Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №816/128/17 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

816/128/17 ф ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ справа № 816/128/17 адміністративне провадження № К/9901/10254/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача – Васильєвої І.А., судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (правонаступник Головне управління ДПС у Полтавській області) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (Суддя: Канигіна Т.С.), та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року (Судді: Перцова Т.С., Дюкарєва С.В. ,  Жигилій С.П.), у справі № 816/128/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія «Арія» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, – ВСТАНОВИВ : Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія «Арія» (далі – позивач, ТОВ ВКК «Арія») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.09.2016 р. № 0003551406, яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість у розмірі 145 975,50 грн та № 0003561406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 984,80 грн (та встановлено завищення суми від’ємного значення з ПДВ в розмірі 49  848 грн). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок документального підтвердження реальності господарських операцій по отриманню товарів від контрагентів ТОВ «Система» та послуг від ТОВ «КМЛ Логістик» на виконання укладених договорів, що за доводами позивача доводить правомірність формування податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій та свідчить про неправомірність збільшення податку на додану вартість та зменшення суми від’ємного значення з ПДВ із застосуванням штрафних санкцій (т. 1 а.с. 5-24). Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року позов задоволено (т. 7 а.с. 51-59, т. 8 а.с. 25-37). Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційної скаргою, яку просив суд задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. В доводах касаційної скарги відповідач посилався на зафіксовані актом перевірки порушення, які базуються на недоліках в оформленні первинних документів з ТОВ «Система» (в контексті відсутності додаткових угод до договорів, недоліках товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, а також неможливості ідентифікації товару в цілому) та отриманій податковій інформації від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області відносно контрагента ТОВ «КМЛ Логістик» (про відсутність необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для постачання товарів та надання транспортних послуг), що в сукупності за доводами контролюючого органу свідчить про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Система» та ТОВ «КМЛ Логістик» та доводить правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (т. 8 а.с. 48-52). В надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу позивач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що касаційна скарга не спростовує правильність висновків судів попередніх інстанцій про документальне підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «Система» та ТОВ «КМЛ Логістик» (т. 8 а.с. 87-95). Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками проведеної відповідачем позапланової  невиїзної перевірки ТОВ ВКК «Арія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Система» за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 р., а також з ТОВ «КМЛ Логістик» , ТОВ «Розетка. УА» – за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р., контролюючим органом складено акт перевірки від 29.08.2016 р. № 365/16-01-22-03-13/23560575 , з висновками про порушення позивачем: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України , внаслідок завищення від'ємного значення за червень 2015 року в розмірі 49848,00 грн та заниження податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 97317,00 грн. (у т. ч. за червень 2015 року на суму 30686,00 грн., за липень 2015 року на суму 66631,00 грн.), у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по придбанню товарів, послуг у контрагентів ТОВ "Система" і ТОВ "КМЛ Логістик" (за наслідками господарських операцій, які не мали реального характеру) (т. 1, а.с. 29-44). Судами встановлено, що таких висновків за результатами перевірки відповідач дійшов з огляду на неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем, внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ "Система" і ТОВ "КМЛ Логістик", посилаючись на те, що: 1) надані позивачем на підтвердження транспортування придбаного товару від ТОВ "Система" експрес накладні ТОВ "Нова Пошта" не дають можливості ідентифікувати поставлений товар, його кількість та ціну, пункт навантаження/розвантаження; 2) товарно-транспортні накладні містять недоліки; 3) по окремій господарській операції, яка технологічно не може дробитися на частини (реалізація Шафи 16U з додатковим розподільчим модулем, наборів бірок для маркування), оформлено декілька податкових накладних; 4) невідповідність номенклатури товару, зазначеної у специфікації (додатку № 1) до договору №280514 («система гарантованого живлення Huawei DC - 48V17», «система гарантованого живлення Huawei DC 48/24V17») номенклатурі поставленого товару згідно з наданими до перевірки видатковими накладними. До того ж, відповідач посилався на отриману ним від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову інформацію від 19.02.2016 за № 5115/14-02 щодо ТОВ "КМЛ Логістик" за період декларування ПДВ липень 2015 року, згідно з якою не встановлено наявність у ТОВ "КМЛ Логістик" достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, необхідних для надання ідентифікованих послуг з транспортного перевезення товарів (т. 1 а.с. 39, 41). На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016 року, які є предметом оскарження в даній справі, а саме: -№ 0003551406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145975,50 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 97317,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 48 658,50 грн. (т.1, а.с. 55); -№ 0003561406, яким встановлено завищення суми від’ємного значення з ПДВ в розмірі 49  848 грн та до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4984,80 грн (т.1, а.с. 56). Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій по отриманню товарів від контрагентів ТОВ «Система» та послуг від ТОВ «КМЛ Логістик» на виконання укладених договорів, що за висновками судів свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій і доводить неправомірність збільшення податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав. Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі – ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.   Відповідно до пункту  198.3  статті  198 Податкового кодексу України  податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового     періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.   Пунктом 198.6  статті  198 Податкового кодексу України  встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог  статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами,  передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього  Кодексу.   Згідно з абз. 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.   Так, оцінюючі спірні правовідносини відносно господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Система» та ТОВ «КМЛ Логістик», судами попередніх інстанцій встановлено наступне. 1) Між позивачем (покупець) та ТОВ "Система" (постачальник) укладено договір поставки № 1707 від 17.07.2012 р., згідно з яким постачальник зобов'язується на умовах цього договору у встановлені строки передати у власність, а покупець - прийняти обладнання та сплатити за нього відповідну грошову суму. Пунктом 1.2 договору визначено, що товар поставляється на умовах DDP за адресами, які визначаються у відповідних додатках до договору. У додатках до договору деталізуються асортимент товару, кількість товару, місце призначення, умови поставки, термін (строк) поставки товару (пункт 1.3 договору) (т. 1 а.с. 43-79, 80-81). Протягом дії договору позивачем з ТОВ «Система» було оформлено, зокрема, додатки до договору №71 від 21.05.2015 року, № 72 від 26.05.2015 року, № 73 від 26.05.2015 року, № 74 від 27.05.2015 року, № 76 від 05.06.2015 року, № 77 від 08.06.2015 року, № 78 від 09.06.2015 року, № 79 від 12.06.2015 року (т. 1  а.с. 127, 138, 145, 149, 153, 160, 167, 173). Також, судами встановлено, що між ТОВ «Система» (постачальник) та ТОВ ВКК «Арія» (покупець) укладено договір поставки № 280514 від 28.05.2014 р., у відповідності до якого, постачальник зобов'язується на умовах цього договору у встановлені строки передати у власність, а покупець - прийняти товар (системи гарантованого живлення) та сплатити за нього відповідну грошову суму (т. 1 а.с. 82-91). Протягом строку дії вказаного договору між позивачем та зазначеним постачальником було укладено додатки (додаткові угоди) до договору, зокрема : № 77 від 13.05.2015 року, № 78 від 13.05.2015 року, № 79 від 13.05.2015 року, № 80 від 13.05.2015 року, №81 від 26.05.2015 року, № 82 від 26.05.2015 року (предметом яких є поставка товару «шафа 16U з додатковим розподільчим модулем, системою PSS Huawei ЕТР48400 В6 та кондиціонером, без АКБ»), а предметом додатків (додаткових угод) №№ 81 та 82 є поставка товару «випрямляч струму RectifierModule R4850G2 48/3000 (3kW)» (т. 1 а.с. 82-94, 98, 103, 108, 117, 122; т. 3 а.с. 138). Судами встановлено, що на підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надані судам первинні документи, а саме: рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортну накладну, експрес накладні ТОВ "Нова Пошта", які за висновками судів попередніх інстанцій підтверджують придбання позивачем наборів бірок для маркування , випрамляч струму RectifierModule R4850G2 48/3000 (3kW), шафу 16U з додатк. розподільчим модулем , системою PSS Huawei EPT48400 D6 та кондиціонером, без АКБ (т. 1 а.с. 95-97, 99-102, 104-107, 109-111, 113, 115-116, 118-121, 123-126, 128-137, 139-141, 143-144, 146-148, 150-152, 154-156, 158-159, 161-163, 165-166, 168-170, 172, 174-176, 178-179; т. 3 а.с. 131-133, 135, 137, 145-147, 149, 151, 158-160, 162, 164, 174-176, 178, 180, 187-189, 191, 193, 200-202, 204, 206, 208-210, 212, 214-219, 222-224, 226-227, 230-233, 236-239, 242-243, 246-247; т. 4 а.с. 2-4, 7, 10-13, 16-18, 20-21). Також судами встановлено, що позивачем надані до суду докази оплати придбаних товарів (т. 1 а.с. 112, 114, 142, 157, 164, 171, 177; т. 3 а.с. 134, 136, 148, 150, 161, 163, 177, 179, 190, 192, 203, 205, 211, 213, 220, 225, 228, 234, 240, 245, 248; т.4 а.с. 5, 8, 14, 19, 22), а придбаний товар відвантажено ТОВ "Система" позивачу на підставі товарно-транспортної накладної № 242326 від 08.06.2015 та експрес накладних ТОВ "Нова Пошта" (т. 3 а.с. 72-74). До того ж, з наявного в матеріалах справи договору оренди складського приміщення № 4/12.11.14 від 12.11.2014 (т. 3 а.с. 75-80) судами встановлено, що позивач орендує нежитлове приміщення загальною площею 170 м.кв. за адресою: м. Харьків, вул. Котлова, 106. Отже за висновками судів, відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару, оскільки за умовами договорів поставки № 1707 від 17.07.2012 та № 280514 від 28.05.2014 саме на ТОВ "Система" було покладено обов'язок доставки товарів, що за висновками судів доводить відсутність обов’язку позивача підтвердження витрат на транспортування придбаного товару, проте такі докази надані суду. Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено і те, що товар, придбаний у ТОВ "Система", отримано уповноваженими особами позивача: менеджером з логістики Мисаком С.В., менеджером з постачання Кузем О.В., що підтверджується відповідними наказами про прийняття на роботу зазначених осіб та витягом з журналу реєстрації довіреностей (т. 3 а.с. 107-114). В наведеному контексті судом першої інстанції також зазначено, що необхідність господарських операцій з ТОВ "Система", позивач доводив тим, що основним напрямом діяльності ТОВ ВКК "Арія" є технічне обслуговування, будівельні, монтажні, демонтажні роботи на об'єктах мобільного зв'язку в Полтавській, Харківській, Одеській, Дніпропетровській областях та інших регіонах України на умовах договорів підряду, договорів технічного обслуговування та додаткових угодах. Отже придбаний позивачем товар використано для виконання таких договорів, зокрема, 04.02.2010 позивачем (підрядник) укладено договір генерального підряду на будівництво об'єктів №26281 з ПрАТ "Київстар" (замовник), згідно з яким підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт з будівників об'єктів замовника та/або монтажу БС на вказаних об'єктах (т. 3  а.с. 126-130, 139-144, 153-157, 166-173, 182-186, 195-199). При цьому судом першої інстанції відхилені посилання контролюючого органу в акті перевірки, що по окремій господарській операції, яка технологічно не може дробитися на частини (реалізація Шафи 16U з додатковим розподільчим модулем, наборів бірок для маркування), оформлено декілька податкових накладних, з посиланням на те, що у цих податкових накладних мало місце відображення, зокрема, попередньої оплати частини вартості товару. Крім цього, судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відхилені доводи контролюючого органу про те, що ціна за товар, визначена у додатку 1 до договору (27,80 грн.), є меншою, ніж ціна, зазначена у податкових та видаткових накладних (63,92 грн.), оскільки ціна за конкретну партію товару визначалась не додатком № 1 до договору № 1707 від 17.07.2012 року, а іншими додатками до цього договору, в яких узгоджено зміну ціни і які наявні в матеріалах справи (№71 від 21.05.2015 року, № 72 від 26.05.2015 року, № 73 від 26.05.2015 року, № 74 від 27.05.2015 року, № 76 від 05.06.2015 року, № 77 від 08.06.2015 року, № 78 від 09.06.2015 року, № 79 від 12.06.2015 року), що не спростовано відповідачем. 2) До того ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (довіритель) та ТОВ "КМЛ Логістик" (повірений) укладено договір-доручення № 33 на організацію перевезення вантажів та надання організаційних послуг від 01.12.2014 (т.1 а.с. 180-183), згідно з яким повірений надає послуги по організації перевезення вантажів в міжміських і міжнародних сполученнях посередництвом транспортних послуг, тобто організовує перевезення найманим або власним транспортом за маршрутом, указаним у заявці. Згідно з пунктом 5.2 договору підставою для оплати наданих послуг є оригінал рахунку, акта виконаних робіт та товарно-супровідних документів з відмітками відправника вантажу, перевізника, митних органів (за необхідності) та отримувача вантажу. З акта перевірки судами встановлено, що підставою для визнання господарських операцій позивача з ТОВ "КМЛ Логістики" такими, що не відбулись, стало ненадання на перевірку позивачем товарно-транспортних накладних, на підставі яких контрагент позивача здійснював перевезення вантажів, а також отримана від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкова інформація від 19.02.2016 за № 5115/14-02 щодо ТОВ "КМЛ Логістик" за період декларування ПДВ липень 2015 року (т. 1. а.с. 39), згідно з якою не встановлено наявності у ТОВ "КМЛ Логістик" достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, необхідних для надання ідентифікованих послуг з транспортного перевезення товарів. Однак судами враховано індивідуальну відповідальність платника і встановлено, що на виконання договору-доручення № 33 від 01.12.2014 позивачем надано до суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявок,  товарно-транспортних накладних, платіжних доручень на оплату отриманих послуг (т.1 а. с. 184-250; т.2 а.с. 1-171, т.3 а. с. 51-147, 170-181, 206-209, 211, 215-216, 218-219, 222-223, 226-227, 229-230, 233-234, 237-238; т.5 а.с. 1-8, 41-43, 66-69, 90-95, 118-121, 125-126, 130-132, 134, 137-138, 142-143, 147-148, 152-153, 157-158, 162-163, 166-167, 171-178, 206-209, 213-214, 219, 223-224, 228-229, 233-234, 238-239, 243-244, 248-249; т.6; т.7 а.с. 1-14). При цьому як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ ВКК «Арія» надавались до перевірки товарно-транспортні накладні, однак останні не були враховані при проведенні перевірки, тоді, як акт про відмову у наданні певних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних щодо перевезень, організованих за допомогою ТОВ «КМЛ Логістик», відповідачем при перевірці не складався, як і не складався точний перелік наданих документів із зазначенням їх реквізитів в ході перевірки, у зв’язку з чим судом відхилені посилання відповідача на їх не надання до перевірки. Крім цього, судами прийняті пояснення позивача, що відвантаження товару за допомогою перевізника ТОВ "КМЛ Логістик" на відповідні адреси відбувалось у зв'язку з наданням послуг згідно з рамковим договором про надання послуг eslni005 17838 від 02.04.2015, укладеного між позивачем та ТОВ "Нокіа Солюшнз енд Нетворкс Україна", а також згідно з договором на комплексне технічне обслуговування № Read-2013:375167 від 26.03.2015, укладеного між позивачем та ДП з 100% іноземними інвестиціями "Ерікссон", (т.4 а. с. 92-94, 96-98, 100-103, 105-108, 110, 112-114, 116-119, 121-123,128-130, 133-134, 148-169,183-205, 210, 213-214, 217, 220-221, 224-225, 228, 231-232, 235-236, 239-240; т.5 а.с. 9-40, 44-65, 70-89, 96-117, 122-124, 127-129, 133, 135-136, 139-141, 144-146, 149-151, 154-156, 159-161, 164-165, 168-170, 179-205, 210-212, 215-217, 220-222, 225-227, 230-232, 235-237, 240-242, 245-247, 250; т.6; т.7 а.с. 1-14). Отже, оцінивши вищенаведені докази в сукупності, суди дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ «Система» та ТОВ «КМЛ Логістик», які підтверджують фактичне отримання позивачем придбаних товарів та послуг і їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, що за висновками судів доводить правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками вказаних господарських операцій і свідчить про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі, зокрема, лише податкова інформація щодо контрагентів; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. До того ж, посилання відповідача лише на податкову інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій без оцінки сукупності документів, наданих позивачем є безпідставними, бо фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні вимог процесуального Закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач, врахуючи документальне підтвердження господарських операцій первинними документами, оцінка яким в сукупності була надана судами попередніх інстанцій під час розгляду справи та свідчить про реальність здійснення господарських операцій в цілому. Однак доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про документальне підтвердження реальності господарських операцій і правомірне формування податкового кредиту за їх наслідками, як і не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а лише містять посилання на переоцінку доказів у справі , що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і доводить відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача. Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України. На підставі викладеного, керуючись статтями 341,  345,  349,  350,  355,  356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (правонаступник Головне управління ДПС у Полтавській області), залишити без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 816/128/17, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню. Головуючий суддя:                                                                                   І.А. Васильєва  Судді:                                                                                                                   В.П. Юрченко ����������                                         В.В. Хохуляк