Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №759/4498/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4498/26

пр. № 2/759/7361/26

11 червня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Олійникової Н.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 19.02.2026 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на наступні обставини:

У 2013 році позивач познайомився з ОСОБА_4 , громадянкою Республіки Білорусь, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Курдайськ Джамбульської області, Киргизької Республіки. Почали спілкування на фоні спільних інтересів, разом гуляли, проводили вільний час. Згодом між ними виникла взаємна симпатія, на час знайомства були одинокі (не перебували в інших відносинах чи в іншому шлюбі), а тому між ними поступово склалися відносини як чоловіка та жінки. З 2013 року вони стали проживати разом, вести спільне господарство, у квартирі, фактично належній ОСОБА_4 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 є громадянкою Республіки Білорусь, мала реєстрацію місця проживання на території України (остання - АДРЕСА_1 ), постійно перебувала на території України. ОСОБА_4 перебувала у декількох зареєстрованих шлюбах, у зв`язку із чим неодноразово змінювала своє прізвище. 24.11.1982 року громадянка ОСОБА_5 уклала шлюб із громадянином Білорусі ОСОБА_6 , після чого отримала шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ». Вказаний шлюб було розірвано 15 вересня 1993 року. У даному шлюбі в неї народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ще до розірвання шлюбу із ОСОБА_6 , а саме, із 1992 року, ОСОБА_9 почала спільно проживати із громадянином України ОСОБА_10 у належній останньому квартирі за адресою АДРЕСА_1 . У 2002 році ОСОБА_9 та ОСОБА_10 укладають шлюб, що був зареєстрований 10.01.2002 року, а ОСОБА_9 отримує прізвище « ОСОБА_9 ». ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер, після чого ОСОБА_4 стала проживати сама у квартирі, яка належала ОСОБА_10 . Після смерті свого чоловіка ОСОБА_10 , ОСОБА_4 відкрила спадкову справу в П`ятій Київській держаній нотаріальній конторі як єдиний спадкоємець померлого за законом, однак свідоцтво про право на спадщину так і не отримала. З 2013 року ОСОБА_4 стала проживати разом із ОСОБА_2 . Шлюб останніми не реєструвався, так як враховуючи їхній вік, вони не вбачали такої потреби, але їх відносини мали усі ознаки подружжя та усталеної дружньої сім`ї чоловіка та жінки. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кохали один одного, підтримували, мали спільний бюджет, разом купували продукти харчування, готували їжу, утримували житло, разом проводили спільний час, у т.ч. відпочинок. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла у віці 60 років. Так як після смерті ОСОБА_4 в неї не залишилося родичів чи інших осіб, які би мали право на спадкування після неї, а син померлої відмовився від спадщини на користь Позивача, саме ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яким було заведено спадкову справу № 74613950 від 18.09.2025 року. При цьому, отримати Свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_4 позивач не має можливості, так як не має документів на підтвердження родинних стосунків із ОСОБА_4 , або проживання із нею однією сім`єю. Згідно матеріалів спадкової справи коло спадкоємців після ОСОБА_4 становлять ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином, на спадщину після померлої ОСОБА_4 на даний час претендують дві особи: позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відповідач - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Тому Позивач вимушений звернутися до суду із позовом про встановлення факту проживання разом із ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито провадження у справі (а.с. 81).

Ухвалою від 21.05.2026 закрито підготовче провадження справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2026 року (а.с.119).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ліндаєв О.С. надав усні пояснення згідно обставин, викладених у позові, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_12 надіслав на адресу суду письмові пояснення, в яких зазначив, що він особисто знайомий із ОСОБА_2 , він був співмешканцем ОСОБА_4 , відносини між ними виникли у 2013 році. Проживали разом у квартирі, що належала ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , разом вели господарство, відносини між ними були фактично як між чоловіком та дружиною. Часто був у них в гостях. Відносини між ним та ОСОБА_2 склалися нормальні, навіть товариські, так як він приємна та адекватна людина. У 2025 році ОСОБА_4 сильно захворіла, ОСОБА_2 цілодобово опікувався ОСОБА_4 , а ОСОБА_13 допомагав йому у цьому, у тому числі по господарству, купляв продукти, ліки, домовлявся за лікаря. У квітні 2025 року ОСОБА_4 померла. Похованням ОСОБА_4 . ОСОБА_13 та ОСОБА_2 займалися спільно. Після смерті ОСОБА_4 , зустрілися із ОСОБА_2 та обговорили питання спадкування, згодом подали відповідні заяви про прийняття спадщини до нотаріуса. Погодили подальший можливий поділ спадкового майна. Відповідач визнав обставини викладені у позові. Розгляд справи просив провести без його участі (а.с.114-115).

