперешкодно перетнути державний кордон України без надання документів, що надають таке право у разі його тимчасового обмеження Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року.

У відповідь на пропозицію неправомірної вигоди ОСОБА_5 роз`яснила ОСОБА_4 , що його дії є неправомірними та попередила останнього про кримінальну відповідальність за вчинення таких дій.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, пояснив суду, що під час проходження прикордонного контролю його жінка погано себе почувала, і він, з метою прискорення процедури, запропонував службовій особі неправомірну вигоду, у вчиненому розкаюється.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до положень ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.

Отже, проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступних висновків.

Винність обвинуваченого ОСОБА_4 , окрім визнання ним своєї вини, підтверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

Рапортом про отримання повідомлення зі служби «102», відповідно до якого 07 лютого 2026 року було отримано заяву, зареєстровану ЄО за № 456 як «прийняття або надання пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою».

Протоколом огляду місця події від 07 лютого 20265 року, відповідно до якого об`єктом огляду було приміщення службового кабінету ДПСУ, розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі на пропускному пункті «Орлівка-Ісакча» за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Орлівка, вул. Паромна, 1, де, на столі, були виявлені грошові кошти.

Рішенням – 60 про відмову в перетинанні державного кордону України від 07 лютого 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_4 тимчасово відмовлено у праві виїзду з України у зв`язку із відсутністю підстав на перетинання ДКУ.

Повідомленням № 1 про виявлення кримінального правопорушення (протиправного діяння, що містить ознаки злочину), відповідно до якого 07 лютого 2026 року о 14 год. 40 хв. ОСОБА_4 , під час здійснення прикордонного контролю, запропонував неправомірну вигоду з метою його пришвидшення.

Надавши вказаним доказам оцінку згідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 доведена та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозиція та надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Суд вважає за необхідне визнати пом`якшуючими покарання обставинами – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який, згідно з даними витягу на особу, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, відповідно до висновку з досудової доповіді має можливість виправлення без обмеження чи позбавлення волі, характер та мотиви скоєного та обставини, що пом`якшують покарання.

Слід зауважити, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства та покарання у вигляді штрафу буде достатнім для попередження нових злочинів.

У кримінальному проваджені витрати на залучення експертів відсутні.

Кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано, цивільний позов не заявлявся.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 4 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація також застосовується одночасно із заходами кримінально-правового характеру у кримінальних провадженнях щодо вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 369-2 стосовно службових осіб, передбачених частиною четвертою статті 18 цього Кодексу, до грошей, цінностей чи іншого майна юридичної особи, якщо воно було предметом зазначеного суспільно небезпечного діяння, крім майна, що повертається власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходить у власність держави.

Таким чином, на підстави вимог ст. 100 КПК України, вилучені грошові кошти, які стали предметом кримінального правопорушення, підлягають спеціальній конфіскації.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави.

Застосувати до речових доказів – грошових коштів в сумі 170 (сто сімдесят) доларів США, трьох купюр номіналом по 50 (п`ятдесят) доларів США з серійними номерами РС58583619А, РВ64423986С, РС58583618А, однієї купюри номіналом 20 (двадцять) доларів США з серійним номером GК75877189С та однієї купюри номіналом 50 (п`ятдесят) євро з серійним номером UD6415336341, які поміщені до полімерного сейф-пакету НПУ № PSP2475310, що знаходиться на зберіганні в приміщенні ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, спеціальну конфіскацію у дохід держави.

Речові докази – два диски з відеозаписами «IMG_3305», «IMG_3306», збережені на один диск та відеозапис з надписом «Гордієнко» на другий диск, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження – залишити у матеріалах справи.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 запобіжний захід не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

Копія вироку негайно, після його проголошення, вручається обвинуваченим та прокурору та, не пізніше наступного дня, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_6