Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №344/18072/24 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18072/24

Провадження № 1-кп/344/439/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Краматорська Донецької облатсі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на даний час утримується в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», що за адресою вул. Городоцька, 20, м. Львів, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше судимого:

- 29.03.2024 року вироком Дніпровського районного суду м.Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 14.05.2026 року вироком Сихівського районного суду м.Львова за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавленням волі на строк 9 років з конфіскацією майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини у великому розмірі, вчинене протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29.03.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі та звільнений від призначеного покарання з випробувальним строком 1 рік, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, у невстановленому місці 09.05.2024 через інтернет-сайт «top24.сс» за грошові кошти в сумі 1500 гри, які він у невстановлений спосіб перерахував на невстановлену платіжну систему, незаконно придбав дев`ять поліетиленових зіп-пакетів із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) та незаконно зберігав при собі без мети збуту.

13 травня 2024 року близько 20 год. до працівників патрульної поліції, які несли службу по вул. Грушевського, 22, у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області підійшов ОСОБА_4 , який повідомив, що має при собі заборонені в обігу речовини. Відповідно до статті 34 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками Національної поліції України проведено поверхневу перевірку, під час якої ОСОБА_4 із правої кишені верхнього одягу добровільно показав ізоляційні згортки чорного кольору із прозорими зіп-пакетами, в середині яких містилась кристалічна речовина синього кольору.

У подальшому, 13.05.2024 у період часу з 21 год. 12 хв. по 21 год. 21 хв. по вул. Грушевського, 22, у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області в ході проведення огляду місця події працівниками поліції слідчо-оперативної групи Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області в ОСОБА_4 , який перебував в стані наркотичного сп`яніння, вилучено один зіп-пакет та вісім ізоляційних згортків чорного кольору, в середині яких знаходились поліетиленові зіп-пакети, із синьою кристалічною речовиною, яка згідно висновку експерта від 23.05.2024, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-пролідин-1-іл-пентан-1-он), у кількості 3,1295 грама, яка відповідно до наказу МОЗ № 188 від 01.08.2000 відноситься до великих розмірів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення, та показав, що в травні 2024 року придбав через інтернет-сайт дев`ять поліетиленових зіп-пакетів із психотропною речовиною PVP для власного споживання. Був зупинений працівниками поліції в м.Івано-Франківську, при собі мав ці зіп-пакети, які видав поліції. На даний час наркотичні засоби та психотропні речовини не вживає. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів у даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч.2 ст.309 КК України як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини у великому розмірі, вчинене протягом року після засудження за ч. 1 ст. 309 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_4 .

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані викликаному вживанням наркотичних засобів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винного, зокрема його вік, те, що обвинувачений раніше судимий, неодружений, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває; щире каяття,як обставину, що пом`якшує покарання та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані викликаному вживанням наркотичних засобів.

Як вбачається з досудової доповіді, дослідивши інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також високий рівень ризику ймовірності вчинення повторного право рушення та середній рівень небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб), орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (в т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для випливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень не можливо здійснювати без цілодобового нагляду в умовах ізоляції.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання на підставі ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців, та з врахуванням ч.4 ст. 70 КК України, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 2 місяці з конфіскацією майна, позицію обвинуваченого, який просив суд суворо його не карати, враховуючи також особу обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч.2 ст.309 КК України у межах санкції вказаної статті.

Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч.3 ст.78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими у статтях 71, 72 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, що містяться в п.п. 25, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків покарання призначається, зокрема, коли засуджена особа до повного відбування покарання вчинила новий злочин. Не відбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням. При застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком.

У відповідності до ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з положень ч.2 ст. 75 та ч.3 ст. 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Кримінальне правопорушення за цим кримінальним провадженням вчинено під час іспитового строку, тривалістю один рік, встановленого йому вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 29 березня 2024 року щодо його засудження за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

Згідно з частиною 1 статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Вбачається, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України, за який суд визнає ОСОБА_4 винуватим у цьому провадженні, останній вчинив до постановлення вироку Сихівського районного суду м.Львова від 14.05.2026 року, а саме 13 травня 2024 року.

Згідно вироку Сихівського районного суду м.Львова від 14.05.2026 року (набрав законної сили 16.06.2026 року), ОСОБА_4 визнано винним у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, в особливо великих розмірах, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавленням волі на строк дев`ять років з конфіскацією майна.

Суд враховує правовий висновок ОП ККС ВС від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17, провадження № 51-8867кмо18, згідно якого при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Тому суд вбачає за доцільне, на підставі частини 4 статті 70 КК України, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань за ч. 2 ст. 309 КК України, призначеного в порядку ст. 71 КК України, та покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 14.05.2026 року, а саме у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить відбувати реально.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, таке покарання на переконання суду буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів; відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.

Цивільний позов відсутній.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався. На досудовому розслідуванні щодо обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який необхідно зарахувати обвинуваченому у строк відбування покарання на підставі ч.7 ст. 72 КК України.

За змістом частини 4 статті 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає за доцільне у строк покарання, призначеного за цим вироком, зарахувати період покарання, відбутого за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 14.05.2026 року, а саме з 09 березня 2026 року і по 16 червня 2026 року .

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370,373, 374,393, ч. 15 ст. 615 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання вигляді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2024 року та остаточно, з урахуванням положень пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України щодо переведення покарань до одного виду, визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного в порядку ст. 71 КК України за цим вироком, та покаранням призначеним за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 14.05.2026 року, - у виді позбавлення волі на строк 9 років 2 місяці з конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 раховувати з моменту проголошення вироку, а саме з 17 червня 2026 року.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з 01.10.2024 по 20.11.2024 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

У строк відбування покарання зарахувати період покарання, відбутого за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 14.05.2026 року, а саме з 09 березня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1893 гривні 20 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертизи.

Речові докази:

- дев`ять полімерних пакетів, в середині яких міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в кількості 3,1295 грама (постанова від 05.06.2024 року)- знищити;

- DVD-R диск (постанова від 15.05.2024 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;

- оптичний диск (постанова від 30.05.2024 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_5