Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №362/4473/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/4473/26

Провадження 3/362/1411/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Васильків

Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Рубан Тетяна Петрівна, розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, з неповною вищою освітою, одруженої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 15.05.2026 серії ВАД № 851596 – 15 травня 2026 року гр. ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до того, що її донька 15.05.2026 приблизно о 10:00 год. в Глеваському академічному ліцеї влаштувала бійку. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, не визнала та пояснила, що її дитина навчається в Глеваському академічному ліцеї з інклюзивною формою навчання, при цьому потребує асистента вчителя, що підтверджується висновком про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 29.04.2026 (копію долучила), про що відомо адміністрації навчального закладу, але ніякого асистента вчителя її дитині не призначили через відсутність бажаючих (з пояснень адміністрації ліцею). Також зазначила, що її доньку в класі діти постійно ображають (вчиняють булінг), оскільки дитина постійно скаржиться. Класний керівник на неодноразові усні звернення ОСОБА_1 повідомляла, що її доньку ніхто не ображає та її донька також нікого не ображає, все нормально. Але виявилось, що не все нормально, оскільки її дитину довели до такого емоційного стану, що 15.05.2026 вона повела себе агресивно з тими дітьми, які її ображали. Спеціально, щоб розібратись в ситуації, що сталась в ліцеї 15.05.2026, ОСОБА_1 відвідала зі своєю дитиною психолога, за результатами розмови з дитиною психолог надала своє заключення, в якому дійшла висновку, що причиною втрати її дитиною саморегуляції та самоконтролю, фізичної агресії стали часті образи, грубі, некоректні висловлювання в її бік однокласників (долучила копію заключення). Тому ОСОБА_1 вважає, що дії її дитини, яка перебуває на інклюзивній формі навчання, не залежали від неправильного виховання батьками, а були наслідком образ з боку однокласників, незабезпечення адміністрацією ліцею супроводження її дитини асистентом вчителя. Вона як мати виконує всі батьківські обов`язки стосовно своєї дитини, забезпечила їй належні умови проживання та навчання відповідно до її освітніх потреб, необхідний огляд лікарями-спеціалістами та виконує рекомендації вказаних лікарів.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та додані до них докази, суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 184 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Бланкетна диспозиція цієї норми для встановлення об`єктивної сторони вказаного правопорушення відсилає до інших законодавчих актів, якими передбачені відповідні обов`язки батьків.

Так, відповідно до частин першої – третьої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 Сімейного кодексу України).

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами першою, шостою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17).

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно зі статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених під час розгляду справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на зазначені норми законодавства, а також суть викладеного адміністративного правопорушення, прихожу до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відносно якої складено протокол, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, оскільки не встановлено, що вона будь-яким чином ухилилась або ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї дитини.

Під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, що ОСОБА_1 будь-яким видом експлуатує свою дитину, застосовує до неї фізичні покарання чи інші види покарань, які принижують людську гідність останньої або здійснює свої права матері всупереч інтересам доньки.

Також матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять письмових даних про те, що з боку ОСОБА_1 порушувалось чи порушується право малолітньої доньки на належне батьківське виховання.

Як вбачається з доповідної записки класного керівника від 15.05.2026, ОСОБА_2 є дитиною з особливими освітніми потребами за висновком Інклюзивно-ресурсного центру від 23.09.2025, навчається в ліцеї з 01.09.2025.

Долучені до матеріалів справи письмові пояснення від 15.05.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (батько потерпілої дитини) місять взаємні звинувачення про булінг їх дітей в школі.

З наданих ОСОБА_1 письмових матеріалів вбачається, що малолітній ОСОБА_2 рекомендовано другий рівень підтримки в закладі освіти (труднощі легкого ступеня прояву), за умов інклюзивного навчання потребує асистента вчителя (висновок про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 29.04.2026). Після інциденту в ліцеї ОСОБА_1 звернулась разом зі своєю донькою до психолога ТОВ "Центр реальної інклюзії "Ерудит", де проведено діагностику емоційного стану дитини та встановлено, що малолітня ОСОБА_2 в родині почуває себе комфортно; в школі часто стикалась з грубими, некоректними висловлюваннями в свою адресу; оскільки це відбувалось регулярно дівчина почала втрачати здатність до саморегуляції та самоконтролю і реагувати на образи фізичною агресією.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що агресивна поведінка малолітньої ОСОБА_2 в ліцеї не залежала від дій чи бездіяльності її матері ОСОБА_1 .

Будь-які докази або відомості про те, що дитина або інші особи зверталися за захистом прав та інтересів дитини від неправомірних дій з боку матері до органу опіки та піклування, правоохоронних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій або безпосередньо до суду, відсутні.

Ні протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , ні матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей щодо того, від яких саме передбачених законодавством обов`язків щодо виховання дитини ухилилась ОСОБА_1 .

З наданих матеріалів вбачається, що між діями або бездіяльністю ОСОБА_1 та діями її доньки щодо влаштування бійки з іншою дитиною в ліцеї відсутній причинно-наслідковий зв`язок. Самого факту агресивної поведінки дитини в ліцеї недостатньо для визначення складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП. Дії малолітньої ОСОБА_2 з урахуванням її психічно-емоційного розвитку в даному випадку не залежать від умислу чи бажання її матері, що могли б призвести до відповідних наслідків.

Таким чином, під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено того факту, що ОСОБА_1 ухилилась або ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання своєї доньки та є винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Відповідно статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи наведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 9, 184, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 184 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП – за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Т.П. Рубан