Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №642/2176/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

17 червня 2026 року

Справа № 642/2176/26

Провадження № 3/642/542/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2026 року Суддя Холодногірського районного суду міста Харкова Пашнєв В.Г., за участю секретаря судового засідання- Степанової А.Д., за участю захисника Нечитайло М.О., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2026 року о 23 годині 30 хвилин в м. Харкові по вул. Коцарська, 24/26 водій ОСОБА_1 керував т/з Ноnda СR-V д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, зіниці очей, які не реагують на світло, Водій від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі здоров`я (КНП ХОР ОНД) відмовився, що зафіксовано на відео фіксацію.

ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

В судовому засіданні представник особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення– адвокат Нечитайло М.О. просила закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП з підстав того, що працівниками поліції були порушені вимоги Закону України «Про Національну поліцію» щодо зупинки транспортного засобу, порушення процедури проведення огляду на стан сп*яніння, зокрема не залучення до участі в справі працівників ВСП, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем та щодо нього діє окремий порядок проходження огляду на стан сп`яніння, відсутність ознак наркотичного сп`яніння та відсутність відмови від проходження огляду.

Окрім того, захисник раніше подавала клопотання про залучення прокурора, про визнання наявних в справі відеоматеріалів, протоколу та направлення недопустимими та недостовірними доказами, просила повернути справу на дооформлення.

ОСОБА_1 в судових засіданнях надавав пояснення, що не вчиняв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, пояснив, що неправомірно був зупинений працівниками поліції, на місці зазначив, що він є військовослужбовцем, надав згоду проїхати в медичний заклад лише з ВСП та командиром, однак працівники поліції на це увагу не звернули. Також зазначив, що відмовився від проходження огляду, оскільки віз маму на потяг та вона могла б запізнитися, повідомив, що не вживав наркотичні засоби та що не був відсторонений від керування.

Також захисник подавала заяву, в якій просила у разі визнання ОСОБА_1 винним в адміністративному правопорушенні за ч.1 ст. 130 КУпАП, застосувати за аналогією закону ст. 69 Кримінального Кодексу України і не призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік, беручи до уваги конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, визначений ст. 65 Конституції України та принцип індивідуалізації покарання, покарання у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., що на переконання сторони захисту, буде очевидно достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним інших адміністративних правопорушень, у разі доведення його вини в інкримінованому діянні.

Заслухавши пояснення захисника, ОСОБА_1 , поліцейського, який складав протокол, дослідивши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд прийшов до такого висновку.

Щодо клопотання захисника про залучення до участі у справі прокурора, суд зазначає таке.

Згідно зКУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ч.5ст.7 КУпАП).

Відповідно до ст.250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за до держанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4, 172-9, 172-9-2 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов`язковою.

Таким чином, КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, участь прокурора у розгляді яких є обов`язковою, і справи заст.130КУпАПдо цього переліку не входять.

Також слід зазначити, що прокурор не порушував провадження у даній справі, не висував обвинувачення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не має відношення до складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів, оскільки такий обов`язок відповідно до ч.2ст.251КУпАПпокладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

З огляду на зазначені обставини та визначену ч.5 ст.7, ч.1 ст.250 КУпАП наглядову функцію прокурора у справах про адміністративні правопорушення, присутність останнього під час розгляду справи не здатна забезпечити змагальність під час судового процесу, оскільки залучення прокурора до участі у розгляді справи не призводить до появи у судовому процесі сторони обвинувачення, так як участь та правове становище такої сторони у справах про адміністративні правопорушення діючим КУпАП не визначається.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з п.4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015№ 1452/735(далі -Інструкція №1452/735).

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615928 від 15.03.2026 зазначено про наявність у інспектора поліції підстав вважати, що водій ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння та вказані такі ознаки: виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, зіниці очей, які не реагують на світло,.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз`яснено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Із аналізу наведених доказів та норм законодавства слід зробити висновок, що водій транспортного засобу має право відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, про що складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, така відмова особи повинна бути прийнята працівниками поліції із застосовунням технічних засобів відеозапису (ч. 2 ст. 266 КУпАП, п.6 Розділу 1 Інструкції № 1452/735), що в даному випадку і було виконано працівниками поліції.

Згідно абз. 2 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В матеріалах справи наявне направлення водія ОСОБА_1 , на огляд з метою виявлення стану сп`яніння.

Крім того, судом переглянуто відеозапис зі службових відеокамер, який долучено до адміністративного матеріалу.

Доводи захисника про те, що у поліцейського були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, і така зупинка є незаконною, є безпідставними, оскільки предметом доказування є фактичні дані щодо відмови особи від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані наркотичного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

До того ж, наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.

Крім цього, доводи ОСОБА_1 щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не беруться судом до уваги також й у зв`язку з тим, що з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Також суд зазначає, що у випадку не згоди особи з причинами зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 мав можливість, відповідно до п.п. д) п.2.14 ПДР України оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку.

Таким чином доводи про те, що зупинка ОСОБА_1 була незаконна, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, оскільки поліцейським роз`яснено підстави зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписом та рапортом інспектора УПП в Харківській області Радченка Д., у зв`язку із чим його зупинка відповідає вимогам статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо доводів ОСОБА_1 та його захисника про те, що його огляд має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП та не роз`яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, як наслідок позбавлення можливості скористатися правом на захист, що, на думку ОСОБА_1 , обумовлює скасування протоколу про адміністративну відповідальність належить зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення ст.266-1 КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.

Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб`єкту владних повноважень - військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.

В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля».

В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.

З дослідженого доданого до протоколу відеозапису вбачається, що хоча ОСОБА_1 , будучи зупиненим на цивільному автомобілі і повідомив про те, що він є військовослужбовцем, однак про виконання ним бойового завдання, а також про виконання ним безпосередніх посадових обов`язків поза межами військової частини працівників поліції не повідомив, будь-яких відомостей з цього приводу матеріали справи не містять та ОСОБА_1 до суду не надано.

Судовим розглядом встановлено, що водій ОСОБА_1 був зупинений співробітниками патрульної поліції поза межами території будь-якої військової частини, відповідних документів на підтвердження того, що під час зупинки транспортного засобу він виконував обов`язки військової служби, не надано.

Також відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданих до протоколу встановлено, на пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився під відео фіксацію. Водію було роз`яснено права, передбачені ст. 68 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 266, 266-1 КУпАП та Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Закону України «Про дорожній рух» у їх невід`ємному зв`язку, а також те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 в час вчинення правопорушення виконував бойове завдання або безпосередні посадові обов`язки поза межами військової частини з використанням цивільного транспортного засобу, суд приходить до висновку про належне та правильне дотримання працівниками поліції вимог чинного КУпАП та вважає їх дії щодо складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 законними. Натомість суд вважає твердження ОСОБА_1 та захисника про те, що огляд військовослужбовців, які керують транспортними засобами має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП суб`єктивними та безпідставними.

Суд зазначає, що об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАПє суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Чинним законодавством не передбачено виключень для військовослужбовців щодо їх обов`язку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до п. 2.5 ПДР України, і вони, як і всі особи, що керують транспортними засобами на території України зобов`язані дотримуватися ПДР.

З відеозаписів, долучених працівниками поліції до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 на місці події не зазначав, що діє в стані крайньої необхідності та не повідомляв поліцейських про те, що прямує до місця призначення для виконання бойового завдання. Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості вказати, що він діє в стані крайньої необхідності під час спілкування з працівниками поліції або зазначити про таке в протоколі про адміністративне правопорушення, однак останній таким правом не скористався.

Суд звертає увагу, що захисником ОСОБА_1 – адвокатом Нечитайло М.О. до Департаменту патрульної поліції подана скарга на дії працівників поліції, проте відповіддю начальника Управління патрульної поліції в Харківській області від 05.05.2026 встановлено відсутність підстав для призначення службового розслідування. Таким чином на теперішній час незаконність дій інспекторів при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Допитаний в судовому засіданні інспектор 1 взводу 1 роти 3 батальону УПП в Харківській області старший лейтенант поліції Середа І.В. пояснив, що авто під керуванням ОСОБА_1 було зупинено з причин непрацювання габаритних вогнів, тобто причина зупинки була правомірною, окрім того водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що останній погодився лише з працівником ВСП та командиром, також йому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився.

ОСОБА_1 повідомив, що є військовослужбовцем, просив викликати ВСП, проте залучення працівників ВСП не є обов`язковим.

Відповідно до п. п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 9901/159/19 водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст.251 КУпАП, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 615928 від 15.03.2026, у якому зафіксовані, в тому числі і виявлені, ознаки наркотичного сп`яніння, переглянутими судом відеозаписами зі службової бодікамери, які долучені до матеріалів адміністративної справи, на яких зафіксовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 від проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння, запропонованого працівником поліції, відмовився.

Твердження захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, є безпідставними, оскільки винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується саме сукупністю доказів наявних в матеріалах справи, а не лише взятим окремо доказом.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу судом не виявлено та ОСОБА_1 до суду не надано.

Окрім того, суд звертає увагу, що надані захисником до суду пояснення взагалі протирічать та не узгоджуються із дослідженим судом відеозаписом, долученим працівниками поліції до матеріалів справи та з поясненнями самого ОСОБА_1 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 на місці події відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Щодо клопотання захисника про повернення матеріалів адміністративної справи для доопрацювання до УПП ДПП у Харківській області, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 278 КУпАП суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень п. 24 ППВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» Верховний Суд України визнав правильною практику тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Аналіз викладених положень свідчить, що повернення матеріалів справи про адміністративне правопорушення на доопрацювання є одним з елементів підготовки уповноваженого органу до розгляду такої справи, що спрямовано на створення умов для здійснення безперешкодного, повного, всебічного провадження у справі. При цьому викладені нормативні приписи дають можливість констатувати, що повернення матеріалів справи є правом, а не обов`язком уповноваженого органу, що свідчить про те, що лише суттєві недоліки складених матеріалів можуть бути перешкодою для проведення розгляду. У зв`язку з цим уповноважений орган повинен виважено підходити до питання повернення матеріалів справи на доопрацювання, зважаючи на те чи можуть певні недоліки бути усунуті під час самого розгляду і чи є вони істотною перешкодою для проведення такого розгляду.

Одночасно з цим орган влади (посадова особа), що уповноважені на розгляд справи про адміністративне правопорушення, під час підготовки справи до розгляду не повинен зводити перевірку правильності складання адміністративних матеріалів до оцінки і дослідження доказів, обставин і фактів, що здійснюється безпосередньо під час судового розгляду відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.

Крім того, суд звертає увагу, що процедура повернення матеріалів справи про адміністративне правопорушення для здійснення належного оформлення передбачає вимогу суду до органу влади (посадової особи), які здійснювали складання протоколу про адміністративне правопорушення, усунути виявлені недоліки. З огляду на це при вирішенні питання про повернення матеріалів справи на доопрацювання суд повинен також зважати на те, що певні недоліки в оформленні матеріалів справи та обставини, що мали місце при складанні адміністративного матеріалу, можуть свідчити про порушення вимог чинного законодавства та бути предметом оцінки суду під час судового розгляду, однак не можуть бути усунуті в порядку повернення справи на доопрацювання. Так само за допомогою повернення справи на доопрацювання не можуть збиратися нові докази, виправлятися недоліки та порушення, які за своїм характером, не можуть бути усунуті в такий спосіб та відповідно оцінюються судом в остаточному судовому рішенні.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 15.03.2026, місцем вчинення правопорушення вказано: м. Харків, вул. Коцюбинського, б. 24/26. Однак з рапорту інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальону УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Середи І. вбачається, що під час оформлення матеріалу, інспектором допущена описка в зазначенні місця вчинення правопорушення та інспектор просить вважати вірним адресу – АДРЕСА_2 .

Суд враховує, що рапорт поліцейського за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, хоча рапорт і не є окремим доказом, проте вказаний документ містить інформацію, яка повністю узгоджується з іншими доказами по справі та не суперечить їх змісту.

Твердження захисника про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як відеофіксація не здійснювалася безперервно, що суперечить Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, згідно п. 5 розділу II якої, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, - не є переконливим, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

По-перше, до матеріалів справи додано відеозапис, на якому відображаються події щодо зупинки автомобіля ОСОБА_1 , його поведінки та проходження огляду, чого цілком достатньо для прийняття судового рішення.

По-друге, ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 6 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 7 листопада 2015 року, не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення повного відеозапису з моменту зупинки.

Так згідно п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 6 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 7 листопада 2015 року, згідно п. 1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Поліцейським долучено до протоколу необхідні фрагменти відеофайлів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Також, суд звертає увагу на те, що наявний у справі відеозапис не має ознак монтування, містить фіксацію обставин, які мають значення для справи, на ньому об`єктивно та послідовно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у його вчиненні.

Відеозапис здійснено працівниками поліції на підставі п. 1ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення. Вказаний відеозапис має високу інформативність, безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і береться судом до уваги, оскільки, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, підстави для повернення складеного матеріалу справи про адміністративне правопорушення на доопрацювання та визнання доказів недопустими - відсутні.

Жодних недоліків, що є підставою для повернення матеріалів справи на дооформлення, у складеному матеріалі судом не виявлено.

Щодо доводів заисника про те, що направлення на огляд водія у медичному закладі старого зразку, слід зазначити, що не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки його наявність чи навіть відсутність в матеріалах справи не впливає на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського.

Суд акцентує увагу, що за своїм правовим значенням направлення на огляд є лише правовою підставою для проведення огляду лікарем медичного закладу, та його вручення лікарю передбачено у випадку фактичного проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння (у даному випадку).

Відповідно до п. п. 67, 68 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 9901/159/19 водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Дотримання водієм транспортного засобу процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівників поліції є його обов`язком.

Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмови особи, що притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Натомість, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що знайшло своє підтвердження у неспростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи.

Разом з цим суд вважає належним зазначити, що приписи статей 130 та 266 КУпАП в їх невід`ємному взаємозв`язку встановлюють відповідальність за відмову від проходження огляду яка настає у випадку відмови водія від будь-якого, визначеного законом порядку, та запропонованого (в разі наявності підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням проведення його порядку.

