Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №642/3751/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/3751/26

Провадження № 3/642/829/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2026 року м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності, який надійшов до суду з Управління патрульної поліції ДПП в Харківській області у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

15.05.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова надійшли адміністративні матеріали із Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №659709 від 07 травня 2026 року, 07.05.2026 о 16 год. 06 хв. в м. Харків, по вул. Велика Панасівська, 56, водій ОСОБА_1 керував електровелосипедом Bengshi без днз з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме – поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД в м.Харкові по вул.Ахієзерів, 18А, відмовився у встановленому законом порядку.

Діями ОСОБА_1 порушено вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №659709 від 07 травня 2026 року.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання з`явився, свою вину не визнав, пояснив, що 07.05.2026 близько 16-15 год. його було зупинено працівниками патрульної поліції по вул. В. Панасівська, 56 під час слідування в напрямку дому з місця роботи. На відповідні відеоносії працівників екіпажу патрульної поліції взагалі не зафіксований момент зупинки, та не встановлено знаходження за кермом будь-якого транспортного засобу та відповідно не надано даних відомостей і доказів до суду. Працівники патрульної поліції не повідомляли в чому саме була причина зупинки в розумінні положень ст. ст. 32, 35 Закону України «Про національну поліцію», а у ході спілкування одразу почали звинувачувати його у начебто керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння без будь-яких на те встановлених підстав та за відсутності передбачених законодавством критеріїв, що грубо порушує вимоги Закону України «Про національну поліцію».

На самому початку одного з двох доданих до матеріалів справи відеозаписів з найменуванням «export-5w8v8» (з 9 секунди) співробітники поліції не в змозі визначитись, який саме стан сп`яніння мені інкримінувати розпитуючи спочатку про вжиття алкогольних напоїв, а надалі натякаючи на вживання наркотичних препаратів. Надалі останні почали здійснювати морально-психологічний тиск, спонукаючи його до зізнань у керуванні транспортним засобом у нетверезому стані, до визнання вини або до відмови від проходження медичного освідування не повідомляючи наслідків такої відмови.

Крім того, зазначив, що на доданому до матеріалів справи наведеному основному відеозаписі (з 1 хв. 36 сек.) один з патрульних поліцейських пропонує прослідувати одразу до медичного закладу задля проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, в той час як на місці зупинки проведення огляду на стан сп`яніння йому запропоновано не було.

ОСОБА_1 пояснив, що від вказаної поведінки працівників поліції він почувався цілком розгубленим, не розумів, що вимагається, як себе поводити та якими правами і можливостями він наділений, через що вимушений був відмовитись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння саме в запропоновано медичному закладі на вул. Ахієзерів, 18, місцерозташування якого озвучено поліцейськими та який відповідно знаходиться в іншій частині міста далеко від місця зупинки, що додатково спантеличило.

У подальшому окремі присутні патрульні поліцейські складали якісь матеріали, з яких він наприкінці дізнався про складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При чому, змісту вказаних матеріалів йому не доводилось, останні складались біля службового транспортного засобу патрульної поліції без його активного залучення. На доданому до матеріалів справи основному відеозаписі (з 2 хвилини 53 секунди) він чітко пояснив, що йому невідомі права, не зрозуміло в чому його звинувачують та повторно (з 8 хвилини) заявив про нерозуміння обставин, які відбуваються.

У той же час один з поліцейських повідомив, що вказаний протокол стосується начебто відмови лише від проведення якогось формального огляду повідомивши, що він можу не очікувати ані повного складення протоколу, ані з`являтись в суді по розгляду справи і тому подібних процесуальних процедур. Фрагмент вказаних обставин маніпулювання з дійсним змістом протоколу працівником патрульної поліції зафіксовані на основному з двох відеозаписів (з 3 хвилини відеозапису), доданих до матеріалів справи, з якого вочевидь прослідковується намагання ввести його в оману з приводу дійсних обставин події.

Також звернув увагу, що співробітники патрульної поліції не відсторонювали його від керування транспортним засобом, що додатково свідчить про грубе порушення процедури складання матеріалів за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУПАП.

Зазначив, що один примірник вищезазначеного протоколу взагалі не містить його підписів, у пункті 6 вказано власника транспорту на ім`я « ОСОБА_2 », у той час як така особа йому не відома та не є власником будь-яких моїх речей, а пункт 10 про реквізити технічного засобу відеозапису не заповнений. Хоча відповідно до висновків Верховного Суду (постанови від 15.11.2018 року по справі №524/5536/17, від 13.02.2020 року по справі №524/9716/16-а) у відповідному рішенні про порушення ПДР обов`язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого було здійснено фото чи відеозапис порушення.

Окрім того, як зазначає ОСОБА_1 про наявність вказаних в протоколі ознак наркотичного сп`яніння представники екіпажу патрульної поліції взагалі йому не повідомляли.

Зазначення у протоколі про порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 не конкретизовано, а лише перелічено зміст даного пункту, чим навіть не завершено синтаксичним реченням, що не формує логічно-орфографічного розуміння.

Також, вказує на те, що рапорт працівників поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 просив також звернути увагу, що через своєрідні умови праці на промисловому підприємстві за своїми функціональними обов`язками він виконую високоточну роботу з обробки металів з використанням промислового обладнання, яка вимагає детальної старанності та чіткості в зв`язку зі специфікою виготовленої продукції.

За місцем роботи він характеризується позитивно, робочий час займає проміжок з 7-00 год. ранку до 16-00 год. вечора, що формує окреме напруження та цілком виключає можливість знаходження у щонайменшому стані будь-якого сп`яніння.

Вказані порушення на думку захисника свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та є підставою для закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис з нагрудного реєстратора поліцейського, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17грудня 2008 року за №1103 (далі Порядок).

Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

При цьому, ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п.4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735).

За такого наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння.

Як ст.266 КУпАП, так і Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачають проведення огляду на стан сп`яніння як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і лікарем у визначеному закладі охорони здоров`я.

Проте, Інструкція, яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп`яніння.

Так, згідно пункту12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пункт 4 Розділу І Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п.3 Розділу І Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп`яніння.

А відповідно до положень п.7 Розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп`яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов`язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп`яніння та проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Діями ОСОБА_1 порушено вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 659709 від 07.05.2026.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених судом. Зокрема відомостями із:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 659709 від 07.05.2026;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.05.2026, згідно якого в результаті огляду проведеного уповноваженою собою патрульної служби виявлені ознаки наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, неприродна блідість; ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі КНП ХОР ОНД відмовився;

- рапорту, згідно якого, 07.05.2026 під час несення служби у складі екіпажу 3052 за адресою вул. Велика Панасівська 56 в м. Харків, було зупинено електровелосипед Bengshi без днз під керуванням ОСОБА_1 на підставі п.5 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію України». Під час спілкування у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме – поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД в м.Харкові по вул.Ахієзерів, 18А, відмовився. На водія складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія відсторонено від керування ТЗ;

- відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, що додані на диску до протоколу про адміністративне правопорушення від 07.05.2026.

Згідно облікових даних ІПНП ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами справи.

Так, матеріали справи містять належні та допустимі докази сукупності наступних обставин:

- керування особою транспортним засобом у конкретний час і місці (16 год. 05 хв. 28 с. – 16 год. 06 хв. 10с.);

- вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану наркотичного сп`яніння;

- наявність відмови особи, як водія транспортного засобу, пройти відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан такого сп`яніння.

Так, з відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили електровелосипед Bengshi без днз під керуванням ОСОБА_1 на підставі п.5 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію України» та через відсутність у водія шолома (16 год. 30 хв. 46с.).

Під час перевірки документів та спілкування з водієм у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (16 год. 13 хв. 23 с.). Після чого, поліцейським неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД (16 год. 12 хв. 53 с., 16 год. 14 хв. 37 с.), на що останній відмовився (16 год. 14 хв. 39с.).

Також, ОСОБА_1 роз`яснено процедуру та порядок проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД в м.Харкові по вул.Ахієзерів, 18А, (16 год. 13 хв. 40с.) наслідки відмови від проходження огляду (16 год. 14 хв. 20с.), повідомлено, що за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Окрім того, суддя зазначає, що працівниками поліції роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (16 год. 14 хв. 41с.) та ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, відсторонено його від керування транспортним засобом, що відображено на відеозаписі події.

Посилання ОСОБА_1 на те, що на відповідні відеоносії працівників екіпажу патрульної поліції взагалі не зафіксований момент зупинки, та не встановлено знаходження за кермом будь-якого транспортного засобу та відповідно не надано даних відомостей і доказів до суду є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Жодних доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 не керував електровелосипедом суду не надано.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за цією статтею Кодексу не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

На відеозаписі подій від 07.05.2026 долученого до матеріалів справи зафіксовано рух 16 год. 05 хв. 28 с. – 16 год. 06 хв. 10с..

Зокрема, з відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №659709 від 07.05.2026 вбачається, що у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не зазначав будь-яких зауважень, у тому числі те, що він 07.05.2026 о 16 год. 06 хв. не керував транспортним засобом електровелосипедом Bengshi без днз.

При цьому, суд враховує відомості долучених до справи відеозаписів з нагрудних камер поліцейських №473208, з яких об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що їде додому з роботи, а на протязі усього спілкування з працівниками поліції, яке тривало більше двадцяти хвилин, ОСОБА_1 не повідомляв поліцейським, що він не керував транспортним засобом електровелосипедом.

З огляду на наведене, твердження ОСОБА_1 про ту обставину, що він не керував електровелосипедом є безпідставним.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції безпідставно його зупинили та не повідомили причини його зупинки, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, працівники поліції зупинили електровелосипед Bengshi без днз під керуванням ОСОБА_1 на підставі п.5 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію України», яким передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі коли необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути, та через відсутність у водія шолома (16 год. 30 хв. 46с.).

Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти транспортні засоби

Посилання ОСОБА_1 на те, що зазначені в протоколі ознаки наркотичного сп`яніння, які нібито були виявлені у нього, ніяким чином працівниками виявлено та були відсутні, суд до уваги не приймає, виходячи з такого.

Згідно п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), якими є порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 Інструкції).

Відповідно до положень п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Отже, з наведених вище норм вбачається, що водій, відносно якого у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів. З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп`яніння, чи відмовиться від цього, поліцейський вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

При цьому слід зазначити, що наявність у водія хоча б одної з ознак сп`яніння зобов`язує працівника поліції розпочати визначену законом правову процедуру проведення огляду на стан сп`яніння.

Так, з відеозапису вбачається, що під час перевірки документів та спілкування з водієм у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння про які повідомлено останнього (16 год. 13 хв. 23 с.).

В даному випадку, в працівників поліції були підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння, оскільки останній мав ознаки наркотичного сп`яніння, які зазначені в протоколі, а тому останній виконуючи п. 2.5 ПДР України повинен був на вимогу поліцейських пройти в установленому порядку огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння, однак ОСОБА_1 від вказаного огляду відмовився.

Що стосується посилання ОСОБА_1 на те, що на місці зупинки тз проведення огляду на стан сп`яніння йому запропоновано не було, вважаю за необхідне зазначити таке.

Як ст.266 КУпАП, так і Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачають проведення огляду на стан сп`яніння як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, так і лікарем у визначеному закладі охорони здоров`я.

Проте, Інструкція, яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп`яніння.

Так, згідно пункту12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пункт 4 Розділу І Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п.3 Розділу І Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп`яніння.

А відповідно до положень п.7 Розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп`яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов`язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп`яніння та проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.

Посилання ОСОБА_1 на позицію Верховного суду від 15.11.2018 по справі 524/5536/17, що надані поліцейськими відеозаписи не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки протокол не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено такі відеозаписи не може бути прийнято судом до уваги у цій справі, оскільки вказана позиція стосується саме постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Так, згідно позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, де суд касаційної інстанції зазначив, що «У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення».

Так само і ч.3 ст.283 КУпАП, передбачено, що саме у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, повинно бути заначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.

Вимоги щодо обов`язкового зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення технічного засобу, на який здійснено фіксацію правопорушення ст. 256 КУпАП не передбачено.

При цьому, в протоколі є вказівка про те, що до нього додається з поміж іншого відео 70 маі, бодікамера 473208. Вказаний відеозапис є безперервним, про що свідчать відображені на ньому дата та час проведення зйомки, достатньо інформативним та фіксує повну картину розвитку подій, без будь-яких розривів у часі.

Жодних об`єктивних даних, які б могли свідчити про фальсифікацію відеозапису, судом не встановлено і в запереченнях не наведено.

ОСОБА_1 також зазначає, що у пункті 6 протоколу вказано власника транспорту на ім`я « ОСОБА_2 », у той час як така особа йому не відома та не є власником будь-яких його речей.

Слід зазначити, що у матеріалах справи міститься рапорт поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП капрала поліції Павлюка Т.Р., відповідно до якого 07.05.2026 під час складання матеріалу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 в протоколі ЕПР 1 №659709 помилково було вказано власника електровелосипеду, а саме ОСОБА_1 , просить вважати вірним власника електровелосипеду ОСОБА_1 .

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що рапорт не є доказом у справі, суд зазначає наступне. Рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з цим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці в сукупності з усіма наявними доказами. При цьому, рапорт поліцейського не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Таким чином, твердження останнього про те, що рапорти, які долучені до матеріалів справи, не повинні братися до уваги, на переконання суду, не є слушними.

До того ж, ОСОБА_1 наголошує на здійснення морально-психологічного тиску з боку працівників поліції, спонукання його до зізнань у керуванні транспортним засобом у нетверезому стані, та визнання вини або до відмови від проходження медичного освідування не повідомляючи наслідків такої відмови.

Такі доводи суд відхиляє, оскільки з відеозапису не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо примушення водія до відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_1 роз`яснено процедуру та порядок проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД в м.Харкові по вул.Ахієзерів, 18А, (16 год. 13 хв. 40с.) наслідки відмови від проходження огляду (16 год. 14 хв. 20с.), повідомлено, що за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на те, що йому не було роз`яснено його права передбачені ст. 268 КУпАП, також відхиляються судом, оскільки на відео зафіксовано як поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (16 год. 14 хв. 41с.).

Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №657909 від 07.05.2026 міститься підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки , передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, будь яких зауважень не зазначено.

Твердження про порушення процедури відсторонення від керування жодним чином не спростовує обставини, що підтверджують вину ОСОБА_1 , а такі порушення можуть бути оскаржені поза межами розгляду даної справи у встановленому законом порядку.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 скориставсь своїм процесуальним правом та він подавав заяву до правоохоронних органів, в порядку ст.214 КПК України, щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при зупиненні транспортного засобу, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженими державними особами, але дії цих посадових осіб, що їх складали, ОСОБА_1 не оскаржувались, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому ст.267 КУпАП.

Також ОСОБА_1 не надано відомостей про, що останній звертався до суду в порядку КАСУ на дії керівництва патрульної поліції, пов`язаних із перевіркою скарг щодо незаконних дій працівників поліції, при складанні ними адміністративного матеріалу у цій справі.

Отже, враховуючи вимоги ст.266 КУпАП та відсутність будь-яких скарг і заяв ОСОБА_1 щодо дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу, виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, проведення її огляду на стан сп`яніння, а також складення протоколу про адміністративне правопорушення та інших процесуальних документів, суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування судом доводів ОСОБА_1 щодо незаконності дій працівників поліції.

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Отже, волевиявлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у передбаченому законом порядку було добровільним та усвідомленим.

До того ж, суд звертає увагу, що у водія після роз`яснення поліцейським порядку проходження огляду та можливих наслідків такого огляду, був вибір або пройти огляд у встановленому законом порядку, якщо він вважав, що не має ознак наркотичного сп`яніння, або відмовитися від проходження огляду.

При цьому, мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до п.2.5ПДР правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення складався внаслідок саме відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, належить врахувати, що огляд на стан наркотичного сп`яніння є специфічним медичним оглядом, який може бути проведений лише в спеціальній медичній установі, певними фахівцями.

До того ж, з відеозапису не вбачається будь-яких дій працівників поліції щодо примушення водія до відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Судом не встановлено обставин, які перешкоджали б ОСОБА_1 пройти огляд в медичній установі у встановленому порядку. Крім того, досліджені судом докази не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції до особи правопорушника.

Жодних заперечень з приводу складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 не висловлював. Надати письмові пояснення відмовився. Протокол підписано ОСОБА_1 (16 год. 30 хв. 28 с.). Копію протоколу останній отримав.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023, електричний колісний транспортний засіб – це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб – це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб – це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб – це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб – пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея, електровелосипеда тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

За змістом наведених норм законодавства України електоскутери, електросамокати, гіроскутери, електровелосипеди та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами, а особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом, а тому на водія розповсюджується дія Правил дорожнього руху, в тому числі вимоги п. 2.5 ПДР.

З дослідженого відеозапису з реєстратора службового автомобіля патрульної поліції від 07.05.2026 встановлено, що під час руху стопи ОСОБА_1 знаходяться на педалях велосипеду, без будь-якого механічного руху, а електровелосипед рухається за допомогою електричної тяги.

Таким чином, суд приходить до висновку, в даному випадку транспортний засіб – електровелосипед марки Bengshi без днз приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна, а ОСОБА_1 був особою, яка керувала електричним колісним транспортним засобом та був водієм транспортного засобу у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Реалізувавши своє право керувати тз, ОСОБА_1 тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами справи, в діях останнього є склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно з довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції К.Бикової, ОСОБА_1 згідно облікових даних НАІС ДДАІ, не отримував посвідчення водія.

Суддя враховує, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, зокрема попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.

Відповідно до інформаційного листа Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду №718/0/158-25 від 04.12.2025, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення в ході вирішення питання про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом в тих випадках, коли особа такого права не мала або була його позбавлена, є підстави, з урахуванням статті 30 КУпАП, для застосування підходу аналогічного тому, що був сформований у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у постанові від 4 вересня 2023 року № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23) зауважив, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту або в таких порушеннях, вчинених у стані сп`яніння, незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами тому як створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода.

Враховуючи обставини, встановлені під час судового розгляду, характер вчинених правопорушень, особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, вважаю за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах, встановлених КУпАП.

Вважаю, що дане стягнення буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Керуючись статтями 23, 33, 36, 40-1, частиною третьою статті 130, 245, 251, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить – 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Реквізити для сплати штрафу (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови – ні пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Про сплату штрафу та судового збору в обов`язковому порядку повідомити суд, надавши оригінали квитанцій безпосередньо до суду, або надіславши їх на адресу суду будь-яким сервісом поштового зв`язку, або на електронну адресу суду inbox@ln.hr.court.gov.ua.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу: за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

•подвійний розмір штрафу 34000 грн.

Виконання постанови в частині адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів покласти на Управління патрульної поліції у м.Харкові.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Повний текст постанови складено 16.06.2026.

Суддя А.М. Гримайло