Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №465/2051/24 — Франківський районний суд м. Львова

465/2051/24

1-кп/465/676/26

Вирок

Іменем України

16.06.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12024142370000077 від 14.02.2024 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, неодруженого, із вищою освітою, не працюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Сихівського районного суду м. Львова від 17.10.2024 року за ст.336 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а саме 16.03.2023 року Сихівським районним судом м. Львова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на один рік із звільненням від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України та встановленням іспитового строку тривалістю один рік, покарання не відбув, судимість за вчинення якого не погашена та не знята у встановленому законом порядку, належних для себе висновків не зробив, на шлях виправлення не став та 13.02.2024 року близько 18:10 год., перебуваючи по вул. Бойківська, 5 в м. Львові, знайшов, тим самим придбав (придбав шляхом привласнення знайденого), полімерний пакет (згорток чорної ізоленти) з пазовим замком із кристалічною речовиною білого кольору, яку він, як особа, яка вживала наркотичні засоби та психотропні речовини, ідентифікував для себе як психотропну речовину (PVP), та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, зберігав її при собі до моменту виявлення та подальшої добровільної видачі працівникам поліції.

Згідно з висновком експерта вилучена у ОСОБА_4 і надана на дослідження експерту кристалічна речовина білого кольору, яка містилася у вищевказаному пакеті (згортку), містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP. Maca PVP становить 0,3676 грама.

Таким чином, ОСОБА_4 скоїв незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту протягом року після засудження за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, визнав повністю, надав детальні показання про мотиви та обставини вчинення кримінального правопорушення. Вказав, що 13.02.2024 року він повертався із гуртожитків НУ «Львівська політехніка», де зустрічався із своїм знайомим, та рухався по вул. Бойківська в напрямку вул. Сахарова у м. Львові. Поблизу громадського закладу «Золотий Лимон», на відстані приблизно 100 м. від станції техобслуговування автомобілів він на землі біля дорожнього знаку знайшов згорток, замотаний в ізоленту, який він підняв та відкрив. Всередині згортка виявив прозорий зіп-пакет із вмістом кристалічної речовини білого кольору та зрозумів, що це психотропна речовина, яка відноситься до класу «солей», - PVP, адже раніше він таку речовину вживав і точно знав, як вона виглядає. В той час вирішив залишити знайдений психотроп у себе для власного вживання, тому поклав зіп-пакет у кишеню штанів і пішов далі по вулиці. Однак, через невеликий проміжок часу був зупинений працівниками поліції, яким зізнався, що має при собі психотропну речовину і добровільно її видав. У скоєному кається, розуміє, що вчинив неправильно, просив суворо не карати, запевнив, що з того, що відбулось, зробив для себе правильні висновки на майбутнє.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючих даних на його особу, а також документів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат у справі, для вирішення питання їхньої подальшої долі та відшкодування відповідно.

Отже, суд вважає доведеним факт скоєння ОСОБА_4 незаконного придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту протягом року після засудження за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, яке посягає на встановлений з метою захисту здоров`я населення порядок обігу психотропних речовин, мету вчинення суспільно небезпечних дій, зокрема бажання придбати та зберігати психотропну речовину для власного вживання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом`якшуючої обставини, якою суд визнає щире каяття обвинуваченого, особу ОСОБА_4 , який на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання адміністрацією ЖБК №192, раніше неодноразово судимий, в тому числі й за вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, дане кримінальне правопорушення, за яке засуджується, вчинив під час іспитового строку, таким чином не виправдавши довіру Сихівського районного суду м. Львова, вироком якого від 16.03.2023 року йому призначено покарання у виді обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, а надалі вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, за яке засуджений вироком Сихівського районного суду м. Львова від 17.10.2024 року, що вказує на наявність в обвинуваченого стійких установок на вчинення кримінальних правопорушень, його схильність до протиправних, суспільно небезпечних дій і небажання стати на шлях виправлення.

Підлягає врахуванню й те, що в рамках цього кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_4 за клопотанням сторони захисту призначалася амбулаторна судова психіатрична експертиза. Згідно висновку експерта Львівської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» ОСОБА_6 №45 від 15.01.2026 року на даний час ОСОБА_4 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та психоактивних речовин, синдром залежності, в даний час вимушена ремісія в умовах, що виключають вживання. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_4 також тяжким психічним розладом не страждав, виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та психоактивних речовин, синдром залежності. За своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У даний час ОСОБА_4 ознак симулятивної поведінки не виявляє, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не рекомендовано.

Таким чином, як на час вчинення інкримінованих дій, так і на даний час обвинувачений ОСОБА_4 є осудним, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, а тому, підлягає покаранню на загальних підставах.

Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, мети вчинення, а саме особистого споживання психотропної речовини, та з огляду на особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень, на шлях виправлення не став, продовжив протиправну діяльність, обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Таке покарання, на переконання суду, є релевантним вчиненому та особі обвинуваченого та спроможне стимулювати в подальшому належну поведінку обвинуваченого і сприяти запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. При цьому, наявність пом`якшуючої обставини, а також беручи до уваги той факт, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав, у скоєному розкаявся, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання в обраному виді не в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.309 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд також приймає до уваги те, що останній вироком Сихівського районного суду м. Львова від 16.03.2023 року у справі №464/1302/23 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням терміном на 1 (один) рік. Нове кримінальне правопорушення, за яке обвинувачений ОСОБА_4 засуджується у даному кримінальному провадженні, вчинено обвинуваченим 13.02.2024 року, тобто в період відбуття іспитового строку. Тому, з урахуванням наведеного вище, покарання ОСОБА_4 підлягає призначенню за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, частини невідбутого покарання за попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 16.03.2023 року. Також підлягає врахуванню те, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 17.10.2024 року у справі № 464/6402/24 ОСОБА_4 засуджено також за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. Вказаний вирок суду набрав законної сили та на даний час виконується. З урахуванням того, що нове кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_4 засуджується у даному кримінальному провадженні, вчинено до постановлення вироку Сихівського районного суду м. Львова від 17.10.2024 року, остаточне покарання обвинуваченому підлягає визначенню із застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України. При цьому, з урахуванням характеру суспільно небезпечних дій обвинуваченого, вчинення нового кримінального правопорушення в період наявності непогашеної судимості, що свідчить про стійку схильність обвинуваченого до протиправних дій, наявності пом`якшуючої покарання обвинуваченого обставини, при обранні остаточного покарання ОСОБА_4 суд вважає за можливе застосувати принцип часткового складання покарань, призначених за даним вироком і вироком Сихівського районного суду м. Львова від 17.10.2024 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

У справі наявні процесуальні витрати на проведення експертизи. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування Львівським НДЕКЦ МВС України проводилась судова експертиза наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Згідно наявної довідки про вартість виконаної експертизи витрати на залучення експерта з оформленням висновку №СЕ-19/114-24/4772-НЗПРАП від 12.03.2024 року становлять 3029 грн. 12 коп. З урахуванням положень ст.124 КПК України зазначені витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

У справі відсутні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 394 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 України, за сукупністю вироків, до призначеного ОСОБА_4 покарання за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 16.03.2023 року, з урахуванням правил ч.1 ст.72 КК України, призначити ОСОБА_4 покарання у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених даним вироком, та вироком Сихівського районного суду м. Львова від 17.10.2024 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття остаточного покарання частину відбутого ним покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 17.10.2024 року.

Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в сумі 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) гривень 12 коп.

Речові докази у справі: 1) PVP масою 0,3676 грама, який упаковано в спецпакет №5660715 та передано на зберігання у камеру схову ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області згідно квитанції №0065 з реєстрацією в книзі обліку речових доказів під порядковим №1924, - знищити; 2) мобільний телефон марки Redmi 9Lit, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який згідно розписки від 16.02.2024 року повернуто на зберігання ОСОБА_4 , - залишити у власності останнього.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1