Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №462/3788/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/3788/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова

в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, українця, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не суджений,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2026 року близько 22:00 год., обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту із дружиною ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи цілеспрямовано, незаконно, з метою завдання тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілій ОСОБА_5 , один удар кулаком лівої руки в нижню щелепу справа, після чого вона лягла на ліжко та прикрила голову руками, в цей час ОСОБА_4 , наніс їй численні удари руками та ногами по голові, руках, тулубу, внаслідок чого заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді синця на носі, рани та крововиливи на верхній губі і слизовій оболонці зліва, крововилив і садно на його фоні на нижній губі і слизовій оболонці зліва, синець і садно на правій вушній раковині, які відносяться до легкого ступеня тяжкості, а також закритий перелом середньої третини правої ліктьової кістки зі зміщенням кісткових фрагментів, який відноситься до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, вчинивши тим самим у відповідності до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , повідомив, що дійсно 07 березня 2026 року близько 22:00 год., наніс тілесні ушкодження своїй дружині ОСОБА_5 . Відтак, вказав, що обставини викладені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності, щиро розкаявся. Визнання ним вини є добровільним, без застосування тиску та примусу.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 , повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до не тяжких, особу обвинуваченого який раніше не суджений, заяву потерпілої про примирення та відмову від підтримання обвинувачення, щире каяття, - що є обставинами які пом`якшують покарання.

Суд враховує також те, що посягання було вчинене обвинуваченим щодо власної дружини, тобто особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах та стосовно якої повинен був проявляти турботу, повагу та утримуватися від будь-яких проявів фізичного насильства, які є неприпустимими. Вчинення насильницьких дій ОСОБА_4 , свідчить про грубе нехтування ним загальновизнаними моральними засадами суспільства, принципами взаємної поваги між членами сім`ї та фундаментальним правом людини на особисту недоторканність.

Особливого значення суд надає тому, що потерпіла перебувала у значно вразливішому становищі порівняно з обвинуваченим ОСОБА_4 . Використання фізичної переваги щодо жінки, яка об`єктивно не могла ефективно протистояти насильницьким діям чоловіка, свідчить про підвищений ступінь його зневаги до прав ОСОБА_5 , її свобод та людської гідності. Такі дії не можуть розцінюватися як звичайний побутовий конфлікт чи емоційна реакція на суперечку, оскільки їх наслідком стало заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Окремо суд звертає на неприпустиму поведінку обвинуваченого безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення. Так, після первинного застосування фізичного насильства потерпіла фактично припинила будь-який конфлікт, зайняла пасивну позицію, лягла на ліжко та намагалася захистити себе від подальших ударів. Проте, навіть за таких обставин обвинувачений ОСОБА_4 , не припинив свої протиправні дії, не усвідомив їх небезпечності та не вжив жодних заходів для припинення насильства. Навпаки, скориставшись тим, що потерпіла перебувала у беззахисному стані та не становила для нього жодної загрози, він продовжив завдавати їй удари. Така поведінка свідчить не про ситуативну емоційну реакцію під час конфлікту, хоча й це саме по собі є неприпустимим, а про свідоме продовження насильницьких дій щодо особи, яка фактично була позбавлена можливості захистити себе. Зазначені обставини істотно підвищують ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_4 , та свідчать про особливу зневагу обвинуваченого до прав інших осіб, а також свідчать про суспільну небезпечність особи й самого ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що домашнє насильство становить особливу суспільну небезпеку саме через те, що вчиняється у середовищі, де особа має почуватися захищеною та перебувати в безпеці. Використання сімейних відносин не як підстави для взаємної підтримки, а як можливості для реалізації фізичної агресії свідчить про зневажливе ставлення до прав потерпілої та несумісне з принципами сімейного життя.

Разом з цим, суд бере до уваги, що навіть за наявності примирення сторін та відмови потерпілої від підтримання обвинувачення, такі обставини не змінюють характеру вчиненого діяння, не характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , з позитивної сторони та в жодному разі не можуть нівелювати факту застосування фізичного насильства щодо близької людини. Сам факт подальшого примирення, та прощення потерпілою ОСОБА_5 , обвинуваченого не усуває тієї обставини, що обвинувачений свідомо допустив поведінку, яка суперечить не лише вимогам закону, але й базовим принципам людської гідності, взаємної поваги та недоторканності особи, та не є підставою для безумовного врахування судом і застосування більш м`якого покарання у виді виправних робіт.

Також, судом приймається до уваги лист «Львівського міського центру соціальних послуг та реабілітації «Джерело», згідно якого сім`я ОСОБА_6 перебуває у складних життєвих обставинах, чинником яких є домашнє насильство.

Крім того, судом також приймається до уваги наявну в матеріалах справи форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно якої ОСОБА_4 , погрожував вбити ОСОБА_5 , та дітей, раніше також застосовував фізичне насильство, яке спричинило тілесні ушкодження середнього/тяжкого ступеня. ОСОБА_4 , схильний до сильних та постійних ревнощів і контролює більшу частину повсякденного життя ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_4 , раніше вже вчиняв відносно ОСОБА_5 , фізичне насильство, психологічне насильство, ОСОБА_5 , та її дитина економічно залежні від обвинуваченого. Згідно вказаної форми, рівень небезпеки визначено як високий.

Так, суд зазначає, що наведені відомості характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , не як особу, яка допустила одноразовий випадок протиправної поведінки під впливом конфліктної ситуації, а як особу, схильну до систематичного застосування насильства у сімейних відносинах.

Особливо негативно суд оцінює ту обставину, що насильницька поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 , відбувається в умовах наявності неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , та фактично створює для них з матір`ю середовище постійної психологічної травматизації. Насильство в сім`ї неминуче впливає не лише на потерпілу особу, а й на дитину, яка стає свідками агресії, погроз та приниження ОСОБА_4 , що підриває нормальні умови розвитку та формування особистості ОСОБА_7 .

Суд також враховує, що зафіксований високий рівень небезпеки свідчить про існування реальної загрози подальшого насильства та ескалації агресивної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 . За таких обставин, його дії виходять далеко за межі звичайного сімейного конфлікту та свідчать про стійке нехтування загальновизнаними нормами співжиття, поваги до особистості та неприпустимості будь-яких проявів насильства у сімейному середовищі.

Саме тому суд розцінює вчинене не лише як посягання на здоров`я потерпілої ОСОБА_5 , а й як грубе порушення основоположних принципів сімейних відносин, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності особи обвинуваченого ОСОБА_4 , та його поведінки як в межах власної, створеної ним же сім`ї так і в межах суспільства загалом. Відтак, судом приймається до уваги наявність обтяжуючої обставини - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

На основі наведеного суд вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкції статті за якою кваліфіковано злочини у виді обмеження волі із звільненням від відбуття покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження нових злочинів, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, та на переконання суду саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України обмежувальний захід у виді направлення його для проходження програми для кривдників строком на 6 /шість/ місяців.

Керуючись ст.ст. 323 324 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та обрати йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 /один/ рік.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбуття призначеного покарання із визначенням 1 /одного/ року іспитового строку.

Відповідно до ч.1 статті 76 Кримінального кодексу України зобов`язати ОСОБА_4 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- працевлаштуватися;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Застосувати до ОСОБА_4 передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України обмежувальний захід у виді направлення його для проходження програми для кривдників строком на 6 /шість/ місяців.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду протягом 30 діб з моменту проголошення.

Суддя: ОСОБА_1