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович на виконання ухвали суду надіслав копію спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 (а.с.87-107).

Відповідач та третя особа не з`явилися, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, раніше подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне:

У 2013 році позивач познайомився з ОСОБА_4 , громадянкою Республіки Білорусь, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Курдайськ Джамбульської області, Киргизької Республіки. Почали спілкування на фоні спільних інтересів, разом гуляли, проводили вільний час. Згодом між ними виникла взаємна симпатія, на час знайомства були одинокі (не перебували в інших відносинах чи в іншому шлюбі), а тому між ними поступово склалися відносини як чоловіка та жінки. Орієнтовно із середини 2013 року вони стали проживати разом, вести спільне господарство, у квартирі, фактично належній ОСОБА_4 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 є громадянкою Республіки Білорусь, мала реєстрацію місця проживання на території України (остання - АДРЕСА_1 ), постійно перебувала на території України. ОСОБА_4 перебувала у декількох зареєстрованих шлюбах, у зв`язку із чим неодноразово змінювала своє прізвище.

24.11.1982 року громадянка ОСОБА_5 уклала шлюб із громадянином Білорусі ОСОБА_6 , після чого отримала шлюбне прізвище « ОСОБА_5 ». Вказаний шлюб було розірвано 15 вересня 1993 року. У даному шлюбі в неї народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 2002 році ОСОБА_9 та ОСОБА_10 укладають шлюб, що був зареєстрований 10.01.2002 року, а ОСОБА_9 отримує прізвище « ОСОБА_9 », та стає відповідно ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер, після чого ОСОБА_4 стала проживати сама у квартирі, яка належала ОСОБА_10 .

Після смерті свого чоловіка ОСОБА_10 , ОСОБА_4 звернулась з заявою до П`ятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини як єдиний спадкоємець померлого за законом, однак свідоцтво про право на спадщину так і не отримала.

З 2013 року ОСОБА_4 стала проживати разом із Позивачем ОСОБА_2 . Шлюб останніми не реєструвався, так як враховуючи їхній вік, вони не вбачали такої потреби, але їх відносини мали усі ознаки подружжя та усталеної дружньої сім`ї чоловіка та жінки. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кохали один одного, підтримували, мали спільний бюджет, разом купували продукти харчування, готували їжу, утримували житло, разом проводили спільний час, у т.ч. відпочинок. Позивач доглядав та утримував ОСОБА_4 під час її хвороби до самої смерті, а потім ніс витрати по її похованню.

Ці обставини в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла у віці 60 років.

Після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яким було заведено спадкову справу № 74613950 від 18.09.2025 року.

Згідно матеріалів спадкової справи коло спадкоємців після ОСОБА_4 становлять ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.87-107).

Таким чином, на спадщину після померлої ОСОБА_4 на даний час претендують дві особи: Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та Відповідач ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Тому Позивач вимушений звернутися до суду із позовом про встановлення факту проживання разом із ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини.

Відповідні обставини визнані відповідачем у справі в його письмових поясненнях на адресу суду.

Обставини спільного проживання позивача ОСОБА_2 із ОСОБА_4 встановлені судом серед іншого із таких доказів:

-Декларація про вибір лікарня, який надає первинну медичну допомогу від 02.04.2021 року на ім`я ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 зазначена як довірена особа пацієнта.

-Консультативний висновок спеціаліста клініки німецької медицини «Добрий прогноз» від 04.07.2023 року на пацієнта ОСОБА_4 (отримав наручно ОСОБА_2 )

-Довідка № 906/30 від 23.10.2025 року, видана КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва, ЖЕД № 906, такого змісту « ОСОБА_4 дійсно проживала разом з і своїм цивільним чоловіком ОСОБА_2 , вели спільне господарство та дійсно проживала без реєстрації з 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 (до дня смерті) за адресою: АДРЕСА_1 ».

-Довідка, видана ТОВ «Мережа Ланет» за № 01-2910/25 від 29.10.2025 року, згідно якої послуги інтернет у квартирі за адресою АДРЕСА_1 надаються споживачу ОСОБА_2 , зазначено номери телефонів, зареєстрованих за договором, серед яких номери як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_4

-Квитанції про сплату за житлово-комунальні послуги у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , платниками значаться як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_2

-Видаткова накладна від 22.06.2020 року, згідно якої товари на адресу АДРЕСА_1 отримував ОСОБА_2

-Інформація про дзвінки та повідомлення, здійснені із номерів телефонів оператора Київстар, що належать ОСОБА_4 та ОСОБА_2

-Заяви, засвідчені нотаріально, від ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , в яких вони повідомляють наступне: ОСОБА_4 з 1992 року по 30 квітня 2025 року фактично проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 з травня 2013 року по теперішній час фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

-Заява сина ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , від 13.11.2025 року, видана та посвідчена нотаріально у Республіці Білорусь, згідно якої заявив про відмову від належної частки спадщини на території України за будь-якими підставами після померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 матері - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2

-Спільні фотокартки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно матеріалів спадкової справи після ОСОБА_4 , відритої приватним нотаріусом КМНО Швець Р.О., 18.09.2025 ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , вважає себе спадкоємцем четвертої черги (проживав однією сім`єю разом зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини).

18.09.2025 заяву про прийняття спадщини подав також ОСОБА_13 , в якій зазначив що вважає себе спадкоємцем п`ятої черги.

Як вбачається із копії Свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , а також витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, остання померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

17.11.2025 року приватним нотаріусом КМНО Швець Р.О. видано інформаційну довідку, згідно якої нотаріус повідомив Позивачу про необхідність подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом, а саме рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, яке набрало законної сили.

Допитані під час судового засідання свідки повідомили наступні обставини.

Свідок ОСОБА_14 повідомила, що добре знає ОСОБА_2 та знала покійну ОСОБА_4 , знайомство відбулося через сім`ю ОСОБА_17 (свідок є подругою дружини ОСОБА_17 ). Повідомила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 знає із 2017 року, останні проживали разом за адресою АДРЕСА_1 , відносини між ними були дуже хороші, як в чоловіка та жінки, тільки без офіційного шлюбу, був спільний побут, завжди були разом. Коли ОСОБА_4 захворіла, ОСОБА_2 доглядав за нею, був постійно поряд, а коли вона померла дуже страждав. Похованням займався теж він.

Свідок ОСОБА_15 повідомила, що є сусідкою по квартирі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , тому добре їх знає, часто була у них в гостях, пояснила, що відносини між ними буле дуже добрі та теплі, як в подружжя. Завжди було чисто та порядок, були завжди разом. Коли ОСОБА_4 захворіла, саме ОСОБА_2 доглядав за нею, сусіди допомагали також чим могли. Зараз ОСОБА_2 і надалі проживає у цій квартирі, тому підтримують сусідські відносини.

Пунктами 1-9 частини 1 статті 315 ЦПК України визначено факти, справи про встановлення яких розглядаються судом, зокрема, пунктом 5 ч.1 ст.315 цього Кодексу - про проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.2 СК України, Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст. 27 СК України, державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Поняття "проживання однією сім`єю" та "член сім`ї" не є тотожними.

Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім`ї, проте не проживати з ним однією сім`єю.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.1 ст.36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного для прикладу у постанові від 17.06.2020 по справі №755/180/12/16-ц (провадження № 61-40658св18), для застосування положень вищевказаної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19).

Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст.74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Судом із зазначених вище обставин, підтверджених належними доказами, встановлено що дійсно ОСОБА_2 проживав разом із ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 , а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1258, 1264 ЦК України, ст.ст. 2, 21, 27 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 81, 89, 263, 264, 265, 294 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) разом з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , гр-ки Республіки Білорусь, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 , - тобто по дату смерті ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення складено та підписано 18 червня 2026 року.

Суддя Н.Д. Бабич