Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №274/5078/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/5078/25

Провадження № 2/0274/531/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"09" червня 2026 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Хуторної І. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Айрапетян А. А.,

учасники справи, присутні в судовому засіданні позивачка-відповідачка - ОСОБА_1 , її представник адвокат Лущик К.О.,

відповідач-позивач ОСОБА_2 , її представник адвокат Вітів В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання не чинити перешкоди щодо участі у вихованні дитини та встановлення порядку участі батька у вихованні дитини, -

в с т а н о в и в :

Короткий виклад доводів первісного позову

24.07.2025 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Лущик К. О. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:

- позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не більше десяти прожиткових мінімумів, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зареєстрованому шлюбі сторони не перебували. Батьківство відповідача щодо дитини було встановлено у судовому порядку.

З моменту народження дитина проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні. Відповідач участі у вихованні та утриманні дочки не бере, її життям, здоров`ям, навчанням та розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги не надає.

На підтвердження наведених обставин позивач посилалася на довідку про склад сім`ї та довідку навчального закладу, відповідно до яких малолітня ОСОБА_3 навчається у 1 класі КЗ «Галіївський ліцей», а відповідач не бере участі у вихованні дитини, не відвідує батьківських зборів, не підтримує зв`язку з класним керівником та не цікавиться успіхами дочки у навчанні.

Рішенням виконавчого комітету Вільшанської сільської ради від 24 червня 2025 року затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 .

Згідно із зазначеним висновком під час обстеження житлово-побутових умов сім`ї встановлено, що дитина проживає разом із матір`ю та її чоловіком ОСОБА_4 у належних умовах. Між членами сім`ї склалися дружні та довірливі стосунки. Під час бесіди дитина повідомила, що своїм батьком вважає вітчима, який піклується про неї, бере участь у її вихованні та забезпечує її потреби. Про існування біологічного батька дитині фактично невідомо

Відповідача було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вільшанської сільської ради, однак він на засідання не з`явився та зі службою у справах дітей не зв`язувався.

Позивач вказала, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який фактично займається вихованням та утриманням дочки.

Посилаючись на те, що відповідач протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої дочки, не бере участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні, не підтримує з нею стосунків та не виявляє інтересу до її життя, позивач просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий виклад доводів зустрічного позову

ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_1 , у якому просить зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні та участі у вихованні дочки ОСОБА_3 .

Також просить визначити такі способи його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:

- надати можливість перебування дитини з батьком два дні на тиждень, а саме один будній день кожного тижня почергово з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., а також кожну першу та третю суботу місяця і кожну другу та четверту неділю місяця;

- надати можливість спільного проведення одного місяця літніх канікул та половини весняних і осінніх канікул;

- надати можливість спільного проведення з дитиною дня народження батька та дня народження бабусі дитини по батьківській лінії;

- надати право особисто забирати дитину з місця проживання або із закладу освіти у дні побачень;

- визначити право на необмежене спілкування з дочкою особисто, а також засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту між батьком та дитиною.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги про позбавлення його батьківських прав не визнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Вказав, що з 2016 по 2020 рік проживав разом із ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилася спільна донька ОСОБА_3 .

З моменту народження дитини та протягом перших років її життя він брав активну участь у її вихованні, розвитку та матеріальному забезпеченні. Він постійно спілкувався з донькою, проводив з нею час, займався її розвитком, приділяв увагу її потребам та надавав кошти на придбання необхідних речей для дитини.

У 2020 році стосунки між ним та матір`ю дитини почали погіршуватися, сторони втратили взаєморозуміння, між ними виникали конфлікти, унаслідок чого вони припинили спільне проживання. Водночас навіть після припинення сімейних відносин не припиняв спроб підтримувати зв`язок із донькою та брати участь у її житті.

Після того як позивачка розпочала нові стосунки, вона неодноразово залишала дитину на тривалий час у своєї матері, тобто бабусі дитини. У такі періоди він приїжджав до доньки, спілкувався з нею, проводив час та намагався брати участь у її вихованні, робив усе можливе для збереження емоційного зв`язку з дочкою та прагнув залишатися важливою частиною її життя.

Згодом матір дитини почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою. Кожна спроба побачитися з дитиною або провести з нею час супроводжувалася конфліктами з боку позивачки. Позивачка негативно ставилася до його участі у вихованні дитини, обмежувала можливість зустрічей та спілкування, а також вчиняла дії, спрямовані на віддалення його від дочки.

Крім того, позивачка намагалася сформувати у дитини уявлення про іншого чоловіка як про її батька. У зв`язку з цим дитина поступово втрачає усвідомлення свого походження та зв`язок із біологічним батьком.

Він ніколи не відмовлявся від дитини та не мав наміру усунутися від виконання батьківських обов`язків. Його батьківство щодо ОСОБА_3 було встановлено рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2019 року. Під час розгляду справи ним було подано відповідну заяву, він визнав своє батьківство та сприяв встановленню юридичного зв`язку між ним і дитиною.

Також через постійні конфлікти з матір`ю дитини та небажання завдавати дитині психологічних переживань він певний час утримувався від активного спілкування з донькою. При цьому таке рішення було вимушеним та продиктованим бажанням уникнути негативного впливу сімейних конфліктів на дитину, а не небажанням брати участь у її вихованні.

Вважає, що наявні у справі обставини не свідчать про його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків, а навпаки підтверджують його прагнення підтримувати стосунки з дочкою та брати участь у її житті. Відсутність регулярного спілкування між ним та дитиною була зумовлена насамперед конфліктними відносинами між батьками та перешкодами у спілкуванні з боку позивачки.

Не погоджуючись із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення його батьківських прав, відповідач зазначав, що не був належним чином повідомлений про розгляд питання органом опіки та піклування, не був присутній під час засідання комісії та не мав можливості висловити свою позицію.

Також відповідач вважав необґрунтованими висновки органу опіки та піклування про те, що дитина не знає про існування біологічного батька та вважає батьком іншу особу. Така ситуація склалася під впливом матері та її чоловіка, а не внаслідок його свідомої відмови від спілкування з дочкою.

Крім того, висновок органу опіки та піклування не містить даних про обстеження його житлово-побутових умов, не містить оцінки його особистості як батька та не підтверджує наявності винної поведінки чи обставин, які б свідчили про загрозу для життя, здоров`я або психічного розвитку дитини.

Відповідач вказував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом сімейно-правової відповідальності, який може застосовуватися лише за наявності переконливих доказів свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків.Вважає, що таких доказів у справі не надано, а позбавлення його батьківських прав не відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Вказує, що дитина має право підтримувати особисті стосунки та регулярні контакти з обома батьками, а він, як батько, має право і обов`язок брати участь у її вихованні. Відсутність повноцінного спілкування між ним та дочкою негативно впливає на можливість формування сімейних зв`язків між ними.

Він прагне відновити та налагодити стосунки з донькою, брати участь у її вихованні, навчанні, дозвіллі, духовному та моральному розвитку. Він має намір брати участь у вирішенні питань, пов`язаних із навчанням, медичним обслуговуванням та позашкільним життям дитини.

Він звертався до КЗ «Галіївський ліцей» та до органу опіки та піклування Вільшанської сільської ради із заявами щодо сприяння у встановленні порядку його спілкування з донькою та отримання інформації про її навчання й розвиток.

Він має постійне місце роботи у СФГ «ВІКТОР» та стабільний дохід, що дає йому можливість брати участь не лише у вихованні, а й у матеріальному забезпеченні дитини.

З огляду на викладене відповідач вважав, що в інтересах дитини необхідно забезпечити її спілкування з обома батьками та визначити порядок його участі у вихованні дочки шляхом встановлення графіку особистих зустрічей, спільного проведення часу у вихідні та святкові дні, під час канікул, а також забезпечення можливості необмеженого спілкування засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 03.09.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження, до участі в справі залучено орган опіки та піклування - виконавчий комітет Вільшанської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Ухвалою від 11.11.2025 суд прийняв до спільного розгляду із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання не чинити перешкоди щодо участі у вихованні дитини та встановлення порядку участі батька у вихованні дитини зобов`язавши орган опіки та піклування Вільшанської сільської ради надати суду висновок щодо розв`язання зустрічного позову.

Протокольною ухвалою від 11.11.2025 суд прийняв залучив до участі в справі орган опіки та піклування Райгородоцької сільської ради надати суду висновку щодо первісного позову.

