Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №466/7811/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 466/7811/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

17 червня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.

розглянувши заяву представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – адвоката Вовчака Андрія Васильовича про вирішення питання судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 28.05.2026 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування 706607 грн. майнової та 20000 грн. моральної шкоди, відмовлено.

04.06.2026 року представник відповідача ФОП ОСОБА_1 – адвокат Вовчак А.В. звернувся до суду із заявою, про вирішення питання судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у справі, в якій просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 25000 грн. Крім того, просив поновити строк для подання заяви для ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки сторона відповідача була відсутня при оголошенні рішення, а про відповідне судове рішення дізналась 30.05.2026 року після надходження копії короткого текту рішення в системі «Електронний суд». Окрім того, представник відповідача в цей період перебував за кордоном і повернувся лише 03.06.2026 року, після чого невідкладно подав належним чином оформлену заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.

08.06.2026 року на адресу суду від уповноваженого представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Янчака П.О. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначив, що відповідач у відзиві на позовну заяву від 05.12.2025 року та запереченнях від 30.12.2025 року жодних вимог про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у першій заяві по суті не заявляв. Також відповідач до закінчення судових дебатів не звертався до суду із заявою щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не надав жодних доказів щодо таких витрат, а лише після ухвалення судового рішення подав суду докази на підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Також зазначив, що заслуговують на увагу й інші підстави для відмови у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення. Так, у тексті заяви зазначено, що договір з АО «ВІ ЕС ДЖІ ПАРТНЕРС» укладено 25.11.2025 року, натомість до заяви про ухвалення додаткового рішення додано Договір №24/11 від 24.11.2025 року. Крім того, представник відповідача у акті виконаних робіт виокремив процеси, які за своєю суттю є складовими частинами однією процесуальної дії. Також адвокат Янчак П.О. звернув увагу на те, що в Договорі №24/11 від 24.11.2025 року відсутня погоджена вартість годин роботи адвоката, що є самостійною підставою для повної відмови судом у стягненні витрат на правничу допомогу. Щодо безпідставності клопотання про поновлення строку, то вказав на те, що договір про надання правничої допомоги укладено із адвокатським об?єднанням, а не їз адвокатом Вовчаком А.В. Перебування одного адвоката за кордоном не перешкоджало іншим уповноваженим особам чи партнерам адвокатського об?єднання подати заяву вчасно. Крім того, вказав на те, що представник відповідача має зареєстрований електронний кабінет у системі «Електронний суд», що дозволяло йому подати будь-які процесуальні документи та докази з будь-якої точки світу.

Відповідно до положень ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи заяви та докази на підтвердження таких, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Згідно з частинами першою - третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву від 05.12.2025 року представник відповідача ФОП ОСОБА_1 – адвокат Вовчак А.В., відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, зробив заяву щодо подання доказів про розмір понесених судових витрат відповідача.

Також встановлено, що строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі адвокатом Вовчаком А.В. не пропущений, оскільки згідно з довідкою про доставлення електронного документа рішення (резолютивної частини) від 28.05.2026 року доставлена до Електронного кабінету адвоката Вовчака А.В. 30.05.2026 року, а докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подані разом із заявою про ухвалення додаткового рішення 04.06.2026 року, тобто протягом п?яти днів з дня отримання копії рішення Залізничного районного суду м.Львова від 28.05.2026 року.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч.5, 6 ст.137 ЦПК України в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Представником відповідача ФОП ОСОБА_1 – адвокатом Вовчаком А.В. разом із заявою про вирішення питання судових витрат надано договір про надання правової допомоги, укладений 24.11.2025 року між ФОП ОСОБА_1 і Адвокатським об`єднанням «ВІ ЕС ДЖІ ПАРТНЕРС», згідно якого дане адвокатське об`єднання надає ФОП ОСОБА_1 правову допомогу і представляє його інтереси в судах.

Також для надання правової допомоги у цивільній справі №466/7811/25 Адвокатським об`єднанням «ВІ ЕС ДЖІ ПАРТНЕРС» був залучений адвокат Вовчак А.В. згідно договору-доручення від 30.11.2019 року.

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується актом виконаних робіт від 03.06.2026 року та рахунком №03/06 від 03.06.2026 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 25000 грн.

Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 року у справі №757/24445/21-ц.

Покликання представника позивача на те, що в Договорі №24/11 від 24.11.2025 року відсутня погоджена вартість годин роботи адвоката, що є самостійною підставою для повної відмови судом у стягненні витрат на правничу допомогу, то суд зазначає, що у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що надані представником відповідача докази підтверджують понесення відповідачем витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, та є обґрунтованими. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму, враховуючи загальні засади цивільного законодавства та критерії такого відшкодування, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на викладене, оскільки в позові ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено, однак не вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, про стягнення яких було зазначено представником відповідача до закінчення судових дебатів, у встановлений законом строк надано відповідну заяву та докази понесення таких витрат, наявні обґрунтовані підстави визначені ст.270 ЦПК України щодо ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат, пов?язаних з правничою допомогою адвоката.

Керуючись ст.133, 137, 139, 141, 246, 268, 270 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – адвоката Вовчака Андрія Васильовича про вирішення питання судових витрат – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 25000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний