Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №154/2288/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2288/26

3/154/867/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., розглянувши матеріали, які надійшли з Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину те, що 05 травня 2026 року в обідню пору доби, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вона ухилилася від виконання передбачених статтею 150 СК України батьківських обов`язків щодо виховання своїх трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , 2020 року народження, ОСОБА_3 , 2023 року народження, та ОСОБА_4 , 2022 року народження, що виразилося у тому, що остання справляла природні потреби на дитячому майданчику, чим порушила громадський порядок.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що самостійно виховує трьох малолітніх дітей. Діти мають належне місце проживання, забезпечені харчуванням, одягом та необхідним доглядом.

Зазначила, що сусідка ОСОБА_5 ставиться до неї неприязно та постійно скаржиться на поведінку дітей. Малолітні діти інколи шумлять, однак така поведінка зумовлена їхнім віком.

Щодо подій 05 травня 2026 року пояснила, що її дочка ОСОБА_4 , 2022 року народження, справила природну потребу в пісочниці на дитячому майданчику, після чого ОСОБА_5 викликала працівників поліції. За словами ОСОБА_1 , дитина через малолітній вік неправильно сприймає окремі життєві обставини та має певні особливості поведінки, які можуть свідчити про порушення розвитку, однак відповідного медичного діагнозу дитині поки не встановлено.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом статті 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх чи неповнолітніх дітей.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток і безпечні умови життя; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Таким чином, для наявності об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, необхідно встановити не лише окремий випадок неналежної чи суспільно неприйнятної поведінки малолітньої дитини, а конкретні винні дії або бездіяльність її батьків, які за своїм характером свідчать про ухилення від виконання визначених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання або виховання дитини.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено заяву ОСОБА_5 від 05 травня 2026 року, адресовану Володимирському районному відділу поліції ГУНП у Волинській області.

У заяві ОСОБА_5 повідомила про систематичне невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, зазначивши, що діти останньої перебувають без належного нагляду, їхня поведінка є неконтрольованою, вони справляють природні потреби на дитячому майданчику та створюють надмірний шум протягом дня.

З письмових пояснень ОСОБА_5 від 05 травня 2026 року вбачається, що діти ОСОБА_1 самостійно перебувають на дитячому майданчику, одна з дітей вибігала на проїзну частину, мати за дітьми не стежить, діти виривали висаджені сусідами квіти, у квартирі стукають та шумлять, а ОСОБА_1 належної виховної роботи з ними не проводить.

У письмових поясненнях ОСОБА_6 від 27 травня 2026 року також зазначила, що діти ОСОБА_1 справляють природні потреби у пісочниці, мати за ними належно не наглядає, а одна з дітей самостійно виходить на проїзну частину.

До матеріалів справи також долучено подання до служби у справах дітей виконавчого комітету Володимирської міської ради про виявлення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, та копії документів про народження дітей, які підтверджують, що ОСОБА_1 є їхньою матір`ю.

Оцінюючи зазначені докази, суд ураховує, що заява та письмові пояснення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 містять переважно загальні твердження про поведінку дітей та неналежний, на думку сусідів, нагляд за ними.

Разом із тим у цих поясненнях не конкретизовано дати, час, тривалість та обставини більшості описаних випадків. Зокрема, не зазначено, коли саме та яка дитина виходила на проїзну частину, де в цей час перебувала ОСОБА_1 , протягом якого часу дитина залишалася без нагляду, чи створювалася для неї реальна небезпека та яким чином мати відреагувала на цей випадок.

Відомості про те, що діти шумлять у квартирі та на дитячому майданчику, стукають або пошкодили висаджені сусідами квіти, характеризують окремі прояви поведінки малолітніх дітей, однак самі по собі не доводять ухилення їхньої матері від виконання передбачених законом обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання.

Так само суб`єктивна оцінка свідків про те, що ОСОБА_1 «не проводить виховної роботи», не підкріплена конкретними фактичними даними, які давали б можливість установити, які саме обов`язки нею не виконувалися, упродовж якого часу та у чому полягало свідоме або систематичне ухилення від їх виконання.

Подання до служби у справах дітей підтверджує факт повідомлення відповідного органу про можливе невиконання батьківських обов`язків, однак не містить результатів перевірки умов проживання сім`ї та саме по собі не доводить винуватості ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять акта обстеження житлово-побутових умов проживання дітей, висновку служби у справах дітей, відомостей про перебування дітей у небезпечних чи антисанітарних умовах, неналежне забезпечення їх харчуванням, одягом, медичним доглядом або іншими необхідними умовами життя.

Також відсутні відомості про попереднє встановлення фактів неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, надання їй обов`язкових рекомендацій чи попереджень та свідоме ігнорування нею таких заходів.

Основним конкретним епізодом, який відображено у фабулі адміністративного правопорушення, є те, що 05 травня 2026 року малолітня ОСОБА_4 , 2022 року народження, справила природну потребу в пісочниці на дитячому майданчику.

Однак такий одиничний випадок поведінки дитини, якій на момент події було близько трьох років, без установлення конкретної винної бездіяльності матері не свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків.

Сам факт того, що малолітня дитина вчинила небажану або суспільно неприйнятну дію, не створює безумовної підстави для адміністративної відповідальності її матері. Для такої відповідальності має бути встановлено саме невиконання або ухилення від виконання конкретного передбаченого законом обов`язку, а не лише наслідок поведінки дитини.

Суд також звертає увагу, що у фабулі протоколу зазначено, що поведінкою дитини було порушено громадський порядок. Водночас частина перша статті 184 КУпАП установлює відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо забезпечення умов життя, навчання та виховання дітей, а не за сам факт порушення громадського порядку малолітньою дитиною.

Отже, описаний у протоколі наслідок не замінює необхідності доведення конкретних дій чи бездіяльності матері, які утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що вона самостійно виховує трьох дітей, які забезпечені житлом, харчуванням та доглядом, матеріалами справи не спростовано.

Її посилання на можливі особливості розвитку малолітньої дочки суд не оцінює як установлений медичний факт, оскільки відповідний діагноз дитині не встановлено та медичні документи до справи не подані. Водночас малолітній вік дитини є об`єктивною обставиною, яка має враховуватися при оцінці описаного в протоколі випадку.

Сукупність досліджених доказів підтверджує наявність невдоволення сусідів поведінкою малолітніх дітей ОСОБА_1 та окремими побутовими епізодами, однак не доводить, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Суд не вправі самостійно розширювати викладене в протоколі обвинувачення, відшукувати додаткові докази винуватості особи або припускати наявність обставин, які органом поліції належним чином не встановлені та не відображені у фабулі правопорушення.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Визнання особи винуватою не може ґрунтуватися на припущеннях, загальних оцінках чи лише на самому факті небажаної поведінки її малолітніх дітей.

За таких обставин суд доходить висновку, що належними, допустимими та достатніми доказами не доведено наявності у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки факт описаного у протоколі випадку з малолітньою дитиною заперечений не був, однак не доведено, що дії або бездіяльність ОСОБА_1 містять усі ознаки правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.Р. Вітер