Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №695/1523/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1523/26

номер провадження 2/695/1959/26

10 червня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Ушакової К.М.,

за участю: секретаря судового засідання – Демченко Л.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 18.07.2019 ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_2 .. Від даного шлюбу у них народилися сини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачем та перебувають на повному її утриманні. У добровільному порядку про надання матеріальної допомоги на утримання дітей позивачу з відповідачем домовитись не вдалось.

Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини усіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

01 червня 2026 року від представника ОСОБА_2 адвоката Грабара С.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач сплачує аліменти на утримання ОСОБА_6 у розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.11.2020 та до досягнення дитиною повноліття. Крім того, ОСОБА_2 має двох непрацездатних батьків. Мати ОСОБА_7 є пенсіонеркою, а батько ОСОБА_8 особою з інвалідністю ІІ групи. У зв`язку з чим представник відповідача просив позовні вимоги задовольнити частково. Просив винести рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття. У задволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. відмовити, а в разі визнання судом наявності підстав для їх компенсації – зменшити їх розмір до 1000 грн.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.06.2026 поновлено представнику ОСОБА_2 адвокату Грабару С.А. процесуальний строк для подання відзиву на позов. Приєднано відзив до матеріалів цивільної справи № 695/1523/26.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити. Зазначила, що відсутні докази, що відповідач утримує батьків.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Грабар С.А. у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.07.2019 сторони зареєстрували шлюб 18.07.2019.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09.01.2020 сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 04.10.2023 сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 02.10.2009 ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .

Відповідно до довідки про відсутність заборгованості №326 від 27.05.2026 убачається, що ОСОБА_2 сплачує аліменти вчасно та немає заборгованості.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 25.03.1986 та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00051275815 від 17.05.2026 убачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 від 15.08.2023 ОСОБА_7 отримує пенсію за віком.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №816834 ОСОБА_8 є особою з інвалідністю ІІ групи, безтерміново.

Відповідно до заяви, зареєстрованої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Лукашенком В.Б. в реєстрі за №1025, убачається, що ОСОБА_8 зазначив, що він є особою з інвалідністю ІІ групи та має єдину дитину на території України та за її межами – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 16.07.1996 убачається, що шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 розірвано 16.07.1996.

Відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_5 №123 від 06.01.2025, №3523 від 03.03.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , утримує одного з батьків з інвалідністю І-ІІ групи.

Згідно доданих представником відповідача витягів з Резерв+ убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має відстрочку згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліттята знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно вимог ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 183 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні розміру аліментів, суд враховуєте, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком матері і батька. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2817 грн., віком від 6 до 18 років 3512 грн., а тому суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей необхідно стягнути аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Надані представником відповідача докази не дають можливості встановити майновий стан відповідача, розмір його доходів, наявність чи відсутність у нього майна, а також інших обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу). Відтак, зазначені докази не можуть бути підставою для висновку про неспроможність відповідача виконувати свій обов`язок щодо належного утримання дітей у визначеному законом та заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Також суд роз`яснює, що розмір аліментів, визначений судом, не вважається незмінним, а отже відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 21.06.2021 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

Позивачем подано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн., а саме: копію договору №28032605 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 28.03.2026; копію акта №28032605 приймання-передачі наданих послуг до договору №28032605 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 28.03.2026.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

А отже, судом має братися до уваги досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні позову.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на викладені норми, судом має братися до уваги обсяг, якість та характер наданих послуг та чи відповідають вони ціні в розмірі 9000 грн.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, розгляду справи в спрощеному провадженні, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, суд вважає можливим зменшити їх розмір до 1000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх доходів відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13.04.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення буде складено 15.06.2026.

Суддя: К.М. Ушакова