Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №539/2491/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2491/26

Провадження № 3/539/438/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В. розглянувши матеріали Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , учня опорного закладу «Засульський ліцей Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області», РНОКПП НОМЕР_1 ,

за частиною другою статті 126, частиною першою статті 126, частиною п`ятою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИЛА:

22 травня 2026 року о 18 год. 05 хв. в селі Засулля Лубенського району Полтавської області по вулиці Тарасенка, поблизу будинку №60 Деревянко Назар Сергійович (далі – ОСОБА_1 ) керував транспортним засобом ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), за що передбачена відповідальність за частиною другою статті 126 Кодексу України по адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Крім того, 22 травня 2026 року о 18 год. 05 хв. в селі Засулля Лубенського району Полтавської області по вулиці Тарасенка, поблизу будинку №60 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , не мав поліса обов`язкового страхування наземних транспортних засобів на даний транспортний засіб, чим порушив вимоги п.2.1 ґ Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП.

Також, 22 травня 2026 року о 18 год. 05 хв. в селі Засулля Лубенського району Полтавської області по вулиці Тарасенка, поблизу будинку №60 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив вимоги пункту 2.3.в Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Протоколи про вчинення вказаних вище адміністративних правопорушень ОСОБА_1 складені інспектором Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області 22 травня 2026 року капітаном поліції Кисляком Сергієм Миколайовичем (далі – Протоколи) , а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №672836; протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №672844; протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №672827.

Матеріали щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , надійшли до суду 27 травня 2026 року та були призначені до розгляду на 16 червня 2026 року.

Неповнолітній ОСОБА_1 в присутності бабусі – ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 126 та частиною п`ятою статті 121 КУпАП визнав повністю. Пояснив суду, що виїхав з подвір`я на автомобілі, який належав його дідусеві, щоб перевірити справність автомобіля, оскільки дідусь помер, а бабуся мала намір продати автомобіль.

Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Постановою суду від 16 червня 2026 року справи № 539/2491/26 (провадження № 3/539/438/2026), № 539/2494/26 (провадження № 3/539/440/2026) та № 539/2493/26 (провадження № 3/539/439/2026) стосовно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 126, частиною п`ятою статті 121 КУпАП об`єднано в одне провадження.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, серед іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до частини другої статті 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з пунктом 2.1 ґ Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.3.в Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Частиною п`ятою статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки.

Скоєння ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 126, частиною п`ятою статті 121 КУпАП підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №672836 від 22 травня 2026 року, у якому ОСОБА_1 зазначив, що свою вину у керуванні транспортним засобом без посвідчення водія він визнає;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №672827 від 22 травня 2026 року, у якому ОСОБА_1 зазначив, що він визнає свою вину у керуванні транспортним засобом не пристебнувшись паском безпеки;

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №672844 від 22 травня 2026 року, у якому ОСОБА_1 зазначив, що свою вину у керуванні транспортним засобом без поліса обов`язкового страхування наземних транспортних засобів він визнає;

- письмовими поясненнями неповнолітнього ОСОБА_1 від 22 травня 2026 року, який був допитаний у присутності його бабусі ОСОБА_2 , де зазначив, що дійсно 22 травня 2026 року він керував автомобілем ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія, не маючи поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також був не пристебнутий паском безпеки.

Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у пункті 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що дії ОСОБА_1 містять склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 126 та частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

З огляду на викладені вище обставини, суддя робить висновок, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 126 та частиною п`ятою статті 121 КУпАП є повністю доведеною, кваліфікація його дій правильна.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є неповнолітньою особою.

Статтею 13 КУпАП визначено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

З огляду на вищевказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшла висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 126, частиною першою статті 126 та частиною п`ятою статті 121 КУпАП; вважає, що, враховуючи обставини вказаних адміністративних правопорушень, визнання вини та щире каяття ОСОБА_1 та безсумнівне усвідомлення ним недопущення у майбутньому подібних протиправних діянь, до ОСОБА_1 слід застосувати захід адміністративного впливу, передбачений статею 24-1 КУпАП у виді попередження.

Попередження є одним із передбачених КУпАП заходів впливу, а тому судовий збір стягненню із ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись статтями 13, 24-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 126, частиною другою статті 126, а також частиною п`ятою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі статті 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення застосувати до нього захід адміністративного впливу у виді попередження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в порядку, визначеному статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В.Рудалєва