Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №645/9132/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/9132/25

Провадження № 2/645/1000/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Немишлянський районний суд міста Харкова у складі: Головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М., учасники справи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна,

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Петренко О.М., звернувся до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 10563 від 08.07.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 45464,00 грн. Також просить суд стягнути з ТОВ «Алекскредит» на його користь судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8, на підставі заяви ТОВ «Алекскредит» про примусове виконання виконавчого напису № 10563, вчиненого 08.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості в сумі 45 464,00 грн. Вважає, що виконавчий напис № НОМЕР_8 від 21.07.2020 року вчинено з грубими порушеннями вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором не є безспірною, тому, як на адресу Позивача не надходило вимоги - повідомлення про погашення заборгованості із зазначенням деталізованої суми боргу. Окрім того, для вчинення спірного виконавчого напису нотаріусу не був наданий оригінал кредитного договору, оскільки його взагалі не існує, а надана копія кредитного договору без підпису позичальника. Заборгованості, яка вигадана Відповідачем, не існує, оскільки Позивачем були повернуті всі кошти вчасно. Позивач вважає, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус грубо порушив норми діючого законодавства України - не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Виконавчий напис зроблено без урахування думки та позиції Позивача і жоден наданий нотаріусу документ не може бути доказом безспірності грошових вимог Відповідача до Позивача.

Ухвалою суду від 23.12.2025 року відкрито провадження у цивільній справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання.

07.01.2026 року від представника відповідача ТОВ «Алекскредит» - Попудренко А.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник зазначає, що позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню подана позивачем зі спливом загальної позовної давності. Товариство вважає, що строк для подачі позову закінчився 09.07.2023, у зв`язку з чим вказане є підставою для відмови у позові відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України. Також зазначає, що на дату надання відзиву за Договором про надання кредиту №2897107 від 11.11.2019, позивачем не було здійснено жодного платежу на повернення кредитних коштів. Відповідачем направлено претензію Позивачу з вимогою про погашення заборгованості за договором про надання кредиту. Позивач її отримав, але не виконав. Будь-яких заперечень не надав, що свідчить про визнання вимоги Відповідача в повному обсязі, наслідком чого стало звернення Відповідача до приватного виконавця для вчинення виконавчого напису. Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому Відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимог, оскільки незаконність вчинення нотаріусом виконавчого напису, крім тверджень позивача, нічим об`єктивно не підтверджена. Позивач до матеріалів позовної заяви не долучив будь-які докази, які б свідчили про спірність суми заборгованості за кредитним договором, який він не оспорює. Крім того, зауважили, що твердження Позивача про те, які саме документи надавалися приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису є лише міркуваннями, які не підтверджуються жодним доказом, тому, на думку Відповідача, такі посилання не можуть бути прийняті до уваги судом.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Хароква від 03.02.2026 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Петренко О.М. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, матеріали справи містять окрему заяву представника позивача про розгляд справи за її відсутності та задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ТОВ «Алекскредит» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець Дорошкевич В.Л. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, заперечення на позовну заяву не надали.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їхній сукупності та надавши їм належну правову оцінку, приходить до наступного.

Дослідивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 08.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №10563, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість за Кредитним договором №2897107 від 11.11.2019 року, за період з 06.12.2019 по 31.01.2020 року, у розмірі 43664,00 грн., з яких 8000,00 грн. сума заборгованості за Кредитним договором; 35664,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Підставою для вчинення виконавчого напису приватний нотаріус Горай О.С. зазначає положення ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л., на підставі виконавчого напису №10563, виданого 08.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., відкрито виконавче провадження НОМЕР_7 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість у загальному розмірі 45464,00 грн.

Відповідно до приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє нотаріальні написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно пп.1.2. пункту 1, пп.2.2 пункту 2, пп.3.1,пп.3.2, пп.3.4, пп.3.5 пункту 3, пп.5.1 пункту 5 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Згідно п.2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями додаються: а)оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Ця нотаріальна дія полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Позивач оспорює нараховану заборгованість.

Відповідачем ТОВ «Алекскредит» не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності боргових правовідносин з ОСОБА_1 , щодо безпідставності позовних вимог та дотримання законодавства при видачі виконавчого напису у безспірному порядку.

В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений з позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, а приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., не надані копії документів, на підставі яких вчинений виконавчий напис №10563 від 08.07.2020 року, тому вказані обставини є ще однією підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №172/1652/18 від 21.10.2020 року.

Таким чином, у даному випадку, відомостей, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису переконався належним чином у наявності боргових зобов`язань та безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, суду не надано.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Стосовно думки представника відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, суд дійшов до такого висновку:

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки стаття 257 ЦК України/.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу). За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 впроваджено дію карантину на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 01.07.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 завершено дію карантину.

З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, не знайшли свого підтвердження.

Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн., то суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, заяву представника позивача про зменшення судових витрат на правничу допомогу та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Так в підтвердження необхідності стягнення витрат на правову допомогу, позивачем було надано копію Договору №75 від 15.10.2025 року, укладеного між адвокатом Петренко О.М та ОСОБА_1 .. Відповідно до п.1 Договору, замовник дає завдання, а Виконавець зобов`язується відповідно до завдання Замовника надавати йому за плату юридичні послуги у вигляді складення позовних заяв, Відзивів на позовні заяви, адвокатських запитів, ознайомлення з матеріалами справи, інших документів та представлення інтересів у Немишлянському районному суді міста Харкова, у справі щодо визнання виконавчого напису №10563 від 08.07.2020 р. таким, що не підлягає виконанню. Згідно п.3.1 Договору, крім іншого Замовник зобов`язаний оплачувати послуги, що надаються Виконавцем, в розмірі та строки, передбачені цим договором..

Згідно п. 4.1 Договору від 15.10.2025, сума гонорару адвоката становить 15000,00 грн.

Представником позивача також було надано Акт виконаний робіт від 07.01.2026 року на суму 15000,00 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордера №75 від 15.10.2025 р. про оплату позивачем ОСОБА_2 винагороди у розмірі 15000 грн..

Суд при визначенні суми відшкодування витрат повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд вважає, що витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню а тому стягує з відповідача ТОВ «Алекскредит» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна - задовільнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 10563, вчинений 08.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості у розмірі 45464 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо сторін по справі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ;

Представник позивача:ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит", ЄДРПОУ 41346335 , ел. пошта admin@alexcredit.com.ua, адреса 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд.12А, тел.095-745-81-95;

Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, тел. НОМЕР_5 , адреса 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35;

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Дорошкевич Віра Леонідівна, адреса 02002, м. Київ, вулиця Окіпної Раси, буд.4-А, офіс 71А, тел. НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 16.06.2026 року.

Головуючий - суддя: І.В.Ульяніч