Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №676/1606/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/1606/26

Провадження № 33/820/410/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Цибака В.С., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янець-Подільський, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , жителя по АДРЕСА_2 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173-2 ч.1 КУпАП, ст.173-2 ч.2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення на підставі ст.36 КУпАП у виді штрафу за ст.173-2 ч.2 КУпАП в розмірі 850 гривень, що складає п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

в с т а н о в и л а:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.

Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 близько 08:00 год. 18 лютого 2026 року, по АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози, образи нецензурною лайкою в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим завдав шкоду психічному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 ч.1 КУпАП.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 близько 08:00 год. 18 лютого 2026 року, по АДРЕСА_1 , в присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно висловлював погрози, образи нецензурною лайкою в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим завдав шкоду психічному здоров`ю дитини ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 ч.2 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року скасувати, та закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою.

Зазначає, що постановою від 19 березня 2026 року суд першої інстанції за власною ініціативою повернув протокол та матеріали справи не з підстав, визначених ст. 256 ч. 1 КУпАП, а у зв`язку з необхідністю перекваліфікації на ст. 173-2 ч. 2 КУпАП. Такими діями, на думку апелянта, суд першої інстанції порушив принцип неупередженості, перебравши на себе функцію обвинувача.

Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в матеріалах справи, окрім його пояснень та пояснень його дружини, відсутні будь-які докази, які б підтверджували його вину у вчиненні домашнього насильства. Зазначеного ранку між ним та його дружиною дійсно виник словесний конфлікт, ініціатором якого була дружина, однак будь-якого насильства з його боку не вчинялося.

Апелянт зазначає, що його донька проходила реабілітацію у психолога ще з 20.01.2026 року по 06.02.2026 року, однак це було пов`язано не зі сваркою між ним і дружиною, яка відбулася 18 лютого 2026 року, а з тим, що донька має сильну емоційну прив`язаність до нього як до батька, а також із тим, що він почав проживати окремо та звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Ці обставини не заперечувала і його дружина під час розгляду справи судом першої інстанції.

Звертає увагу суду і на те, що судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену по справі № 524/574/16-а, де зазначено, що рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.

Наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявність факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували його вину у вчиненні домашнього насильства.

Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та його захисник Цибак В.С. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник Федусь Л.В. у судове засідання не з`явилися. 16.06.2026 року представник потерпілої Федусь Л.В. через систему «Електронний суд» надіслала на адресу суду заяву, в якій зазначила про необґрунтованість апеляційних вимог ОСОБА_1 та просила постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року залишити без змін. Також просила суд розглядати справу за відсутності потерпілої ОСОБА_2 та її як представника.

Вислухавши ОСОБА_1 та його захисника Цибака В.С., перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду.

Згідно зі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчинених адміністративних правопорушеннях доведена дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема даними протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД №421798 від 02 квітня 2026 року та серії ВАД №421799 від 02 квітня 2026 року, поясненнями сторін в судовому засіданні, а також письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та іншими матеріалами справи.

Однак апеляційний суд вважає, що наявні докази не можна вважати такими, що беззаперечно доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП визначає, що вчинення насильства в сім`ї, - умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Частина 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства».

Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характер) (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 ч. 1 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до ст. 1 ч. 1 п. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Статтею 3 частини 2 пунктами 4 та 7 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

З аналізу наведених норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 ч.1 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Апеляційним судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №421798 від 02.04.2026 року, ОСОБА_1 близько 08:00 год. 18 лютого 2026 року, по АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози, образи нецензурною лайкою в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим завдав шкоду психічному здоров`ю. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 ч.1 КУпАП.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №421799 від 02.04.2026 року, ОСОБА_1 близько 08:00 год. 18 лютого 2026 року, по АДРЕСА_1 , в присутності своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно висловлював погрози, образи нецензурною лайкою в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_1 , чим завдав шкоду психічному здоров`ю дитини ОСОБА_3 . Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 ч. 2 КУпАП.

Матеріали справи містять також письмові пояснення ОСОБА_2 від 24.02.2026 року, у яких зазначено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно неї та її доньки ОСОБА_3 , а саме виражався нецензурною лайкою та словесно погрожував фізичною розправою. Крім того, зазначено, що донька проходить курс із психологом. У своїх поясненнях від 02.04.2026 року ОСОБА_1 вказав, що 18.02.2026 року між ним та дружиною виник словесний конфлікт через спілкування з донькою, доступ до будинку та користування майстернею, а також вказав майнові вимоги з боку дружини.

Водночас, апеляційний суд виходить з того, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Апеляційний суд вважає, що письмові пояснення ОСОБА_2 , не підтверджуються іншими достовірними доказами про вчинення відносно неї та її доньки ОСОБА_1 домашнього насильства.

Із показань ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду провадження вбачається, що він зі своєю дружиною ОСОБА_2 не проживає але дружина та донька проживають в його будинку, де залишились його речі. У них приблизно протягом року тривають неприязнені стосунки, пов`язані з розлученням, майновими вимогами, спілкуванням з дитиною, тому ОСОБА_1 звинувачує його у психологічному насильстві.

З матеріалів провадження вбачається, що поліцейськими при складанні протоколів про адміністративне правопорушення ніяких інших доказів обставин викладених в протоколі, крім показань потерпілої ОСОБА_2 не здобуто, хоча згідно пояснень ОСОБА_2 у даного конфлікту були свідки, а саме її мати та мати ОСОБА_1 .

Будь яких іншим належних доказів про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173-2 ч.1 КУпАП, ст.173-2 ч.2 КУпАП матеріали справи не містять. Не встановлено таких і апеляційним судом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 252 КУпАП).

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173-2 ч.1 КУпАП, ст.173-2 ч.2 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а розгляд справи про адміністративне правопорушення та ухвалення судового рішення відбулось судом першої інстанції без всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведені обставини, вважаю, що провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.173-2 ч.1 КУпАП, ст.173-2 ч.2 КУпАП підлягає закриттю на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 247 ч.1 п. 1 КУпАП, ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП, ст.173-2 ч.2 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.173-2 ч.1 КУпАП, ст.173-2 ч.2 КУпАП закрити на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: