Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №128/1505/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1505/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Манюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

До Вінницького районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В позовній заяві позивач вказує, що 26.08.1990 між ним та відповідачкою було укладено шлюб. Неповнолітніх дітей у сторін немає. Відповідачка проти розірвання шлюбу в позасудовому порядку.

На початку сімейного життя шлюбні відносини сторін по справі складалися добре, однак, на даний момент подружжя разом не проживає, шлюбні відносини між сторонами припинились. Сторони перестали розуміти та любити один одного, проживати однією сім`єю, вести домашнє господарство, а також у них з`явились розбіжності в поглядах на сімейне життя, сімейні обов`язки з ведення спільного господарства та ведення спільного побуту.

Всі зусилля щодо знаходження компромісу між сторонами не дали жодних результатів, тому позивач вважає, що наразі немає можливості збереження сім`ї. На даний час шлюб носить формальний характер та без фактичних сімейних відносин, а тому подальше сумісне життя, примирення, збереження між сторонами сім`ї, позивач вважає неможливим та таким, що суперечить його інтересам.

За вказаних обставин позивач просить суд розірвати шлюб з відповідачем та стягнути з нього судові витрати по сплаті судового збору та правової допомоги (а.с. 1 – 3).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 16.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 24).

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти винесення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідачка в судове засідання також не з`явилася, однак її представник подала до суду заяву, в якій зазначила, що відповідачка позов визнає частково. Просить розірвати шлюб між сторонами, прізвище відповідачки залишити « ОСОБА_3 » та розглядати справу у відсутність відповідачки та її представника. У стягненні судових витрат просить відмовити, оскільки представник позивача неналежним чином підтвердив витрати позивача на професійну правничу допомогу, а саме, згідно матеріалів справи (а.с. 13) кошти в сумі 4 200, 00 грн (а не 6 000, 00 грн як в договорі) були перераховані від ОСОБА_1 на невідомий картковий рахунок, який не має жодного підтвердження кому і за що були сплачені вказані кошти.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

26.08.1990 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстрований Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області, актовий запис № 23, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Згідно з положеннями ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Положеннями ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Беручи до уваги зазначене в матеріалах справи, на даний час суд встановив, що сім`я сторін розпалась остаточно і збережена бути не може, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, який не вбачає підстав для збереження шлюбу, що має істотне значення. Зазначене в позові відповідачкою не спростовано, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Позивач бажає після розірвання шлюбу залишити своє прізвище « ОСОБА_3 », що відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, в зв`язку із задоволенням позову, з відповідачки на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в сумі 1 064, 96 грн (а.с. 14).

Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В позовній заяві позивач просить стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. На підтвердження таких витрат позивачем долучено: копію договору про надання правової допомоги від 06.04.2026, укладеного між адвокатом Герасимчуком О.О. та позивачем ОСОБА_1 , відповідно до умов якого клієнт сплачує адвокату за надання правової допомоги гонорар в розмірі 6 000 грн за розгляд справи в суді першої інстанції, та копію квитанції від 06.04.2026 про перерахування коштів в сумі 4 200, 00 грн (а.с. 13, 16).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача завищеним та не співмірним складності справи. Обсягу наданих послуг представником позивача взагалі не доведено, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, суду взагалі не надано, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи, та відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін, а саме в розмірі 2 000 грн.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 24, 104, 105, 110, 112, 113 СК України, ст. ст. 211, 247, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 26.08.1990 Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області, актовий запис № 23, розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_3 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064, 96 грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 16.06.2026.

Суддя: