Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №338/838/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/838/26

Провадження №2-а/338/11/26

17 червня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

01 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № R545865 від 22 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, а також про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що 22 травня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № R545865, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за те, що він, нібито, не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач із зазначеною постановою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач посилається на те, що оскаржувану постанову винесено з порушенням строків накладення адміністративного стягнення. За доводами позову, із матеріалів справи та відомостей, наявних у застосунку «Резерв+», вбачається, що дата порушення адміністративної справи визначена відповідачем як 31 жовтня 2025 року. Саме з цієї дати, на думку позивача, відповідачу стало відомо про обставини, які він розцінив як адміністративне правопорушення. Отже, останнім днем для накладення адміністративного стягнення було 31 січня 2026 року, однак оскаржувану постанову винесено лише 22 травня 2026 року, тобто після спливу тримісячного строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Також позивач зазначає, що 21 травня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста ним було подано заяву про те, що він не заперечує допущене порушення та погоджується на розгляд справи за його відсутності, однак подання такої заяви не перериває, не поновлює та не продовжує строки притягнення до адміністративної відповідальності, встановлені статтею 38 КУпАП.

Крім того, позивач вказує, що оскаржувана постанова не містить належного опису події адміністративного правопорушення, оскільки в ній не зазначено номер повістки, дату її формування, дату виклику, спосіб вручення, дату вручення, докази вручення, відомості про повернення поштового відправлення або інші фактичні дані, які підтверджували б факт належного оповіщення позивача про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Позивач також зазначає, що його військово-облікові дані були оновлені своєчасно, що підтверджується військово-обліковими документами та відомостями з електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста, в яких прямо зазначено, що дані уточнено вчасно. Відповідачем не зазначено ні в постанові, ні в інших документах справи, які саме персональні дані потребували уточнення, з якою метою здійснювався виклик та чому такі дані не могли бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними реєстрами.

У зв`язку з наведеним позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № R545865 від 22 травня 2026 року, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП, а також стягнути судові витрати.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 червня 2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду та відкрито провадження у справі.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі як співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має статус юридичної особи публічного права.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні, з урахуванням особливостей, визначених статтею 286 КАС України.

Копії ухвали про відкриття провадження у справі направлено учасникам справи у встановленому законом порядку.

У встановлений судом строк відповідачі відзивів на позовну заяву не подали, доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови суду не надали, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду не подали.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що справа належить до категорії справ з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також враховуючи положення статті 286 КАС України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Неподання відповідачами відзиву на позовну заяву та доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови не є самостійною підставою для автоматичного задоволення позову. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, саме на відповідачів як суб`єктів владних повноважень покладено обов`язок довести правомірність оскаржуваного рішення.

Судом встановлено, що 22 травня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № R545865 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено те, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У постанові також зазначено, що вона винесена за наявності поданої особою заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Датою надходження такої заяви вказано 21 травня 2026 року, спосіб надходження - через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи не спливли строки накладення адміністративного стягнення, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, та прийняте у справі рішення.

Отже, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності має містити не формальне посилання на норму закону, а конкретний опис фактичних обставин, які утворюють склад адміністративного правопорушення, а також посилання на докази, на підставі яких посадова особа дійшла висновку про винуватість особи та про можливість накладення адміністративного стягнення у межах строків, визначених законом.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Зазначена норма є бланкетною, а тому для правильного вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, яку саме норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено, в чому конкретно полягало таке порушення, якими доказами воно підтверджується, коли таке порушення було вчинено або виявлено, а також чи дотримано строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В оскаржуваній постанові зазначено загальне посилання на статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Тобто обов`язок особи з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки пов`язується з наявністю належного виклику, здійсненого у визначеному законом порядку, та із зазначенням у повістці конкретних строку і місця прибуття.

Разом з тим оскаржувана постанова не містить відомостей про дату, номер та зміст повістки, за якою позивач нібито мав прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не містить відомостей про конкретні дату, час і місце, куди позивач був викликаний, не містить опису способу вручення або направлення повістки, а також не містить посилання на докази, якими підтверджено факт належного оповіщення позивача.

Матеріали справи не містять особистого підпису позивача про отримання повістки, доказів надсилання повістки засобами поштового зв`язку, доказів вручення такої повістки, доказів відмови позивача від її отримання, акта про відмову від отримання повістки, відеозапису вручення повістки чи відмови від її отримання.

Відсутність у постанові таких відомостей є істотною, оскільки унеможливлює перевірку як факту наявності об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, так і дотримання строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною дев`ятою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, для правомірного накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП посадова особа зобов`язана перевірити та встановити дату вчинення правопорушення, дату його виявлення та дотримання обох граничних строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Судом встановлено, що відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих 26 травня 2026 року, щодо ОСОБА_1 наявні відомості про адміністративну справу № Г3413715 за статтею 210-1 КУпАП, а дата порушення справи визначена як 31 жовтня 2025 року.

З огляду на наведене, а також за відсутності поданих відповідачами доказів іншої дати виявлення адміністративного правопорушення, суд виходить з того, що саме з 31 жовтня 2025 року відповідачу були відомі обставини, які ним у подальшому покладено в основу притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, закінчився 31 січня 2026 року.

Оскаржувану постанову винесено 22 травня 2026 року, тобто після спливу тримісячного строку з дня виявлення адміністративного правопорушення.

Наявність заяви позивача від 21 травня 2026 року про те, що він не оспорює допущене порушення та погоджується на розгляд справи за його відсутності, не спростовує факту закінчення строків накладення адміністративного стягнення, не перериває, не поновлює та не продовжує строки, встановлені статтею 38 КУпАП.

Така заява може мати значення для спрощення процедури розгляду справи та вирішення питання про складення чи нескладення протоколу про адміністративне правопорушення у випадках, передбачених КУпАП, однак не звільняє посадову особу від обов`язку діяти в межах строків притягнення до адміністративної відповідальності та не надає права накладати адміністративне стягнення після закінчення таких строків.

Крім того, подання особою заяви про згоду на розгляд справи за її відсутності не звільняє відповідача від обов`язку встановити наявність події та складу адміністративного правопорушення, перевірити належність і допустимість доказів, а також викласти у постанові конкретні фактичні обставини правопорушення.

Суд також враховує, що відповідно до наданих позивачем розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має відстрочку до 26 червня 2026 року у зв`язку з бронюванням на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зазначених відомостях також вказано, що позивач перебуває на обліку у 1 відділі ІНФОРМАЦІЯ_6 , має постанову ВЛК «придатний», а дата уточнення його даних - 20 травня 2024 року.

Наявність у позивача відстрочки та відомостей про своєчасне уточнення даних сама по собі не звільняє його від обов`язків, пов`язаних із військовим обліком, у тому числі від обов`язку з`явитися за належним викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Разом із тим такі обставини мають значення для повного, всебічного й об`єктивного з`ясування справи, зокрема для оцінки статусу особи, змісту обов`язку, який нібито нею порушено, мети виклику та наявності підстав для адміністративної відповідальності.

Оскаржувана постанова не містить оцінки зазначеним обставинам, не містить відомостей про те, чи перевіряла посадова особа відповідача актуальні дані позивача у відповідних реєстрах, чи враховувала наявність у нього відстрочки та відомості про своєчасне уточнення облікових даних.

Відповідачами також не надано доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_4 мав законні підстави для виклику позивача саме до цього територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням того, що згідно з відомостями «Резерв+» позивач перебуває на обліку у 1 відділі ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Таким чином, суд доходить висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, як цього вимагають статті 245 та 280 КУпАП, а також не було перевірено дотримання строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чи є воно обґрунтованим, добросовісним, розсудливим, пропорційним і прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається саме на відповідача.

Незважаючи на залучення співвідповідача та надання відповідачам строку для подання відзиву, жоден із відповідачів не подав до суду доказів, які б підтверджували факт належного вручення або направлення ОСОБА_1 повістки, факт його обізнаності про конкретні дату, час і місце прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та дотримання строків накладення адміністративного стягнення.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність винесення постанови № R545865 від 22 травня 2026 року.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Оскільки на момент винесення постанови № R545865 від 22 травня 2026 року тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, уже сплив, посадова особа відповідача була зобов`язана закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, а не вирішувати питання про винуватість особи та накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова № R545865 від 22 травня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією про сплату судового збору.

З огляду на задоволення адміністративного позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням того, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , а останній має статус юридичної особи публічного права, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, статтями 7, 38, 210-1, 245, 247, 251, 280, 283 КУпАП, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення — задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R545865 від 22 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 17 червня 2026 року.

Суддя