Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №342/366/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/366/26

Провадження № 1-кп/342/129/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городенка матеріали кримінального провадження №12026091150000025 від 19.03.2026 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Поточище Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою освітою, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше несудимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

обвинувачений ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану повторно.

Так, 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та Законом України про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» такий неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України з 05.30 год 03.02.2026 на 90 діб – до 04.05.2026.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України. Крім того, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, в останнє Указом Президентом України строк дії воєнного стану та загальної мобілізації в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року на 90 діб — до 4 травня 2026 року. Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 №114 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду солдата резерву взводу резерву 3 рядового складу роти військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу частини. Згідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил поведінки військовослужбовців; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому. Окрім цього, відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України солдат ОСОБА_5 зобов`язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Проте ОСОБА_5 , у порушення вимог вказаних нормативно-правових актів, став на шлях протиправної діяльності та вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 11.03.2026 близько 10 год 00 хв перебував поблизу адміністративного приміщення КНП «Городенківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Городенківської міської ради, що за адресою: м. Городенка вул. Шептицького 24, де на одній із лавок (виготовлених з дерева) побачив мобільний телефон та у нього виник умисел на вчинення крадіжки даного мобільного телефону. В подальшому, ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав мобільний телефон торгівельної марки «Xiaomi Redmi NOT 14», чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 вартістю 5467 гривень. Після чого ОСОБА_5 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальні збитки на загальну суму 5467,00 гривень.

Таким чином, своїми діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Прокурор у судовому засіданні висловив думку щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та застосувати щодо нього покарання у виді позбавлення волі у виді п`яти років позбавлення волі, стягнути витрати на проведення експертизи, вирішити питання речових доказів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , який відмовився від призначення судом йому захисника, не заперечив щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Вину у вчиненому визнав повністю, вказавши, що погоджується зі всіма обставинами кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті, щиро розкаявся, зазначив, що після участі у бойових діях не зовсім усвідомлював своїх дій. Просив призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, 22.04.2026 подав заяву проводити розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що шкоду йому відшкодовано, претензій до обвинуваченого немає, просив покарання призначити на розсуд суду.

Згідно ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що розгляд справи здійснюється у порядку ч.3 ст.349 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо повного визнання вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, те, що він не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, вислухавши думку прокурора, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв`язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів та матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Суд, вислухавши учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану.

За вчинення злочину, передбаченого санкцією ч.4 ст.185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, про що зазначив Верховний Суду у постанові від 13.08.2020 року у справі № 716/1224/19.

Відповідно до ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Згідно матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 по місцю проживання характеризується посередньо, за місцем військової служби НОМЕР_1 інформація щодо компроментуючих та інших характеристик відсутня, згідно витягів з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.04.2025 №106 та від 21.04.2025 №114 колишній військовослужбовець ОСОБА_5 самовільно залишив частину 31.03.2025, період з 31.03.2025 по 13.04.2025 є періодом самовільного залишення частини та не зараховується до загального стажу військової служби, не перебуває на диспансерному обліку у наркологічному та психіатричному кабінетах Городенківської БЛІЛ, несудимий, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Зокрема, згідно вироку Городенківського районного суду від 11.11.2021 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначення покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановлено іспитовий строк – 1 рік 6 місяців.

Згідно листа начальника Коломийського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області ОСОБА_5 засуджений вироком Городенківського районного суду від 11.11.2021 за ч.3 ст.185 КК України, перебуває на обліку, однак іспитовий строк закінчився 11.05.2023; у поданні про звільнення засудженого ОСОБА_5 від призначеного покарання відмовлено ухвалою Городенківського районного суду від 03.08.2023.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому кримінальному правопорушенні є щире каяття.

Обставини, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відсутні.

Згідно з досудовою доповіддю Коломийського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області ризик повторного вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб середній; орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе, обвинувачений не становить для суспільства небезпеки; доцільно застосувати обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, його наслідки, які не є тяжкими, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, бере до уваги, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, є розлученим, тобто без стійких соціальних зв`язків; пом`якшуючу покарання обставину (щире каяття) та відсутність обтяжуючих обставин, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає конкретні обставини вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, для досягнення мети виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів доцільно призначити обвинуваченому покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

У постанові від 10 червня 2020 року (справа № 161/7253/18) Верховний Суд вказав, що покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Щодо щирого каяття обвинуваченого суд вважає доцільним зауважити, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині,

щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (постанови Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к).

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_5 висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та засудив свою поведінку, що свідчить на користь щирого каяття обвинуваченого.

Водночас, враховуючи особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем ЗСУ, відсутність матеріальних претензій потерпілого, той факт, що завдана кримінальним правопорушенням шкода відшкодована шляхом повернення викраденого майна потерпілому, відсутність тяжких наслідків, спричинених потерпілому злочином, думку потерпілого, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, процесуальну поведінку обвинуваченого, який виявив бажання вести надалі законослухняний спосіб життя, що свідчить про те, що обвинувачений став на шлях виправлення, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, та до обвинуваченого підлягає застосуванню положення ст.75 КК України, що передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладання відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Згідно п.1 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням» від 17 вересня 2020 року №337, командир (начальник) військової частини (установи) є відповідальним за здійснення організації контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до п.4 розділу ІV даного наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням» від 17 вересня 2020 року №337, у разі звільнення військовослужбовця, звільненого від відбування покарання з випробуванням, з військової служби до закінчення іспитового строку командир (начальник) військової частини (установи) через національного оператора поштового зв`язку України надсилає до уповноваженого органу з питань пробації, який територіально знаходиться за місцем постановки військовослужбовця на військовий облік, наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби та його особову справу для здійснення подальшого нагляду. Уповноважений орган з питань пробації, у триденний строк після отримання особової справи військовослужбовця, звільненого від відбування покарання з випробуванням, надсилає письмове повідомлення про її отримання та поставлення військовослужбовця на облік.

Оскільки обвинувачений проходить військову службуу військовій частині НОМЕР_1 , суд вважає за необхідне контроль за його поведінкою у період іспитового строку покласти на командира (начальника) військової частини (установи), в якій обвинувачений проходить або у подальшому проходитиме військову службу, а у разі його звільнення з військової служби до спливу іспитового строку, нагляд за його поведінкою протягом іспитового строку має бути покладений на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Суд вважає, що таке покарання є пропорційним, адекватним, таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_5 злочину і даними про його особу, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення.

Під час судового розгляду до обвинуваченого заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч.4 ст.174 КПК України, відповідно до положень якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи відповідно до ч.2 ст.124 КПК України слід покласти на обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.12, ч.4 ст.185 КК України, ст.ст. 369-371,373-374,394 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України покласти на командира військової частини, нагляд за ОСОБА_5 , в якій останній проходить/проходитиме військову службу, у разі звільнення з військової служби – контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20.03.2026 року на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi NOT 14» чорного кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який 19.03.2026 ОСОБА_8 був добровільно виданий працівникам поліції, власником якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, із забороною на відчуження та розпорядження - до закінчення проведення всіх необхідних слідчих дій та експертиз або його скасування у встановленому КПК України – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/109-26/4052-ТВ від 23.03.2026 у сумі 1782,80 гривень.

Речовий доказ:

- мобільний телефон марки «Xiaomi» модель «Redmi Note 14» чорного кольору, EMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , що передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_7 , залишити у власності останнього.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1