Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №953/7812/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7812/26

н/п 2-о/953/130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Шаренко С.Л.,

при секретарі судового засідання - Мартиненко Т.П.,

за участі заявника - ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи - неповнолітнього ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвоката Загребельного Р.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

УСТАНОВИВ:

15.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей. Під час шлюбу сторони спільно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році ОСОБА_1 разом із неповнолітніми дітьми була вимушена виїхати до Федеративної Республіки Німеччина, де проживала приблизно 2,5 роки.

У період тривалої розлуки сімейні відносини між сторонами почали суттєво погіршуватися. ОСОБА_3 фактично перестав брати участь у вирішенні сімейних питань, не цікавився проблемами дітей, майже припинив нормальне спілкування із членами родини, став проявляти байдужість до сімейних обов`язків. Після повернення ОСОБА_1 разом із дитиною до м. Харкова поведінка ОСОБА_3 стала агресивною та конфліктною. Він почав систематично провокувати конфлікти, дорікати заявниці, вчиняти словесні образи, психологічний тиск, не переймався потребами родини та дітей. 17.04.2025 року ОСОБА_3 зібрав свої речі та залишив місце спільного проживання сторін. Наступного дня, 18.04.2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зустрілися за адресою: АДРЕСА_2 . У зазначеному будинку розташована майстерня, де ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець у сфері пошиву та ремонту одягу. Житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить доньці заявниці від першого шлюбу - ОСОБА_4 . Під час перебування за вказаною адресою приблизно о 12 год. 20 хв. між сторонами виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_3 застосував фізичне насильство щодо ОСОБА_1 та спричинив їй легкі тілесні ушкодження.

Факт спричинення тілесних ушкоджень підтверджується висновком судово-медичного експерта №09/279-С/2025 від 21.04.2025 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на правій руці, які утворилися внаслідок дії тупих твердих предметів та відносяться до легких тілесних ушкоджень. За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження №12025226200000201 від 18.04.2025 року за ч.1 ст. 125 КК України.

Зазначає, що наступним підтвердженим випадком домашнього насильства з боку ОСОБА_3 став епізод, який був предметом розгляду Салтівського районного суду м. Харкова у справі №643/18126/25. За результатами розгляду справи №643/18126/25 постановою Салтівського районного суду м. Харкова від 21.11.2025 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гр. Вказує, що під час судового розгляду ОСОБА_3 фактично визнав свою вину, підтвердив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та просив суд призначити йому покарання у вигляді штрафу. Таким чином, факт вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 був офіційно встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Також, постановою Салтівського районного суду м. Харкова від 07.01.2026 року у справі №643/22612/25 ОСОБА_3 знов було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, а саме у повторному протягом року вчиненні домашнього насильства після застосування до нього адміністративного стягнення. За результатами розгляду справи суд призначив ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 гр.

Крім того зазначає, що 30.01.2026 року ОСОБА_3 було вручено обвинувальний акт у кримінальній справі за ст. 126-1 КК України. На сьогодні кримінальна справа № 643/1737/26 слухається в Салтівському районному суді м. Харкова.

Зазначає, що наступний епізод домашнього насильства з боку ОСОБА_3 встановлений постановою Київського районного суду м. Харкова від 20 травня 2026 року у справі №953/3403/26. Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1360 гр.

Також, постановою Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2026 року у справі №953/3042/26 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.

Зазначає, що факт домашнього насильства, вчиненого ОСОБА_3 не лише щодо заявниці, а й щодо їхнього малолітнього сина, підтверджений окремим судовим рішенням, яке набрало законної сили та є ще одним доказом систематичності насильницької поведінки кривдника. Вказані обставини свідчать про наявність високих ризиків продовження домашнього насильства та необхідність судового захисту потерпілої шляхом встановлення заборон, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Вказує, що навіть за наявності 4 протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності, 4 заборонних приписів, 4 постанов суду про притягнення його до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 продовжує вчиняти дії, які визнаються домашнім насильством.

Отже, наявні у справі докази свідчать не про окремі побутові конфлікти між подружжям, а про тривалу та систематичну модель насильницької поведінки ОСОБА_3 , яка становить реальну загрозу для безпеки заявниці та їхнього неповнолітнього сина. Заявниці також на сьогодні стало відомо, що після того, як ОСОБА_3 отримав черговий терміновий припис на 10 діб з забороною спілкування з заявницею він звернувся до Департаменту реєстрації ХМР з заявою про зняття з реєстрації ОСОБА_1 за адресою її реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 . В цій квартирі були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та їх два сина. Квартира оформлена на ОСОБА_3 , однак була придбана в шлюбі й є сумісною власністю подружжя. Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують високий ризик повторного вчинення домашнього насильства та необхідність застосування судом спеціальних заходів захисту у вигляді обмежень за наявності чотирьох протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності, чотирьох терміново-заборонних приписів.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягала на задоволенні заяви та просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 .

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував стосовно видачі обмежувального приписа стосовно ОСОБА_3 .

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що не бажає спілкуватись з батьком.

Суд, дослідивши матеріали заяви, приходить до наступних висновків.

29.07.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Постановою Салтівського районного суду м. Харкова від 21.11.2025 за фактом вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_1 , ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гр.

Постановою Салтівського районного суду м. Харкова від 07.01.2026 за фактом вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_1 , ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 гр.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 20.05.2026 за фактом вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_1 , ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 гр.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2026 за фактом вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_1 у присутності малолітнього сина, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 гр.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що стосовно ОСОБА_3 виносилось 4-и термінових заборонних приписів із забороною останньому в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 .

