Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №147/1371/25 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1371/25

Провадження № 1-кп/147/68/26

ВИРОК

іменем України

18 червня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого суддіОСОБА_1

із участю секретаря ОСОБА_2

прокурораОСОБА_3

обвинуваченого захисникаОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Тростянець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2025 за №12025020000000072 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олександрівка, Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, стрільця-санітара 2 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи старшим солдатом резерву 170-го навчального резервного батальйону військової частини НОМЕР_1 з 01.12.2024 по 01.04.2025, з 02.04.2025 призначений на посаду стрільця-санітара відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення норм ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.1 додатку 1 до постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» №2471-ХІІ від 17.06.1992 п. 1, п.2, п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №575 від 12.10.1992, п. 2.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, у невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, день та місці, але не пізніше лютого 2025 року, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу, придбав у невстановлений під час проведення досудового розслідування спосіб бойовий припас, а саме наступальну осколкову гранату РГД-5. Придбавши вказаний бойовий припас, старший солдат ОСОБА_4 перевіз його до невстановленого в ході досудового розслідування місця та продовжив його там зберігати.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи в Гайсинському районі Вінницької області, ОСОБА_4 16.02.2025 запропонував ОСОБА_6 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, придбати в нього бойовий припас. Надалі, діючи на виконання попередніх домовленостей про збут бойових припасів, близько 14 го. 31 хв. 16.02.2025 ОСОБА_4 , перебуваючи в лісосмузі поблизу с. Ободівка, Гайсинського району, Вінницької області, незаконно збув ОСОБА_6 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органі, металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з гладкою поверхнею із маркувальним позначенням «А-158-81 Т» та «К» в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «27-77 УЗРГМ583» є наступальною осколковою ручною гранатою РГД-5 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до бойового припасу.

Окрім того, будучи на посаді стрільця-санітара відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.04.2025, у невстановлені під час проведення досудового розслідування час, день та місці, але не пізніше квітня 2025 року, військовослужбовець військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу, придбав у невстановлений у ході проведення досудового розслідування спосіб бойові припаси, а саме дві оборонні осколкові ручні гранати Ф-1, а також 330 (триста тридцять) бойових припасів до стрілецької нарізної вогнепальної зброї. Придбавши вказані бойові припаси ОСОБА_4 перевіз їх до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та продовжив їх там зберігати.

Під час проведеного 17.04.2025 у зазначеному домоволодінні обшуку на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області було виявлено та вилучено: металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею із маркуванням «ІІ...2-4...Т» в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «147-70УЗРГМ583», «А-184-70» є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до бойового припасу; металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору з ребристою поверхнею із маркуванням «1075-71Т» в конструктивному поєднанні з металевим предметом циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркувальним позначенням «82-86 УЗРГМ583» є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення військового призначення, яка відноситься до бойового припасу. Також 330 (триста тридцять) бойових припасів до стрілецької нарізної вогнепальної зброї, а саме: 78 (сімдесят вісім патронів, являються бойовими припасами до стрілецької нарізної вогнепальної зброї - проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, зразку 1974 року, призначеними для стрільби з автоматів конструкції Калашникова (АКМ-74, РНІК-74), дані патрони придатні для стрільби та мають достатню вражаючу здатність; 1 (один) патрон являється бойовим припасом до стрілецької нарізної вогнепальної зброї - проміжним патроном калібру 7,62х39 мм, зразку 1943 року, призначеним для стрільби з самозарядних карабінів (СКС) та автоматів і кулеметів конструкції Калашникова (АК, АКМ, АКМС, РПК, РПКС) та придатний для стрільби; 90 (дев`яносто) патронів, являються бойовими припасами до стрілецької нарізної вогнепальної зброї - проміжними патронами калібру 5,45х39 мм, зразку 1974 року, призначеними для стрільби з автоматів та кулеметів конструкції Калашникова («АКМ-74, РПК-74»), які придатні для стрільби та мають достатню вражаючу здатність; 120 (сто двадцять) патронів, являються бойовими припасами до стрілецької нарізної зброї - проміжними патронами калібру 5,49х39 мм, зразка 1974 року, призначеними для стрільби з автоматів та кулеметів Калашникова («АКМ-74, РПК-74»), дані патрони придатні для стрільби та мають достатню вражаючу здатність; 41 (сорок один) патрон, являються бойовими припасами до стрілецької нарізної зброї - проміжними патронами калібру 5,49х39 мм, зразка 1974 року, призначеними для стрільби з автоматів та кулеметів Калашникова («АКМ-74, РПК-74»), дані патрони придатні для стрільби та мають достатню вражаючу здатність, які ОСОБА_4 попередньо придбав та зберігав.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у придбанні, зберіганні, носінні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та під час дебатів обставини викладені в обвинувальному акті та вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, шкодував про вчинене. З приводу вчинення кримінального правопорушення пояснив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та після отриманого поранення був направлений на реабілітацію. Всі його речі залишилися у військовій частині. Ці речі побратими передали йому надіславши їх ОСОБА_4 «Новою поштою» за місцем його реєстрації. В цих речах, він зберігав боєприпаси: одну гранату РГД, дві гранати Ф-1 та патрони калібру 5,45, які залишилися після його виходу з позиції та разом з речами були надіслані за місцем реєстрації обвинуваченого. Вказані боєприпаси обвинувачений зберігав за зареєстрованим місцем проживання. В подальшому був тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_1 . В лютому 2025 року біля АДРЕСА_2 передав побратиму на ім`я ОСОБА_7 гранату РГД в кількості одна шт.

У зв`язку із повним визнанням вини обвинуваченим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано доведена повністю.

Виходячи із вимог ст. 337 КПК України, зокрема з того, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого є правильною.

Підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за іншими статтями Кримінального кодексу України в суду відсутні.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання, зберігання, носіння та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу .

Судом у ході судового провадження безпосередньо досліджені документи, що характеризують особу обвинуваченого, а саме: відомості ДІ МВС України, з яких вбачається, що обвинувачений відповідно до норм ст. 89 КК України є несудимий (а.с.201-202), відповідно до відомостей наданих КНП «Доброславська БЛІЛ» 08.05.2025 №446 під наркологічним та психіатричним диспансерним спостереженням не перебуває (а.с.166), відповідно до інформації наданої Курісовською сільською радою Березівського району Одеської області від 23.04.2025 за №983/06.1-13/613 за місцем проживання характеризується посередньо (а.с. 167-169), за місцем служби відповідає займаній посаді та позитивно характеризується (а.с.170, 253, 254), за попереднім місцем служби характеризується посередньо, готовий до проходження військової служби (а.с 252), відповідно до медичної характеристики медичного пункту військової частини НОМЕР_1 за медичною допомогою не звертався (а.с.171), довідкою військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2025 №0666/118/2868 підтверджено, що ОСОБА_4 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією російської федерації проти України ( а.с.185), відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи з 13.02.2026 обвинуваченому встановлено ІІІ групу інвалідності (а.с.209-213).

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України№7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до норм ст. 12 КК України є нетяжким злочином. Обвинувачений раніше в силу ст. 89 КК України несудимий, військовослужбовець, одружений, не перебуває на обліку у психіатра та у лікаря-нарколога, за місцем проживання характеризується посередньо, скарг на нього не надходило (а.с. 167-169), за місцем служби відповідає займаній посаді та позитивно характеризується (а.с.170, 253, 254), за попереднім місцем служби характеризується посередньо, готовий до проходження військової служби (а.с 252) зі слів має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання суд приймає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження нових кримінальних правопорушень, йому має бути призначене необхідне й достатнє покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України строком на 3 роки.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого правопорушення, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.263 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Міністерство оборони України, враховуючи законодавчу можливість звільнення від відбування покарання військовослужбовців, визначило і затвердило наказом від 17.09.2020 № 337 Порядок здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Також ст. 14 КВК України визначено, що військові частини здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців командирами військових частин (ч. 1 ст. 163 КВК).

Таким чином, в разі встановлення порушення особою, звільненою від відбування покарання, покладених на неї обов`язків такі питання можливо вирішити в порядку виконання вироку. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 21.08.2024 по справі №126/1813/23.

Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості й не потягне за собою порушення засад пропорційності, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Призначаючи покарання суд враховує також те, що обвинувачений засуджений вироком Доброславського районного суду Одеської області від 15.04.2026 за ч. 1 ст. 125 КК України до основного покарання у виді штрафу.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

За таких обставин покарання за вироком Доброславського районного суду Одеської області від 15.04.2026 слід виконувати самостійно.

Крім того, під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2025 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави в сумі 151 400,00 грн. 14.07.2025 ОСОБА_4 було звільнено з гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку із внесенням застави. Таким чином до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді застави.

За змістом ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Отже, суд вважає необхідним відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 26.06.2025 (з моменту затримання) до 14.07.2025 (моменту звільнення з гауптвахти в зв`язку із внесенням застави) включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді застави до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.

Цивільний позов не заявлявся.

Майнова шкода не завдана.

У межах даного кримінального провадження проведено ряд експертиз (а.с. 172-176,198), витрати за результатами яких становлять 34000,6 гривень та у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави у повному обсязі.

Арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні згідно ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України та застосувати спеціальну конфіскацію відповідно до положень п. 1, 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 року за № 186-р вирішено передати необхідне для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та цивільного захисту населення в умовах воєнного стану конфісковане майно, майно, визнане безхазяйним, майно, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майно, визначене у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах перейшло у власність держави, до сфери управління Міністерства оборони, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, які здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до закону, та правоохоронними органами.

П.п. 17 п.9 «Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним», затвердженою Постановою КМУ №1340 від 25.08.1998 року встановлено, що військова зброя та боєприпаси до неї, військова техніка, а також товари військового призначення та подвійного використання, конфісковане на підставі рішення суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, передаються Міноборони, МВС, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Державній прикордонній службі або СБУ.

У зв`язку із вищевказаним, боєприпаси слід конфіскувати у власність держави та передати Міністерству оборони України на потреби ЗСУ.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 63, 65-67, 75 КК України, ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.3 ст.72 КК України вирок Доброславського районного суду Одеської області від 15.04.2026, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу, виконувати самостійно.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув`язнення з моменту затримання, а саме з 26.06.2025 по день звільнення з гауптвахти в зв`язку із внесенням застави 14.07.2025 з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, на період проходження військової служби контроль за поведінкою ОСОБА_4 , який звільнений від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командиром військової частини, в якій останній проходить службу, а після звільнення з військової служби уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.

Запобіжний захід у виді застави залишити без змін до набрання вироку законної сили.

Заставу в розмірі 151 400,00 грн 00 коп., внесену згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1972546711903 від 14.07.2025 відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2025 року заставодавцем ОСОБА_8 за ОСОБА_4 , повернути заставодавцю ОСОБА_8 після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 34000,6 грн (тридцять чотири тисячі гривень шістдесят копійок) з яких: за проведення судової експертизи «Проведення балістичного дослідження» №СЕ-19/102-25/9012-БЛ від 30.04.2025 - 1782,80 грн; за проведення судової експертизи «Проведення балістичного дослідження» №СЕ-19/102-25/9011-БЛ від 29.04.2025 - 1782,80 грн; за проведення судової експертизи «Проведення балістичного дослідження» №СЕ-19/102-25/9010-БЛ від 25.04.2025 - 1782,80 грн; за проведення судової експертизи «Проведення балістичного дослідження» №СЕ-19/102-25/9009-БЛ від 23.04.2025 - 1782,80 грн; за проведення судової експертизи «Проведення балістичного дослідження» №СЕ-19/102-25/9008-БЛ від 23.04.2025 - 1782,80 грн; за проведення судової вибухо-технічної експертизи №СЕ-19/102-25/9006-ВТХ від 25.04.2025 - 7131,20 грн; за проведення судової вибухо-технічної експертизи №СЕ-19/102-25/9007-ВТХ від 28.04.2025 - 7131,20 грн; за проведення судової вибухо-технічної експертизи №СЕ-19/102-25/9598-ВТХ від 14.05.2025 - 4457,00 грн; за проведення судової вибухо-технічної експертизи №СЕ-19/102-25/3985-ВТХ від 03.03.2025 - 6367,20 грн.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 на майно вилучене 17.04.2025 в ході проведення обшуку, а саме: 78 предметів зовні схожих на бойові набої із маркуванням 17 82, 1 предмет зовні схожих на бойовий набій із маркуванням 21 79, 41 предметів зовні схожих на бойові набої із маркуванням 17 82, 120 предметів зовні схожих на бойові набої із маркуванням 539 90, 90 предметів зовні схожих на бойові набої із маркуванням 270 84, 1 предмет зовні схожий на бойову гранату Ф1 із маркуванням 107 5-71Т, 1 запал типу УЗРГД з маркуванням 147-70 УЗРГД 583 та на внутрішній стороні важелю «знак трикутника» 184-70, 1 запал типу УЗРГД з маркуванням 82-86 УЗРГД 583, 1 предмет зовні схожий на бойову гранату Ф1 із маркуванням 11 2 4 Т, мобільний телефон марки «XOS» моделі «Infinix Х6532» із мобільним номером НОМЕР_3 ІМЕІ НОМЕР_4 ІМЕІ НОМЕР_5 , піротехнічний предмет циліндричної форми, змив із переметів зовні схожих на бойові гранати Ф1, змив із предметів зовні схожих на запали до бойових гранат, змив із предметів зовні схожих на бойові набої - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-295 патронів калібру 5,45х39 зразка 1974 року, які знаходяться на зберіганні в УЛМТЗ ГУНП у Вінницькій області - конфіскувати у власність держави в особі Міністерства оборони України та передати для потреб Збройних Сил України;

-металевий еліпсоподібний предмет з гладкою поверхнею зеленого кольору із маркуванням фігура «трикутника» - 158-81Т» та фігура «ромб» ЕТ; металевий предмет циліндричної форми сріблястого кольору, до верхньої частини якого приєднана металева пластина із маркуванням «27-77 УЗРГМ»; металевий предмет еліпсоподібної форми зеленого кольору з маркуванням «ІІ..2-4…Т»-корпус осколкової оборонної гранати Ф-1; металевий предмет циліндричної форми з маркуванням «147-70 УЗРГМ 583», «А-184-70» - підривач «уніфікований залп дистанційної дії типу УЗРГМ»; металевий предмет еліпсоподібної форми зеленого кольору з маркуванням «107 5-71Т»-корпус осколкової оборонної гранати Ф-1; металевий предмет циліндричної форми з маркуванням «82-86 УЗРГМ 583» - підривач «уніфікований залп дистанційної дії типу УЗРГМ», які знаходяться на зберіганні в УВТС ГУНП у Вінницькій області - конфіскувати у власність держави в особі Міністерства оборони України та передати для потреб Збройних Сил України;

-34 гільзи від патронів калібру 5,45х39 мм зразка 1974 року, 1 гільза від патрона калібру 7,62х39 мм, які знаходяться на зберіганні в УЛМТЗ ГУНП у Вінницькій області - знищити;

-мобільний телефон марки «XOS» моделі «Infinix Х6532» із мобільним номером НОМЕР_3 ІМЕІ НОМЕР_4 ІМЕІ НОМЕР_5 , який знаходиться на зберіганні в ЦЗ ГУНП у Вінницькій області - повернути обвинуваченому;

-піротехнічний предмет циліндричної форми, який знаходяться на зберіганні в УВТСВ ГУНП у Вінницькій області - знищити;

-змив із переметів зовні схожих на бойові гранати Ф1, змив із переметів зовні схожих на запали до бойових гранат, змиви із предметів зовні схожих на бойові набої, які знаходяться на зберіганні ЦЗ ГУНП у Вінницькій області - знищити.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1