Протокольною ухвалою суду від 02.03.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка-відповідачка та її представник підтримали первісний позов, щодо зустрічного позові вважають, що побачення із дитиною можливе протягом однієї години у період часу із 9 до 18 години щосереди у присутності матері.

Позивачка-відповідача підтвердила, що просила відповідача їх не турбувати, коли вона стала проживати із її теперішнім чоловіком, дитині на той час було 3 роки і вона не знає відповідача як свого батька.

У судовому засіданні відповідач-позивач та його представник проти задоволення первісного позову заперечили, зустрічний позов підтримали.

Відповідач-позивач пояснив, що коли з позивачкою вони перестали проживати спільно він ще відвідував дитину, востаннє був на день народження коли дитині було 3 роки. Надалі позивачка йому заборонила до них приїздити, а щодо допомоги казала, що їм нічого не треба. Він усвідомлює, що діяв неправильно, хоче допомагати дитині, просить встановити дні побачень. Він зможе підлаштувати свій робочий графік.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ( а.с. 15).

ОСОБА_1 із 12 серпня 2022 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , що доводиться свідоцтвом про шлюб серії - НОМЕР_2 (а.с. 14).

ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 , що доводиться витягом з реєстру територіальної громади (а.с. 16, 18).

ОСОБА_3 навчається у КЗ «Галіївський ліцей», біологічний батько дитини ОСОБА_2 участі в навчанні і вихованні дитини не бере, батьківські збори не відвідує, не цікавиться навчанням дитини, не підтримує зав`язків із класним керівником, що доводиться довідно директора № 24 від 03.03.2025 (а.с. 18).

Згідно з довідкою від 30.01.2025 сільського голови Вільшанської сільської ради ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 , її склад сімї: чоловік - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; син: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; син: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.04.2019 у справі № 274/578/18 суд задовольнив позов ОСОБА_9 , виключив відомості про ОСОБА_10 як батька з актового запису № 60 від 17.05.2018 р. про народження ОСОБА_3 та визнав ОСОБА_2 батьком дитини – ОСОБА_3 , розірвав шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (а.с. 20-21).

До матеріалів справи ОСОБА_1 долучила документи про травмування 22.03.2022 військовослужбовця ОСОБА_4 , наявність у нього статусу учасника бойових дій, військово-обліковий документ про відстрочку до 13.03.2026, нагородження відзнакою «За оборону України» (а.с. 134-140).

Відповідно до заяви від 29.09.2025 ОСОБА_11 просив орган опіки та піклування Вільшанської сільської ради встановити графік побачень із дитиною ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що мати дитини ОСОБА_1 чинить перешкоди його побаченням із дачною (а.с. 38, 39).

Згідно із заявою від 29.09.2025 ОСОБА_11 звернувся до КЗ «Галіївський ліцей», у якому просив надати розклад навчання дитини, інформацію щодо її успішності, інформацію про гуртки, які дитина відвідує, відомості про проходження дитиною медичного огляду, наявності захворювань, вартість послуг котрі сплачуються (а.с. 60).

У листі від 02.10.2025 голова СФГ «Віктор» повідомив Дикому, що його заява про добровільне відрахування аліментів на користь дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 частки доходів від заробітної плати розглядається. З метою забезпечення своєчасного та коректного перерахування вказаних коштів, надіслано лист з запитом ОСОБА_1 надати платіжні реквізити на які СФГ «ВІКТОР» має перераховувати відраховані суми аліментів (а.с. 61).

Відповідно до характеристики на ОСОБА_2 , від 06.10.2025, виданої СФГ «ВІКТОР» ОСОБА_2 працює в СФГ «ВІКТОР» з 10 вересня 2019 року на посаді тракториста - машиніста сільськогосподарського виробництва (механізатора). Він закінчив Бердичівський професійний будівельний ліцей і продовжує навчання в Житомирському агротехнічному фаховому коледжі за спеціальністю «Агроінженерія».

За період роботи ОСОБА_2 зарекомендував себе як відповідальний, висококваліфікований та сумлінний фахівець. Він бездоганно виконує свої посадові обов`язки, підтримуючи робочий стан сільськогосподарської техніки (тракторів, комбайнів, сівалок) та забезпечуючи своєчасне виконання польових робіт. Як працівник відповідально виконує тривалі понаднормові роботи, пов`язані з сезонністю сількогосподарського виробництва (посівна та збиральна кампанії), які вимагають від нього цілодобового залучення

ОСОБА_2 демонструє високий рівень технічних знань, є ініціативним та здатним швидко приймати ефективні рішення для усунення непередбачуваних поломок у польових умовах. Завдяки його професіоналізму та старанності, сільгосптехніка СФГ "ВІКТОР" працює з мінімальними простоями. ОСОБА_2 має добрі комунікативні навички, користується повагою серед колег та керівництва. Він неконфліктний, мас схильність уникати конфліктів та завжди готовий прийт на допомогу. Працівник дисциплінований, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку та техніки безпеки. Серед особистих якостей варто відзначити надійність, працелюбність, стресостійківсть орієнтацію на якісне виконання роботи (а.с. 81).

Відповідно до довідки-характеристики Райгородоцької сільської ради від 07.10.2025 ОСОБА_2 на території сільської ради проживає з дня народження. Після закінчення Бистрицької загальноосвітньої школи продовжував здобувати спеціальність муляра у Бердичівському ПТУ №3 м. Бердичева. На даний час навчається в Житомирському агротехнічному фаховому коледжі за спеціальністю «агроінженерія». ОСОБА_2 дисциплінований, пунктуальний. До поставлених завдань відноситься з повною з відповідальністю. Користується повагою серед односельчан, сусідів, друзів та колег по роботі. З повагою, ввічливістю, чуйністю відноситься до старших. За місцем проживання в с.Бистрик мешкає разом з бабусею - ОСОБА_12 та братом - ОСОБА_13 , 1991 р.н., В господарстві утримується свинопоголів`я, птиця, обробляється земельна ділянка. Всі члени сім`ї дружні, взаємоввічливі, трудолюбиві. На даний час працює в Селянському фермерському господарстві Віктор» трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва За час проживання на території сільської ради зарекомендував себе з позитивної сторони. Морально стійкий. Алкогольними напоями не зловживає., скарга на нього не надходило (а.с. 82).

Дикий не перебуває на обліку в лікаря нарколога, що доводиться довідкою від 03.10.2025 (а.с. 83).

Відомості про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 та ст. 184 КУпАП відсутні, що доводиться листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 03.10.2025 (а.с. 84).

ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку не перебуває, незнятої чи непогашеної судимості не має (а.с. 85).

Згідно із актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 20.11.2025 в АДРЕСА_2 створені умови для проживання, батько повідомив, що до доньки приїздив у вересні 2025 року, вчителі не доводили побачитись із дитиною без дозволу матері. Повідомив, що з донькою спілкуватися хоче, не заперечує допомагати дитині матеріально. Згідно з висновком – батько ОСОБА_14 спроможний виконувати обов`язки з виховання доньки ОСОБА_3 (а.с. 130).

Відповідно до копії квитанції від 11.11.2025 ОСОБА_2 переказав ОСОБА_1 3000 грн аліментів на дитину (а.с. 163).

ОСОБА_11 відправив 12.01.2026 подарунок дитині і цей факт підтвердила ОСОБА_1 (а.с. 170).

У наданому скріншот листуванні між сторонами на прохання відповідача побачитись із дочкою позивачка вказала на побачення після рішення суду та переживання дитини після попередньої зустрічі (а.с. 168-169).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , мати відповідача, пояснила, що ОСОБА_3 є її онукою. її син та позивачка певний час проживали разом однією сім`єю, їхні стосунки були нестабільними, вони неодноразово сходилися та розходилися. Після народження дитини вони певний час проживали разом, а коли дитині було близько трьох років вони розійшлись.

Її син любить дитину та бажає брати участь у її житті. Їй відомо, що після припинення спільного проживання позивачка просила не турбувати її та не намагатися підтримувати контакти з дитиною. Вони планували привітати дитину з днем народження, однак останнім часом не робили цього, оскільки позивачка не бажала такого спілкування.

