Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №342/1015/25 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1015/25

Провадження № 2/342/101/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гайдич Р.М.,

секретаря судового засідання Пронь Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідача біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є позивачка ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічним батьком спільної із позивачкою дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою. Реєстрація народження дитини здійснена зі слів матері так як відповідач на момент народження дитини пояснював, що має проблеми з попереднім шлюбом та з утриманням народженої в цьому шлюбі дитини, тому, щоби не злити колишню дружину та не провокувати її на аліменти з нього в максимально можливих розмірах, буде краще не реєструвати шлюб з ним та народження спільної дитини. Тобто, між позивачкою та відповідачем шлюб не укладався, вони проживали до 2021 року в т.з. цивільному шлюбі, проте не постійно, бо відповідач половину часу проводив за зареєстрованим його місцем проживання у своїх батьків, тобто вони спільного господарства не вели. Десь до виповнення дитині 9-ти річного віку відповідач інколи інтересувався народженою позивачкою дитиною, робив це непоказово, проте хоча б декілька тисяч гривень на рік на утримання дитини давав. Орієнтовно з 2021 року відповідач спільною із позивачкою дитиною не цікавиться, будь яких коштів на її утримання не дає, тому на разі позивач є єдиним законним представником та опікуном дитини. Відповідач не виконує свої обов`язки щодо матеріального забезпечення дитини добровільно, в той же час до пред`явлення позову до нього про стягнення аліментів на утримання дитини, він не стверджував, що дитина не його, після цього позову відповідач став заперечувати що дитина не його. Оскільки відповідач заперечує своє батьківство щодо дитини, позивач змушена подати до суду позов про визнання батьківства.

В судове засідання позивач не прибула, через канцелярію суду, подала 16.06.2026 заяву в якій просить справу № 342/1015/25 за її позовом до ОСОБА_2 щодо батьківства до дитини продовжити розглядати без її участі в засіданні, позов задовольнити в т.ч. заочним судовим рішенням щодо якого заперечень немає.

Відповідач в судові засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме за зареєстрованим місцем проживання, в тому числі шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на порталі "Судова влада". Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

Передбачених ч.2 статті 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено фактичні обставини.

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 25.06.2012 виконавчим комітетом Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області доводиться, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , актовий запис № 8 від 25.06.2012.

Із копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України від 10.07.2012 за № 00010738892 слідує, що відомості про батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Як вбачається із матеріалів справи та копій витягів з реєстру територіальної громади від 10.07.2023 дитина ОСОБА_3 зареєстрована та проживає біля позивачки за адресою: АДРЕСА_1 .

Із копії ухвали суду Городенківського районного суду від 14.10.2025 по справі № 342/644/25 вбачається, що позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права:

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Положеннями статей 125, 126, 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою.

Так, відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 у свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Відповідно до актового запису про народження № 8 від 25.06.2012 підставою запису відомостей про батька була заява матері про державну реєстрацію народження, відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що Сімейний кодекс України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05, § 34).

Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) виснував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Так, ухвалою суду від 16 грудня 2025 року задоволено клопотання позивача та призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, та на вирішення якої поставлено питання: - чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ? - яка вірогідність батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? (а.с.32-35)

Крім того, вищенаведеною ухвалою суду було зобов`язано, як позивачку ОСОБА_1 забезпечити власну явку та явку дитини: ОСОБА_3 так і відповідача ОСОБА_2 прибути в експертну установу у визначені експертами місце, дату та час для відібрання біологічних зразків та проведення експертного дослідження та роз`яснено положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, відповідно до якої у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів, або іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити в його визнанні.

Копія вищенаведеної ухвали суду від 16.12.2025 року, яка не набрала законної сили, була отримана відповідачем 25.12.2025 року, та яка набрала законної сили. Була отримана 15.01.2026, за його зареєстрованим місцем проживання. (а.с.37,41)

У зв`язку з набранням ухвалою суду від 16.12.2025 законної сили, дана ухвала була надіслана до Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для виконання. (а.с.38)

29.01.2026 до суду надійшло клопотання експерта № СЕ-19/109-26/448-БД від 15.01.2026 про необхідність явки осіб для відбору експериментальних зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи, копію якого направлено сторонам. (а.с.47)

Також, відповідача про клопотання експерта від 15.01.2026, яке поступило до суду 29.01.2026 було повідомлено телефонограмою. (а.с.46)

У зв`язку з неприбуттям відповідача до Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, експертом було повторно заявлено клопотання від 05.02.2026, яке поступило до суду 12.02.2026, про необхідність явки осіб на 02.03.2026 до експертної установи для відбору експериментальних зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи, копію якого направлено сторонам. (а.с.48)

Копію клопотання експерта від 05.02.2026 відповідач отримав 21.02.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням. (а.с.53)

12 березня 2026 року до суду надійшло повідомлення судового експерта про неможливість надання висновку від 05.03.2026 через те, що ОСОБА_2 02.03.2026 року не з`явився до Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для відбору порівняльних зразків. (а.с.54-55)

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Керуючись зазначеною нормою закону, якщо відповідач (ймовірний батько дитини) ухиляється від здачі біологічних матеріалів для проведення експертизи, суд може визнати батьківство такої особи без відповідного висновку експертизи.

Не прибуття відповідача до експертної установи для відбору експериментальних зразків свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини та про його ухилення від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, що дає суду підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України, а саме: визнання ОСОБА_2 батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5), при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За положеннями статті 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Отже, у зв`язку з визнанням батьківства відповідача, суд дійшов висновку про необхідність внесення змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , а саме: в графі батько записати " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ".

Висновки суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

На підставіст.ст. 121, 125, 128, 129 СК України, керуючись ст.ст. 247, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-285, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовільнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Внести зміни до актового запису № 8 від 25 червня 2012 року складеного виконкомом Котиківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: Гайдич Р. М.