Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №296/7158/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7158/26

1-кп/296/840/26

Вирок

Іменем України

16 червня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026065640000217 від 02.06.2026р., по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, є особою з інвалідністю 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше несудимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28.05.2026 року близько 09 години 00 хвилин ОСОБА_3 перебував у магазині «Економ Клас» за адресою вул.Велика Бердичівська 4/11, де також перебувала його колишня дружина ОСОБА_4 , з якою перебуває у тривалих неприязних стосунках, що грунтуються на ревнощах.

Під час перебування у зазначеному місці та вказаний час ОСОБА_3 на грунті ревнощів розпочав сварку з ОСОБА_4 , під час якої у нього виник умисел, направлений на спричинення останній тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи того ж дня, у той самий час та в тому ж місці, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі, будучи незадоволеним поведінкою колишньої дружини, з метою викликати у неї відчуття страху та тривоги, маючи фізичну перевагу, стоячи навпроти ОСОБА_4 , наніс їй один удар кулаком лівої руки в ділянку правого ока та носа. Одразу після цього ОСОБА_3 наніс один удар правою рукою в ділянку лівого вуха ОСОБА_4 , від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_4 вибігла з приміщення магазину та сіла на лавку, розташовану поруч із вхідними дверями.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_3 підійшов до останньої, яка сиділа на лавці, та наніс один удар кулаком правої руки в ділянку її лівого коліна. Одразу після цього він наніс ще один удар кулаком правої руки в ділянку лівої гомілки. Під час цього ОСОБА_4 намагалась прикритися правою рукою від подальших ударів, однак ОСОБА_3 наніс їй два удари поспіль кулаком правої руки в ділянку правої кисті. Після чого припинив свої протиправні дії.

В результаті вказаних дій ОСОБА_3 спричинив своїй колишній дружині ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синців у виличній ділянці справа, на спинці носа, в ділянці лівого колінного суглобу та лівої гомілки, а також саден на тилі та по ребру правої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Прокурор направив до суду обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні в порядку ст.302 КПК України.

Відповідно до положень ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.

Положеннями ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні прокурором ОСОБА_5 додані:

письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, згода із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні;

письмова заява потерпілої ОСОБА_4 про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст.302 КПК України та згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

письмова заява потерпілої ОСОБА_4 про призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу;

письмова заява захисника ОСОБА_6 про призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу;

матеріали досудового розслідування в 1 томі на 90 арк., в тому числі документи, що засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості.

Отже, учасникам судового провадження роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Вивчивши обвинувальний акт, додані до нього матеріали, суд ухвалює вирок.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення (проступку) за встановлених органом досудового розслідування обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, і ці умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження.

Обираючи вид та міру покарання, суд враховує особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Так, пом`якшуючою покарання обвинуваченого обставиною є щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Крім того, суд також враховує і те, що ОСОБА_3 невперше притягується до кримінальної відповідальності, проте вважається несудимим в силу приписів ст.89 КК України, дані про облік у психіатра відсутні, звертався до лікаря нарколога 15.02.2026р. з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, є особою з інвалідністю 3 групи до 30.06.2026р., не працює, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе із призначенням покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді громадських робіт.

Приймаючи рішення про обрання даного виду та розміру покарання, суд керується принципом, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Тому при призначенні покарання обвинуваченому суд приймає до уваги позицію потерпілої ОСОБА_4 щодо призначення колишньому чоловіку покарання у виді штрафу. Разом з тим, думка потерпілої особи не є для суду визначальною.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Так, санкцією ч.1 статті 125 КК України передбачено можливість призначення покарання у виді альтернативних покарань: штраф до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто до 850грн) або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року (можливо відбувати лише працевлаштованій людині).

Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, отже згідно матеріалів провадження обмеження на призначення даного виду покарання ОСОБА_3 відсутні.

Судові витрати, речові докази відсутні.

Запобіжний захід не обирався, арешт на майно не накладався.

Керуючись ст.ст.302, 368, 369, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді 160 (ста шістдесяти) годин громадських робіт.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілій.

Головуючий суддя ОСОБА_7