Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №402/266/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/418/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 162 (130) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянула у письмовому провадженні в м. Кропивницький кримінальне провадження № 12026121230000033, за апеляційною скаргою прокурора Благовіщенського відділу Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 на вирок Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2026, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Червонопілля Березнегуватського району Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, 850 грн.

визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, і призначено йому покарання у виді 100 годин громадських робіт.

призначені вироком покарання за ч.1 ст.125 та ч.2 ст.162 КК України – ухвалено виконувати окремо.

В апеляційній скарзі:

Прокурор Благовіщенського відділу Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичних обставин кримінальних правопорушень та юридичної кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2026 стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити покарання: за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн; - за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 100 годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 100 годин громадських робіт.

Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що призначаючи ОСОБА_6 покарання місцевий суд допустив порушення при призначенні остаточного покарання, адже не визначив остаточне покарання (загальну його міру) за усі кримінальні правопорушення. Зазначивши, у резолютивній частині вироку виконувати покарання у виді штрафу та громадських робіт окремо, суд порушив вимогу ч. 1 ст. 70 КК України щодо обов`язкового визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.

Судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України, ч. 1 ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст суті справи:

Вироком Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2026 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, 850 грн. Також визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, і призначено йому покарання у виді 100 годин громадських робіт. Призначені вироком покарання за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.162 КК України вирішено виконувати окремо.

ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, 27.02.2026 року близько 15:30 год., маючи раптово виниклий прямий умисел на незаконне проникнення до житла особи, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, усвідомлюючи протиправність своїх дій, через фіртку, незаконно проник на подвір`я вказаного домоволодіння, та продовжуючи свої протиправні дії, направлені на незаконне проникнення до житла ОСОБА_8 шляхом вільного доступу, через незачинені на запираючий пристрій вхідні двері будинку, всупереч волі законного володільця, проник у веранду вказаного будинку.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 вчинив незаконне проникнення до житла особи, що порушує недоторканість житла громадян, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України.

27.02.2026 року близько 15 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись у веранді будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де був виявлений неповнолітнім ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, побачивши ОСОБА_6 , попросив його вийти з будинку та залишити вказане домоволодіння, супроводжуючи його при цьому, до вхідних дверей. В результаті чого, у ОСОБА_6 , виник протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_9 .

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.125 КК України.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1ст.404 КПК України.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, вирок Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2026 щодо ОСОБА_6 було ухвалено в порядку ст.381-382 КПК України.

У матеріалах справи (а.с.13-14) знаходиться заява ОСОБА_6 , складена в присутності захисника ОСОБА_10 , щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження.

У даній заяві обвинувачений зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення він беззастережно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі. Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Оскільки в апеляційній скарзі ставиться питання прокурором про приведення у відповідність вироку Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2026 в частині призначеного покарання, колегія суддів вважає за можливе розгляд апеляційної скарги проводити без учасників судового розгляду.

Згідно із ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

В апеляційній скарзі не оспорюється фактичні обставини кримінального провадження щодо вчинених зазначених у вироку суду кримінальних правопорушень ОСОБА_6 , правильність кваліфікації його дій, тому апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що його дії правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.162 КК України.

Однак суд першої інстанції при призначені покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність при визначенні остаточного покарання.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 19 березня 2024 року у справі №454/641/23, призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень здійснюється у два етапи. На першому з них суд призначає покарання за кожне окреме кримінальне правопорушення, що входить до сукупності, а на другому - визначає остаточне покарання (загальну його міру) за усі кримінальні правопорушення, що утворюють сукупність, керуючись при цьому спеціальними правилами - принципами його призначення за сукупністю.

Покарання за сукупністю злочинів може визначатися шляхом: а) поглинення менш суворого покарання більш суворим; б) часткового складання призначених за окремі злочини покарань; в) повного їх складання.

Встановлюючи такий порядок визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, закон не регламентує, у яких випадках суд може використовувати той чи інший із зазначених принципів. У кожному випадку це питання вирішується за розсудом суду, який обирає той чи інший принцип визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень з урахуванням обставин конкретної справи і даних про особу винного.

Призначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим може здійснюватися щодо покарань як одного, так і різних їх видів і припускає, що суд, призначивши за окремі кримінальні правопорушення різні за ступенем суворості покарання, одним з них - більш суворим - поглинає інше (інші) - менш суворі. Визначаючи ж, яке з призначених покарань є більш суворим, суд виходить: а) або з його розміру (строку) - якщо призначені покарання належать до одного виду; б) або з його місця в законодавчому переліку покарань (ст. 51 КК України) - якщо призначені покарання належать до різних видів.

Отже поглинення менш суворого покарання більш суворим означає, що остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається судом у межах більш суворого покарання, призначеного за одне із кримінальних правопорушень, що входить у сукупність.

Так суд першої інстанції ОСОБА_6 визнав винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначив йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, 850 грн. Також визнав винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, і призначив йому покарання у виді 100 годин громадських робіт. Призначені вироком покарання за ч.1 ст.125 та ч.1 ст.162 КК України ухвалено виконувати окремо.

Тобто суд першої інстанції допустив порушення на другому етапі при призначенні остаточного покарання не урахував усіх кримінальних правопорушень, що утворюють сукупність, і не призначив покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Відповідно до ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме - не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що згідно п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням у цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Благовіщенського відділу Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 – задовольнити.

Вирок Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 07.04.2026 – скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним:

- за ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, 850 грн;

- за ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді 100 годин громадських робіт.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 100 годин громадських робіт.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду, як до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: ( підписи )

Згідно з оригіналом:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2