Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №159/7334/25 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/7334/25

Провадження № 3/159/35/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Ковель

Cуддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (РНОКПП: НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 10.10.2025 року о 23 год. 21 хв., в м. Ковель, по вул. Шевченка, 88, керував транспортним засобом марки «NISSAN NAVARA», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме – запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у вставленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, що зафіксовано на технічні засоби відеозапису 477748, 477460.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя роз`яснив особі яка притягується до адміністративної відповідальності положення ст. 63 Конституції України, права передбачені ст. 268 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення визнав не визнав, зазначивши, що він 10.10.2025 року о 23 год. 21 хв. їхав автомобілем «NISSAN NAVARA», державний номерний знак НОМЕР_2 , однак пребував на на задньому пасажирському сидінні з лівого боку, разом з ним на задньому сидінні перебувало ще двоє дівчат, які сиділи з правого боку та по середині. Відразу після зупинки автомобіля поліцією ОСОБА_1 пересів на місце дівчини яка сиділа з правого боку, відчинив двері та вийшов з автомобіля. Зазначив, що він не виходив з дверей лівого боку, оскільки не хотів виходити на проїжджу частину. Також пояснив, що під час спілкування з поліцією визнав те, що керував транспортним засобом, оскільки хотів взяти провину на себе, однак зараз передумав.

Також пояснив, що долучену до матеріалів адміністративної справи постанову ЕНА №5909201 від 11.10.2025, якою він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за керування 10.10.2025 о 23.21 у м. Ковелі на вул. Шевченка, 88 автомобілем «NISSAN NAVARA», державний номерний знак НОМЕР_2 , хоча він не має посвідчення водія та його не отримував, ОСОБА_1 не оскаржував, з нею погодився, штраф сплатив.

У судовому засіданні також суд заслухав пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які повідомили, що ОСОБА_1 не керував автомобілем коли їх зупинила поліція 10.10.2025. ОСОБА_2 зазначив, що 10.10.2025 за кермом автомобіля був він, однак він цього не сказав поліцейським, оскільки знаходиться в СЗЧ, а тому боявся, що його затримають.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення повністю доводиться доказами, дослідженими під час розгляду справи. Доказів, які б спростовували вказані висновки судді не надано.

Диспозиція ч. 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На відеозаписах видно, як після зупинки автомобіля відчиняється права передня дверка автомобіля з якої виходить чоловік одягнутий у військову форму (0.54 хв запису, файл ІMG_7186.MOV). Після зупинки автомобіля з нього також вийшли інші пасажири, жоден із них не був одягнутий у військову форму. Під час спілкування з особою, одягнутою у військову форму, який назвався ОСОБА_1 , поліцейський запитує у нього документи на автомобіль та та посвідчення водія. ОСОБА_1 надає поліцейському запитувані документи та не заперечує що перебував за кермом(23.32 год запису). З досліджених відеозаписів також видно, що поліцейський повідомив особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що у нього є ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на місці (11.30 хв запису). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я водій відмовився, (12.26, 1.20.00 хв запису). Поліцейський розпочав складання протоколу про адміністративне правопорушення, роз`яснив права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (26.42 хв запису), бажанням скористатись якимось з роз`яснених прав під час складання протоколу водій не висловив. Також водію було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення у Ковельському міськрайонному суді Волинської області.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доводиться протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №479839 від 11.10.2025, який складений уповноваженою на те особою та відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.10.2025, відеозаписом з місця події від 10.10.2025, іншими матеріалами справи.

Також суд звертає увагу, що обставина того, що ОСОБА_1 керував 10.10.2025 о 23.21 у м. Ковелі на вул. Шевченка, 88 автомобілем «NISSAN NAVARA», державний номерний знак НОМЕР_2 , додатково підтверджується копією постанови ЕНА №5909201 від 11.10.2025, якою він притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він керував цим автомобілем не маючи посвідчення водія відповідної категорії (ч. 2 ст. 126 КУпАП). З цією постановою ОСОБА_1 погодився, її не оскаржував, штраф сплатив.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, яке слід накласти на ОСОБА_1 суддя враховує фактичні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке належить до порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, вимоги санкції статті за якою останній притягується до відповідальності.

Суддя вважає, що ОСОБА_1 слід обрати стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка не містить альтернативи, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання чим є ОСОБА_1 водієм, не зважаючи на те, що посвідчення водія не отримував, у розумінні законодавства про адміністративні правопорушення суддя зазначає таке.

Стаття 130 КУпАП міститься у Главі 10 КУпАП «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку».

Об`єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Отже, під час розгляду справ такої категорії судді слід керуватися законодавством України, яке регулює відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, якими, зокрема, є Закону України «Про дорожній рух» (преамбула до закону) та Правил дорожнього руху, які затверджені постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 (п. 1.1).

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) міститься визначення поняття водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Закон України «Про дорожній рух» (далі - Закон) дефініції поняття водій не містить.

Водночас, ст. 16 Закону передбачені основні права та обов`язки водія транспортного засобу. Зокрема, водії транспортних засобів зобов`язані:

- вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, осіб з інвалідністю, велосипедистів і людей похилого віку;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів;

- перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі, тощо.

Аналізуючи зазначені норми, суд дійшов висновку, що поняття «водій» у справах про адміністративні правопорушення слід тлумачити у його широкому змісті – як особи, яка керує транспортним засобом, не залежно від того чи має вона посвідчення водія.

У іншому випадку, якщо поняття «водій» тлумачити лише у змісті визначеному в п. 1.10 ПДР, втрачається основна ціль законодавства, що регулює дорожній рух та його безпеку. За такого підходу особи які керують транспортними засобами і які не мають посвідчення водія не є водіями, а тому не мусять виконувати обов`язки водіїв, які встановлені Законом та ПДР. Крім того такі особи також не можуть бути суб`єктами адміністративних правопорушень передбачених, зокрема, статтями 122-4, 122-2, 121-2, 112-1 КУпАП тощо.

Такий підхід на переконання судді не відповідає реалізації, задекларованим у ст. 3 Конституції України ,обов`язкам держави, а тому суддя його не застосовує.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинивши правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є водієм у розумінні законодавства про адміністративні правопорушення.

Зазначенні висновки суду також узгоджуються з позицією Верховного Суду України викладеною у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 де суд вказав, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Вирішуючи питання чи можна до ОСОБА_4 застосувати додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, не зважаючи на те, що він не отримував посвідчення водія, суддя зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

У статті 2 КУпАП зазначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У пункті 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від № 18 від 19.12.2008) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суди не вправі застосовувати до особи позбавлення права керування транспортним засобом і тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Водночас, відповідно до правових висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладених в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, суд вказав про можливість призначення судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Вирішуючи яку ж із зазначених протилежних позицій Верховного Суду застосувати у цій справі суддя керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, де суд зазначає, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, суд застосовує правову позицію Верховного Суду, яка висловлена пізніше, та приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, незважаючи на те, що він не отримував посвідчення водіяу встановленому законом порядку.

Крім того, необхідно зазначити, що виходячи з аналізу норм КУпАП, правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, а саме запобігання вчиненню нових правопорушень особами.

Так, унаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

На думку судді таке стягнення буде необхідним і достатнім для виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн., які стягуються на користь держави.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 221, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, Законом України “Про судовий збір ”, суддя

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф має бути сплачений добровільно протягом 15 днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, відповідно до частини другої статті 308 КУпАП, штраф стягується у порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн на рахунок UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету 22030106, призначенняплатежу – Судовий збір в дохід держави (адмінправопорушення).

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.

Суддя Р.Я.Смалюх