Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №320/14596/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

320/14596/24 ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/14596/24                                                                    П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ 17 червня 2026 року                                                                                            м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н.П. Суддів: Беспалова О.О., Файдюка В.В. За участю секретаря: Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, суддя Кушнова А.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,- У С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.12.2023 №23891/0709 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" суми пені в розмірі 1 197 121,44 грн за порушення вимог валютного законодавства. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» зареєстровано як юридична особа за адресою: 08298, Київська область Бучанський район смт. Коцюбинське, вул. Доківська, б. 14-а, код ЄДРПОУ 16401787. На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82, пункту 69.2 підпункту 69.2-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України ГУ ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним договором поставки від 01.07.2016 № 16/051/pg з компанією Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) за період з 24.02.2023 по 30.10.2023, за результатами якої складено акт перевірки від 06.11.2023 № 23493/10-36-07-09/16401787 (далі – акт перевірки) (т. 1, а/с 13-19). У висновках акта перевірки зафіксовано порушення позивачем частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», в частині порушення граничних строків розрахунку про зовнішньоекономічному договору поставки від 01.07.2016 № 16/051/pg з компанією Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща), в сумі 422 431,35 польських злотих (еквів. 3 505 504,31) грн. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2023 № 23891/0709, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у сумі 1197121, 44 грн (т. 1, а/с 10-12). Не погоджуючись із спірним рішенням, товариством подано скаргу (т. 1, а/с 22-26), за результатами якої рішенням ДПС України від 06.03.2024 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення ГУ ДПС у Київській області без змін (т. 1, а/с 27-30). Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом №2473-VIII, який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства. Згідно із частиною першою статті 13 Закону Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. При цьому частиною п’ятою статті 13 Закону №2473-VIII регламентовано, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Водночас, положення частини шостої та абзацу 1 частини сьомої статті 13 Закону №2473-VIII встановлюють, що у разі у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п’ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин. Таким чином, чинним законодавством України передбачено випадок не застосування фінансової відповідальності у вигляді нарахування пені (зупинення строку нарахування пені) лише у разі виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання контрагентом договору. Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 01.07.2016 між позивачем та Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) було укладено договір № 16/051/pg, згідно з умовами пункту 1.1. якого постачальник виготовляє і продає, а покупець купує і оплачує вироби із полімерних матеріалів, що надалі іменуються „Товари", в асортименті, кількості, по якості і по вартості згідно Специфікацій, узгодженим на кожну окрему партію Товару. Специфікації є невід’ємною частиною даного договору (т. 1, а/с 39-44) (далі – Договір). Відповідно до пункту 4.2. Договору покупець перераховує 100% суми Специфікації шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту митного оформлення Товару на території країни покупця, якщо інше не встановлено в Специфікації. Оплата здійснюється на підставі Інвойсу. 28.12.2021 між позивачем та Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) було підписано Додаток № 4 до Договору, згідно з умовами пунктом 1 якого сторони вирішили змінити в пункті 10.6. договору фразу «до 31.12.2018 р.» на фразу «до 31.12.2025 р.» (т. 1, а/с 45). Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось ані позивачем ані відповідачем, що за Договором обліковується заборгованість Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) перед товариством у сумі 412 431,35 злотих основної заборгованості у зв’язку із неналежним виконанням нею свого обов`язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно з Договором. Суд наголошує, що у сторін відсутній спір щодо встановленого податковим органом факту порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Натомість, виник спір щодо правомірності нарахування контролюючим органом пені за цим фактом на підставі Податкового кодексу України та Закону №2473-VIII, оскільки позивач доводив про відсутність його вини в порушенні цих строків. У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач протиправно проігнорував та заперечив обставини наявності форс-мажорних обставин та надав оцінку відповідним довідкам із перевищенням своїх повноважень. Спростовуючи зазначені доводи скаржника,колегія суддів зазначає таке. Відповідно до підпункту 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі – ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов’язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Наявність/відсутність підстав для нарахування грошового зобов`язання встановлюється під час здійснення заходів податкового контролю шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 ПК України). Відповідно, у разі проведення перевірки контролюючим органом, платник податків має право надати контролюючому органу документи на підтвердження, у даному випадку наявності форс-мажорних обставин, та їх впливу на неможливість виконання договірних зобов`язань контрагентом. Жодним нормативно-правовим актом не обмежено платника податків у наданні контролюючому органу будь-яких документів та письмових пояснень на його розсуд, які повинні бути прийняті та ретельно перевірені. Разом з цим, відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону № 2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5). Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18). Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні». В подальшому до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно). Отже, за загальним правилом експорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). На підтвердження наявності форс-мажорних обставин позивачем, як під час перевірки, так і до суду, надано Сертифікат № 3200-23-2040 про форс-мажорні обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, відповідно до якого засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: є військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану; настання форс-мажорних обставин у Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща), які підтверджені польсько-українською господарчою палатою «Підтвердження PUIG/2023/SSZ/03/2 від 28.03.2023» з підстав неможливості виконання зобов’язання Lider Monika Zlomanczuk (Республіка Польща) перед товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Пластмодерн" за договором поставки №16/051/pg від 01.07.2016 у встановлений термін (т. 1, а/с 32-34). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата початку – 24.02.2022; дата закінчення – 28.04.2023. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває до теперішнього часу. Згідно частиною першою 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України. За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП. Як вірно зазначив суд першої інстанції, ключовим питання, який входить до предмету доказування в межах даної адміністративної справи є: 1) достатність подання лише довідки (сертифікату) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, надання у спірних правовідносинах довідки (сертифікату) торгово-промислової палати ознак преюдиційного характеру, та визнання цього документу як достатнього доказу існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків; 2) необхідність встановлення конкретних обставин впливу непереборної сили у спірних правовідносинах та перевірку цих обставин відповідними доказами, незалежно від наявності сертифікату ТПП; 3) причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Беручи до уваги наявну судову практику, висловлену у подібних правовідносинах Верховним Судом, суд першої інстанції вірно взяв до уваги , виснувану в постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року (справа №620/14203/23), від 11 вересня 2024 року (справа №520/21174/23), від 15 серпня 2024 року та від 16 січня 2025 року (справа №580/4079/23) правову позиці, а саме: «Положення Закону №2473-VIII не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладають на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки - вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, частина шоста статті 13 Закону "Про валюту та валютні операції" надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.». Тобто, Верховний Суд у вищенаведених справах констатував, що на підтвердження існування форс-мажорних обставин необхідно (достатньо) надавати відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), що, у свою чергу, вказує на відсутність у контролюючого органу права вимагати від суб`єкта господарювання інші докази на підтвердження факту існування обставин непереборної сили. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обов`язку у суб`єкта господарювання доводити існування причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов`язань. Разом з тим, у постанові від 23 липня 2024 року (справа № 240/25642/22) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду виснував, що саме по собі введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом - нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів. Цей висновок обґрунтований тим, що позивач у справі не надав доказів, які б підтвердили настання обставин непереборної сили, які зумовили неможливість виконання нерезидентом своїх обов`язків за контрактом. Водночас, Верховним Судом у постанові від 12.12.2024 (справа № 380/839/24) від 14 січня 2025 року (справа № 440/17191/23) з посиланням на постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22 зазначено, що усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку. Крім цього зауважено, що Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку. Отже, саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити. Таким чином, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов’язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання. Про обґрунтованість такого висновку свідчить і аналіз частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII, яка передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість. Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)). Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16, від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24. Як вірно зазначив суд першої інстанції, відомості, які зазначені в наданих позивачем сертифікатах, носять загальний інформаційний характер та констатують абстрактний факт введення в Україні воєнного стану, без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні/обов`язку. Неможливість виконання зобов`язання/обов`язку особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Обставини військової агресії на території України не є автоматичною, безумовною підставою, яка підтверджує відсутність можливості виконання зобов`язання/обов`язку. Отже, довідка (сертифікат) торгово-промислової палати має преюдиційний характер та є достатнім доказом існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, та, як наслідок, посилання позивача на відсутність у суб`єкта господарювання обов`язку доводити існування причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов`язань, є помилковим. Саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, а у разі необхідності – іншими належними доказами, що можуть підтвердити вплив цих обставин на здатність певною стороною виконати своє зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24. Колегія суддів звертає увагу, що ГУ ДПС у Київській області раніше вже проводилася позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог зовнішньоекономічної діяльності в межах Договору та складено акт від 01.03.2023 № 2857/10-36-07-09-04/16401787 за період з 18.04.2022 по 23.02.2023, на підставі якого донараховано товариству суму 253888,30 грн, які сплачені останнім (т. 1, а/с 14). Доказів зворотного матеріали справи не містять. Щодо доводів товариства на здійснення ним дій, спрямованих на стягнення з контрагента заборгованості, як підстави для задоволення позовних вимог, то суд вірно не прийняв їх до уваги. Відповідно до частини сьомої статті 13 Закону №2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено. У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем. Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до висновку, що обставини прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк є підставами для зупинення перебігу строку нарахування пені, передбаченої частиною п’ятою статті 13 Закону №2473-VIII, проте не звільняє резидента від сплати пені, нарахованої до настання окреслених обставин. Колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення спору по суті судом першої інстанції було здійснено перевірку строку нарахування пені та встановлено, що пеня нарахована контролюючим органом до 09.07.2023, тобто до дня, який передував прийняттю Господарським судом міста Києва позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Пластмодерн» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач:��������������������������������������������������������������������������������Бужак Н.П. Судді:������������������������������������������������������������������������������������������Беспалов О.О. ����������������������������������������������������������������������������������������������������Файдюк В.В. Повний текст виготовлено: 17 червня 2026 року. ��������������������������������������������������                            ��������������������������������������������������������������������������������