Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №347/547/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/547/26

Провадження № 2-о/347/79/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокуКосівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Драч Д.С.,

з участю секретаря Атаманюк О.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

04.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту що має юридичне значення, мотивуючи свої вимоги тим, що вона проживає у будинку АДРЕСА_1 . У 2020 році познайомилась з ОСОБА_4 , жителем с. Новоселиця Коломийського району. Постійно контактували по телефону, періодично зустрічалися, проводили спільно час. Через деякий період часу вони зрозуміли, що хочуть спільно жити однією сім`єю постійно. На її пропозицію вони почали спільно проживати однією сім`єю як чоловік і дружина в будинку АДРЕСА_1 09 вересня 2021 року. Власницею будинку є ОСОБА_5 , її мама, як на той час знаходилась за межами України, хоча періодично навідувалася до них. Заявниця повідомила матір про намір жити у вказаному будинку спільно з ОСОБА_4 . Вона погодила наше спільне проживання. Також погодила їх спільне проживання і мама ОСОБА_4 - ОСОБА_3 . Під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюб ні заявниця, ні ОСОБА_4 не перебували в зареєстрованому шлюбі з іншими особами. Свої сімейні відносини офіційно шляхом реєстрації шлюбу вони з ОСОБА_4 на початку вважали не обов`язковими. А потім домовились зареєструвати шлюб перед народженням їх спільної дитини. З самого початку спільного проживання вони разом вели спільне господарство, утримували дрібну худобу, обробляли город, збирали врожаї та робили заготівлю продуктів на зимовий період. ОСОБА_4 працював по найму на заробітках і зароблені кошти передавав на сім`ю. Ці кошти вони використовували на купівлю необхідних продуктів, оплату за газ та світло, також на поточні ремонти в житловому будинку. Разом відзначали свята та дні народжень, їх відвідували їхні друзі та сусіди, а також вони разом ходили як подружжя в гості до знайомих та сусідів. У вересні 2025 року заявниця завагітніла і повідомила про це ОСОБА_4 . Він зрадів і сказав що найближчим часом підуть до ДРАЦСу і зареєструють їхні шлюбні відносини. Однак не склалося - в листопаді 2025 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України. Під час його служби вони постійно підтримували зв`язок телефоном. Останній раз вони спілкувалася з ним по соціальній мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, в двадцятих числах січня 2026 року його мама повідомила що їй прийшло сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_4 зник безвісті під час виконання бойового завдання. Найбільше її непокоїло питання народження та реєстрації їх спільної дитини. На даний час я знаходжусь на шостому місяці вагітності. Питання встановлення юридичного факту спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу впливає на її права як дружини безвісті зниклого військовослужбовця, а також подальших прав їх спільної дитини.

Ухвалою судді від 01.04.2021 року дана заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

Від заінтересованої особи - Міністерства оборони України - надійшли письмові пояснення, у яких представник вважає, що заява недостатньо обгрунтована та не надано належних доказів для встановлення заявленого факту, тому у задоволенні заяви просить відмовити, а розгляд справи проводити без участі представника Міністерства оборони України.

Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засідання пояснила, що вона з ОСОБА_4 проживала в цивільному шлюбі з вересня 2021 року. До цього часу вони протягом року зустрічалися. У шлюбі вони не перебували. Жили вони у будинку її батьків по АДРЕСА_1 . Обоє працювали та мали спільний бюджет. Планували зареєструвати шлюб, спільно робили ремонтні роботи у господарстві за спільні кошти, оплачували комунальні послуги, спільно несли витрати на харчування, ОСОБА_4 займався заготівлею дров, косив господарство, ремонтував - виконував всю чоловічу роботу по господарству. Часто вони їздили в гості до матері ОСОБА_6 і вона приїздила до них, разом гостювали у сусідів. У 2021 році помер її тато, тому рік після цього не можна було одружуватися. З грудня 2021 року вона із ОСОБА_4 були заручені. Почали ремонтні роботи, тому відкладали весілля у зв`язку із недостатністю коштів. Потім почалася війна, тому боялися реєструвати шлюб. Але у листопаді 2025 року ОСОБА_4 мобілізували та до закінчення навчання він пропав без вісти. Вони спілкувались до зникнення ОСОБА_6 лише по відеозв`язку. Останній раз спілкування між ними було 14.01.2026 року. 16.01.2026 року ОСОБА_6 написав ї' повідомлення про те, що їх відправляють на позицію, а 19.01.2026 року до неї зателефонувала мати ОСОБА_6 й повідомила, що їм прийшло повідомлення про зникнення ОСОБА_6 . Зважаючи на те, що вона вагітна з 20.09.2025 року і батьком дитини є ОСОБА_4 та вона бажає оформити батьківство дитини й реалізувати свої права, пов`язані із родинними відносинами з ОСОБА_4 - просить заяву задовольнити. Їх дитина була запланована і ОСОБА_4 знав про вагітність.