Згідно висновку судово-медичного експерта І.В, Дубового №09/279-С/2025 від 21.04.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 завдані наступні тілесні ушкодження: синці на правій руці, які могли виникнути від ударно-здавлюючої дії тупих твердих предметів. По ступеню тяжкості ці тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, в матеріалах справи наявний витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025226200000590 від 29.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, згідно короткого викладу якого, 28.10.2025 до ХРУП №2 надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що 28.10.2025 близько 18.36 за адресою: АДРЕСА_2 її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наніс останній тілесні ушкодження ЖЄО 40813 від 28.10.2025.

Як вбачається з листа керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова 02.02.2026, на адресу Салтівського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025226200000201 від 18.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи - домашнє насильство.

Зі змісту висновку ГО «ЦПД «Конфіденс» від 24.03.2026 вбачається, що психоемоційний стан неповнолітнього ОСОБА_2 характеризується проявами дистресу, пов`язаного з пережитим психотравмуючим досвідом та тривалим стресовим навантаженням. Виявляються підвищена тривожність, емоційна напруга та чутливість до стресу, що є типовими реакціями на складні життєві обставини. Дитина потребує подальшої психологічної підтримки та може розглядатися як така, що зазнала впливу несприятливих факторів середовища та потребує відповідного соціально-психологічного супроводу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону).

Зважаючи на наведені правила Закону видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону).

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановити яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

У постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 756/3859/19 зроблено висновок, що враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2020 у справі № 754/11171/19, тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 тривалого часу зазнавали зі сторони ОСОБА_3 (кривдника) систематичного домашнього насильства психологічного характеру, неодноразово бачили агресивні дії з боку ОСОБА_3 . Вищевказані події вплинули та продовжують впливати на фізичний та моральний стан ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 , внаслідок чого вони страждають від домашнього насильства. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є свідками такого насильства, та від кожної такої протиправної поведінки ОСОБА_3 зазнають серйозного стресу. За вчинення таких дій кривдник вже неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, крім того відносно нього до суду скеровано обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, однак свою поведінку не змінив та продовжує вчиняти аналогічні правопорушення.

Крім того, дитина потребує захисту у передбаченому Законом порядку, оскільки ігнорування кривдником застосованих до нього працівниками поліції та судом заходів впливу, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо дитини дають підстави вважати, що продовження чи повторне вчинення у майбутньому домашнього насильства з боку кривдника є достатньою мірою вірогідним, а відповідні ризики - високими, що може призвести до настання тяжких або особливо тяжких наслідків.

Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявником питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов`язаним із позитивними обов`язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 Конвенції, а також права на життя згідно ст. 2 Конвенції та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно з ст. 8 Конвенції.

Суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для захисту себе та дитини, а саме звернення до правоохоронних органів, - не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці та її дитини.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку наданим у справі доказам у їх сукупності, оцінивши також ризики, які можуть настати у майбутньому, недопущення повторних випадків домашнього насильства, суд дійшов висновку про необхідність видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_3 на строк 3 (три) місяці, оскільки саме такий строк тимчасового обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи буде достатнім, обґрунтованим та легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

Отже, заяву про видачу обмежувального припису слід задовольнити.

Суд вважає, що видача обмежувального припису з визначеними заходами тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього конкретних обов`язків, на строк 3 (три) місяці є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфліктної і потенційно небезпечної ситуації, захисту здоров`я дитини заявниці.

Стосовно вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано суду: копію договору про надання правової допомоги № 25/05/26 від 25.05.2026, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Чеховою О.О.; копію акта наданих послуг №1 до Договору про надання правової допомоги №25/05/26 від 25.05.2026, згідно якого адвокатом надані наступні послуги на загальну суму 8000 гривень: ознайомлення з наданими документами, підготовка заяви до суду про винесення обмежувального припису та додатків до неї, відправка заяви та додатків сторонам та суду; довідку про оплату суми гонорару №00011-2026 від 26.05.2026; платіжну інструкцію №@2PL061289 на суму 8000 гривень; квитанцію за послуги друку та доставки на суму 244, 98 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню та стягненню з ОСОБА_3 суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гр. та витрат пов`язаних із підготовкою копій документів у розмірі 244, 98 гр., в загальному розмірі. 8244, 98 гр.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави. У зв`язку з чим, судовий збір відноситься на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 1, 24, 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", ст. 133, 137, 141, 350 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис, яким вжити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , та покласти на нього такі обов`язки:

-Заборонити перебувати та наближатись ОСОБА_3 до місця проживання заявниці ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на відстань менше 100 метрів;

- Заборонити ОСОБА_3 перебувати та наближатись до місця роботи заявниці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 на відстань менше 100 метрів;

- Заборонити будь-які контакти ОСОБА_3 із заявницею ОСОБА_1 у будь-якій формі, окрім листування поштовим зв`язком;

- Обмежити ОСОБА_3 у спілкуванні з неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності матері - ОСОБА_1 .

Встановити строк обмежувального припису - 3 (три) місяці.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8244, 98 гривень.

Судові витрати по справі, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, у вигляді судового збору, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису кривднику не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Харківське районне управління поліції ГУНП у Харківській області для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік, а також Виконавчий комітет Харківської міської ради.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаренко С.Л.