Її син проживає разом із нею, не одружений, працює у сільськогосподарській сфері, має ненормований робочий графік, часто працює в полі та за необхідності працює у вихідні дні. Він має можливість приймати дитину за місцем свого проживання та здійснювати за нею належний догляд.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що є матір`ю однокласниці ОСОБА_17 та тривалий час знайома із сім`єю позивачки. Вона постійно бачить матір дитини та її чоловіка ОСОБА_18 , однак біологічного батька дитини ніколи не бачила ні біля школи, ні під час святкових заходів, ні на батьківських зборах. ОСОБА_19 він бере активну участь у вихованні дитини, забирає її із закладів освіти, відвідує шкільні заходи, піклується про неї та ставиться до неї з любов`ю. Також вона бачила дитину засмученою. Зі слів дитини їй стало відомо, що ОСОБА_17 переживала через ситуацію, пов`язану з появою біологічного батька. Якби відповідач раніше відвідував дитину або підтримував із нею зв`язок, їй би про це було відомо.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що проживає в одному населеному пункті з відповідачем та знайома з обома сторонами спору. Після припинення спільного проживання сторін позивачка повідомляла їй, що створила нову сім`ю та не бажає подальших контактів із відповідачем. Їй відомо лише про один випадок приїзду відповідача до дитини після припинення спільного проживання сторін. Під час спільного проживання сторін відповідач переважно працював або проводив час із друзями. Дитина фактично не знає відповідача як свого батька, оскільки протягом тривалого часу він не був присутній у її житті. Позивачка не висловлювалася негативно про відповідача у присутності дитини. Вона одного разу бачила відповідача у стані алкогольного сп`яніння, коли він повертався з роботи разом із колегами. Будь-яких фактів агресивної поведінки відповідача стосовно дитини або інших осіб їй не відомо.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що працює директором КЗ «Галіївський ліцей». 29 вересня 2025 року відбулася зустріч, під час якої особа, яка назвалася батьком дитини, прибула до закладу освіти та повідомила про намір побачитися з дитиною. Після цього він пройшов до підсобного приміщення, після чого повернувся назад. Дитина не знала хто це. Батькові не була надана можливість поспілкуватися з дитиною. При цьому документів, що підтверджують особу або повноваження, він не надавав. Питання щодо складу сім`ї дитини відоме працівникам закладу освіти, однак конкретних відомостей про регулярну участь батька у вихованні дитини вона не надала. Реакцію дитини на спілкування з батьком вона безпосередньо не спостерігала. Також зазначено, що спілкування між батьком і дитиною відбувається за погодженням з матір`ю, яка надає відповідні дозволи. Без згоди матері доступ до спілкування з дитиною не здійснюється. Особа не надала документів, які б підтверджували її особу або підстави перебування у закладі. Відповідач не вчиняв щодо дитини будь-яких агресивних чи неправомірних дій. Він поводився спокійно, не конфліктував, не проявляв агресії та фактично лише спостерігав за дитиною. Їй не відомо про випадки негативної поведінки відповідача стосовно дитини.

Свідок ОСОБА_22 пояснила, та знає сім`ю дитини понад п`ять років. Протягом усього часу навчання та виховання дитини у школі вона бачила лише матір дитини та її чоловіка ОСОБА_18 , який постійно бере участь у шкільному житті дитини, відвідує заходи та свята. Знає зі слів, що приблизно пів року тому відповідач уперше прийшов до школи з наміром побачити дитину. Після цієї події ОСОБА_17 тривалий час переживала та емоційно важко її сприймала. Дитина знає лише одного батька - ОСОБА_18 , а тому не усвідомлювала, що чоловік, який прийшов до школи, є її біологічним батьком.

У судовому засіданні в присутності представників служби у справах дітей та психолога дитина ОСОБА_3 повідомила, що своїм батьком вважає ОСОБА_23 , а відповідача не знає та не бажає з ним спілкуватися. Заперечила приїзд ОСОБА_24 на день народження до неї.

Орган опіки та піклування Вільшанської сільської ради у висновку від 24.06.2025 дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 з підстав невиконання ним батьківських обов`язків стосовно дитини.

У зазначеному висновку також вказано, що ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явився. У висновку відсутні посилання на обстеження умов проживання ОСОБА_2 (а.с. 10).

Орган опіки та піклування Райгородоцької сільської ради у висновку від 17.12.2025 дійшов висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 із тих підстав, що за місцем проживання створені належні умови, батько любить дитину, спілкуватися із нею хоче, не заперечує матеріально допомагати. Коли приїздив до дитини в шкоду вчителі не дозволили побачитися ( а.с .128-129).

Орган опіки та піклування Вільшанської сільської ради у висновку від 25.11.2025 рекомендував визначити наступні способи участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : 2 і 4 середа місяця протягом 1 години у період часу з 9:00 по 14:00 у присутності матері ОСОБА_1 та у приміщенні КЗ «Галіївський ліцей» Вільшансьокї сільської ради (а.с. 121-122).

Застосовані норми права, позиція суду

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Відповідно до вказаної норми батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частини четвертої 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Згідно частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Системний аналіз наведених норм міжнародного права та національного законодавства, з урахуванням прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, дозволяє стверджувати, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Визначаючись із обґрунтованістю позовної вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У постанові Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №592/17972/19 обумовлено, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Вирішуючи позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_26 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_27 суд встановив, що що батьківство ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 було встановлено в судовому порядку.

Відповідач під час розгляду справи послідовно наполягав на бажанні брати участь у вихованні дочки, заперечував проти позбавлення його батьківських прав, переказав грошові кошти дитині, подарунок, приїздив до шкоди, на день народження дитини та заявив самостійні вимоги про визначення способу участі у вихованні дитини.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами тривалий час існує конфлікт щодо спілкування батька з дитиною. Протягом останніх 5 років спілкування відповідача та дочки не було. Натомість суд враховує, що така поведінка відповідача була зумовлена в тому числі і поведінкою матері дитини, яка заборонила приїздити до дочки.

Крім того, відповідач заперечив проти позбавлення його батьківських прав, своєю поведінкою демонструє, що бажає спілкування із дочкою, визнав позов про стягнення аліментів, просив у зустрічному позові визначити йому графік побачень із дочкою.

З пояснень відповідача встановлено, що його поведінка щодо утримання дитини була зумовлена небажанням позивачки приймати від нього будь-яку допомогу. Позивачка цього факту не заперечила.

Між тим, суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 24 квітня 2024 року у справі № 726/433/23).

А отже суд вважає, що відповідача батьківських прав, відсутні. Зокрема з огляду на те, що відповідач заперечує щодо позбавлення батьківських прав, нього не застосовувалися заходи попередження та впливу та суд не встановив обставин, які характеризують відповідача як особу, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Сімейні стосунки мають складний характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20).

Активна позиція відповідача під час розгляду справи про позбавлення його батьківських прав, надання своїх пояснень та заперечень щодо доводів, викладених позивачкою, свідчить про можливість і готовність батька відновити психологічний та емоційний зв`язок зі своєю дочкою.

Оскільки позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування такого заходу за обставин цієї справи не доведено.

Згідно з частиною шостою статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).

Висновок Органу опіки та піклування Вільшанської сільської ради від 24.06.2025 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 суд вважає необґрунтованим, оскільки у зазначеному висновку містяться лише посилання на пояснення позивачки та надані нею документи. Однак у висновку не підтверджено будь-яких відомостей про батька, обстеження умов його проживання, доказів виклику його на засідання комісії. Висновок носить формальний характер, наданий без об`єктивного дослідження всіх обставин і не містить відомостей щодо наявності виключних обставин для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав та його відповідність найкращим інтересам дитини.

Щодо думки дитини, то суж звертає увагу на те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20). Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спору. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Суд враховує пояснення малолітньої ОСОБА_3 , яка під час судового розгляду повідомила, що своїм батьком вважає іншу особу, а відповідача не знає та не бажає з ним спілкуватися.

Разом з тим суд виходить із того, що така позиція дитини обумовлена насамперед тривалою відсутністю фактичних контактів між нею та біологічним батьком, її віком, сформованим сімейним середовищем та існуючим способом життя.

З`ясувавши фактичні обставини справи, суд ухвалює рішення всупереч думці дитини, оскільки наявність у дитини хвилювань пов`язаних із приїздом батька, відповідно, негативне ставлення до нього, не свідчить про те, що дитина усвідомлює наслідки позбавлення його батьківських прав та свідомо бажає розірвати з ним сімейні стосунки.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Сам по собі факт окремого проживання батька від дитини, наявність конфлікту між батьками, відсутність належного рівня спілкування з дитиною або недостатня участь у її вихованні не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про жорстоке поводження відповідача з дитиною, наявність у нього шкідливих звичок, аморального способу життя, вчинення насильства щодо дитини чи інших обставин, які б створювали загрозу її життю, здоров`ю або нормальному розвитку.

