Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №363/929/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/929/26 Головуючий в суді І інстанції Рукас О.В.

Провадження № 33/824/2750/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Устенка Іллі Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 01 лютого 2026 року близько 16 год 12 хв в с. Лебедівка на дорозі Вишгорорд - Ровжі, 22 км, керуючи транспортним засобом марки «BMW 330xd», д.н.з. НОМЕР_2, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «AUDI Q8», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), тобто вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 28 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати і закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права під час розгляду справи необхідно звертає увагу на наступне:

судом не надано оцінки зміні показань водія транспортного засобу «AUDI Q8», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2, наданих на місці пригоди та у судовому засіданні;

суд не врахував, що саме водій транспортного засобу «AUDI Q8», д.н.з. НОМЕР_1, створив аварійну обстановку для ОСОБА_1;

судом не надано оцінки механізму ДТП та характеру пошкоджень транспортного засобу «BMW 330xd», д.н.з. НОМЕР_2, оскільки пошкодження бокової частини транспортного засобу в районі водійських дверей у вигляді вминання металу ззовні всередину свідчать про наявність тиснучої сили, що виключає висновок про зіткнення передньою частиною транспортного засобу «BMW 330xd»;

за таких обставин саме транспортний засіб «AUDI Q8», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 мав здійснити зіткнення з транспортним засобом «BMW 330xd», д.н.з. НОМЕР_2, а не навпаки;

судом не надано оцінки відеозапису пригоди, а лише зазначено, що транспортний засіб «BMW 330xd», д.н.з. НОМЕР_2, перебував у неконтрольованому заносі, що не підтверджується відеозаписом;

суд не надав оцінки висновку експерта у судовому засіданні, у зв'язку з чим сторона захисту була позбавлена можливості наполягати на проведенні судової автотехнічної експертизи;

суд безпідставно поклав в основу рішення факт визнання вини ОСОБА_1 на місці пригоди без підтвердження цього іншими доказами.

ОСОБА_1 стверджує, що йому не зрозуміло, у чому саме виразилися його дії, які могли призвести до виникнення ДТП, оскільки п. 2.3.б ПДР України не містить конкретних дій чи заборон, які б були порушені ним у конкретній дорожньо-транспортній ситуації.

Наполягає на тому, що в його діях, як водія транспортного засобу «BMW 330xd», д.н.з. НОМЕР_2, відсутні порушення ПДР України, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням ДТП, а тому провадження відносно нього підлягає закриттю.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Устенко І.О. підтримали доводи апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, повно і всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Апеляційним судом встановлено, що вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення ПДР України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Зі змісту сформульованої у ст.124 КУпАП диспозиції слідує, що вона є бланкетною, а тому при кваліфікації слід керуватися законодавчими чи іншими нормативними актами щодо безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв'язку з цим під час розгляду справи вказаної категорії потрібно ретельно з'ясовувати:

1) у чому саме полягали названі у цій статті порушення;

2) які норми правил безпеки дорожнього руху не додержано;

3) чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом наслідками, що настали.

За положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Тобто протокол про адміністративне правопорушення фіксує обставини правопорушення, зазначає хто саме і які норми порушив і якими нормами КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вказане порушення.

Суд першої інстанції у своїй постанові зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам, установленим ст. 256 КУпАП.

Проте із такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з таких підстав.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 580824, складеного щодо ОСОБА_1, останній вчинив правопорушення на 22 км автодороги Вишгород - Ровжі.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталась не на автодорозі, а на кризі Київського водосховища, на яку виїхали автомобілі «BMW 330xd», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіль «AUDI Q8», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Тобто місце ДТП працівниками поліції було зазначено не вірно.

Також суд першої інстанції вважав, що у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані вірно.

З такими висновками суду також не можна погодитись таких підстав.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, порушення ОСОБА_1 ПДР України полягало в тому, що він не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «AUDI Q8», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 2.3.б ПДР України.

Відповідно до п. 2.3.б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Тобто вказаний пункт ПДР України декларує загальний обов'язок водіїв постійно контролювати ситуацію на дорозі, передбачати можливі небезпеки й діяти так, щоб уникнути створення загрози іншим учасникам руху. Це - базова поведінкова норма, яка вимагає уважності, передбачливості та обережності. Порушення цього пункту може мати місце лише тоді, коли встановлено, що водій мав об'єктивну можливість передбачити небезпеку, але не вжив належних заходів для її уникнення (не гальмував, не знизив швидкість, не змінив траєкторію руху тощо).

Отже, не можна кваліфікувати порушення водієм пункту 2.3.б ПДР України без зазначення того, що саме він не зробив, чи зробив і що саме внаслідок цих дій сталась дорожньо-транспортна пригода.

Між тим у протоколі про адміністративне правопорушення працівники поліції вказали на порушення ОСОБА_1 саме вимог п. 2.3.б ПДР України, не конкретизувавши сутність цього порушення та не зробивши висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням цього пункту ПДР України та наслідками у вигляді зіткнення та пошкодження транспортного засобу.

Ця обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції, оскільки працівниками патрульної поліції не було зазначено, які ж конкретні порушення ПДР України вчинив ОСОБА_1 внаслідок своєї неуважності, на яку саме зміну дорожньої обстановки він не відреагував.

Суд першої інстанції у своїй постанові навів докази, які він досліджував в судовому засіданні та навів зміст протоколу. Проте судом взагалі не наведено об'єктивної сторони правопорушення, яку він встановив на підставі досліджених доказів.

Так, судом не встановлено місце вчинення правопорушення, за яких обставин сталась ДТП, чи знаходились обидва автомобілі в русі, чи здійснювали маневрування, розташування автомобілів відносно один одного, які саме дії вчинив ОСОБА_1, які призвели до ДТП, або які дії не вчинив, внаслідок чого сталась ДТП.

Не встановивши цих обставин, суд не міг перевірити відповідність фабули правопорушення, наведеного працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення, дійсним обставинам справи.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

В ході апеляційного розгляду справи не було доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин постанова Вишгородського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року не відповідає вимогам ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб