Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №753/25764/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25764/25

провадження № 2/753/61/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесника О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс-7», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс 7», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення НОМЕР_1 розташованого в нежитловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі Протоколу №1 від 21 травня 2007 року обслуговування та утримання нежитлових приміщень здійснюється ТОВ «Парк Сервіс-7».

За умовами договорів про надання послуг на утримання нежитлової споруди та прибудинкової території, укладених між відповідачем та власниками нежилих приміщень відповідач надає послуги позивачу.

До 01 серпня 2025 року вартість послуг з утримання нежитлової споруди та прибудинкової території нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 становила 34,16 грн. за 1 кв.м., відповідно до Калькуляції кошторисної вартості затвердженої відповідачам 29.03.2024 року.

27 серпня 2025 року, відповідач надав лист №29, відповідно до змісту якого ТОВ «Парк Сервіс-7» прийняло рішення щодо підвищення діючих тарифів товариства з надання послуг утримання та обслуговування соціально побутового комплексу.

Так, відповідно до калькуляції кошторисної вартості послуг, яка затверджена директором товариства 29 липня 20205 року, вартість послуг з утримання нежитлової споруди та прибудинкової території нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 становить 68,32 грн. за 1 кв.м.

Позивач вказує, що відповідачем одноособово без будь-якого обґрунтування було прийнято рішення про збільшення тарифу.

Крім того, позивач вказує, що відповідач змусив укласти договір №2/1-25 від 07.10.2025 року на утримання нежитлової споруди та прибудинкової території, який не відповідає ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Так, позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, в зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Також, позивач вказала, що систематичність та системність дій відповідача, що змусили позивача укласти правочин поза її волею, нечесною та агресивною підприємницькою практикою, зухвалим ігноруванням законних вимог споживачів, призвели до стійкого стресу як у позивача так і її чоловіка, який безліч часу провів в без результативних діалогах з представника відповідача, в зв`язку з чим вказала, що їй завдано моральної шкоди у розмірі 250 000 грн., яку просила стягнути з відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву. Так 18 грудня 2025 та 30 грудня 2025 року представником відповідача подано відзиви на позов, у яких останній просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав його безпідставності та необґрунтованості.

Від позивача не надійшло відповіді на відзив.

Від сторін також не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як становлено судом, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення НОМЕР_1 розташованого в нежитловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №28444677 від 21.12.2010 року.

ТОВ «Парк Сервіс-7» здійснює господарську діяльність у відповідності зі Статутом та чинним законодавством.

Так, Відповідач є балансоутримувачем соціально-побутового комплексу нежитлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Акту прийому-передач багатоповерхового гаража від 15.05.2007 від ДП «Гаражне підприємство №2 AT ХК «Київміськбуд».

Таким чином, відповідач від 15.05.2007, є експлуатуючою організацією будинку АДРЕСА_1 , та набув права господарського віддання на механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання з мстою його обслуговування та ремонту.

У зв`язку з цим відповідач веде облік майна, мереж: електропостачання, водопостачання водовідведення і каналізації, системи вентиляції, тощо та відповідає за його утримання експлуатацію, ремонт та інше.

ТОВ «Парк Сервіс-7» на підставі укладених договорів із власниками та/або орендарями нежитлових приміщень та або гаражних боксів нежитлової споруди, надає комплекс послуг з утримання нежитлової споруди та прибудинкової території. Розрахунок за послуги по утриманню нежитлової споруди та прибудинкової території здійснюється за тарифом, визначеним на підставі Кошторису, із розрахунку загальної площі нежитлової споруди, що обліковується товариством, визначений на 1 (один) метр квадратний.

До 01 серпня 2025 року вартість послуг з утримання нежитлової споруди та прибудинкової території нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 становила 34,16 грн. за 1 кв.м., відповідно до Калькуляції кошторисної вартості затвердженої відповідачем 29.03.2024 року.

27 серпня 2025 року, відповідач надав лист №29, відповідно до змісту якого ТОВ «Парк Сервіс-7» прийняло рішення щодо підвищення діючих тарифів товариства з надання послуг утримання та обслуговування соціально побутового комплексу.

Так, відповідно до калькуляції кошторисної вартості послуг, яка затверджена директором товариства 29 липня 20205 року, вартість послуг з утримання нежитлової споруди та прибудинкової території нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 становить 68,32 грн. за 1 кв.м.

Як вказує позивач, калькуляція кошторисної вартості послуг з утримання нежитлової споруди та прибудинкової території, що затверджена відповідачем - є недійсною, та такою, що суперечить Протоколу № 1 від 21.05.2007 засідання зборів інвесторів надбудови зазначеного нежитлового комплексу, прийнята з порушенням вимог закону без її затвердження рішенням загальних зборів співвласників, а також п. 14 ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому, згідно ст. 8 Закону про бухгалтерський облік підприємство самостійно розробляє систему i форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. Управлінський облік переважно полягає в обліку і контролі за витратами підприємства. Процес визначення (обчислення) собівартості конкретного об`єкта затрат називається калькулюванням. Об`єктом затрат (одиницею калькулювання) можуть бути, зокрема послуга, вид діяльності підприємства, власне клієнт, будь-який інший предмет чи сегмент діяльності, який потребує вимірювання затрат.

Калькуляція - це не документ, калькуляція собівартості продукції та/або послуги - це розрахунок затрат підприємства, які у будь якому випадку є економічно обґрунтованими та підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 15.02.2013 р. № 31-08410-07/23-357/246, чітко сказано, що калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на її проведення. Тобто Мінфін вважає, що калькуляція собівартості продукції (послуги) не є первинним документом. Крім того, не є документом, який встановлений певним нормативним актом.

Калькулювання собівартості та формування ціни послуг залежить від розрахунку підприємством понесених ним в майбутньому витрат. А собівартість послуги підтверджується первинними документами щодо здійснення витрат на таку послугу по кожній статті калькуляції окремо.

«Розрахунок» собівартості витрат підприємства, визначених на підставі його первинних бухгалтерських документів не може бути визнаний судом недійсним, так як він є внутрішнім та не обов`язковим для складання документом.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсною калькуляції кошторисної вартості ТОВ «Парк Сервіс-7» необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним договору №2/1-25 від 07 жовтня 2025 року укладений між ТОВ «Парк Сервіс-7» та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про надання послуг по утриманню нежитлової споруди та прибудинкової території, судом встановлено наступне.

Так, як встановлено судом, 07 жовтня 2025 року між ТОВ «Парк Сервіс-7» та ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , укладено Договір №2/1-25 від 07 жовтня 2025 року про надання послуг по утриманню нежитлової споруди та прибудинкової території.

Згідно ст. 626, 627 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як стверджує позивач, відповідно до п. 3.3.1 Договору позивачем визначено, що розмір тарифу складає 50% від тарифу встановленого для оплати послуг основних приміщень, однак листом від 20.10.2025 року відповідачем було повідомлено позивача, що розмір тарифу складає 100% та просив вважати даний лист додатком до Договору №2/1-25 від 07.10.2025 року.

В зв`язку з чим позивач вважає, що умови Договору № 2/1-25 від 07.10.2025 року є несправедливими відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», при цьому відповідач змусив ОСОБА_2 , що діяв в інтересах позивача, укласти вказаний Договір на оплату послуг з утримання коридору.

Згідно з ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013р. у справі № 6-94цс13).

Стосовно посилань позивача на нечесну підприємницьку практику зі сторони відповідача, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних належних доказів того, що відповідач при укладенні договору застосував нечесну підприємницьку практику. В свою чергу, позивач не мав претензій стосовно умов договору при його укладенні. Отже, дії відповідача не містять ознак нечесної підприємницької практики.

Таким чином, твердження позивача про примус відповідачем щодо укладання Договору та твердження щодо одноособового прийняття рішення про збільшення тарифу на 100% - необґрунтованими з огляду на те, що тариф на послуги встановлено за рішенням відповідача - пільговий: 50% від розміру тарифу для основних приміщень, а скасування такої пільги не є тотожнім підвищенню тарифу на 100%.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині визнання договору №2/1-25 від 07 жовтня 2025 року укладений між ТОВ «Парк Сервіс-7» та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про надання послуг по утриманню нежитлової споруди та прибудинкової території недійсним, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач має навести у заяві, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав`язку між порушенням та моральною шкодою.

Вказані позивачем причини завдання їй моральної шкоди, спричинені поведінкою відповідача, об`єктивно не підтверджені жодним належним та допустимим доказом і не є підставою для відшкодування моральної шкоди за ст. 23 ЦК України та є похідними від позовних вимог про визнання недійсною калькуляції кошторисної вартості, визнання договору №2/1-25 від 07 жовтня 2025 року укладений між ТОВ «Парк Сервіс-7» та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про надання послуг по утриманню нежитлової споруди та прибудинкової території недійсним, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись стст. 7, 9, 12, 19, 76, 81, 89, 141, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс-7», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.