Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №369/4189/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4189/26

Провадження № 2/369/10246/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області позивач ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи його тим, що 23 липня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 1644, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 06 вересня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві , актовий запис № 2713 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 30 березня 2021 року Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 699.

Спільне життя подружжя не склалося через різні погляди на життя, права та обов`язки подружжя. Стосунки позивача та відповідача, як між подружжям фактично припиненні, шлюб існує лише формально. Позивач вважає, що збереження сім`ї не є можливим і суперечить його інтересам.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 березня 2026 року було відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, при цьому через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Окрім цього, подав доповнення до позовної заяви у якому просив стягувати з нього на користь відповідача аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісячно на кожну дитину з дати подання заяви і до досягнення дитиною відповідного віку повноліття.

У судове засідання відповідач не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності, проти розірвання шлюбу не заперечувала. Окрім цього, просила суд після розірвання шлюбу визначити місце проживання дітей разом з матір`ю.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 липня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 1644, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 06 вересня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві , актовий запис № 2713 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 30 березня 2021 року Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 699.

Спільне життя подружжя не склалося через різні погляди на життя, права та обов`язки подружжя. Стосунки позивача та відповідача, як між подружжям фактично припиненні, шлюб існує лише формально. Позивач вважає, що збереження сім`ї не є можливим і суперечить його інтересам.

Відповідно до ст. 51 Конституції України і ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування до шлюбу не допускається.

У частині 3 ст. 56 СК України закріплено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до їх збереження або припинення згідно з частиною 4 цієї ж статті є неприпустимим як порушення права дружини і чоловіка на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають суттєве значення.

Враховуючи викладене суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу між сторонами є неможливим і суперечитиме інтересам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо вимоги про визначення місця проживання дітей, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом розгляду у даній справі є виключно вимога про розірвання шлюбу.

Вимоги щодо визначення місця проживання дітей сторонами у встановленому законом порядку не заявлені та не є предметом даного спору. Вирішення питання про місце проживання дитини є самостійним предметом судового розгляду та здійснюється за наявності відповідної позовної вимоги і спору між батьками.

Більше того, зверненню до суду з відповідною вимогою має передувати спір між батьками щодо місця проживання та виховання дитини, та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти проживання дітей разом із відповідачем. Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо місця проживання дітей.

Щодо стягнення аліментів на утримання дітей, суд зауважує, що позивач фактично визнає наявність такого обов`язку та сам просить суд стягувати з нього аліменти. Відповідачем не заявлено вимог про стягнення аліментів, а матеріали справи не містять доказів існування між сторонами спору з цього питання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення аліментів є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для її задоволення

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із такого.

Зазначені вище витрати у даній справі складаються лише з суми судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1331 грн 20 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням поведінки сторін під час розгляду справи.

Судом встановлено, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню. Водночас відповідач відповідач просила повернути позивачу 50% сплаченого судового збору за подання позовної заяви у зв`язку із визнанням позову.

З урахуванням того, що позов задоволено, однак відповідач фактично визнав позовні вимоги та не вчиняв дій, спрямованих на затягування розгляду справи, суд вважає за можливе покласти судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача частини сплаченого судового збору у розмірі 665 грн 60 коп., залишивши іншу частину судових витрат за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 111, 112, 114 СК України, ст. ст. 206, 247, 258-259, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У ХВ А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 липня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 1644, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 грн 60 коп.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 03 червня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК