Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №539/1856/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1856/26

Провадження № 2-а/539/28/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження в залі суду в м.Лубни справу за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

установив:

23 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Максименко А.О., в якій просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Сергії ЕНА №7024226 поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Максименко А.О. від 14.04.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст.121-3 КУпАП, і накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1190,00 грн, а відповідну справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14 квітня 2026 року поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Максименко Артемом Олександровичем відносно позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 7024226. Відповідно до винесеної, постанови позивача визнана винною у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, КУПАП України.

Як зазначено в постанові, ОСОБА_1 керуючи автомобілем BMW X4 реєстраційний номер НОМЕР_2 14.04.2026 року о 15 год 30 хв. в місті Полтава проспект Миколи Вавилова 13/42 не виконала вимогу дорожнього знаку 5.29 «місце для розвороту» та здійснила поворот ліворуч в зоні дії дорожнього знаку, чим порушила вимоги п.8.4г ПДР України, також керувала ТЗ з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандарту, а саме закритим металевою решіткою для прикриття від механічних пошкоджень (об`єднано згідно ст.36 КУпАП України) чим порушила п.2.9 в. ПДР керування водієм з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 1190,00 грн.

Позивач не погоджується з таким висновком працівника поліції виходячи з наступного: вважає, що її неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП,. Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.9.в) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов «відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, поліцейський щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, обмежився лише описом правопорушення без належної мотивації, оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

З нормативних актів вбачається, що основною і єдиною умовою для кваліфікації порушення такого характеру, є неможливість визначити символи номерних знаків з відстані 20 метрів (п.2.9 ПДР). Крім того, у ПДР України відсутній такий критерій як «номерний знак закритий стороннім предметом металевою сіткою», а у оскаржуваній Постанові зазначено, що номерні знаки були «закриті металевою решіткою для прикриття від механічних пошкоджень».

Належним доказом порушення позивачем вимог ПДР проведення поліцейськими заміру на відстані 20 метрів до місця вчинення адміністративного правопорушення, що підтверджувало б перешкоджання чи ускладнення ідентифікації символів номерного знаку з відстані 20 метрів. Втім, поліцейським жодного заміру вчинено не було, що підтверджує поверхневе прийняття рішень суб`єкта владних повноважень. Фотофіксація номерних знаків була проведена на близькій відстані, безпосередньо поруч з автомобілем. Крім того, до оскаржуваної постанови не було долучено фото транспортного засобу, яким керувала позивачка для встановлення наявності на номерному знаку сторонніх предметів.

Щодо порушення вимог дорожнього знаку 5.29, «Місце для розвороту» вказує спеціально обладнану ділянку для розвороту транспортних засобів. Основна вимога згідно з ПДР України цей знак дозволяє тільки розворот і суворо забороняє поворот ліворуч. Знак встановлюється безпосередньо в місці розвороту або заздалегідь із табличкою 7.1.1.

Так у зоні дії дорожнього знаку 5.29, на Проспекті Миколи Вавилова 13/42 у місті Полтава позивачем будо здійснено розворот з одночасним поворотом поворот на з`їзд праворуч. До речі, такий саме маневр було здійснено і лейтенантом поліції Максименко А.О., який її супроводжував, відстань між автомобілями була значно меншою ніж 20 метрів.

Крім того, зупинку автомобіля на вимогу поліцейського було здійснено у місці, яке не передбачено для зупинки транспортних засобів (на підйомі) дороги «Київ-Харків-Довжанський», чим було створено аварійну ситуацію саме для позивача та інших учасників дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, поліцейський щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3-КУпАП, обмежився лише описом правопорушення без належної мотивації, оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення адміністративного правопорушення, а отже доводи відповідача про те, що при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, не порушені права та законні інтереси ОСОБА_1 є взагалі необґрунтованими та безпідставними.

Посилаючись на правові норми, які регулюють дані правовідносини, та нa судову практику, позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕНА № 7024226 від 14.04.2026 року, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що Постанова є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Так, поліцейським було порушено порядок розгляду справи, оскільки розгляд справи було здійснено на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, що унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП, щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування усіх обставин відповідної справи.

Фактично, відповідач виніс оскаржувану постанову не надавши можливості заявляти будь-які клопотання, подавати та дослідити докази, не надавалася можливість скористатися правовою допомогою, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, зокрема, позивачу не було надано можливості надати пояснення по даному факту.

Крім того, постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП. Працівником поліції не було продемонстровано жодного доказу, який підтверджував би факт руху автомобіля із номерним знаком, який не можна було розпізнати на відстані 20 метрів.

Разом з тим, в якості однієї з підстав для скасування спірної постанови є те, що поліцейський позбавив позивача можливості отримати правову допомогу. Відповідачем була озвучена, причина зупинки транспортного засобу. Далі поліцейський повернувся до патрульного автомобіля, склав оспорювану постанову і тільки після цього розпочав розгляд справи (тобто розгляд справи провів, коли рішення вже було прийнято). Потім, представився, пояснив в чому полягає порушення ПДР України. Після цього поліцейський роз`яснив право на оскарження, постанови і вручив її. Тобто з відеозапису вбачається, що поліцейський роз`яснив позивачу як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права, передбачені ст.268 КУпАП, вже після того, як постанова була складена, в тому числі і право при розгляді справи користуватись правовою допомогою. Наявність підпису в постанові про те, що позивачу роз`яснено права, передбачені ст.268 КУпАП не спростовує фактичні обставини даного випадку, які мають місце на відеофіксації, проведеній поліцейським.

Тобто, поліцейським Максименко А.О. було суттєво порушено процедуру розгляду справи, оскільки останній не забезпечив право позивача скористуватися юридичною допомогою, взагалі, а роз`яснив водію таке право вже після прийняття постанови.

27.04.2026 року через систему «Електронний суд» від позивача Кузьмич Н.О. до суду надійшло клопотання в якому вона просила суд замінити неналежного відповідача поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Максименко А.О. на Управління патрульної поліції в Полтавській області.

06 травня 2026 року ухвалою суду у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, даною ухвалою витребувано від Управління патрульної поліції в Полтавській області наявні копії матеріалів фото, відео-фіксації, яка відбувалася під час вчинення правопорушення Кузьмич Н.О. та складання постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Сергії ЕНА №7024226 поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Максименко А.О. від 14.04.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст.121-3 КУпАП, якщо такі були зроблені поліцейськими.

13 травня 2026 року від представника відповідача Грешньової А.Ю. до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що думка правопорушника та незгода його з притягненням до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Так, гр. ОСОБА_1 допустила порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме: 14.04.2026 року, о 15 год. 30 хв., в м.Полтава проспект Миколи Вавілова, 13/42, керуючи транспортним засобом BMW X4, номерний знак НОМЕР_3 , не виконала вимогу дорожнього знаку 5.29 «Місце для розвороту» та здійснила поворот ліворуч в зоні дії знаку, а також керувала транспортним засобом з номерним знаком, що закритий металевою решіткою, чим порушила вимоги п.8.4(в) та 2.9(в) ПДР України, затверджених постановою КМУ України №1306 від 10.10.2001 р.

Що стосується порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно п. 8.4 ПДР Інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Знак 5.29 «Місце для розвороту» позначає місце для розвороту транспортних засобів. Поворот ліворуч забороняється. Знак застосовується для позначення розривів у розділювальній смузі, де дозволений розворот, а на дорогах без розділювальної смуги місця де можна безпечно виконати розворот. Сама гр. ОСОБА_1 у позовній заяві не заперечує факту здійснення нею повороту ліворуч у місці призначеному для розвороту, а лише зазначає, що вона виконала розворот в поєднанні з поворотом.

Поворот це дія, що полягає у зміні напрямку руху, зміну курсу транспортного засобу (місце на дорозі, де вона повертає).

Розворот це маневр транспортного засобу, що полягає у зміні напрямку руху на 180 градусів (у протилежний бік). Розворот вважається один із найнебезпечніших маневрів, що вимагає суворого дотримання Правил дорожнього руху (ПДР), попереднього перевлаштування у крайню ліву смугу та оцінки безпеки, оскільки створює ризик ДТП.

Отже, розворот та поворот це різні поняття, які відповідно до вимог дорожнього знаку 5.29 «Місце для розвороту» заборонено поєднувати.

Крім того, проспект Миколи Вавілова, у м. Полтаві, по якому рухалась позивачка, являє собою дорогу, що має три смуги для руху в кожному напрямку. Таким чином, здійснюючи маневр повороту ліворуч в напрямку виїзду з міста, замість маневру розвороту на даній ділянці дороги, автомобіль змушений фактично перпендикулярно пересікати три смуги для руху в одному напрямку, що безумовно може створити аварійну ситуацію на дорозі.

Що стосується правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Відповідно до п. 2.9.В. ПДР України водієві забороняється:

Керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Представник відповідача наголошує на тому, що санкція цієї норми передбачає окремі склади адміністративного правопорушення, транспортного засобу: a саме керування або експлуатація без номерного знака; з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам; з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів; а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Крім того, відповідно до п.30.2 ПДР України забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Щодо видимості номерного знаку з відстані 20 м. Слід враховувати, що згідно із частинами 12, 13 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-ХІІ номерні знаки повинні відповідати встановленим зразкам та вимогам. Єдині зразки номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ №166 від 02.03.2021 року (із внесеними змінами) затверджені Вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів та Єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів, які не передбачають у державних номерних знаках наявності сіток чи будь-яких інших предметів, у тому числі прозорих.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУПАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, слід зауважити, що чинним законодавством України чітко розмежовано такі поняття як закритий номерний знак та забруднений. Також чітко вказано, що заміри з відстані 20 м., з метою встановлення читабельності номерного знаку здійснюються лише коли номерний знак забруднений.

Докази по справі. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП «Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.... Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, показаннями засобів фото і кіно-зйомки, відео-запису, які використовуються під час нагляду за дорожнім рухом

Право та порядок використання поліцейським нагрудної відеокамери передбачено пп. 2 п.4.1 розділу IV Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 р. за № 4/1 та ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Зазначеними правовими нормами встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.

У даному випадку до постанови додається відео з автомобільного відеореєстратора та відео з нагрудної камери інспектора № 469249, 473437 на якому зафіксовано факт вчинення правопорушення, що слугує беззаперечним доказом вини позивача, також на відео з нагрудної камери інспектора зафіксовано факт спілкування з водієм та розгляд справи.

Вказаного доказу є достатньо для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом».

Даний відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення). Дане відео зафіксовано на технічний засіб, що має функції відеозапису і використовується для забезпечення публічної безпеки і громадського порядку. Доказ є достовірним, за допомогою нього можна встановити дійсні обставини справи, а саме наявність факту порушення ПДР України з боку водія автомобіля.

Даний доказ, на виконання вимог ч. 3 ст. 77 КАС України, був покладений в основу прийнятті рішення щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

До відзиві додається копія постанови, де в п. 7 зазначено «Додається відео з камери 469249, 473437 та відео з відеореєстратopa ASPIRING.

Таким чином, дотримано всі вимоги чинного законодавства та в постанові міститься посилання на відеозапис як на додаток до постанови.

Що стосується процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. На місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується матеріалами відео фіксації з нагрудної камери інспектора, від гр. ОСОБА_1 жодних заяв чи клопотань не надходило.

Таким чином, інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи.

Положеннями КпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у цьому випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена за місцем вчинення правопорушення, що відповідає приписам ч. 4 ст. 258 КпАП України.

Відтак, інспектором в повній мірі було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279, 280 КУпАП, було з`ясовано чи вчинено правопорушення, чи підлягає гр. ОСОБА_1 адміністративній відповідальності.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь- яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Це є дуже важливим чинником у вирішенні питання про оцінку доказів, адже правосвідомість це ставлення особи до права, його ролі у суспільстві.

Відтак, виносячи постанову, інспектор законно оцінив наявні докази за своїм внутрішнім переконанням та дотримався всіх передбачених чинним законодавством процедур розгляду справи про адміністративне правопорушення, не порушив жодних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та своїми діями під час розгляду справи сприяв реалізації прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності в повній мірі.

Після винесення постанови, позивача було ознайомлено з її змістом, далі гр. ОСОБА_1 ставить підпис в постанові та отримує копію постанови.

Що стосується вимог до змісту постанови. Вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення вказані у ст. 283 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вказаним вимогам, усі обов`язкові реквізити вказані, всі графи постанови заповнені. У постанові чітко описано допущене порушення і є посилання на нормативно-правовий акт, яким передбачено відповідальність за вказане діяння, а саме ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі про просить їх задовільнити.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області Грешньова А.Ю. в судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи провести без її участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що постановою серії ЕНА №7024226 від 14.04.2026 року поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Максименко А.О. було накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 в сумі 1190 грн за ч.1 ст.121-3 КУпАП. Відповідно до постанови водій ОСОБА_1 14.04.2026 року о 15 год 30 хв в м.Полтава, проспект Миколи Вавилова, 13/42, керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 5.29 Місце для розвороту та здійснив поворот ліворуч в зоні дії дорожнього знаку, чим порушив п.8.4 г ПДР України, також керував транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандарту, а саме закритим металевою решіткою для прикриття від механічних пошкоджень. Об`єднано згідно ст.36 КУпАП, чим порушив п.2.9. в ПДР України (а.с.8).

Відповідно до наданого представником відповідача диском з відеозаписами та стоп кадрами вчиненого правопорушення вбачається, що на автомобілі BMW X4 з державним номерним знаком НОМЕР_2 яким 14.04.2026 року керувала ОСОБА_1 наявний номерний знак закритий металевою решіткою для прикриття від механічних пошкоджень. Окрім того, на відео дійсно зафіксовано, що керуючи транспортним засобом позивач не виконала вимогу дорожнього знаку 5.29 Місце для розвороту та здійснила поворот ліворуч в зоні дії дорожнього знаку (а.с.36).

Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за викладених у оскаржуваній постанові обставин підтверджується відеозаписами з камери 469249, 473437 та відео з відеореєстратopa ASPIRING, які надано відповідачем разом з відзивом.

Вирішуючи вказаний спір, суд керується такими нормами діючого законодавства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 1).

Розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1ст. 9 КАС України).

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Частиною 5статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч. 1ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395(далі Інструкція № 1395).

Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції №1395 передбачено, що в разі виявлення правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків..

Згідно зі ст.73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд дійшов висновку, що факт керування ОСОБА_1 14.04.2026 о 15 год. 30 хв. транспортним засобом BMW X4 реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому вона не виконала вимогу знаку 5.29 «Місце для розвороту» та здійснила поворот ліворуч в зоні дії дорожнього знаку, при цьому на вищезазначеному транспортному засобі номерний знак був закритий стороннім предметом, а саме металевою решіткою, підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та з відеореєстратора, що знаходився в патрульній машині, який було надано відповідачем та досліджено судом. Тобто, відеодоказ повністю підтверджує факт вчинення правопорушення. Долучений до справи відеозапис фіксує вчинення позивачем правопорушення, а зміст вказаних файлів не викликає сумнівів в тому, що даним відео зафіксовані події, які мали місце 14.04.2026 року за участі сторін в справі.

Зазначений доказ судом визнано належним та допустимим, жодних обставин на спростування цього позивачем зазначено не було.

До того ж, на спростування цих обставин позивачем не було надано жодного доказу.

За таких обставин, оскаржувана постанова ЕНА № 7024226 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії від 14.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, якою на підставі ст. 36 КУпАП її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. прийнята поліцейським на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відтак, оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, посилання позивача на порушення УПП в Полтавській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджується жодними доказами.

При постановленні рішення суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Суд звертає увагу, що згідно зі сталою практикою ЄСПЛ (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року) Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, прийнятою з повним та всебічним з`ясуванням усіх обставин справи, підстави для її скасування відсутні, а тому в задоволенні позову слід - відмовити.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат, які складаються із судового збору та витрат на правничу правову допомогу.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 205, 241-246, 257, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Я.В.Просіна