Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №644/2658/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суд: Індустріальний районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 07 червня 2026 р.

Справа: №644/2658/25

Суддя: Сітало А. К.

08.06.2026

Справа № 644/2658/25

н/п 2/644/867/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 червня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря – Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Лілія Миколаївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Коляда Юлія Сергіївна про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на частину квартири,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 в якій просив: 1) встановити факт, що має юридичне значення, а саме реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 06.11.1964 року у Друскінському відділі РАЦС Литовської PCP, актовий запис № 285027; 2) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 01.11.2021 склав заповіт на все належне йому на день смерті майно на користь малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Колядою Ю.С., за реєстровим номером 4764.

Спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як законний представник малолітнього спадкоємця ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Коляди Ю.С. із заявою про прийняття спадщини і 05.07.2023 відкрита спадкова справа № 127/2023.

Спадковим майном є 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 .

Вказана квартира належала батькам спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьками спадкодавця квартира була набута під час перебування у зареєстрованому шлюбі у спільну сумісну власність, шляхом вступу до житлово-будівельного кооперативу «Солідарність 118» з подальшою сплатою пайового внеску у повному обсязі у жовтні 1982 року.

За приписами ст.22, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв до 2004 року та статей 60, 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором. Будь-яких домовленостей з цього питання подружжя не мало, шлюбний договір не укладено. Спорів з приводу власності квартири теж не було.

Отже, спірна квартира була об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 , частки їх в праві власності рівні.

Батьки ОСОБА_6 за життя свідоцтво про право власності на квартиру не отримали.

Після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , батько спадкодавця - ОСОБА_4 , 04.05.2012 року зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л.М. з метою отримання свідоцва про право на спадщину за законом на спірну квартиру. Нотаріус Кожушна Л.М. не перевірила фактичні обставини, не визначила коло осіб, які мають чи можуть мати права, інтереси стосовно нерухомого майна - спірної квартири та видала 02.12.2024 ОСОБА_3 свідоцтво про її право на спадщину за законом, серія та номер 2615, на квартиру АДРЕСА_1 в цілому.

При зверненні до нотаріуса, ОСОБА_3 приховала від нотаріуса інформацію про те, що ОСОБА_4 до одруження з нею, перебував у іншому шлюбі з ОСОБА_5 , і спірна квартира придбана сумісно з нею, а також наявність у ОСОБА_4 сина від попереднього шлюбу, який прийняв спадщину після смерті матері, фактично, успадкувавши 1/2 частину квартири, але свідоцтво про право на спадщину не отримав.

Вчинивши такі дії відповідачка ОСОБА_3 порушила майнові права малолітнього спадкоємця за заповітом.

Малолітній спадкоємець ОСОБА_2 , у відповідності до положень ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину. Відповідно до частини п`ятої цієї статті, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Час відкриття спадщини визначений ч.2 ст.1220 ЦК України - день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не можливо з причини реєстрації права власності на всю квартиру на ім`я відповідачки ОСОБА_3 .

Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Ухвалою суду від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено проводити розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Копія даної ухвали разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направлена відповідачу на адресу місця реєстрації, однак повернулась на адресу суду неврученою, що підтверджується поштовими повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки ухвала суду про відкриття провадження та судові повістки направлялись відповідачу на останню відому адресу місця реєстрації, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та встановлений судом строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 14.04.2025 вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну вимогу ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 16.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подавався. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони та треті особи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , просив проводити розгляд справи за його відсутності та задовольнити позовні вимоги повністю. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.

Представник третьої особи : органу опіки та піклування – Томенко Я.В., просила суд розглянути справу без представника служби у справах дітей по Індустріальному району м. Харкова та прийняти рішення з врахуванням найкращих інтересів дитини.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

В силу частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 01.11.2021 склав заповіт на все належне йому на день смерті майно на користь малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Колядою Ю.С., за реєстровим номером 4764.

Спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ( свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 03.07.2023 видане Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №7408.

Як законний представник малолітнього спадкоємця ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Коляди Ю.С. із заявою про прийняття спадщини і 05.07.2023 відкрита спадкова справа № 127/2023.

Спадковим майном є 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 .

Вказана квартира належала батькам спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батьками спадкодавця квартира була набута під час перебування у зареєстрованому шлюбі у спільну сумісну власність, шляхом вступу до житлово-будівельного кооперативу «Солідарність 118» з подальшою сплатою пайового внеску у повному обсязі у жовтні 1982 року.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2004 року. Відтак, до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2004 року, підлягає застосуванню Цивільний кодекс України 1963 року.

Положення ст. 328 ЦК України 2003 року передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України 2003 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Положеннями ч. 3 ст. 384 ЦК України у редакції 2003 року, встановлено, що у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

У п.п. 69, 71 листа Верховного Суду України від 26.05.2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» роз`яснено, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст.15 Закону «Про власність» набувають права власності на квартиру.

З п.5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» вбачається, що судам слід мати на увазі, що згідно із ст.15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв до 2004 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв до 2004 року, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Отже, спірна квартира була об`єктом спільної сумісної власності батьків спадкодавця ОСОБА_6 , частки їх в праві власності рівні.

Батьки ОСОБА_6 за життя свідоцтво про право власності на квартиру не отримали.

Після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , батько спадкодавця - ОСОБА_4 , 04.05.2012 року зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 від 04.05.2012 року видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дворічанського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис за №05.

ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала 02.12.2024 у приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л.М. свідоцтво за реєстровим № 2615 про спадщину за законом на всю спірну квартиру.

З документів наявних у спадковій справі №19/2021, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , наданих приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л.М. на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що при зверненні із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_3 не повідомила інформацію про перебування померлого чоловіка у шлюбі з ОСОБА_5 , і придбання спірної квартири у період шлюбу з нею, а також наявність у ОСОБА_4 сина, який прийняв спадщину після смерті матері, фактично.

ОСОБА_6 , на час смерті спадкодавиці ОСОБА_5 був зареєстрований і постійно проживав з нею.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З огляду на наведене ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті матері і став власником 1/2 частини спірної квартири, але свідоцтво про право на спадщину не отримав.

ОСОБА_4 на час смерті ОСОБА_5 , проживав окремо в АДРЕСА_2 , за вказаною адресою і був зареєстрований.

Вчинивши такі дії відповідачка ОСОБА_3 порушила майнові права малолітнього спадкоємця за заповітом.

Малолітній спадкоємець ОСОБА_2 , відповідно до положень ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину. Відповідно до частини п`ятої цієї статті, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Час відкриття спадщини визначений ч.2 ст.1220 ЦК України - день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірна квартира зареєстрована 02.12.2024 на праві власності за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину №2615, виданого 02.12.2024 приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л.М.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну ОСОБА_2 частину спірної квартири не можливо з причини реєстрації права власності на всю квартиру на ім`я відповідачки ОСОБА_3 .

Законодавець в ч. 3 ст.1296 ЦК України визначив, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Крім того, іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку із видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Порушення у зв`язку із видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

Подібні висновки щодо застосування статті 1301 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 752/8119/17-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 383/258/21 та інших.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, що передбачено частиною першою статті 1296 ЦК України.

За встановлених судом обставин, враховуючи, що позивач у встановлений законом шестимісячний строк прийняв спадщину після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд робить висновок про доведеність позивачем факту прийняття ним спадщини за заповітом у розмірі 1/2 частки спірної квартири, належної спадкодавцеві, прийнявшему спадщину, але не оформившему спадкових прав після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також враховуючи, що видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом неможлива у зв`язку із видачою свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстрацію права власності на квартиру в цілому на ім`я відповідача, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Лілія Миколаївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Коляда Юлія Сергіївна про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на частину квартири – задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер 2615, від 02.12.2024, видане приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушною Л.М. на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (спадкова справа №19/2021).

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення до Харківського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено - 17.06.2026.

Суддя: А. К. Сітало

Оригінал: reyestr.court.gov.ua