При цьому, суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, ОСОБА_1 скористався процесуальною можливістю та звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі, проте йому було відмовлено у ініціюванні службового розслідування (ст. 267 КУпАП). Також ОСОБА_1 або його захисником не надано відомостей про те, що він звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції.

Таким чином, невизнання ОСОБА_1 своєї вини жодним чином не підтверджене, спростовується вищенаведеним і розцінюються як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене, разом з тим надано достатньо доказів в підтвердження вчинення порушення за ч.1 ст.130 КУпАП та вини у цьому ОСОБА_1 , підстав сумніватися в їх достатності та достовірності немає.

Щодо клопотання захисника про застосування за аналогією закону ст. 69 Кримінального Кодексу України і не призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік суд зазначає таке.

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 на посаді механіка. На підставі Розпорядження начальника штабу - заступника командира ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 було відкомандировано на курси інструкторів базового рівня в період з 21.03.2026 по 06.05.2026 на території Республіки Польща. Після проходження навчання ОСОБА_1 буде займатись відбором новобранців з навчальних центрів після БЗВП та займатись вузькопрофільною підготовкою у використанні і застосуванню технологій та безпілотних систем в умовах війни. В майбутньому бригада ОСОБА_2 планує зробити власний навчальний центр з підготовки БЗВП і власне по темі СБС, так як в навчальних центрах БЗВП не задовільне і люди не підготовлені повноцінно, це інформація з загального доступу з інтерв`ю командира бригади Ахілес. Від якості виконання нашої/моєї (інструкторської) роботи буде залежати як якість обороноздатності держави так і власне самого міста Харкова і обл, так як Ахілес від 22 -го року знаходиться на захисті всіх рубежів Харківської обл та власне життя та здоров`я самих військово службовців які доєдналися та доєнаються до підрозділу. Позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на один рік фактично паралізує не тільки його особисту військову службу, але й решти військовослужбовців, оскільки без права керування транспортним засобом ОСОБА_1 буде позбавлений можливості виконувати безпосередні свої службові військові обов`язки. Позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на один рік фактично паралізує можливість виконання ОСОБА_1 конституційного обов`язку із захисту Батьківщини згідно вимог ст. 65 Конституції України, тому з урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, також враховуючи довідку військової частини НОМЕР_3 та службову характеристику, захисник просить суд застосувати аналогію закону, а саме ст. 69 КК України щодо ненакладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Так, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з цим, за змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищевказаної норми закону убачається, що санкція ч. 1ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому, у даному конкретному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17.03.2021 року, визнання такого правопорушення малозначним та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст. 22 КУпАП).

При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки.

У даному конкретному випадку, з огляду на положенняст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 , суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, також вважаю за потрібне звернути увагу на наступне рішення.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Крім того, суд бере до уваги правові висновки, що містяться в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з яких вбачається, що судам необхідно враховувати, що КпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.

При цьому нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового, а посилання захисника на можливість застосування аналогії закону, а саме положень ст. 69 КК України суперечить положенням ч. 4 ст. 3 КК України, відповідно до якої застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, учасником бойових дій та за місцем служби характеризується виключно позитивно, не можуть слугувати підставою для задоволення клопотання з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.

Окрім того, суд зауважує, що з клопотання захисника незрозуміло яким чином позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на один рік фактично паралізує не тільки його особисту військову службу, але значно послабить здійснення обороноздатності його підрозділу, оскільки він буде позбавлений можливості виконувати безпосередні військові обов`язки та бойові розпорядження на лінії бойового зіткнення, здійснювали постійне переміщення лінією фронту з метою виконання бойових розпоряджень.

Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Вчинення діяння, яке кваліфікуються в національному законодавстві за статтями130 КУпАП, є найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Водій ОСОБА_1 , вчиняючи адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, повинен був розуміти, що таким чином поставив у небезпеку кожного потенційного учасника дорожнього руху, а також інших людей, які могли перебувати поряд з проїжджою частиною по напрямку руху його автомобіля.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Положення ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд дійшов висновку, що дії поліції відповідають вимогам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» в частині подяку встановлення у водія ознак сп`яніння.

При таких обставинах, вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст.ст. 34-35 КУпАП, судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність накладення на адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

При цьому, з урахуванням суті справи, що є предметом судового розгляду, а також висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.02.2022 по справі №560/4971/21, від 11.12.2023 по справі №320/14700/21, від 05.09.2023 по справі №380/1139/23 та інших, військовослужбовець не підлягає звільненню від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір в сумі 665 грн. 6 0коп. в дохід держави.

На підставі викладеного, ч.1 ст.130 КУпАП, керуючись ст. ст.40-1,33,36,279,280,283,284 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 ( сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя В.Г. Пашнєв