Заінтересована особа ОСОБА_3 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що вона живе в с.Новоселиця. До 2021 року син ОСОБА_4 проживав із нею, працював. З вересня 2021 року її син ОСОБА_4 проживав з ОСОБА_1 , поки його не мобілізували. У шлюбі вони не перебували. До того часу вона разом були в Польщі, а по приїзду в Україну - почали жити разом у ОСОБА_7 в с.Рожнів. Вона не заперечувала щодо спільного проживання сина із ОСОБА_7 . До неї син рідко приїжджав та допомагав їй по господарству. Вона приїжджала до сина з ОСОБА_7 допомагати та на свята (день народження сина та ОСОБА_7 ) в с.Рожнів та бачила між ними добрі сімейні відносини. Син працював, купляв все необхідне для їх спільного з ОСОБА_7 господарства, вносив кошти в сім`ю із ОСОБА_7 , в тому числі - на комунальні послуги, на продукти, разом вони садили город, тримали птицю. Жили вони добре. Син їй казав, що хоче із ОСОБА_7 дітей та одружитися на ній, але через війну - боялися одружуватися. Про вагітність ОСОБА_7 дізналась від сина, коли він був на передовій. Підтримує заяву.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що вона із ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є друзями. З ОСОБА_7 товаришує з 2019 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали зустрічатися з 2020 року, а у вересні 2021 року почали разом проживати в с.Рожнів у мами ОСОБА_7 , разом хотіли жити і розписатися, але ОСОБА_6 листопаді 2025 року мобілізували. Вона із ними постійно спілкувалася та проводили разом час. ОСОБА_6 заробляв кошти та давав ОСОБА_7 . Вони планували добудувати баню в господарстві ОСОБА_7 , огорожу, паркан побудували, зробили ремонт. Про вагітність ОСОБА_7 вона дізналася від ОСОБА_7 , але здогадувалася про це раніше. ОСОБА_6 хотів дитину. Не реєстрували шлюб, бо боялися, але після мобілізації вони хотіли зареєструвати шлюб.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона є мамою ОСОБА_1 . ОСОБА_4 мав бути її зятем. У 2020 році її дочка ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зустрічалися, переписувалися, разом були за кордоном, а у 2021 році після дня народження ОСОБА_7 заявили, що будуть жити разом і почали разом жити у її будинку, поки його не мобілізували. Вона не заперечувала щодо спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 однією сім`єю у її хаті. ОСОБА_6 заробляв і кошти спрямовував у їхнє господарство - робив каналізацію, будував баню, доглядав за господарством, садив квіти, доглядав за птицею, давав кошти на комунальні послуги і матеріали на ремонт, який сам здійснював; у ОСОБА_6 із ОСОБА_7 були спільні кошти і вони планували вінчатися, але помер батько ОСОБА_7 , тому відтермінували одруження. Сама вона переважно була за кордоном, приїжджала у відпустку і спостерігала між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 добрі сімейні відносини. ОСОБА_6 звертався до неї «мамуля». Вони спілкувалася із «свахою» - мамою ОСОБА_6 . Вони спільно святкували дні народження і релігійні свята. Коли почалася війна - боялися одружуватися. Коли ОСОБА_10 пропав після мобілізації вона 17.01.2026 року дізналася від ОСОБА_7 про її вагітність від ОСОБА_6 .

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований в с.Новоселиця Снятинського району Івано-Франківської області, але фактично проживав в житловому будинку в АДРЕСА_1 в громадянському шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2021 року, що підтверджується, зокрема, копією довідки №102/2.2.-03 від 20.01.2026 року Рожнівської сільської ради (а.с.8), Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №14/08-09 від 20.01.2026 року (а.с.9-10).

Копією сповіщення сім`ї №232 від 19.01.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 було повідомлено ОСОБА_3 про зникнення без вісти її сина ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання в умовах бойових дій поблизу населеного пункту Переїзне Бахмутського району Донецької області (а.с.11), що також підтверджується витягом з ЄРО зниклих без вісти за особливих обставин. (а.с.12,13).

Копією довідки №90 від 26.02.2026 року КНП «Косівська ЦРЛ» підтверджується, що ОСОБА_1 має вагітність 21-22 тижні (а.с.14).

На копіях фотокарток (а.с.15,16,17) зображені заявниця із ОСОБА_4 під час святкувань та спілкування по відеозв`язку.

Копією паспорта заявниці (а.с. 21-23) підтверджується. Що остання у шлюбі не перебувала.

Витягом з реєстру територіальної громади від 20.01.2026 року підтверджується місце реєстрації заявниці в АДРЕСА_1 (а.с.24).

Вислухавши пояснення заявника та її представника, свідків, дослідивши письмові пояснення представника Міністерства оборони України та письмові докази, суд, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків:

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень вищевказаної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі N 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19).

За приписами ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Положеннями ч. 1 ст. 3 СК України, передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом». Законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, що зазначено у ст. 74 СК України.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 за № 5-рп/99 визначено таку обов`язкову ознаку поняття «член сім`ї», як ведення спільного господарства. Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сімї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі № 369/16486/18.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII, дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Частиною 1 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ст. 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII, у випадках, зазначених у п. п. 1 - 3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, зокрема жінка, з якою загибла особа проживала однією сімєю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; а також діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблого та народжені після його смерті.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявник, безпосередньо впливає на її права та не може бути встановлений у позасудовому порядку.

На підставі сукупності доказів судом встановлено у розумінні вище наведених норм факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з вересня 2021 року до часу його мобілізації та зникнення без вісти - 17.01.2026 року. З твердженнями матері ОСОБА_4 та інформації, наявній у письмових доказах - заявниця та ОСОБА_4 у іншому шлюбі не перебували, зокрема - під час спільного їх проживання у вказаний період.

Отже вимога щодо встановлення факту проживання по АДРЕСА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з вересня 2021 року до часу мобілізації останнього та зникнення його без вісти - 17.01.2026 року підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 3,21,25,74 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. ч.4 ст.206, 263-265, 268, 293, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значеннязадовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_1 , (який зник безвісті 17 січня 2026 року під час виконання бойового завдання, під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Переїзне Бахмутського району Донецької області) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_2 , як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу в будинку АДРЕСА_1 в період з 09 вересня 2021 року по час зникнення безвісті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 16.06.2026 року.

Суддя: Д.С. Драч