Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №461/3739/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3739/26

Провадження №3/461/1542/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року, суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., при секретарі Божик М.І., за участі представника потерпілого Шлянти Н.Р., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Білика П.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ФОП, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,

за ч.1ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилився від виконання батьківського обов`язку щодо його виховання, оскільки, 30.03.2026 року ОСОБА_2 близько 13:00 перебуваючи на території навчального закладу Львівської академічної гімназії при НУ «Львівська політехніка» за адресою м. Львів, вул. С. Бандери, буд. 14 вчинив бійку з однокласником ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав факт нанесення його сином тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , однак заперечив, що саме його син був ініціатором конфлікту, оскільки потерпілий перший наніс тілесні ушкодження його сину, а згодом для продовження конфлікту запропонував вийти на двір.

Крім того, повідомив, що є фізичною особою-підприємцем, його дружина працює лікарем, а на утриманні сім`ї перебуває троє дітей, двоє з яких є малолітніми доньками 2020 року народження.

Представник потерпілої особи у судовому засіданні зазначила, що позиція потерпілої сторони викладена у поданих до суду письмових поясненнях. Вказала, що обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджуються зібраними у справі доказами та матеріалами перевірки, яка була розпочата невідкладно в день вчинення правопорушення.

Також наголосила, що зазначений інцидент не є поодиноким випадком, а став наслідком тривалого конфлікту між учасниками події. Звернула увагу суду на те, що до моменту виникнення бійки ні батьками ОСОБА_2 , ні адміністрацією навчального закладу не було вжито належних заходів для врегулювання конфліктної ситуації та недопущення її продовження.

Крім того, представник потерпілої особи зазначила, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується сукупністю належних доказів.

Під час судового розгляду представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення іншої справи про адміністративне правопорушення з тих самих фактичних обставин, у якій до адміністративної відповідальності притягається мати потерпілого.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, враховуючи вищезазначене, судом у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено, оскільки обставини, що підлягають встановленню у даній справі, можуть бути з`ясовані на підставі наявних доказів незалежно від результатів розгляду іншого адміністративного провадження.

Заслухавши пояснення учасників, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 184 КУпАП, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП України підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 990284 від 20.05.2026 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 ;

- медичними документами з яких вбачається, що ОСОБА_3 був доставлений в лікарню за самозверненням о 16:20 у стані середньої тяжкості, зі скаргами на біль у ділянці травми, запаморочення, нудоту та епізод кровотечі з місця травми тім`яної ділянки голови. За результатами комплексного обстеження було встановлено діагноз, а саме: забійна рана тім`яної ділянки голови, забійні садна обличчя, забійне садно поперекової ділянки та ліктя зліва. По результату було запропоновано госпіталізацію, однак пацієнт відмовився;

- відеозаписами, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт виникнення конфлікту між неповнолітніми, який у подальшому переріс у бійку;

- з усних пояснень ОСОБА_1 , який підтвердив факт участі його сина у конфлікті та заподіяння останнім тілесних ушкоджень потерпілому.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії неповнолітнього ОСОБА_2 , який допустив конфліктну поведінку щодо однокласника та застосував фізичну силу, свідчать про неналежне виконання батьком обов`язків щодо виховання дитини, зокрема щодо формування належної поведінки, дотримання норм спілкування та недопущення проявів агресії.

Доводи ОСОБА_1 на те, що ініціатором конфлікту був потерпілий, суд не бере до уваги, оскільки вказані обставини не спростовують факту участі його сина у конфлікті та застосування ним фізичної сили, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

При накладенні стягнення, як це передбачено ст.33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, вирішуючи питання щодо призначення виду адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий та сімейний стан, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Суд враховує, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на його утриманні перебувають троє дітей, двоє з яких є малолітніми, 2020 року народження. Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

Відтак, враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, його сімейний стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також те, що метою адміністративного стягнення є виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді попередження.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 слід стягнути на користь ДСА України судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ч.1 ст.184, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДСА України судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП протягом 10 днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Мироненко Л.Д.