При цьому сама по собі відсутність емоційного зв`язку між дитиною та батьком на час розгляду справи не свідчить про наявність підстав для позбавлення останнього батьківських прав.

Суд враховує, що відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, висловлює намір налагодити відносини з дочкою, звертався до органу опіки та піклування та навчального закладу з метою отримання інформації про дитину та встановлення порядку спілкування з нею.

За таких обставин суд не знаходить достатніх та переконливих доказів того, що відповідач свідомо та остаточно самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків або що його поведінку неможливо змінити без застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Враховуючи принцип забезпечення найкращих інтересів дитини та необхідність збереження сімейних зв`язків з обома батьками, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

За положеннями статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів виплати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки малолітня дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, а відповідач є працездатною особою та зобов`язаний брати участь у матеріальному забезпеченні дитини, зважаючи на визнання позову відповідачем в цій частині суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення аліментів у розмірі однієї четвертої частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.

Щодо зустрічного позову

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині першій та другій статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, зокрема стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) дійшла висновку, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (див.: постанови Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі № 742/3278/23 (провадження № 61-7675св24), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23) та інші).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, зокрема її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Судом встановлено, що між сторонами фактично відсутня домовленість щодо порядку участі батька у вихованні дитини, що зумовлює необхідність визначення такого порядку судом.

Суд враховує, що відповідач є біологічним батьком дитини та матеріали справи не містять доказів існування обставин, передбачених законом, які б виключали або істотно обмежували його право на особисте спілкування з дочкою.

Суд не встановив, відповідач веде аморальний спосіб життя, є хронічним алкоголіком чи наркозалежним, жорстоко поводився з дитиною, вчиняв щодо неї насильство або створює загрозу для її життя, здоров`я чи психічного розвитку. Не встановлено також обставин, які б свідчили про неможливість відновлення відносин між батьком та дочкою за умови поступового та контрольованого налагодження спілкування.

При визначенні способу участі батька у вихованні дитини суд виходить із необхідності дотримання балансу між правом батька на участь у житті дитини та найкращими інтересами самої дитини. З огляду на тривалу відсутність сталого спілкування між сторонами сімейних правовідносин, висловлене дитиною небажання підтримувати контакт із відповідачем на даний час, а також необхідність уникнення додаткового психологічного навантаження, відновлення таких відносин повинно відбуватися поступово.

Проте суд також виходить із того, що повне обмеження спілкування батька з дитиною або встановлення надмірно звуженого порядку такого спілкування не відповідатиме принципу забезпечення права дитини на підтримання сімейних зв`язків з обома батьками та не сприятиме поступовому відновленню між ними емоційного контакту, а тому суд не може погодитися із висновком органу опіки та піклування від 25.11.2025 щодо побачень із батьком протягом однієї години через одну середу у закладі освіти.

Між тим, суд враховує вік дитини, тривалу відсутність сталих контактів між батьком та дочкою, психологічний стан дитини, її пояснення про небажання на даний час спілкуватися з відповідачем, а також необхідність поступового та безпечного відновлення емоційного зв`язку між ними.

Тому суд вважає, що запропонований відповідачем порядок спілкування є передчасним та не враховує фактичний рівень взаємин між ним і дитиною.

Суд також враховує показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_16 що поява відповідача у житті дитини після тривалого періоду відсутності викликала у неї хвилювання та емоційне напруження. Зазначені обставини свідчать про відсудність між батьком та дитиною сформованих особистих відносин, що є наслідком тривалого невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків та фактичної відсутності спілкування.

Суд вважає, що найкращим інтересам дитини є встановлення поетапного порядку спілкування, який передбачає поступове збільшення тривалості зустрічей та зменшення ступеня контролю з боку матері залежно від адаптації дитини до спілкування з батьком і формування між ними довірливих відносин.

На початковому етапі присутність матері під час зустрічей є виправданою та спрямованою виключно на забезпечення відчуття безпеки та психологічного комфорту дитини. Водночас з урахуванням очікуваного поступового налагодження контакту між батьком та дочкою подальше проведення зустрічей без присутності матері сприятиме формуванню самостійних особистих відносин між ними.

Суд також бере до уваги, що відповідач проживає окремо від дитини, а тому реалізація його права на участь у вихованні має бути реальною та достатньою для поступового відновлення сімейних зв`язків. З цією метою суд вважає обґрунтованим визначити для відповідача регулярні щотижневі зустрічі у будні дні, а також зустрічі у вихідні дні із поступовим збільшенням їх тривалості.

Водночас вимоги відповідача щодо надання права на тривале перебування дитини за місцем його проживання, самостійного її забирання, проведення з нею святкових днів, канікул та тривалого часу без попереднього формування належного рівня довіри між батьком і дитиною задоволенню не підлягають. На переконання суду, реалізація таких вимог на даному етапі є передчасною та може не відповідати найкращим інтересам дитини з огляду на її вік, емоційний стан та відсутність сформованого емоційного зв`язку з батьком.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічного позову шляхом визначення поетапного порядку участі відповідача у вихованні та спілкуванні з дочкою, який забезпечить поступове відновлення сімейних відносин, дотримання прав батька та водночас відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Інші вимоги зустрічного позову щодо негайного надання відповідачу права на тривале перебування дитини за його місцем проживання, проведення з нею вихідних днів, свят та канікул суд вважає передчасними, оскільки на даний час між батьком та дочкою відсутній необхідний рівень особистого контакту та взаємної довіри, а їх реалізація без поступової адаптації дитини може негативно вплинути на її психологічний стан.

Також суд вважає за необхідне визначити право відповідача на необмежене спілкування з дочкою засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку за умови дотримання режиму дня дитини, її навчання, відпочинку та стану здоров`я.

Водночас суд враховує, що будь-яких належних та допустимих доказів перешкоджання позивачкою його участі у вихованні дитини протягом усього спірного періоду суду не надано. Відповідач протягом кількох років не звертався до органів опіки та піклування або до суду із вимогами про визначення способу його участі у вихованні дитини чи усунення перешкод у спілкуванні з нею. Тому вимога про зобов`язання відповідачку не чинити перешкоди його участі у вихованні дочки є передчасною.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки суд частково відмовив у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог, судові витрати сторін по сплаті судового збору суд залишає за ними.

Крім того, так як позивачка від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів звільнена, слід стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 гривень 20 копійок судового збору на цю вимогу.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у вихованні дитини - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_2 порядок участі у вихованні та спілкуванні із дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме:

- протягом десяти місяців з дня набрання рішенням законної сили визначити ОСОБА_2 зустрічі з дочкою ОСОБА_3 щосереди тривалістю одну годину, а також у першу та третю суботу і другу та четверту неділю місяця тривалістю дві години у межах періоду часу з 10:00 год до 18:00 год на території навчальних та/або розважальних закладів у с. Галіївка Житомирського району Житомирської області, у присутності матері дитини, з обов`язковим врахуванням стану здоров`я дитини та її безпеки;

- починаючи з одинадцятого місяця з дня набрання рішенням законної сили визначити ОСОБА_2 зустрічі з дочкою ОСОБА_3 щосереди тривалістю дві години, а також у першу і третю суботу та другу і четверту неділю місяця тривалістю три години у межах періоду часу з 10:00 год до 18:00 год на території навчальних та/або розважальних закладів у с. Галіївка Житомирського району Житомирської області, без присутності матері дитини, з обов`язковим врахуванням стану здоров`я дитини та її безпеки;

- починаючи з двадцятого місяця з дня набрання рішенням законної сили визначити ОСОБА_2 зустрічі з дочкою ОСОБА_3 щосереди тривалістю дві години у межах періоду часу з 10:00 год до 18:00 год, а також у першу та третю суботу і другу та четверту неділю місяця тривалістю сім годин у межах періоду часу з 10:00 год до 18:00 год без присутності матері дитини в с. Галіївка Житомирського району Житомирської області, а також з можливістю відвідування дитячих культурно-розважальних закладів, а також місць масового відпочинку (парків, скверів, пляжів, спортивно-ігрових майданчиків, закладів громадського харчування, їдалень, кафе, ресторанів), з урахуванням думки дитини відповідно до її віку та рівня розвитку, з обов`язковим врахуванням стану здоров`я дитини та її безпеки;

- визначити необмежене спілкування батька з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв`язку з урахуванням режиму дня дитини та без порушення її навчального процесу і відпочинку.

Інші вимоги зустрічного позову залишити без задоволення.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач-відповідач - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

відповідач-позивач – ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 17.06.2026.

Суддя І. Ю. Хуторна