Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №317/3041/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/3041/26

Провадження № 1-кп/317/598/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62026080100002501 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин Чернігівської області, громадянина України, солдата, який перебував на посаді командира 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів - командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів штурмової спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 05 квітня 2017 року Краматорським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 259 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

2) 11 грудня 2018 року Краматорським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 185, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 24 лютого 2022 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;

3) 23 травня 2023 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

4) 12 вересня 2023 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;

5) 05 грудня 2023 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі;

6) 01 лютого 2024 Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 18.11.2025 з невідбутим строком покарання 3 роки 4 місяці 27 днів для проходження військової служби за контрактом,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2101-ІХ та в подальшому продовжено відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», проходячи військову службу за контрактом та перебуваючи на посаді командира 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 16.03.2026, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи і пояснив, що він проходячи військову службу за контрактом на посаді командира 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів штурмової спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_1 , 16.03.2026 року самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка на той час знаходилась в районі АДРЕСА_2 , свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд. 05 квітня 2026 року самостійного прибув до органу досудового розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки такі ніким не оспорюються і вважає достатнім обмежитись тільки допитом обвинуваченого та вивченням документів, які характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який проходячи військову службу за контрактом, самовільно залишив місце служби з метою ухилитися військової служби в період воєнного стану, є особою раніше неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, за місцем служби характеризується негативно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Обставинами, що пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить поведінка обвинуваченого в суді. Обставиною, що обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 провину визнав повністю, в скоєному розкаявся, раніше неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, що характеризує ОСОБА_4 як особу схильну до вчинення злочинів. Тому суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише в ізоляції від суспільства, проте покарання необхідно призначити в мінімальному розмірі із застосуванням ст. 71, 72 КК України, так як будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання вчинив дане кримінальне правопорушення. Підстав для застосування ст. 69 КК України, суд не вбачає.

Цивільний позов, судові витрати та речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено 17.06.2026 строком на 60 днів - до 15.08.2026 включно та залишається без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 349, 367-371, 374-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.02.2024 і остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін. Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 22.04.2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1