Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №951/901/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/901/25Головуючий у 1-й інстанції Лавренюк О.М.

Провадження № 22-ц/817/620/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу №951/901/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пузін Денис Миколайович, на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2026 року, ухваленого суддею Лавренюк О.М., повний текст якого складено 24 лютого 2026 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан», позивач) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 42216,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №100046895, згідно з умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в сумі 15000,00 грн. Відповідач же свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим має заборгованість за договором про споживчий кредит №100046895 від 23.01.2025 в розмірі 40290,00 грн, з яких: 15000 грн - заборгованість за кредитом; 9390,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 8400,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування; 7500,00 грн - заборгованість за пенею (штрафами). Відповідач прострочив виконання зобов`язання з 08.02.2025, відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить: 08.02.2025- 29.09.2025 і складає 1926,71 грн, виходячи з розрахунку: 40290,00 x 1.04782102 - 40290,00 = 1926,71 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу досудову вимогу щодо дострокового погашення заборгованості.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованість за договором про споживчий кредит №100046895 від 23.01.2025 у розмірі 42216,71 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість за договором про споживчий кредит №100046895 від 23.01.2025 в розмірі 24390,00 грн (двадцять чотири тисячі триста дев`яносто гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 1399,42 грн (одна тисяча триста дев`яносто дев`ять гривень 42 копійки) судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пузін Д.М., подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та не відповідність висновків суду обставинам справи, тому просить скасувати рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник заявника зазначив, що в позовній заяві позивач стверджує, що 23.01.2025 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 100046895, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Однак звертає увагу суду, що позивачем до позовної заяви не додано доказів про те, що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту), що допомогло б встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору.

Також, не надано доказів того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону, який належить особі (тобто номер, прив`язаний до її банківської картки або іншим чином ідентифікований як її особистий).

Окрім цього, не надано підтвердження того, що особа самостійно ввела свої персональні дані (ПІБ, ІПН, паспортні дані, реквізити банківської картки), які співпадають з її ідентифікаційними даними.

Відтак зазначають, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів.

Також вказують, що надана позивачем до суду електронна копія кредитного договору № 100046895 від 23.01.2025 з додатками, відповідачем та кредитодавцем взагалі не підписана, оскільки перевіркою зазначеного файлу через систему Центрального засвідчувального органу встановлено відсутність електронних підписів. Тож кредитний договір № 100046895 від 23.01.2025 не узгоджений сторонами взагалі.

Окрім того зазначають, що відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів Відповідачу від ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 100046895 від 23.01.2025 та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів.

Серед додатків до позовної заяви міститься довідка вих. № 7/11595 від 06.06.2025 про підтвердження перерахування коштів на картку НОМЕР_1 від ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» та ТОВ «Мілоан» № 27052020 від 27.05.2020. Проте самого Договору в матеріалах справи немає. Платіжне доручення № 99496890 від 23.01.2025 про перерахування коштів позичальнику не містить ані підписів, ані печаток та не може бути підтвердженням здійснення операції. Належним доказом могла б бути платіжна інструкція, проте позивач її не надав.

З наданого платіжного доручення, вбачається, що відмітки про дату отримання та виконання банком платіжного доручення ТОВ "Міолан" відсутні.

Крім того, матеріали справи не містять також і доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).

Звертають увагу суду, що розрахунки заборгованості за договором, копію якого додано до позовної заяви є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Також, звертають увагу суду, що лише банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618 св 19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576 св 23) та ін.

При цьому вказують, що розрахунки заборгованості, наданні позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості.

Розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів позивач не надав до суду, матеріали справи не містять.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то саме на нього покладено обов`язок надати докази на підтвердження видачі кредиту (встановлення кредитного ліміту) та його розміру, а також докази, коли виникла заборгованість за договором та в якому розмірі.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема виписки з рахунку, є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

Також зазначають, що позивач стверджує, що відповідач отримав кошти на строк 345 днів, а в Анкеті-заяві на кредит № 100046895 погоджений строк 15 днів, а в самому кредитному договорі 345 днів. Тож при укладенні договору містяться суперечливі один одному умови, а саме строки надання кредитних коштів.

Звертають увагу, що на виконання вимог ухвали Козівського районного суду Тернопільської області від 29.01.2026, 06.02.2026 від позивача надійшла відповідь разом із додатками. Проте витребуваний електронний варіант письмового доказу: кредитний договір № 100046895 від 23.01.2025 з Додатками, укладений між відповідачем та ТОВ «Мілоан», який повинен був бути оформлений відповідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг позивач не надав. Долучений файл при перевірці через відкриту систему центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua накладених підписів не містить.

Окрім того, зазначають, що ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 07.01.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі задоволено клопотання позивача про витребування доказів, що містить банківську таємницю

Звертають увагу суду, що у пункті 11 частини другої статті 293 ЦПК передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Оскільки відомості, що становлять банківську таємницю отримано на підставі ухвали Козівського районного суду Тернопільської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а не на підставі рішення суду в рамках окремого провадження, відповідь АТ КБ «Приватбанк» не може бути прийнята до уваги під час прийняття рішення по справі.

У ситуації, коли позивач не довів права на позов у матеріально- правому сенсі, суд не вправі робити висновок по суті позовних вимог про правомірність або неправомірність дій відповідача, чинність або дійсність укладеного правочину тощо (Постанова ВС від 08 квітня 2020 року у справі №761/310/17).

Представник ТОВ «Мілоан» - Потапенко С.Ю. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначила, що зі змісту кредитного договору №100046895 від 23.01.2025 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, комісії та умови кредитування, що є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 23.01.2025 укладено електронний кредитний договір №100046895.

Тому, доводи сторони відповідача щодо неукладення кредитного договору є безпідставними та необґрунтованими, оскільки договір про надання кредиту, який був укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору (суми кредиту, дати його видачі, строку надання коштів, розміру процентів, комісії та умов кредитування).

Щодо доводів сторони відповідача про те, що кредитний договір не підписаний сторонами, то варто зазначити, як видно з договору №100046895 від 23.01.2025 він підписаний електронним підписом позичальника, а саме одноразовим ідентифікатором 827362, зокрема, 23.01.2025 о 15:32 год відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що є підтвердженням підписання договору.

Також, звертають увагу на те, що без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Щодо перерахування кредитних коштів, то вказують, що відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «Мілоан» на виконання умов договору №100046895 від 23.01.2025 перерахував кредитні кошти в сумі 15000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №99496890 від 23.01.2025 та довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 06.06.2025 №7/11595.

Вказане також підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» від 11.01.2026, за змістом якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Випискою за договором №б/н за період 23.01.2025-26.01.2025, наданою АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується факт зарахування на картку № НОМЕР_1 23.01.2025 коштів на суму 15000,00 грн.

Відтак безпідставними є твердження представника відповідача про відсутність доказів перерахування коштів відповідачу за кредитним договором №100046895 від 23.01.2025. При цьому, заперечуючи факт перерахування позивачем відповідачу коштів за договором №100046895 від 23.01.2025, стороною відповідача не надано доказів (виписку по рахунку тощо) про те, що 23.01.2025 на картковий рахунок відповідача не надходили кошти від ТОВ «Мілоан» у сумі 15000,00 грн.

Разом з тим з розрахунку заборгованості за кредитним договором №100046895 вбачається, що відповідач не виконував свої зобов`язання за договором, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 29.05.2025 складає 40290,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 15000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 9390,00 грн; заборгованість за комісією за обслуговування - 8400,00 грн; заборгованість за пенею (штрафами) - 7500,00 грн.

З огляду на викладене, надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору №100046895 в електронній формі, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного кредитного договору.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено такі обставини.

23.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим підписав в електронному вигляді Анкету - заяву на кредит №100046895 (а.с.11).

Як вбачається із Анкети-заяви на кредит №100046895 від 23.01.2025, сума кредиту - 15000,00 грн у валюті: Українська гривня. Строк кредиту: 15 днів з 23.01.2025. Дата повернення кредиту: 07.02.2025. Сума до повернення: 62976,90 грн.

Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 24000,00 грн, що нараховується одноразово за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 23976,90 грн, нараховуються за ставкою none відсотків від фактичного залишку кредиту на кожен день користування кредитом.

Позичальник: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 .

Прийняття рішення по заявці №100046895: погоджено, дата рішення 23.01.2025.

Погоджені умови кредитування по заявці №100046895: замовлена сума: 15000,00 грн, замовлений строк 15 днів, погоджена сума: 15000,00 грн, погоджений строк: 15 днів, комісія за надання: 20,00% одноразово, ставка процентів none % за кожен день користування (а.с. 11).

23.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №100046895 (індивідуальна частина) (а.с.12-17).

Для підписання договору про споживчий кредит №100046895 (індивідуальна частина) від 23.01.2025 (далі Договір №100046895) відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор 827362.

Відповідно до пункту 1.1 Договору №100046895 кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

За змістом пункту 1.2 Договору №100046895 сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 Договору №100046895 кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 23.01.2025 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до пункту 1.4 Договору №100046895 повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 03.01.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з пунктом 1.5 Договору №100046895 загальні витрати Позичальника за кредитом складають 47976,90 грн. Денна процентна ставка складає: (47976.90 грн / 15000.00 грн) / 345 днів * 100% = 0,93%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3327,23 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 62976,90 грн. Загальні витрати Позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Комісія за надання кредиту: 900,00 грн, яка нараховується за ставкою 6,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 6,00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (підпункт 1.5.1 Договору №100046895).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 23100,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (підпункт 1.5.2 Договору №100046895).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 66,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (підпункт 1.5.3 Договору №100046895).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Нараховані згідно з пунктами 1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 23976.90 грн (підпункт 1.5.4 Договору №100046895).

Відповідно до пункту 1.6 Договору №100046895 тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені пунктами 2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору №100046895 кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2.2 Договору №100046895 обумовлено плату за кредитом.

Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в пунктах 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору відповідно (підпункт 2.2.1 Договору №100046895).

Комісія за надання кредиту нараховується Кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати Позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до Графіку платежів, а якщо відповідно до Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті в повному обсязі в першу дату платежу, строк її сплати завершується в цю першу дату платежу. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується Кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів. Строк сплати Позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно Графіку платежів. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: Фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно Графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно Графіку платежів. Якщо відповідно до Графіку платежів вся сума (тіло) кредиту підлягає сплаті одноразово, строк сплати всієї суми (тіла) кредиту настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату тіла кредиту, згідно Графіку платежів (підпункт 2.2.2 Договору №100046895).

Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена пунктом 1.5.4 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в пункті 1.5.3 процентна ставка протягом встановленого Графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену пунктом 1.5.4 Договору. Якщо визначена пунктом 1.5.3 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого Графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно пункту 1.5.4 Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом першого розрахункового періоду є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк та нарахованих на одну базу протягом будь-якого іншого періоду кредитування, це означає, що протягом першого розрахункового періоду Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою пунктом 1.5.4. та процентною ставкою визначеною пунктом 1.5.3 Договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника (підпункт 2.2.3 Договору №100046895).

Відповідно до пункту 2.4 Договору №100046895 визначено порядок повернення кредиту.

Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №°1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно Графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє Позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у Позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 Договору (підпункт 2.4.1 Договору №100046895).

Згідно з пунктом 3.1 Договору №100046895 Кредитодавець зобов`язаний, зокрема: на умовах, передбачених п.1.3, 2.1 цього Договору, в сумі, що передбачена п. 1.2. цього Договору, надати Позичальнику кредит в порядку, визначеному в цьому Договорі; прийняти від Позичальника або іншої особи належне виконання зобов`язань за цим Договором; протягом всього строку кредитування надавати Позичальнику сервіси за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення Позичальника але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов Договору, Кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої Кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані Позичальником у зверненні канали комунікації.

У випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право здійснювати врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнути заборгованість в примусовому порядку (підпункт 3.2.5 Договору №100046895).

Відповідно до пункту 3.3 Договору №100046895 Позичальник зобов`язаний, зокрема: надавати Товариству достовірну інформацію необхідну для укладення та виконання умов цього Договору; повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. цього Договору та Графіком платежів; у разі порушення строків повернення кредиту та/або сплати заборгованості на вимогу Товариства сплатити штраф та/або проценти передбачені розділом 4 цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору №100046895 у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Відповідно до пункту 7.1 Договору №100046895, цей Договір (з додатками №1, №2, №3 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування (дату остаточного погашення заборгованості), згідно пунктів 1.3, 1.4 Договору. Якщо станом цю дату зобов`язання Позичальника та/або Кредитодавця залишаються невиконаними/неналежно виконаними - цей Договір діє до повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Товариством та/або отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Вищезазначені умови кредитного договору, зазначені також у Графіку платежів (а.с. 18), Заяві на отримання кредиту №100046895 від 23.01.2025 (а.с.19) та Паспорті споживчого кредиту №100046895 (а.с.20-21), з якими ОСОБА_1 ознайомився, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором 827362 на договорі про споживчий кредит №100046895 (індивідуальна частина) від 23.01.2025.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором №100046895 від 23.01.2025 виконало, перерахувавши кредитні кошти в сумі 15000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №99496890 від 23.01.2025 (а.с. 23) та довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 06.06.2025 №7/11595 (а.с. 24).

Вказане також підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» від 11.01.2026, за змістом якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) (а.с. 58).

Випискою за договором №б/н за період 23.01.2025-26.01.2025, наданою АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується факт зарахування на картку № НОМЕР_4 23.01.2025 коштів на суму 15000,00 грн (а.с. 59).

10.06.2025 ТОВ «Мілоан» звернулося до ОСОБА_1 із вимогою про дострокове повернення заборгованості за договором про споживчий кредит №100046895 від 23.01.2025, однак відповідач належним чином не відреагував на вказану вимогу (а.с.27).

Як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №100046895 від 23.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором станом на 29.05.2025 становить 40290,00 грн та складається із: 15000,00 грн - заборгованість за кредитом; 9390,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 8400,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 7500,00 грн - сума заборгованості за пенею (штрафами) (а.с.25-26).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 кредитного договору №100046895 в електронній формі, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного кредитного договору.

Колегія суддів вважає висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, з огляду на таке.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону «Про електронну комерцію» (далі Закону) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Щодо факту укладення кредитного договору, його підписання та отримання кредитних коштів.

Матеріалами справи та судом першої інстанції належним чином встановлено, що кредитний договір із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі ідентифікаційного коду, місця реєстрації та проживання, мобільного номеру телефону, так і додатки до договору про надання кредиту, підписані електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 827362, який направлено відповідачу 23.01.2025 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , вказаний ним в заявці на отримання отримання кредиту №100046895, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір

Також, з договору про споживчий кредит №100046895 від 23.01.2025, який завантажений апеляційним судом з «Електронного суду» та відкритий через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів, вбачається, що він підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 827362, час відправки ідентифікатора: 23.01.2025 15:32, про що зазначено у лівому верхньому куті першої сторінки договору. Вказане підтверджує доводи позивача щодо підписання договору відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не спростував, це відповідними засобами доказування.

Таким чином, оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

При цьому, доказів про те, що персональні дані відповідача, зокрема, податковий номер, місце проживання, номер мобільного телефону були використані ТОВ «Мілоан» для укладення кредитного договору від його імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем файл договору не відповідає вимогам електронного документа, оскільки, за результатами перевірки його цілісності через сервіс Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua/verify, він не містить електронного підпису, у зв`язку з чим, не дотримано вимог щодо укладення кредитного договору у формі електронного договору та відповідно, письмової форми правочину є необґрунтованими, виходячи із такого.

Сервіс Центрального засвідчувального органу (https://czo.gov.ua/verify) призначений виключно для перевірки кваліфікованих електронних підписів (КЕП), тобто підписів, створених за допомогою сертифіката відкритого ключа, виданого акредитованим центром сертифікації. Натомість електронний договір, укладений між споживачем і фінансовою компанією через веб-платформу, підписуються електронним підписом одноразовим ідентифікатором (кодом, паролем, SMS-повідомленням тощо). Такий підпис, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 3 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», має юридичну силу та прирівнюється до власноручного підпису, але не перевіряється через реєстр КЕП, оскільки технічно створюється і зберігається в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, а не в центральному засвідчувальному органі.

Отже, те, що під час перевірки на сайті ЦЗО файл не показав наявності КЕП, не свідчить про його недійсність або відсутність підпису, оскільки він не зобов`язаний містити кваліфікований електронний підпис. Укладення договору із використанням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам до письмової форми правочину, Закону «Про електронну комерцію».

Таким чином, перевірка, здійснена представником відповідача через ЦЗО, не є релевантним або допустимим способом встановлення автентичності підпису.

Відтак посилання представника відповідача, на те, що матеріали справи не містять доказів укладення кредитного договору та його підписання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Апеляційний суд також відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів щодо перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів на виконання умов договору про споживчий кредит №100046895 від 23 січня 2025 року, оскільки факт отримання коштів від ТОВ «Мілоан» у розмірі 15000 грн ОСОБА_1 підтверджується наявними матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №99496890, з якого слідує, що 23.01.2025 на карту НОМЕР_6 було зараховано 15 000,00 грн. В призначенні платежу зазначено: згідно договору №100046895 та довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 06.06.2025 №7/11595, з якої вбачається, що між «Фінансова компанія «Контрактовий дім» та ТОВ «Мілоан» укладено договір на переказ грошових коштів №27052020 від 27.05.2020. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано грошові кошти на платіжну картку клієнта: 23.01.2025 15:32 на суму 15 000 грн. ID платіж НОМЕР_7 , номер картки НОМЕР_6 , номер договору № НОМЕР_8 (а.с.23).

Також, відповідно до відповіді АТ КБ «Приват Банк» від 11.01.2026, на ухвалу суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Вказують, що номер телефону НОМЕР_3 , на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 є фінансовим та знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с.58).

Крім того, згідно наданої АТ КБ «Приват Банк» виписки з карткового рахунку про рух грошових коштів по картці № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_1 , за період з 23.01.2025 - 26.01.2025 вбачається зарахування 23.01.2025 15 000 гривень, деталі платежу - CASH2CARD A2C EASYCASH, які ним частково сплачено, що фактично і підтверджує наявність у нього боргового зобов`язання (а.с.59).

Дані докази в сукупності підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 15 000 грн 23.01.2025, оскільки і сума отриманих коштів, і дата їх отримання відповідає умовам договору про споживчий кредит №100046895 від 23 січня 2025 року, укладеного між TOB «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Таким чином, системний аналіз матеріалів справи, зокрема, виписка по вказаному рахунку в сукупності з іншими доказами, дають підстави для висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме первинні бухгалтерські документи щодо надання кредитних коштів в розмірі 15 000 грн та отримання таких коштів відповідачем ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100046895 від 23 січня 2025 року.

Посилання представника відповідача у апеляційній скарзі, що банківська виписка, яка надійшла на виконання ухвали суду першої інстанції, не містить інформації про перерахування відповідачу грошових коштів саме ТОВ «Мілоан», відхиляються апеляційним судом, оскільки інших джерел надходження на рахунок відповідача 15 000 грн, ніж на підставі укладення кредитного договору, ним не повідомлено і доводи позивача не спростовано.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були отримані відповідачем.

Тому у колегії суддів відсутні підстави для сумніву, що ОСОБА_1 не було перераховано визначену умовами договору кредитних коштів, що підтверджується наведеними доказами та не спростовано відповідачем, який будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору не заявляв.

Не заслуговують також на увагу доводи апеляційної скарги представника заявника про те, що при укладенні договору містяться суперечливі один одному умови, а саме строки надання кредитних коштів, так як в Анкеті-заяві на кредит № 100046895 погоджений строк 15 днів, а в самому кредитному договорі також 345 днів, з огляду на те, що відповідно до пункту 1.3 договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 345 днів з 23.01.2025 (дата надання кредиту), який чітко обумовлений умовами договору. Також, у Заяві на отримання кредиту № 100046895 від 23 січня 2021 року чітко визначено, що сума кредиту становить 15000,00 грн, строк кредиту 345 днів (а.с.19).

Крім того, згідно умов графіку платежів, який є додатком №1 до договору про споживчий кредит № 100046895 від 23 січня 2021 вбачається, що грошові кошти надано ОСОБА_1 на період з 23 січня 2025 року по 03 січня 2026 року, разом 345 днів.(а.с.20).

Згідно умов паспорта споживчого кредиту від 23 січня 2025 року, який підписано ОСОБА_1 , вбачається, що сума кредиту - 15 000,00 грн, строк кредитування - 345 днів (а.с.20-21).

Зазначений кредитний договір, так і додатки до договору про надання кредиту було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що засвідчує спрямування волевиявлення сторони договору (позичальника) на встановлення саме таких істотних умов кредитного договору, зокрема щодо строку кредитування .

Щодо доводів апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права під час розгляду клопотання позивача про витребування доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За змістом частин першої, третьої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.

Процедура витребування доказів, передбачена статтею 84 ЦПК України, не містить порядку доступу заявників до банківської таємниці, а лише надає одній із сторін судового процесу право витребувати доказ у разі неможливості їх отримання. Проте, виходячи з приписів Закону України «Про банки і банківську діяльність» і Правил збереження, захисту, використання і розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267, інформація відносно юридичних і фізичних осіб, що містить банківську таємницю, розкривається банками, у тому числі і за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом представник позивача у прохальній частині позову просив суд витребувати в Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) інформацію:

- чи емітована платіжна карта № НОМЕР_1 , на яку були перераховані кредитні кошти, на ім`я відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 за період з 23.01.2025 до 26.01.2025;

- чи міститься у анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 номер телефону « НОМЕР_3 »; надати відомості про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за 23.01.2025.

Зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» надати суду витребувані докази протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача покликається на те, що запитувана інформація є банківською таємницею в силу вимог статті 60 Закону України «Про банки і банківську таємницю» та надається банками виключно за рішенням суду. Таким чином, оскільки позивач не може самостійно отримати інформацію, яка містить банківську таємницю, а тому з урахуванням вимог статті 84 ЦПК України позивач змушений звернутися до суду із вказаним клопотанням про витребування доказів.

З викладеного вбачається, що позивачем разом з позовною заявою було надано до суду докази на підтвердження вчинення ним всіх необхідних дій для витребування доказів у справі, яких у нього особисто немає. Проте, самостійно отримати вказані докази позивач не зміг, а тому у визначений законом строк, подав до суду першої інстанції клопотання про витребування вказаних доказів судом в порядку вимог ст. 83, 84 ЦПК України. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що процесуальне питання щодо витребовування доказів судом першої інстанції вирішено з додержанням вимог закону, а заперечення відповідача, зводяться до намагання уникнути відповідальності за порушення кредитних зобов`язань та повернення коштів за кредитним договором.

Таким чином, встановивши факт укладення між та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Мілоан», заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором .

Разом з тим, відомостями про нарахування, складеними ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено сплату комісії за надання кредиту на суму 900,00 грн.

З приводу сплати відповідачем комісії за надання кредиту в розмірі 900 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у кредитному договорі №100046895 від 23.01.2025, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 900 грн, яка нараховується за ставкою 6,00 відсотків від суми кредиту.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 900 грн, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що положення пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит в частині щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункт 1.5.1 договору про споживчий кредит в частині, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемним, колегія суддів на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума боргу підлягає зменшенню на сплачену відповідачем суму комісії за надання кредиту у розмірі 900 грн.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 23490,00 грн (24390,00 грн - 900 грн).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пузін Денис Миколайович, рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2026 року слід змінити, зменшити розмір заборгованості за договором про споживчий кредит № 100046895 від 23.01.2025 із 24390,00 грн до 23 490грн.

Щодо розподілу судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено, заявлені позовні вимоги задоволені частково - на 55,64%, наявні підстави для зміни розподілу судових витрат, який зробив суд першої інстанції, а саме його необхідно провести пропорційно задоволених позовних вимог, а також здійснити розподіл судових витрат, які поніс відповідач в апеляційній інстанції.

Так, позивачу слід компенсувати 55,64 % сплаченого при поданні позовної заяви судового збору - 1347,82 грн (2422,4 грн х 55,64 %).

Також, відповідач сплатив 1679,30 грн судового збору за подання апеляційної скарги, за наслідками розгляду якої сума стягнутої з нього заборгованості зменшена на 44,36 %, тому позивач має компенсувати ОСОБА_1 744,94 судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

З урахуванням положень частин 10 статті 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача необхідно стягнути 602,88 грн (1347,82 грн - 744,94) судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пузін Денис Миколайович, задовольнити частково.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 24 лютого 2026 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованості за договором про споживчий кредит №100046895 від 23.01.2025 з 24 390,00 (двадцять чотири тисячі триста дев`яносто) гривень 00 копійок до 23 490 (двадцять три тисячі чотириста дев`яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 602,88 грн судових витрат зі сплати судового збору

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома