Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №361/13945/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/13945/25

Провадження № 2-а/361/111/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Ведмідь Н.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6210241 від 23.11.2025 року, винесену інспектором 2 взводу 6 роти УПП батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Ісаковичем Денисом Олександровичем відносно ОСОБА_1 та закрити провадження.

Позов обґрунтований тим, що 23.11.2025 року Інспектором 2 взводу 6 роти УПП Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київської області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Ісаковичем Денисом Олександровичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6210241, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП та накладено штраф у сумі 425 грн. Постанова мотивована тим, що 23.11.2025 року о 22:25:05 ОСОБА_1 керував ТЗ без поліса обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач вважає, що постанова є безпідставною та незаконною, адже позивач був запинений працівником поліції але про причини зупинки не повідомлений і одразу інспектор почав вимагати поліс страхування, якого у нього на той час не було, оскільки автомобіль належить іншій особі і про наявність або відсутність полісу позивачу не було відомо. Вважає, непред`явлення при перевірці полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за відсутності факту порушення правил дорожнього руху не є підставою для складення адміністративного протоколу. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.

05 грудня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27 січня 2026 року від представника Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив з долученим до нього диском відеофіксації на вказаний адміністративний позов, у якому ОСОБА_2 просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що вважає твердження позивача, викладенні у позові не відповідають дійсності, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 23.11.2025 року екіпажем управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту перебуваючи на території та в межах дії території із спеціальним режимом або в місці здійсненні спеціального поліцейського контролю був помічений транспортний засіб під керуванням позивача, після чого інспектор підійшовши до позивача представився та повідомив про причину перевірки документів. Інспектором було висунуто вимогу пред`явити реєстраційні документи, а саме: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також чинний поліс обов`язкового страхування.

Після перевірки було встановлено, що у позивача відсутній чинний поліс обов`язкового страхування. В свою чергу позивач пояснив, що купив автомобіль тиждень назад і ще не оформив. Інспектор за сукупними проявами об`єктивного складу, що визначені ч. 1 ст. 126 КУпАП, за свої внутрішнім переконанням оцінив докази, що свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення. Внаслідок чого позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Позивачу було роз`яснено ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та ознайомлено з винесеною постановою та повідомлено йому порядок її оскарження та наслідки її невиконання, передбачені ст.ст. 307,308 КУпАП. Сторона відповідача вважає, що порушень з боку інспектора не було, а постанову винесено правомірно та обґрунтовано.

Позивач правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до вимог ст. ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.11.2025 року Інспектором 2 взводу 6 роти УПП Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП у Київської області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Ісаковичем Денисом Олександровичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6210241, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП та накладено штраф у сумі 425 грн.

Постанова мотивована тим, що 23.11.2025 року о 22:25:05 ОСОБА_1 керував ТЗ без поліса обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів чим порушив п. 2.1 ПДР керування ТЗ особою яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з приписів ч.1 ст.126 КУпАП, ч. 2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції. Наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов`язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами.

Згідно із пунктом 1.1. Правил дорожнього руху України вказані Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно із п.2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Підпунктами 2.1.а, 2.1.ґ ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтверджуючі документи (посвідчення).

Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із частиною другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пп. 9 ч. 1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як встановлено судом, відповідачем на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови до матеріалів справи надано відеозапис з нагрудної боді-камери (нагрудний відеореєстратор) працівника поліції.

Представником відповідача було надано відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не надав для огляду поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, при перевірці інспектором поліції Єдиної бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ, чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виявлений не був, про що було зауважено позивачу.

Про відсутність полісу обов`язкового страхування на час складення оспорюваного протоколу не заперечується і самим позивачем в позовній заяві.

Доводи позивача зводяться до того, що відповідач не довів належними і допустимими доказами факту порушення позивачем Правил дорожнього руху України, а тому вимога посадової особи - відповідача щодо пред`явлення документів, у тому числі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є протиправною.

Однак, такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначений вище поліс.

Норма ч.1 ст.126 КУпАП є імперативною та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред`явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Судом встановлено, що 23 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 не дотримався вимог п.2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України, а саме керував транспортним засобом, не маючи при собі полісу обов`язкового страхування власників транспортних засобів, що є адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 126 КУпАП, а тому на нього правомірно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції в розмірі 425 гривень.

Поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності входить до комплексу обов`язкових документів, які дають право керування транспортним засобом на рівні з посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що працівник поліції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП. Розмір штрафу призначений у межах санкції вказаної статті.

Відтак, зазначені позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 77, 94, 242, 244, 246, 250, 251, 257, 286, 295 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 15.06.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3).

Суддя Ведмідь Н. В.