Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №443/555/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/555/26

Провадження №2/443/622/26

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, територіальна громада села Мельнич в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Яременко І.О. подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 (відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, територіальна громада села Мельнич в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, в якій просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,08 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛВ №0154001 від 10.03.1997, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №686 від 24.10.1996 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на середню частку (пай), що видаються Жидачівською районною державною адміністрацією по Мельницькій сільській раді за №445.

В обґрунтування позовних вимог щодо предмета спору покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, увійшло право на земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради площею 2,08 умовних кадастрових гектари, належне померлому згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №0154001 від 10.03.1997. У виконкомі Мельницької сільської ради секретарем виконкому від ОСОБА_3 посвідчено заповіт від 11.07.1996 в користь дочки ОСОБА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 не було інших спадкоємців за заповітом, а також осіб, які б претендували на обов`язкову частку у спадщині. Дружина покійного ОСОБА_4 померла швидше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 був брат позивачки і відповідно син покійного ОСОБА_2 , однак він спадщину не прийняв у жоден із передбачених законом способів. Натомість, позивачка прийняла спадщину після смерті свого батька, звернувшись із відповідною заявою в Жидачівську державну нотаріальну контору, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу. 02.03.2026 позивачка звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 відносно земельної частки (паю), але нотаріус відмовив через відсутність правовстановлюючого документа на земельну частку (пай), що знаходиться на території Мельницької сільської ради, що належала померлому і є спадковим майном.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання заявлених вимог в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, визнання позову та розуміння наслідків такого визнання.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоч повідомлений про дату, час і місце його проведення належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання пояснень не скористався.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано заяву про витребування доказів та відкладення розгляду справи (а.с.28), заяву про проведення підготовчого засідання за відсутності його та позивача і призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.48), заяви про розгляд справи без участі позивача та його представника і підтримання заявлених вимог в повному обсязі (а.с.61, 62).

Відповідачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності, визнання позову та розуміння наслідків такого визнання (а.с.36).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.20-21).

Ухвалою підготовчого засідання від 14.04.2026 витребувано докази та оголошено перерву у підготовчому засіданні (а.с.29-30).

Ухвалою підготовчого засідання від 29.05.2026 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.55).

Зважаючи на вимоги статей 211, 223 та частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 12.06.2026 проведено розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням ухвалення цього рішення за відсутності учасників справи, датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу позовних вимог, зваживши на позицію відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, сформованого 25.06.2025, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 15.08.1960, актовий запис №35. Після реєстрації шлюбу дружині змінено прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.8-9).

ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 і її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про зо свідчить свідоцтво про народження від 20.12.1960 (а.с.10).

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уклали шлюб 25.09.1982, актовий запис № 167. Після реєстрації шлюбу дружині змінено прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 25.09.1982 (а.с.10).

За змістом заповіту від 11.07.1996 ОСОБА_3 заповів все належне йому майно ОСОБА_1 (а.с.13).

Згідно зі свідоцтвами про смерть від 22.07.1996, 25.06.2025 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Жидачів Львівської області, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Новий Розділ Львівської області (а.с.11, 12).

Матеріалами спадкової справи №8, заведеної після смерті ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_1 20.01.1997 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 . За змістом довідки від 05.11.1996 від ОСОБА_2 у виконкомі Мельницької сільської ради народних депутатів 11.07.1996 під № 42 посвідчено заповіт у користь ОСОБА_1 (а.с.43-47).

Довідкою відділу №5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері надання земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.12.2025 встановлено, що на підставі розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 24.10.1996 № 686 за ОСОБА_3 зареєстровано право на земельну частку (пай) розміром 2,08 умовних кадастрових гектарів на території Мельницької сільської ради. Сертифікат серії ЛВ № 0154001 зареєстрований 10.03.1997 за № 445 (а.с.14).

Постановою завідувача Жидачівської ДНК від 02.03.2026 відмовлено ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 у в`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Мельницької сільської ради, що належала померлому і є спадковим майном (а.с.16).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на майно у порядку спадкування за заповітом та перешкоди у належному юридичному оформленні цього права у позасудовому порядку через невизнання його нотаріусом, який відмовив позивачу у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Нормою частини 1 статті 534 ЦК УРСР передбачено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Приписами статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також, суд застосував норми статті 5, пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Крім цього, суд зважає на роз`яснення, викладені у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд зауважує, що з огляду на час смерті ОСОБА_2 спадкування відбулося за правилами, встановленими ЦК УРСР. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, визначеним у заповіті, та такою, яка придбала спадщину після смерті ОСОБА_2 , подавши у визначений законом строк державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Ці обставини повністю підтверджуються безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами, зокрема матеріалами спадкової справи. Фактичних даних про наявність інших спадкоємців за законом, які б претендували на неї в силу вимог закону (право на обов`язкову частку), матеріали справи не містять.

Наведені обставини дозволяють суду виснувати, що позивач ОСОБА_1 має обґрунтоване право на зазначену земельну частку (пай), яке набула у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , однак позбавлена можливості юридично оформити це право у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса через відмову останнього у вчиненні нотаріальних дій.

Враховуючи наведене у сукупності, зважаючи на невизнання особистого майнового права позивача та належну обґрунтованість позовних вимог, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 524, 525, 534, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, територіальної громада села Мельнич в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну частку (пай) розміром 2,08 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Мельницької сільської ради Стрийського району Львівської області, згідно з сертифікатом серії ЛВ № 0154001, зареєстрованого 10.03.1997 за № 445, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 24.10.1996 № 686.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення – 18 червня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів